16 вересня 2024 року № 320/21261/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30143-17У, видану ГУ ДПС у м. Києві 10.05.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 категорично не погоджується із вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30143-17У, вважає її необґрунтованою та протиправною, такою, що не базується на нормах чинного законодавства України, що містить недостовірні дані та склад злочину відповідальність за яке передбачено ст. 358 КК України. Вказує, що позивач припинила свою підприємницьку діяльність, тому відповідач не мав права нараховувати заборгованість зі сплати ЄСВ. Позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) такою, що не набрала законної сили та є неузгодженою, у зв'язку з чим просить суд скасувати її.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду позовну заяву передано на розгляд судді Шевченко А.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 (суддя Шевченко А.В.) відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 2023 (суддя Шевченко А.В.) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 34999976, місцезнаходження: 03127, м. Київ, вул. Здановської Юлії, буд. 22/15).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 2023 (суддя Шевченко А.В.) забезпечено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Зупинено стягнення за вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30143-17У, виданої ГУ ДПС у м. Києві 10.05.2019 про стягнення з ОСОБА_1 21030, 90 грн. недоїмки, у межах виконавчого провадження ВП № 71643578 до прийняття рішення у справі № 320/212161/23.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/21261/23 передано 12.04.2024 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Частиною 14 ст. 31 КАС України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 адміністративну справу №320/21261/23 прийнято до провадження судді Парненко В.С. та вирішено розглядати спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
В матеріалах справи наявні письмові пояснення Державної податкової служби.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Наприкінці травня 2023 року Голосіївським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було заблоковано всі картки позивача, відкриті в установах банку у зв?язку з виконанням вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30143-17У від 10 травня 2019 року, яка набрала законної сили 06.04.2023 року.
Відповідно до автоматизованої системи виконавчого провадження 25.04.2023 року головним державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яковенко Тетяною Ігорівною було відкрито виконавче провадження №71643578 щодо виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30143-17У від 10 травня 2019 року виданої ГУ ДПС у м. Києві (код 44116011).
Позивач вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30143-17У від 10 травня 2019 року є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Єдиний соціальний внесок є обов'язковим платежем до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, що справляється в Україні з метою забезпечення страхових виплат за поточними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Будучи платником такого внеску, позивач зобов'язаний сплачувати його в порядку і розмірі, встановленому законом.
Державна реєстрація проводиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).
Згідно з положеннями Закону № 2464 для фізичних осіб-підприємців обов'язки платників єдиного внеску виникають з дня їх державної реєстрації підприємцями та припиняються з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону № 755).
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника ЄСВ, в частині діяльності, здійснюваної нею як фізичною особою - підприємцем (ч. 4 ст. 6 Закону N 2464).
Взяття на облік у контролюючому органі осіб, зазначених, зокрема, у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», - здійснюється на підставі відомостей про державну реєстрацію створення юридичної особи її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації їх припинення, наданих згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у день отримання зазначених відомостей (абзац четвертий частини першої статті 5 Закону № 2464).
При цьому, взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464, здійснюється податковим органом з внесенням Пенсійним фондом України відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464).
Підставою для зняття фізичної особи - підприємця як платника податків з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця
Спеціальним законодавчим актом, що регулює правові відносини нарахування і сплати єдиного внеску є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон № 2464) у відповідності до якого видана Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція № 449).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону платниками ЄСВ є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування
Один з обов'язків платників ЄСВ визначений п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, яким встановлено, що платники ЄСВ зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464).
З 01.01.2017 згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 (в редакції, що діяла до 01.01.2021) базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону №2464, була сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не могла бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Судом встановлено, що станом на 30.04.2019, згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи, в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 21030,90 гривень.
Так, засобами ІКС в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 та направлено позивачу.
Судом встановлено, що заборгованість позивача охоплює періоди до припинення нею підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 сума єдиного внеску, зокрема, несплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина третя статті 25 Закону №2464).
Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (частина шістнадцята статті 25 Закону № 2464).
До фізичних осіб-підприємців, які відповідно до реєстру страхувальників перебувають на обліку як платники єдиного внеску та якими самостійно не виконано обов'язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, податковими органами вживаються заходи впливу та стягнення, передбачені статтею 25 Закону № 2464.
Згідно з п. 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Таким чином, Законом передбачений обов'язок фізичної особи-підприємця, сплачувати єдиний внесок, незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Саме Закон, визначив розмір зобов'язань платника податків з єдиного внеску.
Тобто за позивачем зберігався обов'язок сплачувати єдиний внесок у розмірі, не меншому мінімального страхового внеску.
Отже, реєстрація особи як фізичної особи-підприємця породжує її обов'язок сплачувати податки у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності у строки, встановлені чинним законодавством.
Щодо не здійснення позивачем підприємницької діяльності, суд зазначає, що відповідно до ч. 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Згідно даних інформаційної системи "Податковий блок" запис про припинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 лише 10.03.2023, про що внесено відомості до ЄДР.
Таким чином, не здійснення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та не отримання прибутку не свідчить про її припинення.
За чинним законодавством, обов'язок сплати ЄСВ залежить від наявності у особи статусу фізичної особи-підприємця, а не від факту здійснення господарської діяльності чи отримання прибутку від такої діяльності, або наявності у такої особи статусу найманого працівника.
З 01 січня 2017 року законодавство не пов'язує наявність обов'язку зі сплати ЄСВ з отриманим доходом, а у випадку відсутності доходу передбачає сплату ЄСВ у сумі мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464).
Відтак позивач, будучи фізичною особою-підприємцем, наділена була не тільки правами пов'язаними із здійснення підприємницької діяльності, а й обов'язками, у тому числі щодо сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Щодо порушення процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки) слід зазначити наступне.
Твердження позивача, що відповідачем тривалий час не реалізовувалися повноваження по формуванню та направленню вимоги по сплаті боргу, не можуть бути підставою для визнання оскаржуваної вимоги протиправною, оскільки наведені позивачем обставини жодним чином не спростовують обґрунтованості цієї вимоги в частині встановлення зобов'язань позивача зі сплати ЄСВ і не можуть слугувати підставою для звільнення позивача від обов'язку сплати єдиного внеску, адже за приписами ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування та стягнення сум недоїмки не застосовується.
До того ж строки обчислення ЄСВ відповідачем не порушувались, адже відповідно до п. 16 ст. 25 Закону № 2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені з єдиного внеску не застосовується. Таким чином контролюючий орган має право узгоджувати вимогу про плату недоїмки до моменту сплати сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені з єдиного внеску. Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності) надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 № Ф-30143-17 У на суму 21030,90 грн. 06.04.2023 узгоджено та направлено із заявою про відкриття виконавчого провадження до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Так, у постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі №826/12543/17 (ЄДРСР 80482867) зазначено, що порушення строку надіслання вимоги по суті не впливає на правильність формування вимоги, не спростовує наявності у позивача недоїмки з ЄСВ та не нівелює обов'язку його сплати як такого.
З огляду на зазначене, позивач була зобов'язана сплачувати єдиний соціальний внесок.
Оскаржувана вимога сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Таким чином, не сплата в добровільному порядку позивачем єдиного соціального внеску свідчить про порушення вимог законодавства.
Також слід зазначити, що відповідно до п.4 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Згідно п.5 розділу VI Інструкції № 449, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначених у вимозі сум недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
За приписами пункту 70.2 статті 70 Податкового кодексу України до облікової картки фізичної особи-платника податків серед іншого вноситься інформація про місце проживання (підпункт 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПКУ).
Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПКУ фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Проте, контролюючий орган про зміну податкової адреси позивача, повідомлений не був, у зв'язку з чим при листуванні з позивачем відповідач правомірно керувався інформаційною базою даних, яка є в його розпорядженні.
Так, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення листа, направленим за адресою: АДРЕСА_1 , вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 № Ф-30143-17 отримана платником 18.05.2019 року.
Суд виходить з того, що порушення строку надіслання вимоги та/або допущені податковим органом технічні помилки по суті не впливають на правильність формування вимоги, не спростовують наявності у позивача недоїмки з ЄСВ та не нівелює обов'язку його сплати як такого.
Зважаючи на наведене вище, суд дійшов переконання, що виносячи вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30143-17У, Головне управління ДПС у Київській області діяло обґрунтовано, правомірно та у межах своїх повноважень. А твердження позивача про процедурні порушення контролюючим органом при формуванні оскаржуваної вимоги не спростовують наявності податкового боргу по суті.
Від так у суду відсутні правові підстави для її скасування.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.
Враховуючи відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - відмовити;
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 (суддя Шевченко А.В.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.