ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" вересня 2024 р. справа № 300/7076/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Калуської міської ради про стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) в інтересах якої діє адвокат Римарук Ю.І. (далі - представник позивача) звернулася до суду з адміністративним позовом до Калуської міської ради (далі - відповідач) про стягнення не виплаченої премії за період з квітня 2021 року по квітень 2022 року включно у розмірі 72664,87 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 29 квітня 2016 року обіймає посаду начальника управління освіти Калуської міської ради.12.04.2021 її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани на підставі розпорядження першого заступника Калуського міського голови М. Тихого № 88-к/03 «Про оголошення догани ОСОБА_1 », що стало підставою для ненарахування та невиплаті премії за період з квітня 2021 року по квітень 2022 року включно у розмірі 72664,87 грн. Однак, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі №300/3320/21, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано розпорядження Калуського міського голови №88-к/03 від 12.04.2021 “Про оголошення догани ОСОБА_1 »Зазначеним рішенням встановлено відсутність складу дисциплінарного проступку, який став на думку позивача підставоюпозбавлення премії, а тому має право на отримання премії, що не була нарахована та виплачена внаслідок застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.10.2023 відкрив провадження у справі №300/7076/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні)(а.с.51).
30.10.2023 від представника позивача надійшла заява про зміну позовних вимог. У заяві представник позивача, окрім позовної вимоги про стягнення не виплаченої премії за період з квітня 2021 року по квітень 2022 року включно у розмірі 72664,87 грн, просить суд також стягнути із Калуської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 (сто) тисяч гривень 00 коп., зазначивши про те, що розпорядження № 88-к/03 від 12.04.2023 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » та рішення Калуської міської ради № 394 від 16.04.2021 із рекомендаціями міському голові звільнити ОСОБА_1 із займаної посади та оголосити конкурс на заміщення вакантної посади спричинило наявність негативних змін в житті позивача, спричинених незаконним застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді догани, що призвело до втрати нормальних життєвих умов, до постійних душевних страждань через незаконні дії Калуської міської ради щодо позивача, які вона відчувала як через несправедливе покарання, так і через неможливість довести роботодавцеві сумлінність своїх дій та належне виконання трудових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією. Душевні страждання позивачки через такі протиправні дії щодо неї фактично зумовили виникнення фізичних страждань, оскільки відобразилися на стані її здоров'я. Через завдання їй моральних страждань та незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності вона була змушена неодноразово звертатися до лікарів (а.с.60-61).
Від відповідача 03.11.2023 надійшло заперечення на заяву про зміну позовних вимог. Заперечуючи проти відповідач вказав на те, що подання заяви про зміну позовних вимог процесуальним законодавством не передбачається. На думку Калуської міської ради, позивач у своїй заяві про зміну позовних вимог, фактично висуває додаткову позовну вимогу, ніяким чином не пов'язану з первісним предметом позову, що суперечить вимогам процесуального законодавства, оскільки відповідно до частини 1 статті 21 КАСУкраїни вимога про стягнення моральної шкоди завданої протиправним рішенням може бути похідною у справі №300/3320/21 визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови від 12.04.2023 року № 88-к/03 «Про оголошення догани ОСОБА_1 ». Стягнення моральної шкоди завданої протиправними рішеннями суб'єкта владних повноважень є похідним від вимоги про визнання рішення не законним, тому у заяві про зміну позовних вимог позивач фактично змінила як предмет позову, так і підстави позову, що суперечить приписам ст. 47 КАС України, тає підставою для відмови у прийнятті до розгляду такої заяви. Оскільки позовна вимога про стягнення моральної шкоди у справі №300/3320/21 про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови від 12.04.2023 № 88-к/03 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » не висувалася, то відповідно до ч.5 ст. 21 КАСУ позивач має право звернутися з даною позивною вимогою в межах цивільного судочинства в суд загальної юрисдикції (а.с.70-72).
Також, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі. У відзиві представник відповідача зазначив про те, що конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.Аналіз приписів Положення дає підстави зробити висновок, що розмір премії визначається щомісячно за результатами роботи працівника, при цьому розмір премії може зменшуватись (зокрема і до 100%) за наслідками невиконання усних, письмових розпоряджень керівника в межах робочої чи посадової інструкції, невиконання без поважних причин інших обов'язків, передбачених посадовою інструкцією, порушення термінів виконання документів, недотримання вимог щодо порядку їх підготовки та інших підстав передбачених п.3.10 Положення.Звертає увагу суду на те, що ні у вищевказаних розпорядженнях міського голови, ні у Протоколах преміювання працівників управління освіти Калуської міської ради, за результатами роботи у вказаний позивачем період, не вказано як підставу для ненарахування та невиплати премії позивачу, -«у зв'язку з оголошенням догани». Вказав, що премія не виплачувалась не тільки у зв'язку з оголошенням їй догани, а у зв'язку з підстав передбачених п.3.10 розділу III Положення, застосування яких не вимагає оголошення догани за відповідне діяння працівника. Посилання позивача у позовній заяві на те, що розмір її щомісячної премії не міг бути меншим, аніж розмір щомісячної премії її заступника не заслуговують на увагу, оскільки премія виплачується в залежності від особистого внеску працівника в загальні результати роботи, а встановлення її розміру є виключною компетенцією керівника органу (міського голови). Зазначив про те, що надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи та премія - за своїм змістом є засобами заохочення працівника та не є обов'язковими виплатами, хоча і входять до структури заробітної плати. Вимоги позивача про стягнення ненарахованої та невиплаченої премії з Калуської міської ради за період з квітня 2021 року по квітень 2022 року включно у розмірі 72 664, 87 грн, у розумінні КАС України не є належним способом захисту (відновлення) порушеного права у спірних відносинах, у зв'язку з тим, що встановлення і нарахування розміру премії є виключним повноваженням Калуського міського голови, а суд не може перебирати на себе функцію встановлення та нарахування премії замість органу, на який покладено такі повноваження. Визначення розміру премії законодавством визначено як дискреційні повноваження керівника органу. Крім того зазначив про те, що премія виплачуються в залежності від особистого внеску службовця в загальний результат роботи державного органу, а встановлення її розміру є виключною компетенцією відповідних органів. Також, оскільки за наведеним вище правовим регулюванням керівникам органів надано право у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, сумлінності виконання службових обов'язків, то визначення розміру премії здійснюється з певною свободою розсуду, з урахуванням визначених законом критеріїв та підстав (а.с.84-89).
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , розпорядженням Калуського міського голови від 28.04.2016 №78-к/01 призначено на посаду начальника управління освіти Калуської міської ради з 29.04.2016 (а.с.8).
Відповідно до розпорядження міського голови м. Калуша від 12.04.2021 № 88-к/03 ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання посадових обов'язків.
Калуська міська рада рішенням від 16.04.2021 №394 вирішила визнати роботу начальника управління освіти Калуської міської ради Ірини Люклян незадовільною та рекомендувати міському голові А. Найді звільнити ОСОБА_1 з посади начальника управління освіти Калуської міської ради та оголосити конкурс на заміщення вакантної посади.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі №300/3320/21, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано розпорядження Калуського міського голови №88-к/03 від 12.04.2021 “Про оголошення догани ОСОБА_1 »
Відповідно до протоколу преміювання працівників управління освіти Калуської міської ради за результатами роботи у квітні 2021 рокузатвердженого міським головою 26.04.2021 начальнику управління освіти ОСОБА_1 преміяневстановлена, графа «розмір депреміювання (вказати підстави)»- запис відсутній (а.с.106).
Розпорядженням міського голови від 26 квітня 2021 року №115-к/02 визначено ОСОБА_1 премію за квітень 2021 року ненараховувати і невиплачувати (а.с.105).
Відповідно до протоколу преміювання працівників управління освіти Калуської міської ради за результатами роботи у травні 2021 року затвердженого міським головою 25.05.2021 начальнику управління освіти ОСОБА_1 премія невстановлена, графа «розмір депреміювання (вказати підстави)» - запис відсутній (а.с.108).
Розпорядженням міського голови від 25 травня 2021 року №143-к/02 визначено ОСОБА_1 премію за травень 2021 року не нараховувати і не виплачувати (а.с.107).
Відповідно до протоколу преміювання працівників управління освіти Калуської міської ради за результатами роботи у червні 2021 року затвердженого міським головою 23.06.2021 начальнику управління освіти ОСОБА_1 премія невстановлена, графа «розмір депреміювання (вказати підстави)» - запис відсутній (а.с.110).
Розпорядженням міського голови від 23 червня 2021 року №190-к/02 визначено ОСОБА_1 премію за червень 2021 року не нараховувати і не виплачувати (а.с.109).
Відповідно до протоколу преміювання працівників управління освіти Калуської міської ради за результатами роботи у липні 2021 року затвердженого міським головою 22.07.2021 начальнику управління освіти ОСОБА_1 премія невстановлена, графа «розмір депреміювання (вказати підстави)» - запис відсутній (а.с.112).
Розпорядженням міського голови від 22 липня 2021 року №229-к/02 визначено ОСОБА_1 премію за липень 2021 року не нараховувати і не виплачувати (а.с.107).
Відповідно до протоколу преміювання працівників управління освіти Калуської міської ради за результатами роботи у серпні 2021 року затвердженого міським головою 25.08.2021 начальнику управління освіти ОСОБА_1 премія невстановлена, графа «розмір депреміювання (вказати підстави)» - запис відсутній (а.с.114).
Розпорядженням міського голови від 22 серпня 2021 року №271-к/02 визначено ОСОБА_1 премію за серпень 2021 року не нараховувати і не виплачувати (а.с.113).
Відповідно до протоколу преміювання працівників управління освіти Калуської міської ради за результатами роботи у вересні 2021 року затвердженого міським головою 23.09.2021 начальнику управління освіти ОСОБА_1 премія невстановлена, графа «розмір депреміювання (вказати підстави)» - запис відсутній (а.с.116).
Розпорядженням міського голови від 23 вересня 2021 року №295-к/02 визначено ОСОБА_1 премію за вересень 2021 року не нараховувати і не виплачувати (а.с.115).
Відповідно до протоколу преміювання працівників управління освіти Калуської міської ради за результатами роботи у жовтні 2021 року затвердженого міським головою 23.10.2021 начальнику управління освіти ОСОБА_1 премія невстановлена, графа «розмір депреміювання (вказати підстави)» - запис відсутній (а.с.118).
Розпорядженням міського голови від 23 жовтня 2021 року №320-к/02 визначено ОСОБА_1 премію за жовтень 2021 року не нараховувати і не виплачувати (а.с.117).
Відповідно до протоколу преміювання працівників управління освіти Калуської міської ради за результатами роботи у листопаді 2021 року затвердженого міським головою 24.11.2021 начальнику управління освіти ОСОБА_1 премія невстановлена, графа «розмір депреміювання (вказати підстави)» - запис відсутній (а.с.120).
Розпорядженням міського голови від 24 листопада 2021 року №347-к/02 визначено ОСОБА_1 премію за листопад 2021 року не нараховувати і не виплачувати (а.с.119).
Відповідно до протоколу преміювання працівників управління освіти Калуської міської ради за результатами роботи у грудні 2021 року затвердженого міським головою 21.12.2021 начальнику управління освіти ОСОБА_1 премія невстановлена, графа «розмір депреміювання (вказати підстави)» - запис відсутній (а.с.122).
Розпорядженням міського голови від 21 грудня 2021 року №379-к/02 визначено ОСОБА_1 премію за грудень 2021 року не нараховувати і не виплачувати (а.с.121).
Відповідно до протоколу преміювання працівників управління освіти Калуської міської ради за результатами роботи у січні 2022 року затвердженого міським головою 25.01.2022 начальнику управління освіти ОСОБА_1 премія невстановлена, графа «розмір депреміювання (вказати підстави)» - запис відсутній (а.с.124).
Розпорядженням міського голови від 25 січня 2022 року №29-к/02 визначено ОСОБА_1 премію за січень 2022 року не нараховувати і не виплачувати (а.с.123).
Відповідно до протоколу преміювання працівників управління освіти Калуської міської ради за результатами роботи у лютому 2021 року затвердженого міським головою 25.05.2021 начальнику управління освіти ОСОБА_1 премія невстановлена, графа «розмір депреміювання (вказати підстави)» - запис відсутній (а.с.126).
Розпорядженням міського голови від 23 лютого 2022 року №55-к/02 визначено ОСОБА_1 премію за лютий 2022 року не нараховувати і не виплачувати (а.с.125).
Відповідно до протоколу преміювання працівників управління освіти Калуської міської ради за результатами роботи у березні 2022 року затвердженого міським головою 25.03.2022 начальнику управління освіти ОСОБА_1 премія невстановлена, графа «розмір депреміювання (вказати підстави)» - запис відсутній (а.с.128).
Розпорядженням міського голови від 25 березня 2022 року №71-к/02 визначено ОСОБА_1 премію за березень 2022 року не нараховувати і не виплачувати (а.с.127).
Відповідно до протоколу преміювання працівників управління освіти Калуської міської ради за результатами роботи у квітні 2022 року затвердженого міським головою 25.05.2021 начальнику управління освіти ОСОБА_1 премія встановлена у розмірі 10%, графа «розмір депреміювання (вказати підстави)» - запис відсутній (а.с.131).
Розпорядженням міського голови від 26 квітня 2022 року №97-к/02 визначено ОСОБА_1 премію за квітень 2022 року не нараховувати і не виплачувати (а.с.130).
На переконання позивача, відповідач протиправно у період з квітня 2021 року по квітень 2022 року не встановив їй премію, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
У силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Згідно із частинами 1, 3 статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 за №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР), заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Відповідно до статті 2 Закону №108/95-ВР, структура заробітної плати включає:
- основну заробітну плату це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
- додаткову заробітну плату це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
При цьому, спеціальним законом, що регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Статтею 7 Закону №889-VIII, серед іншого, визначено, що державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Згідно до положень ч. 1, 2 ст. 50 Закону №889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про Державну службу», держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Частиною другою цієї статті визначено, що заробітна плата державного службовця складається з:1) посадового окладу;2) надбавки за вислугу років;3) надбавки за ранг державного службовця;6) премії (у разі встановлення).
Відповідно до частини 6 статті 52 Закону України «Про Державну службу» премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.Типове положення про преміювання затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.Встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником державної служби відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповідному державному органі, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).
Водночас, відповідно до частини 1 та 3 статті 53 Закону України «Про Державну службу» за бездоганну та ефективну державну службу, за особливі заслуги до державних службовців застосовують такі види заохочень:1) оголошення подяки;2) нагородження грамотою, почесною грамотою, іншими відомчими відзнаками державного органу;3) дострокове присвоєння рангу в порядку, визначеному цим Законом;4) представлення до нагородження урядовими відзнаками та відзначення урядовою нагородою (вітальний лист, подяка, почесна грамота);5) представлення до відзначення державними нагородами.Заохочення не застосовуються до державного службовця протягом строку застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Аналізуючи зазначені норми, суд звертає увагу на те, що премія є складовою заробітної плати державного службовця, яка виплачується в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу та встановлюється керівником державної служби відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповідному державному органі, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності) та не є заохоченням державного службовця, а тому не є підставою для позбавлення (не встановлення) державного службовця премії протягом застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Так, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2021 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - Постанова №268), встановлено серед іншого, здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 1 січня 2007 р. - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.
Калуська міська рада рішенням від 23.03.2021 № 90 серед іншого, затвердила Положення про преміювання та встановлення надбавок працівникам Калуської міської ради(далі - Положення).
Відповідно до п. 3.1. Положення про преміювання та встановлення надбавок працівникам Калуської міської ради, для преміювання працівників утворюється фонд преміювання у розмірі не менше як 10 відсотків посадових окладів.
Пунктом 3.5. Положення про преміювання та встановлення надбавок працівникам Калуської міської ради визначено, що преміювання працівників здійснюється відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи щомісячно у розмірі не менше 10 відсотків та не більше 60 відсотків посадового окладу із врахуванням доплати за ранг та надбавок, встановлених законодавством, у межах фонду преміювання та економії фонду оплати праці, а в окремих випадках за виконання важливих, особливо відповідальних завдань до 100% посадового окладу з урахуванням доплати за ранг та встановлених надбавок.
За результатами роботи за місяць для визначення конкретного розміру премій враховуються такі показники:особистий внесок працівника у загальні результати роботи;обсяг та інтенсивність якісно виконаної працівником роботи;оперативність виконання роботи;термін, якість і важливість виконуваних робіт;ініціативність у діяльності та результативність;стан виконавської дисципліни;належне, якісне і своєчасне виконання обов'язків, визначених для відповідних категорій працівників у посадових інструкціях, доручень безпосереднього керівника;дотримання трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку;відсутність порушень нормативно-правових актів з питань служби в органах місцевого самоврядування; раціональна і ефективна організація роботи колективу;прийняття ефективних управлінських рішень;автоматизація процесу роботи;виконання роботи, яка не входить до посадових обов'язків;постійне самовдосконалення, підвищення професійної кваліфікації;кількість, якість та складність підготовлених документів (при розгляді звернень, запитів, листуванні з організаціями, опрацюванні нормативно- правових актів, складанні звітності);якісне обслуговування громадян та відсутність у них скарг на роботу працівників;розробка та впровадження рекомендацій, направлених на підвищення якості функціонування виконавчих органів міської ради (пункт 3.6. Положення).
