Справа № 607/14144/24Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 33/817/651/24 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.1 ст.173-2 КУпАП
16 вересня 2024 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в місті Тернополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2024 року, -
Вказаною постановою об'єднано справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення №607/14144/24 (провадження №3/607/6171/2024) та №607/14146/24 (провадження №3/607/6173/2024) в одне провадження, та присвоєно об'єднаним справам №607/14144/24 (провадження №3/607/6171/2024).
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (Триста сорок) гривень в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (Шістсот п'ять) гривень 60 копійок в дохід держави.
Згідно постанови, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №164390 від 21 червня 2024 року, ОСОБА_1 16 червня 2024 року біля 17:00 год. за адресою АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме словесно висловлював образи та погрожував, чинив психологічний тиск у присутності двох малолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Таким чином своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Також, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №164389 від 21.06.2024 року, ОСОБА_1 16.06.2024 біля 17:00 год. за адресою АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме словесно ображав її та погрожував внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному здоров'ю, чим порушив вимоги п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2024 року, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 участі в судовому засіданні не брав, копію оскаржуваної постанови отримав 13 серпня 2024 року, а апеляційна скарга подана 21 серпня 2024 року. Зазначає, що:
суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови, не з'ясував наявність пом'якшуючої обставини, а саме: характеристика на ОСОБА_1 від 15 липня 2024 року за №2, та довідка від 21 червня 2024 року за №6-3;
конфліктна ситуація між подружжям не може свідчити про психологічне насильство в сім'ї;
пояснення ОСОБА_2 , надані нею в судовому засіданні, не відповідають дійсності, є багатослівними, та такими, що не підтверджуються жодними доказами;
ОСОБА_2 штучно створює такого роду конфлікти та виклики поліцейських, так як намагається саме в такий спосіб забрати дітей та заборонити з ними бачитися;
рапорт працівника поліції від 17 червня 2024 року не є належним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Черкалюк Л.Д., які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5 , які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги за її безпідставністю, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Що стосується клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2024 року, то воно підлягає поновленню виходячи з того, що зазначені в апеляційній скарзі підстави, через які було його пропущено, підтверджуються наявними в матеріалах справи відомостями і є поважними.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті справи в ході апеляційного розгляду встановлено наступне.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Виходячи зі змісту диспозиції цієї норми відповідальність настає не тільки за наявністю заподіяної шкоди, але й у випадку коли створюється можливість заподіяння шкоди, тобто таке правопорушення має формальний склад.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 .
Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об'єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушення ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, ґрунтується на даних, що містяться в: протоколах про адміністративні правопорушення серії ВАД №164390 від 21 червня 2024 року та серії ВАД №164389 від 21 червня 2024; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17 червня 2024 року; заявою та письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 17 червня 2024 року; поясненнями, які надані потерпілою ОСОБА_2 в судовому засіданні.
Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними, узгоджуються між собою та в сукупності доводять умисне вчинення ним діяння психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілій, тобто дій, за які відповідальність передбачена ст.173-2 КУпАП.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, доведена належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
Твердження апелянта про те, що пояснення ОСОБА_2 , надані нею в судовому засіданні, не відповідають дійсності та такими, що не підтверджуються жодними доказами, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, так як суд першої інстанції безпосередньо в судовому засіданні допитав потерпілу ОСОБА_2 , показання якої, з наданими нею заявою та письмовими поясненнями від 17 червня 2024 року узгоджуються в тому, що вона послідовно повідомляє про обставини вчинення відносно неї психологічного насильства ОСОБА_1 , що узгоджується з іншими матеріалами у справі, а тому підстав не довіряти цим показанням апеляційний суд не має.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, зокрема письмових пояснень ОСОБА_1 від 21 червня 2024 року, а також його пояснень під час апеляційного розгляду він визнав той факт, що між ним та потерпілою дійсно 16 червня 2024 року відбувся конфлікт по місцю їх спільного на той час проживання.
Дані обставини поряд з поясненнями потерпілої та іншими доказами вказують на те, що ОСОБА_1 дійсно своїми діями призвів до вчинення психологічного насильства щодо ОСОБА_2 .
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_2 штучно створює такого роду конфлікти та виклики поліції, так як намагається саме в такий спосіб забрати дітей та заборонити з ними бачитися, аналогічні доводам сторони захисту в суді першої інстанції, які в оскарженій постанові отримали належну правову оцінку, з якою суд апеляційної інстанції погоджується. Зокрема, суд першої інстанції правильно вказав на те, що такі доводи щодо намірів потерпілої не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 16 червня 2024 року психологічного насильства неї.
Не відповідають дійсності твердження апелянта про те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови, не з'ясував наявність пом'якшуючих обставини, так як вбачається із матеріалів справи, зокрема оскаржуваної постанови, суд першої інстанції взяв до уваги позитивну характеристику з місця проживання ОСОБА_1 від 15 липня 2024 року, та зазначив, що її наявність жодним чином не спростовує факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що рапорт працівника поліції від 17 червня 2024 року не є належним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не є підставою для скасування оскарженої постанови, оскільки висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 ґрунтуються на сукупності інших доказів, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2024 року, відносно нього - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя