12 вересня 2024 року м.Суми
Справа №591/5204/19
Номер провадження 22-ц/816/1294/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаренко Євгенії Петрівни на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 лютого 2024 року в складі судді Сидоренко А.П., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складено 02 березня 2024 року,-
22 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , визнання права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 . Крім того, заявниця просила визначити, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на спірні квартири становила по 1/2 частині.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_4 . За час їх подружнього життя за спільні кошти була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована на ім'я спадкодавця. Квартира АДРЕСА_2 спадкодавцем була придбана до шлюбу, проте квартира на час її придбання знаходилась у непридатному для проживання стані, а тому після одруження позивачка зі спадкодавцем проживали в її квартирі, а в квартирі АДРЕСА_2 розпочали капітальний ремонт за спільні кошти. Таким чином, вартість придбаної до шлюбу квартири істотно збільшилась, а після смерті чоловіка позивачка продовжувала ремонт за власні кошти.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позивачка з рішенням суду не погодилась, через представника подала апеляційну скаргу та просить рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Доводи скарги зводяться до того, що позивачкою доведено істотне збільшення вартості квартири придбаної до шлюбу, зокрема, що житло було непридатне для проживання на час придбання, а за час шлюбу зі спадкодавцем за спільні кошти подружжя вартість квартири істотно збільшилась.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Бондар В.М. просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Зазначає, що спірні правовідносини є спадковими, а тому обраний позивачкою спосіб захисту її прав не є належним.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаренко Є.П., представника ОСОБА_2 - адвоката Бондар В.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 17 серпня 2002 року укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , прізвище чоловіка та дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 8, т. 2 а.с. 32).
Від шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 9).
23 серпня 2001 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 придбали в рівних часках квартиру АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 21-22).
19 лютого 2002 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладено договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , за умовами якого ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв у дар 1/2 частину квартири (т. 2 а.с. 23).
17 жовтня 2013 року ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 16-18).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (т. 2 а.с. 31).
18 жовтня 2017 року ФОП ОСОБА_8 склав акт здачі-прийняття виконаних робіт, за яким замовниця ОСОБА_1 прийняла проведені будівельні роботи в квартирі АДРЕСА_2 на загальну суму 14247 грн (т. 1 а.с. 19).
Позивачкою складено перелік виконаних поліпшень в квартирі АДРЕСА_2 з прив'язкою до технічного паспорту від 05 липня 2001 року (т. 1 а.с. 85).
Згідно висновку експерта № 100 від 08 грудня 2020 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 на час проведення експертизи складає: 1122000 грн. Вартість поліпшень в квартирі АДРЕСА_2 складає: виконаних сумісно - 358311 грн, виконаних одноосібно -137052 грн, загалом - 495363 грн. ОСОБА_9 вартість квартири внаслідок виконаних поліпшень збільшилася з 670000 грн до 1122000 грн, тобто на суму 452000 грн. Виконані ремонтно-будівельні роботи у квартирі є істотними поліпшеннями (т. 1 а.с. 157-177).
На підтвердження придбання будівельних матеріалів, сантехніки позивачкою надані видаткові накладні № 2700 від 05 жовтня 2015 року, № 12290 від 23 вересня 2016 року, рахунок фактура № 0000001530 від 13 листопада 2015 року, а також копії чеків (т. 1 а.с. 14-16).
Квитанції до прибуткового касового ордеру № 4 від 10 жовтня 2017 року № 7 від 18 жовтня 2017 року підтверджують оплату ремонтних робіт та за металопластикові вікна, а також акт здачі-прийняття виконаних робіт від 18 жовтня 2017 року (т. 1 а.с. 18, 19).
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що ОСОБА_4 є її братом, відповідачка - племінниця. З позивачкою конфліктів не має, а з відповідачкою не спілкується. Саша зі ОСОБА_11 одружився у 2002 році, на той момент у позивачки була своя квартира. У брата ОСОБА_11 жила по вул. Заливній. У ОСОБА_12 була квартира по Інтернаціоналістів, вони жили зі ОСОБА_11 по АДРЕСА_3 , почали робити ремонт у квартирі по вул. Інтернаціоналістів, там було все розвалено, вони облаштовували кімнати та до народження дитини Ксенії переїхали туди. Вона працювала в одній фірмі з ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , та отримували гарну заробітну плату. Другу квартиру вони придбали у 2013 році в новобудові по пр-ту ОСОБА_14 однокімнатну. З ОСОБА_15 останній раз спілкувалася, коли вона була підлітком у 1998 році. Колишня дружина ОСОБА_16 не сприяла спілкуванню ні з ким. ОСОБА_17 , як був здоровий, у себе в квартирі АДРЕСА_3 робив ремонт. Розвалювали стіни між кухнею і спальнею, їх затоплювали сусіди зверху, точну дату не пам'ятає. Вона бачила у заміненому стані лінолеум на кухні. Застеклили балкон, коли вона не знає. Коли ОСОБА_18 підросла, вони зробили ремонт в залі. Які конкретно поліпшення - вона сказати не може, це було десь 2009-2010 роки в залі. Потім ОСОБА_17 хотів зробити поліпшення і захворів. Він зняв двері в кухню стіну з електропроводкою хотів робити в кухні чи в коридорі, але не встиг. ОСОБА_11 привела у нормальний вигляд уже після смерті чоловіка. Поставила двері в кухні, поставила вікна в спальні, двоє дверей у різних спальнях.
Свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що з позивачкою є кумою, вона хрестила її дитину. Познайомилася з позивачкою у 1995 році, стали подругами, а потім кумами. У 2002 році позивачка вийшла заміж за ОСОБА_20 , вони товаришували, ходили один до одного в гості. Зі слів ОСОБА_11 , ОСОБА_17 купив квартиру перед одруженням. Вони жили у квартирі ОСОБА_11 по АДРЕСА_3 , бо треба було робити ремонт, в якій нічого не було, її декілька разів заливали. ОСОБА_21 збиралась у перший клас, і вони зробили ремонт у вітальні - поклеїли шпалери, були проблеми з електропроводкою, бо їх затоплювали. Ремонт робився довгий час, ОСОБА_15 вона ніколи не бачила. Коли ОСОБА_17 захворів, то їздили в лікарню. Є квартира в ОСОБА_11 , яку вони купували сумісно поруч із вул. Заливною, однокімнатну. Робились ремонти сумісно в усіх квартирах. Ремонт робився весь час, у них був спільний бюджет. Ксенія народилася у 2004 році. ОСОБА_16 купив 3-х кімнатну квартиру, вони жили у ОСОБА_11 в її квартирі. У 2004 році вони туди переїхали, як народилася ОСОБА_21 . Коли ОСОБА_16 не стало, клеїлися шпалери в обох спальнях, у коридорі поклали новий лінолеум, поклеїли шпалери, плінтус, замінили міжкімнатні двері у 2-х спальнях і в кухні.
Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що чоловік позивачки є її двоюрідним братом, відповідачка - племінницею, не бачиться з відповідачкою давно. Позивачка та її брат жили разом, за сумісні кошти купляли квартиру по АДРЕСА_4 , робили там ремонт. Також у 2012-2013 роках купили квартиру по АДРЕСА_5 за сумісні кошти. Вона буда у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 : вперше була давно, років 12 тому в цій квартирі, а потім у 2003 році - у квартирі був незавершений ремонт. Стіни не було, була зроблена кухня, коридор був без шпалер, вікна вони ніби міняли. За чиї кошти купувалася квартира по АДРЕСА_3 - їй не відомо. По проспекту ОСОБА_23 - знає, що це сумісне майно, зі слів її брата. За чиї кошти купили квартиру по пр-ту ОСОБА_14 їй не відомо. Хто і скільки коштів вклав у ремонт, їй не відомо. Коли ОСОБА_17 і ОСОБА_11 одружилися, то обоє працювали на фірмі « ОСОБА_24 ». Після смерті брата вона в квартирі не була.
Свідок ОСОБА_25 суду пояснила, що позивачка є дружиною її рідного брата, відповідачка - племінниця, з моменту розлучення брата не спілкуються. Їй відомо, що брат і позивачка у 2002 році одружилися. Вони жили 2 роки в квартирі ОСОБА_11 . Квартира за адресою: АДРЕСА_4 - це Сашина квартира, він її купив до того, як зареєстрували шлюб, в неї переїхали перед народженням ОСОБА_18 . Робили в ній ремонт: зробили ванну і туалет, поклеїли шпалери в спальні, плитку поклали у туалеті і ванній, кухні. Поновили стінку між спальнями. В кімнаті Ксенії ще рік не було зроблено ремонту, пізніше у вітальні поклеїли шпалери, зробили підлогу - поклали лінолеум. У 2015 році, перед тим, як ОСОБА_17 захворів, як двічі затопили, і по всій квартирі не було електрики, міняли проводку. В кінці 2015 року була операція у ОСОБА_12 на руці, пізніше з'ясувалося, що у нього лейкоз. Влітку 2017 року ОСОБА_17 помер. Далі ОСОБА_11 сама стала робити ремонт: замінила лінолеум у коридорі та в обох спальнях, оббила залізом балкон із зовнішнього боку. По доходам - нічого сказати не може, земельна фірма - в ній обоє працювали, там і познайомилися. Посада у ОСОБА_11 була більш оплачуваною. Перед тим, як брат захворів - він працював в охоронній фірмі, але йому було важко, і він пішов звідти. Квартиру по АДРЕСА_4 брат придбав у 2000 році. У 2013 році була придбана квартира по пр-ту ОСОБА_14 у новобудові.
Свідок ОСОБА_26 суду пояснила, що вона з позивачкою є подругами з 2000 року. Вона жила з чоловіком ОСОБА_20 по АДРЕСА_6 . У 2002 році вони одружилися, до цього ОСОБА_20 купив квартиру по АДРЕСА_4 , в ній не було ремонту. Переїхали вони в цю квартиру, народили дитину у 2004 році, у них діти одного віку. на момент переїзду був зроблений ремонт - у ванній, туалеті поклали плитку, влаштували санвузол, унітаз, поновили стіну між кухнею і спальнею. Шпалери поклеїли у спальні. У 2010 році вони доробили ремонт: поставили дерев'яні вікна, усі вікна були замінені. Потім їх двічі затоплювали, почалися проблеми з електропроводкою. У 2010 році поклали плитку на підлозі, на 3-х стінах в кухні. Довелося замінювати проводку, шпалери у коридорі та кухні. У 2016 році ОСОБА_16 захворів, йому робили операцію, він погано почувався. У 2016 році став відомий діагноз і почалося лікування. ОСОБА_16 не стало у липні 2017 року. З 2018 року ОСОБА_11 почала робити ремонт: замінила двері у санвузлах і в залі, пластикові вікна замінила у двох спальнях, обшила балкон із зовні та всередині. Ремонт починав ОСОБА_16 - він купував метал на обшивку, ОСОБА_11 клала лінолеум в коридорі, переклеїла шпалери, плінтус по всій квартирі. Спочатку квартира була не придатна для проживання. У 2014 році ОСОБА_6 купили квартиру по АДРЕСА_7 , за яку суму - їй не відомо. У них були збереження, вони добре заробляли, але по сумам нічого сказати точно не може. Хто і в якій мірі вносив кошти у сімейний бюджет - їй не відомо. Відомо, що мати ОСОБА_11 давала кошти перед покупкою квартири по АДРЕСА_5 , скільки саме - їй не відомо.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено, що поліпшення в квартирі АДРЕСА_2 були здійснені за рахунок спільних коштів подружжя чи особистих коштів заявниці, а тому суд відмовив у задоволенні вимоги про визнання права власності на 1/2 частину вказаного майна за недоведеністю. Щодо вимог про визнання права на частки квартир за померлим суд вказав, що у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, тобто такий спосіб захисту прав є неефективним. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування. Щодо вимог про визнання права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , суд виходив з того, що це майно набуте під час шлюбу, тобто є спільною власністю, проте заявницею не доведено наявність спору, оскільки відповідачкою ОСОБА_2 не заперечується і не порушується питання про спростування презумпції спільного майна подружжя. До того ж, доказів про неможливість отримати свідоцтво про право власності на частку спадкового майна суду не надано. Спірні правовідносини є спадковими, а тому вимога про визнання права власності на 1/2 частину квартири, придбаної під час шлюбу, є неналежним способом захисту прав.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України). Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом ст. 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Оскільки цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України), тому, як правильно вважав суд першої інстанції, визначення частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності. Відтак, відповідні вимоги про визначення за померлим часток у праві власності на спірні квартири є неефективним способом захисту прав. Позивачка, як спадкоємиця, у випадку неможливості реалізувати спадкові права у позасудовому порядку може звернутись з позовом про визнання права власності в порядку спадкування.
Погоджується колегія суддів також і з висновками місцевого суду щодо відсутності спору в частині визнання права на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Так, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а у разі поділу такого майна частки подружжя є рівними.
Водночас, відповідачка не заперечує і не оспорює презумпцію спільного майна подружжя ОСОБА_6 . Матеріали справи не містять доказів реалізації позивачкою своїх спадкових прав відносно частки спірної квартири.
Щодо вимог про визнання права на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , яка була набута спадкодавцем до шлюбу з позивачкою, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду що позивачкою не доведено, що здійснення поліпшень у квартирі відбулось за рахунок подружжя ОСОБА_6 чи за рахунок позивачки. Додані до справи письмові докази не підтверджують відповідних витрат подружжя чи особисто позивачки, тобто не доведено, що саме істотне збільшення вартості квартири відбулось під час подружнього життя позивачки з ОСОБА_4 . Всі витрати на спірну квартиру після смерті її одноосібного власника, у тому числі витрати на поліпшення цього майна чи збільшення його вартості до уваги не приймаються, оскільки у момент смерті одноосібного власника майно набуває статусу спадкового, а права на це майно набувають спадкоємці відповідних черг.
За вказаних вище обставин доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до незгоди з відмовою суду у задоволенні вимог про визнання за позивачкою права на частину квартири, яка була набута спадкодавцем до реєстрації шлюбу, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суду є недоведеними. Щодо решти вирішених позовних вимог апеляційна скарга доводів не містить.
Ураховуючи викладені вище обставини та висновки місцевого суду, з якими повністю погоджується апеляційний суд, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, рішення суду не може бути змінене чи скасоване.
Доводи апеляційної скарги вже були предметом розгляду суду першої інстанції та за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин.
Крім того, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині судового рішення.
Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, дійшовши правильного висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог позову.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаренко Євгенії Петрівни залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов