ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" вересня 2024 р. справа № 300/5150/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 28.12.2023 та зобов'язання до вчинення дій, -
Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:
Шевченко Наталія Павлівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 092850020967 від 28.12.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 згідно поданої ним заяви про призначення пенсії від 24.07.2023; зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до пункту “б» ст. 13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення» з 24.07.2023 - дня звернення за призначенням пенсії, з урахуванням до страхового стажу періодів роботи в Російській Федерації: з 08.07.1997 по 24.10.1998, з 16.02.2007 по 25.04.2008, з 26.04.2008 по 16.04.2009, з 16.06.2009 по 10.02.2010, з 20.02.2010 по 26.04.2010, з 27.04.2010 по 26.01.2011, з 21.03.2011 по 11.02.2012.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 24.07.2023 звернувся через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2. Вказана заява розглянута ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, яке прийняло рішення №092850020967 від 28.12.2023 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. Вказане рішення відповідача мотивовано тим, що в позивача відсутній необхідний страховий стаж 30 років, передбачений пунктом 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Представник позивача вважає зазначену відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, оскільки позивачем подано пенсійному органу трудову книжку, довідки про періоди роботи, які підтверджують необхідний страховий стаж 25 років, визначений пунктом “б» статтею 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», в редакції, чинній після прийняття Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Представник позивача вказала на те, що стаж позивача за списком № 2 становить 8 років 11 місяців 1 день, що є достатнім для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах у віці 58 років 8 місяців. Водночас, відповідач безпідставно не взяв до уваги відомості про періоди роботи ОСОБА_1 в Російській Федерації, оскільки позивач надав пенсійному органу довідки підприємств, на яких позивач працював. При цьому, безпідставними є доводи відповідача про те, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Таким чином в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не було підстав для незарахування позивачу до страхового стажу періодів його роботи на території Російської Федерації з 08.07.1997 по 24.10.1998, з 16.02.2007 по 25.04.2008, з 26.04.2008 по 16.04.2009, з 16.06.2009 по 10.02.2010, з 20.02.2010 по 26.04.2010, з 27.04.2010 по 26.01.2011, з 21.03.2011 по 11.02.2012.
Ухвалою від 08.07.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
23.07.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 0900-0903-8/40048 від 17.07.2024 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що рішення №092850020967 від 28.12.2023 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах прийнято у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії: є 23 роки 10 місяців 26 днів при необхідних 30 років. Так, до страхового стажу позивача не зараховано періоди його роботи з 08.07.1997 по 24.10.1998, з 16.02.2007 по 25.04.2008, з 26.04.2008 по 16.04.2009, з 16.06.2009 по 10.02.2010, з 20.02.2010 по 26.04.2010, з 27.04.2010 по 26.01.2011, з 21.03.2011 по 11.02.2012 на території Російської Федерації згідно записів трудової книжки, оскільки припинено участь України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Окрім цього, представник відповідача звернув увагу на необхідність застосування положень пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення». Просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 66-70).
До відзиву № 0900-0903-8/40048 від 17.07.2024 на позовну заяву ГУ ПФУ в Івано-Франківській області долучило копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 74-192).
В зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці в період з 29.07.2024 по 02.09.2024, та на листку непрацездатності з 09.09.2024 по 11.09.2024, рішення в цій справі ухвалене судом у розумний строк після виходу судді на роботу, з огляду на вказані обставини.
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 24.07.2023 через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2. До заяви додано: паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 від 01.10.1997 (а.с. 83-87); довідку про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 88), атестат № 12487 від 20.08.1981 (а.с. 89); посвідчення серії НОМЕР_2 від 12.01.2022 (а.с. 90); довідка ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.02.2022 № 89 (а.с. 91); трудову книжку серії НОМЕР_3 від 20.05.1985 (а.с. 92-107); довідка ПАТ «Укрнафта» від 31.01.2022 № 01/01/10/05/02/02/-38/1 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (а.с. 108); довідка ООО «Максима» від 12.04.2019 № 47 про характер роботи та умов праці (а.с. 109); наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області від 03.06.1997 № 538 «Про затвердження плану приватизації та створення акціонерного товариства» (а.с. 110-111); наказ ВАТ «Капітальний ремонт ствердловин» від 29.07.1997 № 140 «Про перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням» (а.с. 112-113); висновок Державної експертизи умов праці від 26.10.2000 № 346 експертизи якості вперше проведеної атестації робочих місць за умовами праці та правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, згідно з якими призначаються пенсії за віком на пільгових умовах в Долинському управлінні по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин (а.с. 114-117); наказ ВАТ «Капітальний ремонт свердловин» від 24.07.2002 № 140 «Про результати атестації робочих місць, виробництв, професій і посад» (а.с. 118-119); висновок Державної експертизи умов праці від 15.11.2002 № 711 експертизи якості проведеної у липні 2002 року чергової атестації робочих місць за умовами праці та правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, згідно з якими призначаються пенсії за віком на пільгових умовах ВАТ «Капітальний ремонт свердловин» (а.с. 120-122); наказ ПАТ «Укрнафта» від 29.11.2019 № 179/1 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці працівників Структурної одиниці (філії) Управління транспорту» (а.с. 123-124-131); довідка Архівного відділу № 2 Калуської РДА від 06.12.2021 № 531/04-01/Г-40 (а.с. 132); довідка Архівного відділу № 2 Калуської РДА від 06.12.2021 № 529/04-01/Г-40 (а.с. 133); довідка Архівного відділу № 2 Калуської РДА від 06.12.2021 № 532/04-01/Г-40 (а.с. 134); довідка Архівного відділу № 2 Калуської РДА від 06.12.2021 № 533/04-01/Г-40 (а.с. 135); виписки з наказів ВАТ «Болехівського лісокомбінату» (а.с. 136); довідка ВАТ «Болехівського лісокомбінату» від 16.02.2022 № 22 (а.с. 137); витяг з наказу ВАТ «Долинське АТП 12627» від 07.06.1994 № 94-к «Про відпустку» (а.с. 138); довідка ВАТ «Долинське АТП 12627» від 31.08.2022 № 47 (а.с. 139); довідка ВАТ «Долинське АТП 12627» від 31.08.2022 № 46 (а.с. 140); довідка Архівного відділу Виконавчого комітету Болехівської міської ради від 18.04.2019 № 01.1-22/Г-52 (а.с. 141); довідка Архівного відділу Виконавчого комітету Болехівської міської ради від 18.04.2019 № 01.4-01/Г-52 (а.с. 142); довідка Архівного відділу № 2 Калуської РДА від 06.12.2021 № 528/04-01/Г-40 (а.с. 143); довідка ВАТ «Долинське АТП 12627» від 31.08.2022 № 45 (а.с. 139); довідку Долинського АТП-2627 про заробітну плату (а.с. 145); довідка Архівного відділу № 2 Калуської РДА від 06.12.2021 № 530/04-01/Г-40 (а.с. 146); довідка ООО «Максима» від 24.05.2019 № 100 про заробітну плату за період 16.02.2007 по 11.02.2012 (а.с. 147); особова картка ООО «Максима» за 2012 рік (а.с. 148); особова картка ООО «Максима» за 2011 рік (а.с. 149); особова картка ООО «Максима» за 2010 рік (а.с. 150); особова картка ООО «Максима» за 2009 рік (а.с. 151); особова картка ООО «Максима» за 2008 рік (а.с. 152); особова картка ООО «Максима» за 2007 рік (а.с. 153); довідка ООО «Максима» від 24.05.2019 № 100 про заробіток за період з 16.02.2007 по 11.02.2012 (зворотній бік а.с. 44); заява про підтвердження стажу роботи від 24.07.2023 (а.с. 81-82); заява від 24.07.2023 № 286 про проведення позапланової перевірки достовірності відомостей (а.с. 154); заява від 24.07.2023 № 287 про проведення позапланової перевірки достовірності відомостей (а.с. 155); акт перевірки ГУ ПФУ в Івано-Франківській області документів про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пільгової пенсії за списком № 2 від 08.08.2023 № 0900-1103-1/5680 (а.с. 165-167); довідка ПАТ «Укрнафта» від 09.08.2023 № 01/01/10/05/02/02/-369 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (а.с. 168); акт перевірки ГУ ПФУ в Івано-Франківській області документів про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пільгової пенсії за списком № 2 від 03.08.2023 № 0900-1103-1/5621 (а.с. 169-172); архівна довідка Долинської міської ради від 03.08.2023 № 372/04-01/Б-13 (а.с. 173); акт перевірки ГУ ПФУ в Івано-Франківській області документів про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пільгової пенсії за списком № 2 від 04.08.2023 № 0900-1103-1/5660 (а.с. 174-176); довідка Долинське АТП-2627 від 04.08.2023 № 04-1/08/23 про заробітну плату для обчислення пенсії (а.с. 177); акт перевірки ГУ ПФУ в Івано-Франківській області документів про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пільгової пенсії за списком № 2 від 31.07.2023 № 0900-1103-1/5532 (а.с. 178-180); акт перевірки ГУ ПФУ в Івано-Франківській області документів про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пільгової пенсії за списком № 2 від 31.07.2023 № 0900-1103-1/5533 (а.с. 181-183).
