Справа № 755/12139/24
Провадження №: 3/755/5691/24
"12" вересня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Галига І.О., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
До Дніпровського районного суду м. Києва з Дніпровського УП ГУНП в м. Києві після процедури дооформлення надійшла вказана справа про адміністративне правопорушення, у якій, у відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при її розгляді зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (абз. 3 ст. 7 КУпАП).
Дослідивши адміністративний матеріал, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, а судове рішення згідно закону повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У відповідності зі ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення поряд з іншим, повинно бути чітко зазначено дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.08.2024 року адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , було направлено до Дніпровського УП ГУНП в м. Києві для належного оформлення та усунення недоліків.
12.09.2024 року після процедури дооформлення вказана справа надійшла у провадження судді Дніпровського районного суду м. Києва Галиги І.О. Проте, як вбачається із досліджених матеріалів, вимоги постанови від 13.08.2024 року залишилися невиконаними правоохоронним органом, а саме не вказано об'єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Із письмового пояснення лейтенанта поліції Фоменка Б.С. вбачається інформація наступного змісту «…в ході відпрацювання даного виклику, було встановлено, що ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої співмешканки ОСОБА_3 , чим порушив вимоги термінового заборонного припису стосовно кривдника (433414)…»
При цьому, суд повторно наголошує увагу правоохоронного органу на тому, що відповідно до диспозиції ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства - це умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Законодавцем визначено, що в разі постановлення владного припису, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення повинна чітко зазначатися у фабулі, тобто правоохоронним органом повинно вказуватися які із дій, передбачених законодавством, вчинені особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Доцільно наголосити увагу правоохоронного органу на тому, що більш обширний перелік дій, які підпадають під об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, визначений, зокрема у ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Працівниками правоохоронного органу при складенні протоколу про адміністративне правопорушення також вказується про порушення ОСОБА_1 термінового заборонного припису стосовно кривдника.
Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства. Із системного аналізу судової практики вбачається, що об'єктивна сторона порушення термінового заборонного припису вбачається у разі перебування кривдника за місцем проживання/перебування потерпілої особи, а також продовження вчинення дій, для запобігання яких було застосовано таке обмеження. Проте, працівниками поліції не уточнено який саме склад адміністративного правопорушення вчинявся ОСОБА_1 , як то вчинення домашнього насильства та/або порушення термінового заборонного припису стосовно кривдника, а тому суд позбавлений можливості самостійно визначитися на який саме склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП вказував правоохоронний орган при складенні протоколу про адміністративне правопорушення.
Окрім того, правоохоронним органом також залишилося проігнорованим питання стосовно наявності у ОСОБА_1 вад слуху, не залучено сурдоперекладача та захисника, що при складенні протоколу про адміністративне правопорушення зумовило порушення права на захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності та унеможливлює необхідність уточнення фактичних обставин вчинення адміністративного правопорушення.
Основних положень провадження в справах про адміністративні правопорушення, передбачених розділом IV КУпАП, повинні дотримуватись не тільки суди, але й посадові особи, уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення (ст.ст.254, 255 КУпАП).
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначені вище недоліки при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення позбавляють суд можливості належно оцінити наявні матеріали для прийняття законного та обґрунтованого рішення про наявність чи відсутність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого сч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з чим матеріали підлягають поверненню для належного оформлення й усунення вищевказаних недоліків, після чого, за наявності до того законних підстав, направити до суду, адже ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Підстав для закриття провадження по справі на даний час, суд, виходячи з норм ст.ст. 38, 247 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, не вбачає, оскільки дана процесуальна дія не дасть змоги забезпечити виконання норм ст. ст. 1, 6, 7, 23 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 122-2, 221, 245, 251, 268, 278, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернути до Дніпровського УП ГУНП в м. Києві - для усунення вище виявлених судом недоліків та виконання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя