Справа № 346/3832/23
Провадження № 22-ц/4808/1101/24
Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.
Суддя-доповідач Барков В. М.
12 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Баркова В. М.,
суддів: Девляшевського В. А.,
Максюти І. О.,
секретар Гудяк Х. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області суду від 04 червня 2024 року в складі судді Яремин М. П., ухвалене в м. Коломия Івано-Франківської області, повний текст якого складено 06 червня 2024 року, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Коломийський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті.
Заяву мотивував тим, що в 2001 році його батько ОСОБА_2 покинув своє місце проживання в АДРЕСА_1 . Після цього останній жодного разу заявнику не телефонував, не написав листа, не повідомляв іншим способом про місце свого перебування, хоча заявник з усіма рідними намагався встановити його місце знаходження, однак, результатів це не дало.
В подальшому представник заявника адвокат Бежук С. М. звернувся із адвокатським запитом у Коломийський РВП ГУНП в Івано-Франківській області про надання інформації чи було заведено оперативно-розшукову справу та відкрито кримінальне провадження за фактом зникнення батька заявника, на який отримано відповідь, про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нижній Вербіж Коломийського р-н., Івано-Франківської обл., виявлено невпізнаний труп чоловічої статі, 24 серпня 2007 року проведено розтин та 30 серпня 2007 року поховано на кладовищі в м. Коломия як «невпізнану особу». За даним фактом заведено ОРС № 14279 від 24 серпня 2007 року.
Пізніше, 12 березня 2013 року працівниками карного розшуку проведено впізнання по фотокартках, згідно з якими невпізнаним трупом виявився батько заявника, ОСОБА_2 .
Факт відсутності його батька за місцем свого проживання з 2001 року підтверджується актом від 02 травня 2023 року, виданим Великокам'янським старостинським округом П'ядицької сільської ради, а також свідками - сусідами заявника.
Заявник також зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його баба, мати його батька - ОСОБА_3 , яка згідно із заповітом, посвідченим ІНФОРМАЦІЯ_3 , все своє майно заповіла своєму внукові, тобто заявнику. В склад спадкового майна входить частка померлої в будинку з господарськими будівлями та спорудами. З метою оформлення спадщини після смерті баби заявник звернувся в нотаріальну контору із відповідною заявою, однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовили та пояснили, що оформити спадщину без свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , якому теж належить частка у вказаному будинку, неможливо. Він звертався у відділ ДРАЦС щодо видачі йому свідоцтва про смерть батька, яке йому необхідне для оформлення спадщини, проте, отримав відмову, а тому був змушений звернутися до суду із вказаною заявою, у якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нижній Вербіж Коломийського р-н., Івано-Франківської обл.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2024 року заяву ОСОБА_4 про встановлення факту смерті залишено без розгляду на підставі ч. 6 ст. 294, ч. 4 ст. 315 ЦПК України.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 червня 2024 року у задоволені заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення внаслідок неправильно установлених судом обставин, які мають значення для справи, та неправильного дослідження доказів, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заяву про встановлення факту смерті ОСОБА_2 задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково прийшов до висновку про те, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на яких ґрунтуються заявлені ним вимоги, які б свідчили про смерть ОСОБА_2 у певний час і за певних обставин. Такий висновок суду спростовується дослідженими у судовому засіданні доказами, які були долучено до матеріалів справи а саме: адвокатським запитом № 7386 від 30 травня 2023 року, актом від 02 травня 2023 року, виданим Великокам'янським старостинським округом П'ядицької сільської ради з якого вбачається, що батько апелянта не проживає за місцем своєї реєстрації з 2001 року та показаннями допитаних в судовому засіданні свідків, які підтвердили, що не бачили ОСОБА_2 за останнім місцем його проживання з 2001 року.
Зазначає, що суд першої інстанції вірно посилається на практику ВС від 28 лютого 2024 року в справі № 506/358/22. Проте, безпідставно приходить до висновку, що в даному випадку доцільним було б звертатись до суду із заявою про оголошення особи померлою. Адже, апелянтом подано достовірні докази, які свідчать про факт смерті його батька 22 серпня 2007 року і в даному випадку недоцільним буде звертатись до суду із заявою про оголошення особи померлою.
Також, не відповідає обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що апелянтом не доведено факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації факту смерті батька. Адже, в судовому засіданні ОСОБА_1 дав пояснення про те, що неоднаразово звертався в Коломийський відділ ДРАЦС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо реєстрації смерті батька, там він отримав відповідь, що це питання потрібно вирішувати в судовому порядку, проте письмової відмови від органів державної реєстрації на його вимогу він не отримував. Крім того, 17 травня 2024 року в.о. начальника Коломийського ВДРАЦС у Коломийському районі Івано-Франківської області подала до суду письмову заяву, в якій просила розгляд справи проводити у відсутності представника вказаного відділу, проти встановлення факту смерті не заперечує, покладається на розсуд суду. Дана заява також підтверджує ту обставину, що орган державної реєстрації не може в позасудовому порядку зареєструвати смерть батька апелянта.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У судове засідання представник Коломийського відділу ДРАЦС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, а саме шляхом надсилання судової повістки - повідомлення в електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд». До суду надав заяву по розгляд справи за його відсутності.
Відтак, колегія суддів відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника заінтересованої особи, який не з'явився в судове засідання, однак належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Бежука С. М., які просили скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 (а.с. 6).
Згідно з рішенням IX сесії ІУ демократичного скликання Великокам'янскьої сільської ради від 11 грудня 2003 року вирішено оформити право власності у колишньому селянському дворі ОСОБА_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розділити спільну часткову власність в рівних частинах між членами двору: ОСОБА_3 , 1917 року народження, ОСОБА_2 , 1939 року народження, ОСОБА_5 , 1950 року народження, ОСОБА_6 , 1974 року народження, та ОСОБА_7 , 1977 року народження ( а.с. 11 ).
Відповідно до заповіту, посвідченого 15 квітня 2005 року секретарем Великокам'янської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області та зареєстрованого в реєстрі за № Д-197, ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_1 , тобто заявнику, а майновий і земельний пай - своїй дочці ОСОБА_8 , 1942 року народження (а.с. 9).
Згідно з даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21 листопада 2006 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Велика Кам'янка Коломийського району Івано-Франківської області (а.с.10).
Відповідно до довідки № 494, виданої 01 травня 2023 року Великокам'янським старостинським округом П'ядицької сільської ради, ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , та до складу сім'ї зареєстрованих входять: ОСОБА_9 , 1966 року народження (дружина); ОСОБА_10 , 1991 року народження (син); ОСОБА_2 , 1939 року народження (батько (а.с. 12)).
Актом про підтвердження місця проживання № 25, складеного 02 травня 2023 року староста вказаного округу ОСОБА_11 та депутат сільської ради ОСОБА_12 на підставі інформації, отриманої від сусідів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтвердили, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та за цією адресою не проживає з 2001 року (а.с. 7).
Відповідно до повідомлення Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області №7386/108/56-23 від 30 травня 2023 року, у вказаному відділі не перебуває кримінальних проваджень та оперативно-розшукових справ відносно безвісті зниклого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Натомість згідно бази «ІПНП» відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нижній Вербіж Коломийського району Івано-Франківської області було виявлено невпізнаний труп чоловічої статі, 24 серпня 2007 року проведено розтин, а 30 серпня 2007 року поховано на кладовищі в м. Коломия Івано-Франківської області як «невпізнану особу», згідно даного факту заведено ОРС №14279 від 24 серпня 2007 року. В подальшому, 12 березня 2013 року працівниками карного розшуку проведено впізнання по фото карткам, згідно з якими невпізнаним трупом виявився ОСОБА_2 . Надати більше інформації по даному факту немає можливості, оскільки ОРС було закрито 12 березня 2013 року, а після закриття зберігається до 5 років, після чого знищується (а.с. 8).
Судом також встановлено, що 05 березня 2007 року заявник звернувся до Першої Коломийської райдержнотконтори із заявою про прийняття спадщини після смерті його баби ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті останньої звернулася її донька ОСОБА_8 , а 28 листопада 2008 року - із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину (а.с. 25, 26).
28 листопада 2008 року вказаним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 3067, про те, що спадкоємцем майна ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_8 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається із земельної частки (паю) у землі, розміром 41,5 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі/на місцевості, яка перебуває у АПФ «Колос» с. Велика Кам'янка Коломийського району Івано-Франківської області (а.с. 34 зворотній бік, 35, 36).
Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спадковому реєстрі відсутня (а.с. 24).
Згідно з даними листа 1764/32.10.6-17/70 від 18 травня 2024 року, Коломийський відділ ДРАЦС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив, що письмового звернення ОСОБА_1 щодо реєстрації смерті до відділу не надходило, у зв'язку з чим відмова в реєстрації смерті не видавалася (а.с. 147).
Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не надано належних та допустимих доказів, на яких ґрунтуються заявлені ним вимоги та які б достовірно свідчили про смерть його батька у певний час і за певних обставин. Тому правові підстави для встановлення вказаного факту відсутні.
З такими висновками суду не можна не погодитися.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2020 року у справі № 644/6785/18 зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:
- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);
- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.
Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).
Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.
Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
У справі, що переглядається, суд встановив, що разом із заявою про встановлення факту смерті, заявником надано відповідь начальника Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області № 7386/108/56-23 від 30 травня 2023 року на адвокатський запит адвоката Бежука С. М., № 23/05 від 24 травня 2023 року. Суд, оцінивши належність та допустимість доказів в їх сукупності, зробив висновок про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких суд може достовірно встановити смерть ОСОБА_2 . За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Крім того, заявником не надано суду беззаперечних доказів тому, що впізнаний по фотокартці невпізнаний труп є його батьком. Клопотання про проведення відповідної судової експертизи ним в суді першої інстанції не заявлялося.
Що стосується доводів апелянта, про те, що судом першої інстанції не були враховані долучені до матеріалів справи докази, а саме: акт від 02 травня 2023 року, виданого Великокам'янським старостинським округом П'ядицької сільської ради згідно якого вбачається, що батько апелянта не проживає за місцем своєї реєстрації з 2001 року та показання допитаних в судовому засіданні свідків, які вказували, що не бачили ОСОБА_2 за останнім місцем його проживання з 2001 року, то колегія суддів зазначає, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Натомість, долучені апелянтом докази, лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті ОСОБА_1 в невідомому місці, та жодним чином не підтверджують факт смерті останнього.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 46 ЦК України фізична особа, може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Згідно з частиною 3 статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина 4 стаття 46 ЦК України).
Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто, констатація високого ступеня ймовірності смерті.
Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
Виходячи з вищевикладено, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що з огляду на встановлені у цій справі обставини та наявність у заявника вірогідного припущення про смерть батька, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом ОСОБА_2 померлим (частина 2 стаття 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частина 1 стаття 315 ЦПК України).
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23 та від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22.
Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах, яким судом дана належна правова оцінка.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до статті 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області суду від 04 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 17 вересня 2024 року.
Судді В. М. Барков
В. А. Девляшевський
І. О. Максюта