16 вересня 2024 року
м. Київ
справа №240/15369/22
адміністративне провадження № К/990/29049/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі №240/15369/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов'язання вчинити дії,
У 2022 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю його батька ОСОБА_2 , яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- визнати протиправним та скасувати пункт 4 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.12.2021 №186;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у розмірі 881000,00 гривень, що відповідає 500-кратному прожитковому мінімуму, встановленому законом для працездатних осіб на 01.01.2018 календарного року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.04.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024, позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю його батька, ОСОБА_2 , яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- визнано протиправним та скасовано пункт 4 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 02.12.2021 №186;
- зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
26.07.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, через систему «Електронний суд», надійшла касаційна скарга відповідача, у якій скаржник просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2024 касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору. Скаржнику надано строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.
На виконання вимог ухвали від скаржника 29.08.2024 надійшла платіжна інструкція 22.08.2024 №220/13/159 про сплату судового збору.
За приписами частини третьої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, визначений судом, вона вважається поданою у день її первинного подання до адміністративного суду.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.
У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення, а справа має виняткове значення для нього.
Однак у касаційній скарзі відсутні обґрунтування того, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Водночас спірні правовідносини були предметом судового контролю здійсненого судами першої та апеляційної інстанцій, рішення яких прийняті з врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.01.2020 у справі №2240/2957/18, від 10.08.2020 у справі №295/14571/17 та від 13.05.2020 у справі №489/4898/16-а , і колегія суддів у цій справі не вбачає підстав відступати від них.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Таким чином, оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки зміст доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні.
Отже касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, якими рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії").
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі №240/15369/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа