16 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/29401/23 пров. № А/857/6660/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Гінди О.М.,
суддів- Матковської З.М., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року (головуючий суддя: Брильовський Р.М., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 14.12.2023 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) ( далі - ВЧ НОМЕР_1 ) в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати із 01 лютого 2020 року по день фактичної виплати 30 листопада 2023 року;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати із 01 лютого 2020 року по день фактичної виплати 30 листопада 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив своєчасну виплату грошового забезпечення, таким чином зобов'язаний здійснити таку виплату з урахуванням компенсації втрати частини доходів, визначеної Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III ( далі - Закон № 2050-III). Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати із 01 лютого 2020 року по день фактичної виплати 30 листопада 2023 року.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати із 01 лютого 2020 року по день фактичної виплати 30 листопада 2023 року.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу в Інформаційному центрі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України та перебувала на грошовому забезпеченні в ВЧ НОМЕР_1 .
Наказом начальника Інформаційного центру «Львів» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 серпня 2021 року № 37Р-ОС майора ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення, звільнену з військової служби в запас за підпунктом «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі № 420/14538/22, ВЧ НОМЕР_1 здійснено зарахування на рахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення, у розмірі 12 802,70 грн та 2 862,71 грн відповідно.
Відповідачу, 07.11.2023 скеровано адвокатський запит де крім іншого, просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення нарахованого та виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі № 420/14538/22 за період із 01.02.2020 по день фактичної виплати.
У відповіді на адвокатський запит, ВЧ НОМЕР_1 в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрат частини доходів відмовила.
Вважаючи протиправні дії відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів з 01 лютого 2020 року по день фактичної виплати 30 листопада 2023 року, позивачка звернулася з позовом до суду.
Задовольняючи повністю позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої, ст. 46 Закону № 1058-IV, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно із статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до норм статей 3, 4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок № 159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Як визначено в пункті 3 Порядку № 159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу правових норм слід зробити висновок, що основними умовами для виплати компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (в тому числі одноразової грошової допомоги) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статті 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 березня 2023 року у справі № 120/9475/21-а, від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі № 420/14538/22, військовою частиною НОМЕР_1 здійснено зарахування на рахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення, у розмірі 12 802,70 грн та 2 862,71 грн відповідно.
Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку позивачки з 01.02.2020 посадового окладу та окладу за військовим званням під час проходження військової служби та відповідно інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховувались із посадового окладу та окладу за військовим званням, із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1.01.2020, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону № 2050-ІІІ.
З урахуванням того, що несвоєчасне нарахування і виплата остаточного розрахунку з позивачкою відбулись з вини відповідача, тому позивачка має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті позивачці компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення є протиправною, відтак суд першої інстанції вірно зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати із 01 лютого 2020 року по день фактичної виплати 30 листопада 2023 року.
Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Таким чином, апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, доводи апелянта зводяться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не даю підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат на користь відповідача не має.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 380/29401/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін