16 вересня 2024 року
м. Київ
справа №240/1121/24
адміністративне провадження №К/990/33477/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №240/1121/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
У 2024 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській про визнання протиправними дій щодо не нарахування та невиплати пенсії згідно положень статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та зобов'язання здійснити нарахування та виплату такої з 13.09.2023.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалою від 17.01.2024 відкрив провадження, вирішив розглядати і розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 у задоволенні позову відмовлено.
29.08.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій вона просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2024, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №240/1121/24 та ухвалити нове судове рішення, яким:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлену листом №1631-41346/Р02/8-0600/23 від 23.11.2023 донарахувати та виплатити позивачу пенсію у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, провести перерахунок та виплати пенсії передбаченої ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі шести мінімальних пенсій за віком встановлених Законом України «Про Державний бюджет» щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 13.09.2023.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята 04.06.2024. За таких обставин, останнім днем строку на її касаційне оскарження є 04.07.2024. Як уже було зазначено, касаційну скаргу подано 29.08.2024, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Водночас позивачем подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи причини поважності пропуску строку, скаржник зазначає, що 18.07.2024 вона направила до апеляційного суду клопотання щодо розгляду її апеляційної скарги. Апеляційний суд листом від 23.08.2024 надав відповідь, що апеляційну скаргу розглянуто, постанову було надіслано позивачу на вайбер. Однак, зазначеної вище постанови чи будь яких листів із Сьомого апеляційного адміністративного суду позивач не отримувала. На підтвердження зазначених доводів, надає копію заяви та копію відповіді апеляційного суду від 23.08.2024.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Суд виходить з наступного.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої та підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржник вважає, що подібні спірні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді (справи №400/12171/21, №460/20412/23). У Постановах від 17.04.2024 у справі №460/20412/23 (п. 56 постанови) від 15.05.2024 у справі №400/12171/21 (п.62 постанови) Верховний Суд прийшов до висновку, щодо спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону №796-ХII в редакції Закону №230/96-ВР.
Також скаржник зазначає, що касаційна скарга у справі №240/1121/24 становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача.
Наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави на яких подано касаційну скаргу у цій справі, Cуд погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №240/1121/24.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 334, 335, 338, 359 КАС України, Верховний Суд,
Визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та поновити строк касаційного оскарження ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №240/1121/24.
Витребувати з Житомирського окружного адміністративного суду справу №240/1121/24.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді Я.О. Берназюк
О.П. Стародуб