Справа № 204/6603/24
Провадження № 1-в/204/1065/24
12 вересня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування ст. 81 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 , засудженого - ОСОБА_3 , представника установи - ОСОБА_5 ,
До Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 про застосування до нього ст. 81 КК України. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що відповідно до вироку від 09 лютого 2024 року Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська він був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 КК України та йому було призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України йому частково зарахували невідбуте покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2021 року та остаточно призначено покарання у вигляді п'яти років семи місяців позбавлення волі. По вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2024 року йому було зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2021 року, а саме з 31 травня 2019 року по 06 листопада 2021 року включно. Внаслідок чого він під вартою знаходиться чотири роки 11 місяців, та на даний час у нього виникла пільга щодо застосування ст. 81 КК України. За час перебування під вартою він не допускав жодного порушення порядку умов утримання. На його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його дружина є інвалідом та вона самостійно не може впоратись із дітьми. Крім цього, в нього є хронічне захворювання, яке потребує лікування і кожен день його стан погіршується. У нього крім бабусs, яка є 1936 року народження, жодних родичів не має, вона також потребує його піклування, оскільки перенесла інфаркт, а також у неї був інсульт. За час перебування під вартою він розкаявся у вчиненому. Крім цього, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації він дуже хвилюється за свою родину.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити. Суду пояснив, що на даний час він працює у складі господарчої обслуги Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4». Він звернувся самостійно із заявою до суду, оскільки адміністрація установи не бажає подавати до суду подання про застосування ст. 81 КК України відносно нього. Він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак жодного разу до нього судом не застосовувались вимоги ст. 75 КК України. У виховних заходах в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4» він не приймає участі. Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2024 року було скасовано, однак його до суду не вивозили. На даний час він відбуває покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
В судовому засіданні представник Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» ОСОБА_5 суду пояснив, що засуджений ОСОБА_3 в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4» перебуває, оскільки він є тимчасово залишеним Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська. ОСОБА_3 не знаходиться в господарській обслузі установи та не був до неї зарахованим. Стягнень та заохочень не має. Вважав, що клопотання засудженого задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 вважав, що клопотання засудженого задоволенню не підлягає.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали особової справи на засудженого та надані до суду докази у їх сукупності, дійшов до наступних висновків.
Статтею 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків, суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України, має право, зокрема, вирішити питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Судом встановлено, що вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2019 року ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді одного року позбавлення волі.
Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2021 року ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України та призначено покарання у вигляді п'яти років шести місяців позбавлення волі.
Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2024 року ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України та призначено покарання у вигляді п'яти років семи місяців позбавлення волі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2024 року вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2021 року було скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
Згідно з ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», заміна невідбутої частини покарання більш м'яким та умовно-дострокове звільнення від відбування основного покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Статтею 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання.
Вимогами ч. 2 ст. 67, ч. 2 ст. 103 КВК України встановлено, що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
За змістом зазначеного кримінального закону становлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці, добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м'якого покарання.
Суд звертає увагу, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов'язком засудженого відповідно до ст. 9 КВК України.
Таким чином, висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.
Щодо даних про особу, ОСОБА_3 неодноразово був засуджений: Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська від 27 травня 2014 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 164, ч. 2 ст. 307, ст. 69, ч. 1 ст. 70, 72, ст. 71 КК України до покарання у виді 2 роки 6 місяців 13 днів позбавлення волі. Звільнений із зали суду по відбуттю покарання; Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська від 16 серпня 2016 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі; Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 19 жовтня 2017 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.185, ч. 2 ст.186, ч. 2 ст.187, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років з конфіскацією всього майна. На підставі ч. 4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань з покаранням, призначеним вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2016 року за сукупністю злочинів, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років один місяць з конфіскацією всього майна. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року вирок змінено в частині строку попереднього ув'язнення, зараховано строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Звільнений 08 листопада 2018 року по відбуттю строку покарання; Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська від 24 червня 2019 року до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі; Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська від 09 лютого 2024 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до покарання у вигляді 5 років 7 місяців позбавлення волі.
Як було встановлено в судовому засіданні, а саме із пояснень наданих засудженим ОСОБА_3 безпосередньо в судовому засіданні, останній зазначив, що він є працевлаштованим в господарчій обслузі Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», однак як вбачається з матеріалів особової справи засудженого та пояснень представника установи, ОСОБА_3 не працевлаштований в установі та не виявляє такого бажання.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України праця засудженого є одним із ключових факторів щодо можливості застосування умовно дострокового звільнення від відбування покарання.
Частиною 3 статті 6 КВК України визначено, що основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Як було встановлено в судовому засіданні із пояснень засудженого ОСОБА_3 , він не бере участь у соціально-виховній роботі, загальноосвітньому і професійно-технічному навчанні, які проводяться в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4», та ніколи не виявляв бажання до участі в таких заходах, що підтверджується відсутністю заяв на адресу начальника установи в матеріалах особової справи останнього.
Слід також взяти й до уваги той факт, що ОСОБА_3 неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення проти власності, за які відбував реальні терміни покарання, що свідчить про систематичне вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_3 та небажання ставати на шлях виправлення після відбуття покарання.
Посилання засудженого ОСОБА_3 , як на підставу задоволення клопотання те, що у нього є двоє дітей, дружина, яка має інвалідність, та не має можливості слідкувати за дітьми, судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони не є підставою для його умовно-дострокового звільнення та були враховані судом при призначені покарання.
Окрім цього, як було встановлено в судовому засіданні на підставі ухвали Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2024 року вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2021 року було скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції, а тому на час розгляду вказаного клопотання судовий розгляд по кримінальному провадженню триває.
В судовому засіданні не встановлені обставини, що процес виправлення засудженого досяг тієї стадії, на якій відбування ним призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі. Поведінка засудженого не є такою, що може слугувати прикладом для інших засуджених та бути підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
У судовому засіданні не надано жодних доказів виправлення засудженого ОСОБА_3 , а тому відсутні підстави для застосування пільг до нього згідно ст. 81 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування ст. 81 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя ОСОБА_1