Справа № 344/16831/24
Провадження № 1-кс/344/6789/24
16 вересня 2024 року м.Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12024090000000132,
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 22.02.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024090000000132 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України.
Досудовим розслідування установлено, що 03 квітня 2023 року ОСОБА_5 взяв ОСОБА_6 на неофіційну роботу по прийому металобрухту чорних та кольорових металів у гаражі, що в гаражно-будівельному кооперативі на перехресті вул. Ясінського та Карпенка-Карого у м. Івано-Франківську. ОСОБА_5 проінформував ОСОБА_6 про порядок прийому металобрухту, передав йому ключі від гаража, зошит для ведення записів про кількість купленого металобрухту та на початок грошові кошти в сумі 5000 грн.
В період часу із квітня 2023 року по вересень 2023 року ОСОБА_6 здійснював прийом чорного та кольорового металу, про що відчитувався перед ОСОБА_5 записуючи до зошита дані про кількість купленого металобрухту та сум витрачених на це коштів.
27 вересня 2023 року ОСОБА_5 приїхавши до гаражу повідомив ОСОБА_6 що в нього має бути металобрухту на загальну суму 70 310 грн., та забравши ключі, зошит із записами сказав, що він більше в нього не працює.
29 вересня 2023 року у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на вимагання грошових коштів, і він зателефонував до ОСОБА_6 та реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, в умовах воєнного стану, під час особистого спілкування пригрозив фізичним насильством над потерпілим ОСОБА_6 , і при цьому висунув вимогу про передачу на протязі 3 днів грошових коштів в сумі 70 310 гривень, які той йому винен за ні-бито нестачу металобрухту коли працював в нього. ОСОБА_6 знаючи, що ОСОБА_5 є неврівноваженою людиною, і може заподіяти йому тілесні ушкодження, побоюючись за своє здоров'я, сказав що віддасть гроші в сумі 70 310 грн., хоча розумів, що з його вини не було допущено недостачі металобрухту.
Оскільки потерпілий на вимогу ОСОБА_5 на протязі 3 днів не передав гроші, 10.10.2023 близько 20 год. він зателефонував ОСОБА_6 та сказав, щоб той чекав його по місцю проживання в АДРЕСА_1 .
Цього ж дня, близько 21 год. ОСОБА_5 на автомобілі марки Skoda Octavia, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням брата ОСОБА_7 приїхав до кафе «Ромашка», що по АДРЕСА_1 , де зустрівся із потерпілим ОСОБА_6 .
ОСОБА_5 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами потерпілого шляхом вимагання, діючи умисно, в умовах воєнного стану, вийшовши із автомобіля, із застосуванням насильства, несподівано для потерпілого ОСОБА_6 наніс йому удар кулаком в ніс, в результаті чого він впав на землю і з носа потекла кров. Коли лежав на землі до нього підійшов ОСОБА_5 та його брат ОСОБА_7 , які стали наносити йому удари ногами по голові та тулубу, спричиняючи фізичну біль.
Після цього, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 використовуючи фізичну силу, підняли потерпілого ОСОБА_6 із землі та проти його волі та бажання закинули його до багажного відділення автомобіля марки Skoda Octavia, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 та зачинивши багажник, сіли в автомобіль, та повезли його до лісопосадки «Грабники», що в селі Вікторів Галицької територіальної громади Івано-Франківської області. При цьому, ОСОБА_5 забрав в потерпілого мобільний телефон, який в цей час дзвонив, та по ньому почав спілкуватись.
Проїхавши близько 1,5 км. ОСОБА_7 приблизно через 10 хв. зупинив автомобіль в лісопосадці та вийшовши спільно із ОСОБА_5 відчинили багажник та витягнули потерпілого ОСОБА_6 із багажного відділення. ОСОБА_5 взявши із автомобіля до рук мисливську рушницю, наказав потерпілому стати на коліна, та погрожуючи позбавити його життя, здійснив два постріли біля нього у землю. Після цього, спільно із ОСОБА_7 нанесли удари руками та ногами по голові та тулубу потерпілого ОСОБА_6 , а ОСОБА_5 тримаючи рушницю в руках наніс прикладом декілька ударів в обличчя потерпілого, при цьому вимагаючи передати йому гроші в сумі 2000 доларів США (згідно курсу НБУ становило 73 040 грн.) на наступний день.
Потерпілий ОСОБА_6 побоюючись за своє життя та здоров'я сказав, що на вимогу передасть гроші, і після цього ОСОБА_5 повернув йому мобільний телефон, і сказав, щоб він не звертався в правоохоронні органи та лікарню оскільки буде тільки гірше, а також пригрозив, що якщо не буде грошей застосує насильство до його сестри ОСОБА_8 . Заливши потерпілого в лісопосадці ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на автомобілі поїхали в напрямку м. Івано-Франківськ.
11 жовтня 2023 року потерпілий ОСОБА_6 реально побоюючись за своє життя та здоров'я, позичивши в свого знайомого 1000 доларів США, а також маючи кошти на банківській картці, по телефону домовився про зустріч із ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 , де під час зустрічі передав грошові кошти у сумі 20 000 грн. та 1000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 36 520 грн., а також здійснив грошовий переказ в розмірі 13 310 гривень на банківську карту № НОМЕР_2 , відкриту в АТ КБ «ПриватБанк» на ОСОБА_5 . Отримавши грошові кошти ОСОБА_5 сказав, що порахує скільки грошей ще потерпілий має повернути, та поїхав.
Приблизно в грудні 2023 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , не маючи на меті припиняти свої протиправні дії по вимаганню грошових коштів у ОСОБА_6 умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, в умовах воєнного стану по телефону повідомив, що після підрахунків встановив, що потерпілий винен йому ще 50 000 грн. та поставив вимогу передачі даної суму коштів. Коли потерпілий заперечив сказавши, що вже повернув 70 000 грн. і грошей не має, ОСОБА_5 пригрозив йому фізичним насильством, що змусило потерпілого реально побоюватись за своє життя та здоров'я, та погодитись на пред'явлену незаконну вимогу про передачу грошових коштів в сумі 50 000 грн.
Продовжуючи діяти умисно, 28.02.2024 ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами потерпілого шляхом вимагання, за допомогою засобу стільникового зв'язку, подзвонив на мобільний номер ОСОБА_6 , де діючи умисно, вимагав повернення неіснуючого боргу в сумі 50 000 грн., погрожуючи насильством, на що потерпілий відповів, що не має таких коштів, і коли заробить буде віддавати частинами.
Надалі, 30.05.2024 ОСОБА_5 , знову за допомогою засобу стільникового зв'язку, подзвонив на мобільний номер ОСОБА_6 , де з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, в умовах воєнного стану, погрожуючи насильством над потерпілим, продовжив вимагати у нього грошові в сумі 50 000 грн, які потерпілий не передав, оскільки не мав таких коштів.
Крім того, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 , свідомо порушили вимоги статей 28, 29, 32 Конституції України, згідно яких кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Так, 10 жовтня 2023 року близько 21 год. ОСОБА_5 на автомобілі марки Skoda Octavia, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням брата ОСОБА_7 приїхав до кафе «Ромашка», що по АДРЕСА_1 , де зустрівся із потерпілим ОСОБА_6 .
ОСОБА_5 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами потерпілого шляхом вимагання, діючи умисно, в умовах воєнного стану, вийшовши із автомобіля, із застосуванням насильства, несподівано для потерпілого ОСОБА_6 наніс йому удар кулаком в ніс, в результаті чого він впав на землю і з носа потекла кров. Коли лежав на землі до нього підійшов ОСОБА_5 та його брат ОСОБА_7 , які стали наносити йому удари ногами по голові та тулубу, спричиняючи фізичну біль.
Після цього, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 діючи з прямим умислом, за попередньою змовою групою осіб, використовуючи фізичну силу, підняли потерпілого ОСОБА_6 із землі та проти його волі та бажання закинули його до багажного відділення автомобіля марки Skoda Octavia, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зачинивши багажник, сіли в автомобіль та повезли його до лісопосадки «Грабники», що в селі Вікторів Галицької територіальної громади Івано-Франківської області. При цьому, ОСОБА_5 забрав в потерпілого мобільний телефон, який в цей час дзвонив, та по ньому почав спілкуватись.
Проїхавши близько 1,5 км, ОСОБА_7 приблизно через 10 хв. зупинив автомобіль в лісопосадці та вийшовши спільно із ОСОБА_5 відчинили багажник та витягнули потерпілого ОСОБА_6 із багажного відділення. ОСОБА_5 взявши із автомобіля до рук мисливську рушницю, наказав потерпілому стати на коліна, та погрожуючи позбавити його життя, здійснив два постріли біля нього у землю. Після цього, спільно із ОСОБА_7 нанесли удари руками та ногами по голові та тулубу потерпілого ОСОБА_6 .
16 вересня 2024 року, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України.
У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Івано-Франківська, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , громадянин України, одружений, не працюючий, не судимий.
Причетність ОСОБА_5 до скоєння вказаних злочинів повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 02.03.2024, протоколом за результатами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.02.2024, протоколом за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів в мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» від 12.08.2024, протоколом за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів АТ КБ «ПриватБанк» від 07.08.2024, протоколами оглядів речей від 01.03.2024, 02.09.2024 та 06.09.2024, протоколом огляду від 23.02.2024, протоколами за результатами проведення НСРД (аудіо,- відео контроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж), протоколом проведення слідчого експерименту від 31.08.2024 за участю потерпілого та іншими зібраними доказами в їх сукупності.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 вчинений з погрозою насильства над потерпілим, з погрозою вбивства, в умовах воєнного стану та у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого відповідно до ч. 4 ст. 189 КК України передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 усвідомлює, що санкція ч. 4 ст. 189 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років із конфіскацією майна, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочинів, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненому та маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон, у будь який час може покинути місце свого проживання, тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєний ним злочин.
- п. 3 - незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому в ході досудового розслідування стануть відомі їхні анкетні дані;
- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки
ОСОБА_5 в сукупності підозрюється у вчиненні корисливого особливо тяжкого злочину з погрозою насильства над потерпілим, поєднаного з незаконним позбавленням волі та викраденням людини, способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, офіційно не працює, постійного джерела доходу не має та з метою отримання коштів в подальшому може займатися злочинною діяльністю, зокрема умисними діями, пов'язаними із вимаганням чужого майна.
Враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий злочин вчинений з погрозою застосуванням насильства до потерпілого та з погрозою вбивства, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, а тому застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків.
Також, застосування запобіжного заходу у виді застави до ОСОБА_5 є недоцільним оскільки відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. При запобіжному заході у виді домашнього арешту підозрюваний усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов'язки, може покинути місце постійного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності. Викладені обставини виправдовують обрання підозрюваному більш впливового, а не більш суворого виду запобіжного заходу. З викладеного вище вбачається, про неможливість запобігання цих ризиків шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, а тому просить клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
Захисник в судовому засіданні посилаючись на недоведеність ризиків та характеризуючи дані підозрюваного, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав захисника та просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
П.4 ч.2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
З матеріалів клопотання вбачається, що 16 вересня 2024 року, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 146 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
В той же час наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного вище злочину підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, в їх сукупності, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 02.03.2024, протоколом за результатами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.02.2024, протоколом за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів в мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» від 12.08.2024, протоколом за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів АТ КБ «ПриватБанк» від 07.08.2024, протоколами оглядів речей від 01.03.2024, 02.09.2024 та 06.09.2024, протоколом огляду від 23.02.2024, протоколами за результатами проведення НСРД (аудіо,- відео контроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж), протоколом проведення слідчого експерименту від 31.08.2024 за участю потерпілого та іншими зібраними доказами в їх сукупності.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Враховуючи те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Однак, прокурором жодним чином не доведено, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів та обґрунтування обов'язків.
Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч.1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий.
В той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають обґрунтованості підозри та наявність встановлених в судовому засіданні ризиків.
При вирішенні клопотання, слідчим суддею враховується тяжкість злочинів, які інкримінуються підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, а також те, що один із злочинів у якому підозрюється ОСОБА_5 вчинений із погрозою застосування насильства, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваного підтверджують існування доведених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
У рішенні "Марченко проти України" Європейського суду суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя бере до уваги вищезазначену правову позицію Європейського суду з прав людини, а також керується ч.4 ст.183 КПК України, у відповідності до якої при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, і приходить до висновку, що жоден із інших-альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави.
На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 14 листопада 2024 року включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду негайно.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали складено 16 вересня 2024 року