Справа №:755/15417/24
Провадження №: 2-н/755/407/24
про відмову у видачі судового наказу
"16" вересня 2024 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину,
Заявник - ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Перевіривши виконання вимог статтей 160-164 Цивільного процесуального кодексу України судом встановлено таке.
Статтею 160 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Загальні вимоги до форми та змісту заяви про видачу ссудового наказу встановлені статтею
163 Цивільного процесуального кодексу України.
Частиною першою статті 163 ЦПК України встановлено, що заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
Також пунктом 2 частини третьої статті 163 ЦПК України встановлено, що до заяви про видачу судового наказу додаються документи, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника.
Судом встановлено, що заяву від імені ОСОБА_1 подано через систему «Електронний суд» представником заявника - адвокатом Ігнатовим Д.І.
На підтвердження повноважень адвоката надано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 09 вересня 2023 року серії ВТ № 1032111, виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від
24 червня 2010 року № 482.
Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Статтею 62 ЦПК України передбачено перелік документів, що підтверджують повноваження представника у суді. Зокрема, згідно частини четвертої вказаної статті, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Згідно із частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положення частини другої статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із частиною третьою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Частиною четвертою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Рада адвокатів України рішенням від 12 квітня 2019 року № 41 затвердила Положення про ордер на надання правової допомоги (далі - Положення від 12 квітня 2019 року № 41).
Відповідно до пункту 2 Положення від 12 квітня 2019 року № 41 ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.
Згідно із пунктом 3 Положення від 12 квітня 2019 року № 41 в Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок у Додатку 1 до Положення від 12 квітня 2019 року № 41).
Пункт 6 Положення від 12 квітня 2019 року № 41 визначає, що бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи.
Відповідно до пункту 4 Положення від 12 квітня 2019 року № 41 ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
При цьому, за правилами пункту 11 вказаного Положення від 12 квітня 2019 року № 41, ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Згідно з пунктом 12 Положення від 12 квітня 2019 року № 41 ордер містить наступні реквізити, зокрема:
12.3. Посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа.
При цьому, пунктом 12.14. Положення від 12 квітня 2019 року № 41 передбачено, що реквізити 12.1, 12.5 (крім номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане), 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці.
Суд бере до уваги, що ордер формується в особистому кабінеті адвоката. Водночас, в особистому кабінеті формується лише бланк для ордера, тоді як всі інші необхідні реквізити, заповнюються адвокатом самостійно.
Таким чином, з наведеного слідує, що ордер видається лише на підставі укладеного між сторонами договору про правничу допомогу.
Судом встановлено, що до позовної заяви додано копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 09 вересня 2023 року серії ВТ № 1032111 на надання правової допомоги ОСОБА_1 .
На виконання вимог пункту 12.3. Положення від 12 квітня 2019 року № 41 в ордері вказано, що такий ордер видано на підставі договору про надання правової допомоги від 11 грудня 2023 року. При цьому, договору про надання правової допомоги б/н від 11 грудня 2023 року до матеріалів справи не долучено.
При дослідженні реквізитів ордеру встановлено, що ордер від 09 вересня 2023 року серії
ВТ № 1032111 видано на підставі договору від 11 грудня 2023 року. З наведеного вбачається, що дата формування ордеру про надання правничої (правової) допомоги значно передує (3 місяці) даті укладення договору про надання правової допомоги, про який зазначено в самому ордері.
Як уже зазначалося раніше, ордер видається лише на підставі укладеного між сторонами договору про правничу допомогу.
Таким чином, станом на дату формування ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 09 вересня 2023 року серії ВТ № 1032111 відповідний договір про надання правової допомоги між адвокатом Ігнатовим Д.І. та клієнтом ОСОБА_1 укладений не був.
При цьому, на підтвердження повноважень на підписання позовної заяви від імені ОСОБА_1 , представником позивача - адвокатом Ігнатовим Д.І., надано лише ордер від 09 вересня 2023 року серії ВТ № 1032111. У зв'язку із вказаним суд позбавлений можливості пересвідчитися у вчиненні адвокатом ймовірної описки при заповненні реквізитів такого ордеру, зокрема, при зазначенні дати договору про надання правової допомоги, на підставі якого видано ордер.
Таким чином, у матеріалах заяви відсутні документи, які б беззаперечно свідчили та містили у собі делеговане заявником ОСОБА_1 право представнику на підписання від її імені даної заяви.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заяву подано та підписано особою, право якої на вчинення таких дій від імені заявника ОСОБА_1 не підтверджено у встановленому законом порядку.
Частиною першою статті 165 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано (пункт 2).
При цьому, суд роз'яснює заявникові, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина перша статті 166 ЦПК України).
Враховуючи наведене та керуючись статтями 10, 160, 161, 163, 165, 166, 258, 259, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя О.О. Хромова