Справа № 203/4560/24
Провадження № 1-кс/0203/2641/2024
12 вересня 2024 року слідчий суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Дніпро скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_4 від 02 вересня 2024 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62024170030001401, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 травня 2024 року, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України, -
09 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із зазначеною скаргою, в якій просив скасувати постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 02 вересня 2024 року про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 62024170030001401 за ч. 1 ст. 366 КК України, обґрунтовуючи такі вимоги тим, що складання та видача службовою особою ГУНП в Дніпропетровській області завідомо неправдивого офіційного документа стало підставою відмови національними судами України в оскарженні ОСОБА_3 незаконного звільнення з посади начальника чергової частини ВП № 10 Дніпровського РУП ГУНП та призвело до порушення конституційних прав ОСОБА_3 на працю, права на отримання заробітної плати, а також порушено гарантії на захист від незаконного звільнення та завдано моральної шкоди, про що зазначено у поданій слідчому заяві від 27 серпня 2024 року, проте слідчий постановою від 02 вересня 2024 року безпідставно відмовив в задоволенні про залучення його потерпілим з підстав відсутності доказів завдання будь-якої шкоди, тоді як жодних слідчих дій, спрямованих на встановлення такої шкоди не проводилося, в тому числі навіть допит заявника в якості свідка, у зв'язку з чим вказану постанову як незаконну та невмотивовану заявник просив скасувати та зобов'язати слідчого залучити його до участі у кримінальному провадженні в якості потерпілого та вручити пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
Згідно протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 09 вересня 2024 року скарга передана слідчому судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 10 вересня 2024 року та призначена до судового розгляду.
Заявник, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з'явився, 11 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надіслав заяву про розгляд скарги за його відсутності, наполягаючи на задоволенні скарги з наведених у ній підстав, у зв'язку із чим, враховуючи положення ч. 6 ст. 9 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст.28 КПК України та розглянути дану скаргу без участі заявника, з метою прийняття процесуального рішення по ній в розумні строки.
Старший слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду скарги, в засідання не прибув, 12 вересня 2024 року через канцелярію суду подав заяву про розгляд скарги за його відсутності, заперечуючи проти скарги в повному обсязі, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не перешкоджає розгляду справи у відсутності даної особи.
Перевіривши доводи скарги та додані до неї докази, слідчий суддя приходить наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що Третім слідчим відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України з часу внесення відомостей 13 травня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62024170030001401 на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 травня 2024 року (№203/2134/24) за заявою ОСОБА_3 за фактом можливих неправомірних дій з боку співробітників ВП № 10 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області та Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, що виразились у підробці його підпису в розписці про отримання наказу та іншій кадровій документації, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
02 вересня 2024 року старшим слідчим в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 прийнято постанову, якою ОСОБА_3 відмовлено у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62024170030001401 від 13 травня 2024 року з підстав відсутності будь-яких належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що ОСОБА_3 завдано фізичну, моральну, матеріальну шкоду.
Так, диспозицією ч. 1 ст. 366 КК України передбачене кримінальне покарання за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 ЦПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Так, в своїй заяві про залучення потерпілим ОСОБА_3 зазначає, що складання та видача службовою особою ГУНП в Дніпропетровській області завідомо неправдивого офіційного документа стали підставою відмови національними судами України у поновленні на роботі в результаті оскарження незаконного звільнення і призвело до безпосереднього порушення права на працю та отримання заробітку. Натомість, в оскаржуваній постанові слідчий не навів жодних встановлених обставин, на підставі яких він дійшов висновку про відсутність завдання будь-якої шкоди кримінальним правопорушенням, оскільки жодних слідчих дій, спрямованих на встановлення таких обставин не проводилося, а наведені у заяві ОСОБА_3 обставини завдання його правам (на працю та отримання оплати праці слідчим не перевірялися і залишилися поза увагою.
Зважаючи на викладене, клопотання ОСОБА_3 про залучення його в порядку ст. 55 КПК України має бути повторно розглянуте слідчим у відповідності до ст. 220 КПК України у триденний строку у відповідній процесуальній формі з винесенням відповідної постанови, у зв'язку з чим скарга підлягає задоволенню в частині оскарження цієї постанови.
Разом з тим, вимог скарги про зобов'язання слідчого надати ОСОБА_3 пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого, задоволенню не підлягають, оскільки не є предметом самостійного оскарження згідно ч.1 ст. 303 КПК України.
Разом з тим, в задоволенні решти вимог скарги про зобов'язання слідчого вчинити конкретні слідчі та процесуальні дії належить відмовити, оскільки згідно із ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Жодною нормою КПК України не передбачено, що слідчий суддя може втручатись в діяльність слідчого, зокрема, зобов'язати його вчинити конкретні слідчі дії.
Отже, слідчий суддя, виходячи із ч. 5 ст. 40, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому на здійснення конкретних слідчих дій, в тому числі про залучення потерпілим, та процесуальної дії вручення відповідної пам'ятки про права та обов'язки потерпілого, зважаючи на специфіку слідчих дій, адже останній є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України), тому в задоволенні вказаних вимог скарги належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 206, 303, 304, 307, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_4 від 02 вересня 2024 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 травня 2024 року під № 62024170030001401 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України - скасувати та зобов'язати слідчого повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про визнання його потерпілим.
В решті вимог скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1