Справа № 369/9812/24
Провадження №2/369/6051/24
13.06.2024 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчко А. Я., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку цивільного судочинства за позовом до відповідача ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про розірвання шлюбу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказана цивільна справа надійшла у провадження судді Волчка А. Я.
Суддя, дослідивши матеріали позовної заяви дійшов наступного висновку.
Позивач ОСОБА_1 , українка, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідач ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) є громадянином Турецької Республіки.
При цьому, позивач ОСОБА_1 зазначила у позовній заяві, що мала останнє місце реєстрації в Україні за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається, з матеріалів позовної заяви позивач вказала останнє відоме їй місце проживання (реєстрації) відповідача ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ): АДРЕСА_3 .
Також, позивач у своїй заяві вказала, що сторони спільних дітей не мають.
Таким, чином відомостей про зареєстроване місце перебування (перебування) відповідача на території колишнього Києво-Святошинського району Київської області, в межах якої здійснюється судовий розгляд справ Києво-Святошинським районним судом Київської області, судом не встановлено. Будь-яких відомостей з цього приводу суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Винятком із вказаного загального правила є випадки підсудності за вибором позивача, виключна підсудність, підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також підсудність справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя, що передбачені нормами ст. ст.,28-30 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Вказана справа не відноситься до справ із виключною підсудністю, підстав, які б згідно ст. 27, ст. 28 ЦПК України дозволили позивачу обирати підсудність за Києво-Святошинським районним судом Київської області з урахуванням спору, який виник у сторін, суд не вбачає.
При цьому, ст. 29 ЦПК України визначено, що підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Статтею 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено право на повноважний суд, відповідно до якого ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1ст. 378 ЦПК України).
Так, судом враховано, що обоє сторін є іноземцями (громадянами Німечинни та Турецької Республіки), позивач вказує, що мала останнє місце реєстрації в Україні за адресою: АДРЕСА_2 , від шлюбу подружжя дітей немає, проте Києво-Святошинський районний суд не має законних підстав визначити підсудність саме за собою та розглянути справу по суті, з метою дотримання прав позивача вважає за необхідне в даному випадку застосувати саме норми ст. 29 ЦПК України та надіслати вказану справу до Верховного Суду для визначення її підсудності судам України.
У зв'язку з чим, проаналізувавши вимоги ст. 27, 28, 29 ЦПК України, суд вважає за необхідне передати цивільну справу до Верховного Суду, для визначення підсудності.
Керуючись ст. ст. 29, 258-260, 353 ЦПК України, суддя,
Передати до Верховного Суду (вул. Пилипа Орлика, 8, м. Київ, 01043) для визначення підсудності матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про розірвання шлюбу.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя Андрій ВОЛЧКО