22.12.2023 Комісія при головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах (а.с. 53-54).
28.12.2023 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло рішення № 092850020967 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії. Рішення відповідача № 092850020967 від 28.12.2023 про відмову в призначенні пенсії мотивоване тим, що страховий стаж позивача становить 23 роки 10 місяців 26 днів, пільговий стаж - 8 років 11 місяців 1 день. До страхового стажу, згідно записів трудової книжки, серії НОМЕР_3 від 20.05.1985, та до пільгового стажу зараховано всі періоди роботи, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.08.2023 № 01/01/10/05/02/02/-369, з урахуванням Акту перевірки документів про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пільгової пенсії за списком № 2 № 0900-1103-1/5680, та рішення Комісії, що діє при ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 22.12.2023 № 2, а також згідно даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу. До страхового стажу не враховано періоди роботи на території Російської Федерації - з 01.01.2023 Росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, стаж на території даної держави враховано по 31.12.1991 (а.с. 55-56).
Вважаючи протиправним рішення відповідача № 092850020967 від 28.12.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, представник позивача звернулася з цим позовом до суду, в якому просить суд зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до пункту “б» ст. 13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення» з 24.07.2023 - дня звернення за призначенням пенсії, з урахуванням до страхового стажу періодів роботи в Російській Федерації: з 08.07.1997 по 24.10.1998, з 16.02.2007 по 25.04.2008, з 26.04.2008 по 16.04.2009, з 16.06.2009 по 10.02.2010, з 20.02.2010 по 26.04.2010, з 27.04.2010 по 26.01.2011, з 21.03.2011 по 11.02.2012.
В зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці в період з 29.07.2024 по 02.09.2024, та на листку непрацездатності з 09.09.2024 по 11.09.2024, рішення в цій справі ухвалене судом у розумний строк після виходу судді на роботу, з огляду на вказані обставини.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені статтею 114 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, згідно пункту "б" частини першої статті 13 наведеного Закону пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Водночас, статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».
При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «а“ для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах «б“-«з“ для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «а“ - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах «б“-«з“ - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Таким чином, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.
Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.
Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами «б“-«г“ статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах “Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та “Серков проти України» (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі “якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу “якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права, усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Таким чином, як пунктом 2 частини другої статті 114 Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так і пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», передбачено однакові вимоги щодо віку чоловіків для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2, а саме: 55 років. Водночас, вищевказаними нормами встановлено різні вимоги щодо наявності в особи страхового стажу: згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідно не менше 30 років, а згідно пункту "б" частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» - не менше 25 років.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За вказаних обставин, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 01.10.1997 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 32), а тому на час звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 24.07.2023 позивач досяг віку 58 років 8 місяців 14 днів.
Щодо дотримання умов закону для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 в частині наявності в позивача загального страхового стажу, то судом встановлено таке.
Згідно рішення відповідача № 092850020967 від 28.12.2023 про відмову в призначенні пенсії, страховий стаж позивача становить 23 роки 10 місяців 26 днів. До страхового стажу не враховано періоди роботи позивача на території Російської Федерації, з мотивів того, що з 01.01.2023 Росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, стаж на території даної держави враховано по 31.12.1991.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58), встановлено, що у графі 3 розділу “Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки “Відомості про роботу» пишеться: “прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у “Класифікаторі професій».
Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 20.05.1985, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 08.07.1997 по 24.10.1998 працював на посаді машиніста парової пересувної установки ОАО «Варьеганнефть»; з 16.02.2007 по 25.04.2008 працював на посаді машиніста парової пересувної установки ООО «Максима»; 26.04.2008 по 16.04.2009 працював на посаді машиніста парової пересувної установки в цеху технологічного підтримки ООО «Максима»; з 16.06.2009 по 10.02.2010 працював на посаді машиніста парової пересувної установки в цеху технологічного підтримки ООО «Максима»; з 20.02.2010 по 26.04.2010 працював на посаді машиніста парової пересувної установки в цеху технологічного підтримки ООО «Максима»; з 27.04.2010 по 26.01.2011 працював на посаді машиніста парової пересувної установки в цеху технологічного підтримки ООО «Максима»; з 21.03.2011 по 11.02.2012 працював на посаді машиніста парової пересувної установки в цеху технологічного підтримки ООО «Максима» (а.с. 33-36).
Судом встановлено, що записи в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 20.05.1985 про періоди роботи з 08.07.1997 по 24.10.1998, з 16.02.2007 по 25.04.2008, з 26.04.2008 по 16.04.2009, з 16.06.2009 по 10.02.2010, з 20.02.2010 по 26.04.2010, з 27.04.2010 по 26.01.2011, з 21.03.2011 по 11.02.2012, вчинені відповідно до вимог Інструкції № 58 та містять всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Такі записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та Російською Федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн»" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України “Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону України “Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у місті Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023 року, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим, оскільки є порушенням правої визначеності як складового аспекту принципу верховенства права. Так, працюючи за межами України, за умови чинності в період роботи міжнародних договорів між Україною та Російською Федерацією, особа мала легітимні очікування щодо визнання Україною її трудового стажу та заробітку, здобутого на території Російської Федерації, для пенсійного забезпечення.
В контексті вказаного судом враховано, що Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022, і вказана угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року.
Натомість в періоди роботи позивача на території Російської Федерації з 08.07.1997 по 24.10.1998, з 16.02.2007 по 25.04.2008, з 26.04.2008 по 16.04.2009, з 16.06.2009 по 10.02.2010, з 20.02.2010 по 26.04.2010, з 27.04.2010 по 26.01.2011, з 21.03.2011 по 11.02.2012, Україна не вводила заборон на працевлаштування (в спірному випадку за сферою роботи позивача) її громадян на території Російської Федерації, а також визнавала для пенсійного забезпечення в Україні трудовий стаж та заробіток за вказані періоди роботи, здобуті на території Російської Федерації.
Предметом цього спору є правова оцінка бездіяльності територіального органу пенсійного фонду України щодо незарахування періоду роботи позивача в Російській Федерації до трудового (страхового) стажу, що дає право на пенсію в Україні, в період чинності вказаних міжнародних договорів.
Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями Закону № 1058-ІV.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийнятого 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закону № 1058), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої, другої та четвертої статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту а) частини першої статті 3 Закону № 1788, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Частиною першою статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями пункту а) частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів за умови сплати страхових внесків.
Статтею 66 Закону № 1788 передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-IV (далі - Закон № 2464) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Подібні за суттю вимоги передбачені й в законодавстві Російської Федерації.
Так, відповідно до абзацу третього статті 3 Федерального закону “Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17.12.2001 № 173-ФЗ, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в російській федерації, мають право на трудову пенсію нарівні з громадянами російської федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором російської федерації.
Відповідно до статті 22 Федерального закону № 167-Ф3 від 15.12.2001 “Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації» передбачено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території Російської Федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території Російської Федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян російської федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.
Водночас, в період з 01.01.2010 по 31.12.2011 законодавство Російської Федерації не встановлювало обов'язку роботодавців сплачувати страхові внески та подавати звітність за іноземних громадян, які тимчасово перебували на території Російської федерації, а тому відповідно до пункту 1 статті 7, пп. 15 частини першої статті 9 Федерального закону № 167-Ф3 від 15.12.2001 відсутні підстави для того, щоб органи пенсійного фонду вимагали за цей період підтвердження сплати страхових внесків до пенсійного фонду РФ.
Федеральним законом “Про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації з питань встановлення тарифів страхових внесків в державні позабюджетні фонди» від 03.12.2011 № 379-ФЗ внесено зміни в статтю 7 федерального закону “Про обов'язкове пенсійне страхування в російській федерації» №167-ФЗ від 15.11.2001, відповідно до яких, застрахованими особами є особи, на яких поширюється обов'язкове пенсійне страхування відповідно до цього закону. Статтею 9 цього федерального закону передбачено, що він вступає в силу з 01.01.2012.
Пунктом 1 статті 11 федерального закону Російської Федерації № 400-ФЗ від 28.12.2013 передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території Російської Федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в пенсійний фонд російської федерації.
Таким чином, обов'язок реєстрації в системі обов'язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та відповідно, сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії в бюджет пенсійного фонду Російської Федерації виник з 01.01.2012.
Отже, як законодавством України так і законодавством Російської Федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність. При чому, суд звертає увагу на те, що такий обов'язок щодо сплати страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії за іноземних громадян, зокрема й громадян України, саме до пенсійного фонду Російської Федерації виник у страхувальників лише з 01.01.2012.
Щодо відповідальності страхувальників за несплату страхових внесків згідно законодавства України.
Так, згідно з статтею 26 Закону № 2464 посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Відповідно до частини шістнадцятої статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Таким чином, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати позивача. При цьому, невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі № 373/2265/16-а.
Суд встановив, що разом із заявою від 24.07.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 надав органу Пенсійного фонду України, окрім трудової книжки, також додатково такі документи про період його роботи на території Російської Федерації:
- довідку ООО «Максима» від 12.04.2019 № 47 про характер роботи та умов праці, необхідних для призначення дострокової пенсії, яка підтверджує зайнятість на пільговій роботі (а.с. 109);
- довідку ООО «Максима» від 24.05.2019 № 100 про заробітну плату за період 16.02.2007 по 11.02.2012. Страхові внески в Пенсійний фонд Російської Федерації не сплачувались, єдиний соціальний внесок в повному обсязі нарахований та перерахований в Федеральний бюджет (до 2010 року), довідка видана на підставі особових рахунків за 2007-2012 роки (а.с. 147);
- особова картка ООО «Максима» за 2012 рік (а.с. 148);
- особова картка ООО «Максима» за 2011 рік (а.с. 149);
- особова картка ООО «Максима» за 2010 рік (а.с. 150);
- особова картка ООО «Максима» за 2009 рік (а.с. 151);
- особова картка ООО «Максима» за 2008 рік (а.с. 152);
- особова картка ООО «Максима» за 2007 рік (а.с. 153).
Прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці про роботу особи на підприємстві.
Проте ОСОБА_1 , окрім трудової книжки, надав пенсійному органу додатково докази нарахування йому заробітної плати за вказані періоди - відповідні довідки, що містять інформацію на підставі яких первинних документів вони видані та інформацію щодо відрахування відповідних страхових внесків із заробітної плати.
Жодних документально обґрунтованих сумнівів щодо правомірності видачі таких довідок та достовірності зазначеної в них інформації відповідач суду не надав.
Верховний Суд в постанові від 18.11.2022 за результатом розгляду справи № 560/3734/22 зазначив:
“…95. Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
96. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
97. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів (трудової книжки позивачки тощо) встановлено, що позивачка працювала на ЗАТ “Тиротекс» з 22 травня 1982 року по 25 серпня 1984 року, їй нараховувалась та виплачувалась заробітна плата за період її роботи на вказаному підприємстві в період з вересня 1982 року по серпень 1984 року і було здійснено утримання до Фонду соціального страхування Республіки Молдова, то колегія суддів Верховного Суду вважає, що дії і рішення відповідача щодо відмови у зарахуванні вказаного періоду під час розгляду заяви позивачки про призначення пенсії є протиправними.
98. При цьому, судами попередніх інстанцій було обґрунтовано зазначено те, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних доказів щодо недостовірності інформації стосовно стажу роботи позивачки у період з вересня 1982 року по серпень 1984 року на ЗАТ “Тиротекс». Крім того, відсутність відповіді від Національної Каси Соціального Страхування Республіки Молдова на поданий відповідачем запит щодо підтвердження позивачки за період вересня 1982 року по серпень 1984 року не є підставою для неврахування спірного страхового стажу при призначенні позивачці пенсії.
99. Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі № 677/277/17 та від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, про що обґрунтовано було зазначено позивачкою у відзиві…».
Отже, відсутність інформації від пенсійного органу Російської Федерації щодо підтвердження страхового стажу позивача за періоди з 08.07.1997 по 24.10.1998, з 16.02.2007 по 25.04.2008, з 26.04.2008 по 16.04.2009, з 16.06.2009 по 10.02.2010, з 20.02.2010 по 26.04.2010, з 27.04.2010 по 26.01.2011, з 21.03.2011 по 11.02.2012, не є підставою для неврахування вказаних періодів трудової діяльності до страхового стажу, що дає право ОСОБА_1 на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.
Окрім цього представник позивача надала суду копію наказу ООО «Максима» від 21.03.2011 № 398 про прийняття на роботу (а.с. 44); копію трудового договору ООО «Максима» від 16.06.2009 (а.с. 38-39); копію трудового договору ООО «Максима» від 20.12.2010 (зворотній бік а.с. 39, 40); копію трудового договору ООО «Максима» від 27.04.2010 (а.с. 41-42); копію трудового договору ООО «Максима» від 21.05.2011 (зворотній бік а.с. 42, 43); дозволи Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації на роботу (а.с. 48-49).
Так, записи в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 20.05.1985 та вказані вище документи про періоди роботи з 08.07.1997 по 24.10.1998, з 16.02.2007 по 25.04.2008, з 26.04.2008 по 16.04.2009, з 16.06.2009 по 10.02.2010, з 20.02.2010 по 26.04.2010, з 27.04.2010 по 26.01.2011, з 21.03.2011 по 11.02.2012, надані позивачем, підтверджують факти офіційного працевлаштування ОСОБА_1 та сплати роботодавцем позивача за відповідні періоди роботи податків та обов'язкових платежів згідно законодавства Російської Федерації.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини, та виходячи з відсутності мотивів територіального органу пенсійного фонду України у спірному рішенні № 092850020967 від 28.12.2023 щодо не зарахування періодів роботи позивача з 08.07.1997 по 24.10.1998, з 16.02.2007 по 25.04.2008, з 26.04.2008 по 16.04.2009, з 16.06.2009 по 10.02.2010, з 20.02.2010 по 26.04.2010, з 27.04.2010 по 26.01.2011, з 21.03.2011 по 11.02.2012 до трудового та страхового стажів, що дають право на пенсію за віком, а тому суд дійшов висновку про неправомірність такої відмови.
Суд переконаний в тому, що в такій соціальній сфері суспільних правовідносин як пенсійне забезпечення, тим паче враховуючи збройну агресію Російської Федерації проти України та пов'язані з цією обставиною правові та фактичні труднощі в отриманні інформації про страховий стаж за період трудової діяльності в Російській Федерації, буде непропорційним обмеження такого права особи через те, що вона не довела факт сплати її колишнім роботодавцем страхових внесків до пенсійного фонду Російської Федерації (тим більше за відсутності доказів того, що такі страхові внески не сплачувалися і особа знала про це і не вчиняла жодних дій на усунення такого порушення страхувальником тощо), контроль за справлянням яких покладено на державу в особу компетентних на це її державних органів. Перекладення на фізичну особу доведення таких обставин щодо сплати страхових внесків для врахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу як передумови для призначення їй пенсії за віком, за факту невчинення пенсійним органом дій щодо перевірки таких обставин (незалежно від наявності причин через які вони не вчинені), при наявності належних записів у трудовій книжці щодо періодів трудової діяльності особи, не може бути визнано судом правомірним втручанням в її право на пенсійне забезпечення, оскільки покладає на особу індивідуальний надмірний тягар.
Щодо дотримання умов закону для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 в частині наявності в позивача пільгового стажу, то судом встановлено таке.
Згідно рішення відповідача № 092850020967 від 28.12.2023 про відмову в призначенні пенсії пільговий стаж ОСОБА_1 становить 8 років 11 місяців 1 день.
Водночас, згідно пункту "б" частини першої статті 13 ЗаконуУкраїни “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 передбачена необхідна вимога щодо наявності пільгового стажу 12 років 6 місяців.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту "б" частини першої статті 13 ЗаконуУкраїни “Про пенсійне забезпечення», але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Враховуючи те, що пільговий стаж ОСОБА_1 становить 8 років 11 місяців 1 день, тобто не менше половини стажу від обов'язкового пільгового стажу 12 років 6 місяців, то в перерахунку 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи позивач має право на зменшенням пенсійного віку 60 років на 3 роки 5 місяців. Тобто пенсійний вік для виходу на пенсію на пільгових умовах по списку № 2 для позивача становить 56 років 7 місяців.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень, вказують на протиправність рішення ГУ ПФ України в Івано-Франківській області за № 092850020967 від 28.12.2023 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки таке рішення прийнято безпідставно, необґрунтовано та непропорційно. Отже, рішення ГУ ПФ України в Івано-Франківській області за № 092850020967 від 28.12.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії пенсії за віком на пільгових умовах належить скасувати, як протиправне.
З огляду на передбачені пунктом “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку про наявність таких умов щодо позивача, а саме: ОСОБА_1 досяг 58 років 8 місяців при необхідних 56 років 7 місяців; має стаж роботи не менше 25 років, з яких пільговий стаж за списком № 2 не менше 8 років 11 місяців 1 день.
Таким чином, щодо позивача є всі встановлені законом умови для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В спірному випадку із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу 24.07.2023, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення особою віку пенсійного віку за його пільгового стажу - 56 років 7 місяців, а тому пенсія має бути призначена позивачу з дня звернення за пенсією, тобто з 24.07.2023.
З огляду на зміст положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії особі за її заявою.
В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що відповідач необґрунтовано та без відповідної підстави прийняв рішення № 092850020967 від 28.12.2023, наслідком чого є його скасування.
Водночас суд звертає увагу на те, що статтею 58 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Із вказаного можна виснувати, що після реєстрації заяви ОСОБА_1 , орган пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував питання про наявність в позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в розумінні Порядок № 22-1, є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Отже, саме Головне управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке розглядало заяву позивача та прийняло протиправне рішення про відмову в призначенні пенсії, є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, який повинен вчинити дії зобов'язального характеру для відновлення порушеного права позивача за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
З огляду на викладене, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії від 24.07.2023 на пільгових умовах відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 08.07.1997 по 24.10.1998, з 16.02.2007 по 25.04.2008, з 26.04.2008 по 16.04.2009, з 16.06.2009 по 10.02.2010, з 20.02.2010 по 26.04.2010, з 27.04.2010 по 26.01.2011, з 21.03.2011 по 11.02.2012, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Таким чином, позов належить задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 31.05.2024 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 968,96 грн. (а.с. 15).
З огляду на часткове задоволення позову, ОСОБА_1 належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 726,72 грн. (484,48+(484,48/2)= 726,72 грн.)
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 092850020967 від 28.12.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) від 24.07.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 08.07.1997 по 24.10.1998, з 16.02.2007 по 25.04.2008, з 26.04.2008 по 16.04.2009, з 16.06.2009 по 10.02.2010, з 20.02.2010 по 26.04.2010, з 27.04.2010 по 26.01.2011, з 21.03.2011 по 11.02.2012, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 726 (сімсот двадцять шість) гривень 72 копійки.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.