Для визначення розміру премії керівником виконавчого органу чи структурного підрозділу заповнюється Протокол преміювання (додаток до Положення), в якому зазначається конкретний розмір премії кожного працівника за виконання показників у межах нормативного розміру премії.
Тобто, вимогами Положення встановлено чіткі критерії визначення розміру премії, який залежить від особистого внеску державного службовця.
Після підготовки Протоколу преміювання керівник погоджує його у куратора (профільного заступника міського голови, керуючого справами виконкому чи секретаря міської ради)та начальника фінансового управління. Розмір премії керівника виконавчого органу визначається куратором. Куратор подає Протокол; преміювання міському голові зі всіма погодженнями не пізніше 22 числа звітного місяця.
Пунктом 3.10 Положення визначено перелік підстав для зменшення розміру премії працівникам а саме: 1. Порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, в тому числі запізнення на роботу, передчасне залишення роботи тощо 1 раз -50%, 2 і більше разів -100%; 2. Прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин) 100%; 3. Порушення термінів виконання документів, недотримання вимог щодо порядку їх підготовки до 50%; 4. Порушення термінів розгляду звернень громадян до 100%; 5. Невиконання без поважних причин інших обов'язків, передбачених посадовою інструкцією 1 раз -50%, 2 і більше разів -100% 6. Застосування до працівника дисциплінарного стягнення у вигляді догани (протягом строку дії дисциплінарного стягнення) 100%; 7. Перебування на роботі у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння 100%; 8. Спроба пронести на роботу спиртні напої, наявність алкоголю чи наркотичних речовин на робочому місці 100%; 9. Паління в недозволеному місці 100%; 10. Паління в робочий час 1 раз -50%, 2 і більше разів -100%; 11. Порушення правил охорони праці, пожежної безпеки, охорони навколишнього середовища 1 раз -50%, 2 і більше разів -100%; 12. Невиконання усних, письмових розпоряджень керівника в межах робочої чи посадової інструкції 1 раз -50%, 2 і більше разів -100%; 13. Порушення Кодексу етичної поведінки посадових осіб Калуської міської ради, керівників комунальних підприємств, установ, організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади 1 раз -50%, 2 і більше разів -100%; 14. Відволікання від своїх посадових обов'язків в робочий час (читання художньої літератури, перегляд художніх фільмів тощо) 1 раз -50%, 2 і більше разів - 100%.
Разом з цим у Протоколі преміювання працівників Калуської міської ради (додаток до Положення) наявна графа «розмір депреміювання (вказати підстави)».
Тобто, у разі наявності підстав для зменшення розміру премії працівникам, у Протоколі преміювання працівників Калуської міської ради (додаток до Положення) заповнюється графа розмір депреміювання та вказується підстава.
Відповідач у відзиві вказує на те, що у період з квітня 2021 року по квітень 2022 року включно премія не виплачувалась не тільки у зв'язку з оголошенням їй догани, а у зв'язку з підстав передбачених п.3.10 розділу III Положення, застосування яких не вимагає оголошення догани за відповідне діяння працівника.
Однак, у протоколах преміювання працівників Калуської міської ради у період з квітня 2021 року по квітень 2022 року включно відсутні будь які записи про розмір та підставу ОСОБА_2 .
Таким чином, відповідач у протоколах преміювання працівників Калуської міської ради за спірний період не вказав про наявність підстав передбачених п.3.10 розділу III Положення визначених для зменшення (невстановлення) розміру премії ОСОБА_3 .
Відтак,твердження відповідача про те, що у період з квітня 2021 року по квітень 2022 року включно премія не виплачувалась не тільки у зв'язку з оголошенням їй догани, а у зв'язку з підстав передбачених п.3.10 розділу III Положення, застосування яких не вимагає оголошення догани за відповідне діяння працівникає безпідставними та не обґрунтованими.
Також, розпорядженням міського голови щодо преміювання працівників за період роботи з квітня 2021 року по квітень 2022 року не містять жодних посилань на підстави не нараховувати і не виплачувати ОСОБА_4 .
Також необхідно зазначити, що пункт 3.10. Положення не у повній мірі відповідає Закону України «Про Державну службу», так як містить підпункт про те, що у разі застосування до працівника дисциплінарного стягнення у вигляді догани, протягом строку дії дисциплінарного стягненнядержавному службовцю премія не нараховується та не виплачується. Однак, як уже зазначав суд, премія є складовою заробітної плати, та не є заохоченням в розумінні статті 53 Закону України «Про Державну службу»,а тому не є підставою для позбавлення (не встановлення) державного службовця премії протягом застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Водночас, відповідачем не підтверджено свої твердження відповідними доказами та не наведено жодних аргументів про те, що позивач у період з квітня 2021 року по квітень 2022 року включно не відповідала показникам, які визначенні пунктом 3.6. Положення.
Враховуючи вищезазначене, відповідач протиправно у період з квітня 2021 року по квітень 2022 року включно не нараховував та не виплачував премію враховуючи пункти 3.5. та 3.6. Положення.
Разом з цим, суд не може встановлювати розмір премії, оскільки премія виплачуються в залежності від особистого внеску службовця в загальний результат роботи державного органу на підставі показників, які визначенні пунктом 3.6. Положення, а встановлення її розміру є виключною компетенцією відповідних органів.
Також суд не применшує значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вчинення дій.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказав, що слід уникати правового пуризму, що у загальноприйнятому розумінні - це надмірне прагнення до чистоти, перевага форми над змістом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе лише зобов'язативідповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за період її роботи з квітня 2021 року по квітень 2022 року включно із врахуванням пунктів 3.5. та 3.6. Положення про преміювання та встановлення надбавок працівникам Калуської міської ради.
Щодо стягнення моральної шкоди внаслідок протиправності дій відповідача, яку позивач оцінила в сумі 100000 грн, відповідно, суд зазначає наступне.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
Отже, чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
У постанові від 27 листопада 2019 року в справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (пункт 51). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (пункт 53). З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень - відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (пункт 54).
Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що позивачем не підтверджено жодними доказами суму, та не доведено, що її негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.
Зважаючи на те, що позивачем не доведено наявності усіх складових елементів для застосування правового механізму відшкодування моральної шкоди, а саме - відсутнє матеріальне підтвердження, не розкрито її суть в цілому та не доведено її фактичне існування, та те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між розрахованою позивачем матеріальною шкодою, перебування позивача на лікуванні та протиправністю дій Калуської міської ради щодо ненарахування та невиплаті премії, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 100000 грн моральної шкоди.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).
Крім того, згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 даної статті, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи свої висновки, суд задовольняє позовні вимоги частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Так, згідно з квитанцією від 22.08.2023позивач підтвердила сплату судового збору в сумі 1073,60 грн, за звернення до суду із позовною вимогою про стягнення моральної шкоди. Однак, враховуючи висновок суду про відмову у стягненні моральної шкоди, судовий збір в силу вимог частини 3 статті 139 КАС України не підлягає розподілу.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст.139 Кодексу).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження факту залучення адвоката і понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 15000 грн, позивачем надано суду копії: договору про надання правової допомоги від 15.04.2021, додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 15.04.2021); акту наданих послуг від 01.11.2023, платіжної інструкції від 29.10.2023 на суму 15000 грн.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вищевказаного закону).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід-Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорію складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн, є завищеним, оскільки є неспівмірним зі складністю справи. Такий висновок суд зробив з огляду на зміст та незначну кількість та складність в опрацюванні документів, долучених до позовної заяви. Підготовка такої позовної заяви не потребувала значного часу і не мала завдати значних клопотів для адвоката. З огляду на часткове задоволення позову, суд вважає справедливим відшкодування позивачу судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, що буде співмірним зі складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Калуської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 премії у період з квітня 2021 року по квітень 2022 року враховуючи пункти 3.5. та 3.6. Положення про преміювання та встановлення надбавок працівникам Калуської міської ради затвердженого рішенням Калуської міської ради від 23.03.2021 № 90.
Зобов'язати Калуську міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за період з квітня 2021 року по квітень 2022 року включно,враховуючи пункти 3.5. та 3.6. Положення про преміювання та встановлення надбавок працівникам Калуської міської ради затвердженого рішенням Калуської міської ради від 23.03.2021 № 90.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Калуської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 33578261) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Калуська міська рада (ідентифікаційний код юридичної особи 33578261), адреса: вул. Івана Франка, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.