Справа № 369/3096/20
Провадження № 2/369/94/24
Іменем України
11.07.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Волчка А.Я.,
за участю секретаря Ведмеденко Н.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення індексу інфляції та 3 % річних, -
У березні 2020 року представник Акціонерного товариства «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк») звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення індексу інфляції та 3 % річних.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що 10.08.2018 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) проведених відповідно до ст. ст. 6, 512, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі- ПАТ «Фідобанк»), від імені якого діяла Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» та Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» , змінено назву на АТ «Кредобанк», уклали Договір про відступлення прав вимоги.
Згідно Договору відступлення позивач набув право вимоги до позичальників межах та обсязі та визначених сторонами і договором, зокрема і до ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Додатку до Договору про відступлення прав.
В дотримання п. 3 Договору відступлення позивач надіслав Повідомлення про відступлення прав вимоги за договором, зокрема і ОСОБА_1 , 13 серпня 2018 року за № 20-34025-678/18, про відступлення права вимоги по кредитному договору та набуття позивачем вимоги по Договору про надання кредитної картки № 1635008916801208 від 07.04.2016, з усіма наступними змінами та доповненнями.
Згідно кредитного договору укладеного 07 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Фідобанк», правонаступником якого є АТ «Кредобанк», на положеннях та умовах встановлених Кредитним договором надано позичальнику кредит, за користування яким відповідач зобов'язався сплачувати проценти в розмірі та на умовах визначених кредитним договором та комісії згідно Загальних умов кредитування.
Банк свої зобов'язання по Кредитному договору виконав в повному розмірі, видав кошти шляхом погодженим сторонами, в розмірі та на умовах визначених договором. Відповідач отримав кошти та зобов'язався повернути отримані кошти, в визначений строк та визначеному розмірі, сплачувати проценти в розмірі та на умовах, визначених Кредитним договором, а також інші платежі погоджені сторонами в Кредитному договорі.
Позичальник своїх зобов'язань за Кредитним договором, щодо своєчасного (належного) повернення коштів та здійснення оплати за їх користування, не виконав, внаслідок чого станом на 13 лютого 2020 року існувала кредитна заборгованість у розмірі 152 382,20 грн.
Як вбачається із позовної заяви, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представник позивача просив суд зобов'язати відповідача сплатити встановлений розмір індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, які станом на 24.02.2020 становили 55 481,44 грн., з яких 41 768,92 грн. - розмір встановленого індексу інфляції та 13 712,52 грн. - три проценти річних від простроченої суми.
06.03.2020 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області було відкрито провадження у даній справі.
23.06.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву за вх. № 21960 від 23.06.2020, відповідно до якого зазначив, що 07 квітня 2016 року між відповідачем та ПАТ «Фідобанк» було укладено Договір про надання кредитної картки № 1635008916801208, умови якого передбачали можливість відповідача отримувати банківські послуги відповідно до Договору комплексного банківського обслуговування, а саме - мати доступ/використовувати кредитний ліміт до Рахунку на умовах банківського продукту «Кредитна картка трансакційна». Зазначено, що згідно умов Договору від 07.04.2016 строк дії кредитного ліміту - до 06.04.2017.
Зазначено, що позивачем не надано аргументованої інформації, яка б свідчила б про той факт, що на момент укладення Договору про відступлення прав вимоги від 10.08.2018, відповідач мав будь-яку заборгованість перед ПАТ «Фідобанк» зокрема, за Договором про надання кредитної картки № 1635008916801208 від 07.04.2016.
Також, ОСОБА_1 не надходило жодного листа від АТ «Кредобанк», зокрема і повідомлення про відступлення права вимоги за договором від 07.04.2016.
Відповідач зазначив, що у період з 2016 року жодних претензій/повідомлень/іншої інформації про наявність будь-якої заборгованості за Договором від 06.04.2016, будь-якими засобами зв'язку (зокрема, поштовим/мобільним зв'язком) ані від ПАТ «Фідобанк», ані від АТ «Кредобанк», йому не надходило.
Як вказано у відзиві на позовну заяву, при розрахунку індексу інфляції та 3 % річних за основу для розрахунку вказаних санкцій було взято суму у розмірі 152 383 грн. 20 коп., проте ОСОБА_1 не погоджувався із такою сумою заборгованістю, вважав її безпідставною та необґрунтованою, і як наслідок - заявлений розмір індексу інфляції та 3 % річних є необґрунтованим та неправомірним.
Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.06.2020 провадження по справі за позовом АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення індексу інфляції та 3 % річних було зупинено до набрання законної сили рішенням по справі за позовом АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (цивільна справа № 369/2637/20).
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.10.2023 дана справа була прийнята до провадження судді Волчка А.Я., розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Учасники процесу в судове засідання не з'явились.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що у задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 квітня 2016 року між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредитної картки № 1635008916801208, за умовами якого відповідач звернувся до банку із заявою про відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу на наступних умовах: сума кредитного ліміту на дату укладення Договору становить 50 000 грн, строк дії кредитного ліміту: до 06 квітня 2017 року. Строк дії кредитного ліміту може бути змінений в порядку, визначеному п. 2.8 Умов; за користування кредитним лімітом нараховується процентна ставка 1 та складає 48,0000 процентів річних; за користування кредитним лімітом в разі наявності простроченої заборгованості щодо повернення кредитних коштів нараховується процентна ставка 2 та складає 78,0000 процентів річних.
Також відповідачем підписані Умови кредитування за банківським продуктом «Кредитна картка транзакційна» та Тарифи по міжнародним платіжним карткам Visa Internetional та Master Card Worldwide для фізичних осіб «Кредитна картка транзакційна».
Відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2018-06-26-000033-b від 23 липня 2018 року, 10 серпня 2018 року між ПАТ «Фідобанк», від імені якого діяла Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк», та ПАТ «Кредобанк» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого ПАТ «Кредобанк» набув право вимоги банку до позичальників, зазначених у додатку № 1 до цього договору, у тому числі й до відповідача за кредитним договором № 1635008916801208 від 07 квітня 2016 року.
Згідно з додатком № 1 до договору про відступлення прав вимоги заборгованість відповідача за кредитним договором від 07 квітня 2016 року станом на 10 серпня 2018 року становила 118776,38 грн, з яких: 45002,99 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 73773,39 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами.
В листі № 20-34025-678/18 від 13 серпня 2018 року АТ «Кредобанк» повідомляє відповідача про відступлення прав вимоги по кредитному договору, вказує про реквізити для здійснення наступних платежів.
Звертаючись до суду із даним позовом, представник АТ «Кредобанк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 грошову суму індексу інфляції з суми боргу та три проценти річних від простроченої суми заборгованості за Договором про надання кредитної картки № НОМЕР_1 в загальному розмірі 55 481,44 грн.
Також, у лютому 2020 року представник АТ «Кредобанк» звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання кредитної картки № 1635008916801208 (цивільна справа 369/2637/20).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.12.2022 було задоволено позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання кредитної картки у розмірі 152 382,20 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Київського апеляційного суду від 19.09.2023 було скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.12.2022 та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги до ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 07 квітня 2016 року між ПАТ «Фідобанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем був укладений договір щодо банківських послуг, а саме про надання кредитної картки. Умовами цього договору був визначений кредитний ліміт 50000 грн, і строк дії кредитного ліміту: до 06 квітня 2017 року. Також була визначена процента ставка 48% річних і 78% річних в разі наявності простроченої заборгованості щодо повернення кредитних коштів.
Матеріали справи не містять даних про дату видачі відповідачу кредитних коштів, відсутні будь які фінансові документи, що підтверджували б вказану обставину.
Наявний в матеріалах справи розрахунок не є фінансовим документом і за ним, заборгованість виникла одночасно як за тілом кредитом, так і за відсотками, і рахується вже як прострочена, станом на серпень 2018 року, тобто після здійснення відступлення прав вимоги ПАТ «Фідобанк» на користь ПАТ «Кредобанк». До серпня 2018 року, починаючи з квітня 2016 року, у відповідних графах зазначені нульові показники. Також, звернено увагу на те, що визначена сума процентів за користування кредитом не містить конкретизації за який період вона нарахована і за якою процентною ставкою, та вбачається її збільшення після закінчення строку кредитування та після переходу прав до кожного нового кредитора.
Тобто, з наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості та історії роботи по кредитній угоді неможливо встановити факт надання відповідачу кредитних коштів, оскільки вони не містять інформації про перерахунок на рахунок відповідача кредитних коштів у сумі, визначеній договором, а також проведення відповідачем будь-яких операцій по використанню кредитних коштів (кредитного ліміту).
За відсутності доведення обставин виконання кредитором власних договірних зобов'язань та доведеності обставин невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, які підлягають доведенню шляхом підтвердження їх фінансовою документацією, і іншими засобами доказування ці обставини не можу бути доведені, то правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, як суми заборгованості, відсутні.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Проте розглядаючи даний спір, суд враховує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні збитки та три відсотки річних можуть бути нараховані саме на суму боргу, а постановою Київського апеляційного суду від 19.09.2023 було встановлено відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем за Договором про надання кредитної картки № 1635008916801208, що в свою чергу унеможливлює застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання, оскільки останнє - відсутнє.
Отже, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, на підставі ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», ст. 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 82, 259, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення індексу інфляції та 3 % річних - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Андрій ВОЛЧКО