Справа № 369/1111/24
Провадження №4-с/369/50/24
12.09.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Янченко А.В.,
при секретарі судового засідання Кубарській Ю.С.,
представника заінтересованої особи 1: не з'явились,
представника заінтересованої особи 2: не з'явились.
розглянувши матеріали справи № 369/1111/24 за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Обухівськии? відділ державноі? виконавчоі? служби в Обухівському раи?оні Киі?вськоі? області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця, визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває зазначена цивільна справа.
29.04.2024 року до канцелярії Києво-Святошинського районного суду Київської області від представника заінтересованої особи 2 ОСОБА_2 адвоката Решнюка А.В. надійшла заява про закриття провадження у справі згідно якої адвокат просить провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірних дій державного виконавця, визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу закрити та роз'яснити скаржнику, що останній повинен звернутися до суду з позовною заявою.
Вимоги заяви про закриття провадження у справі від 29.04.2024 адвоката Решнюка А.В. обгрунтовані наступним.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Одним із видів майнових санкцій, які має право застосовувати виконавець є накладення штрафу. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, передбачає накладення штрафу в розмірі 30 відсотків від суми заборгованості, заборгованість за три роки - тягне накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми заборгованості. У подальшому постанову про накладення штрафу у визначеному законом розмірі виносить виконавець у разі збільшення розміру заборгованості на суму, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за один рік. Суми стягнутих штрафів мають перераховуватись стягувачу.
Указані положення щодо розміру штрафів внесено до Закону про виконавче провадження іншим Законом № 2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набув чинності з 28 серпня 2018 року. Таким чином, зазначені штрафи можуть застосовуватися до платників аліментів (за наявності відповідних підстав) починаючи з 28 серпня 2018 року.
Попри те, що Законом про виконавче провадження чітко встановлено підсудність справ щодо оскарження постанов виконавців про накладення штрафу адміністративним судам (ч. 2 ст. 74), аналіз актуальної судової практики показує, що сторони виконавчих проваджень часто звертаються для оскарження в суди загальної юрисдикції. Питання підсудності іноді неправильно тлумачать і самі судді. В Єдиному реєстрі судових рішень можна знайти численні приклади розгляду справ цієї категорії саме судами загальної юрисдикції.
Для оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу за заборгованість зі сплати аліментів боржникові потрібно звернутися до адміністративного суду з позовною заявою про визнання дій виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу незаконними та скасування постанови.
28.05.2024 року до канцелярії Києво-Святошинського районного суду Київської області від представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Самборської Ю.Л. надійшли пояснення щодо заяви про закриття провадження у справі у яких вона просить відмовити адвокату Решнюку А.В. у задоволенні заяви від 29.04.2024 про закриття провадження у справі та просить продовжити розгляд справи по суті.
Представник заінтересованої особи 1 та заінтересованої особи 2 в судове засідання 12.09.2024 не з'явилися. Заяву про слухання справи за їх відсутності не надали, причини неявки суду не повідомили. Про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.
Суд вважає за можливе розглянути заяву адвоката Решнюка А.В. про закриття провадження у справі від 29.04.2024 за відсутності представників заінтересованої особи 1 та заінтересованої особи 2, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява адвоката Решнюка А.В. про закриття провадження у справі від 29.04.2024 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Згідно зі статтею першою Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За нормами частини другої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини другої статті 63 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
У справі № 369/1111/24 оскаржується постанова головного державного виконавця Кагарлицького відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про накладення штрафу від 26.12.2023 у виконавчому провадженні № 66868753 на користь стягувача у розмірі 30 % суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 24082 гривень.
Поняття штрафу, вжите у частині другій статті 74 Закону №1404-VIII, стосується випадків покладення відповідальності на боржника за невиконання рішення, та його стягнення проводиться на користь держави.
У той час як суми штрафів за невиконання судових рішень про стягнення аліментів, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VIII, перераховуються на користь стягувача аліментів.
Указане свідчить про те, що правова природа, характер, цільове призначення та стягувач штрафу, визначеного в частині другій статті 63 Закону №1404-VIII, частині другій статті 74 Закону №1404-VIII, та штрафу, передбаченого частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VIII, - відмінні, оскільки постанова виконавця про накладення штрафу у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, як це передбачено частиною першою статті 74 Закону №1404-VIII. Це дає можливість тлумачити частину другу статті 74 Закону № 1404-VIII таким чином, що оскарження постанов виконавців про накладення штрафу у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів має відмінний порядок від оскарження постанов виконавців про накладення інших штрафів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) також звернуто увагу на відмінності між правовою природою штрафів, які може накласти державний виконавець та роз'яснено юрисдикцію оскарження постанов державного виконавця у разі їх накладення та стягнення.
Також Великою Палатою Верховного Суду враховано, що відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом й такі спори вирішуються за правилами цивільного судочинства.
Порядок стягнення аліментів, крім норм СК України, регулюється також положеннями статті 71 Закону №1404-VIII, якою передбачається, серед іншого, накладення на користь стягувача штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів у відповідних розмірах (частина чотирнадцята).
Оскільки предметом регулювання за указаними нормами є як визначення розміру заборгованості за аліментами, так і накладення штрафів за наявності заборгованості, порядок вирішення спору як щодо розміру заборгованості, так і про накладення штрафу з огляду на наявність заборгованості має відбуватися у межах однієї юрисдикції - у порядку цивільного судочинства, що буде відповідати принципам верховенства права та ефективності провадження як механізму судового захисту.
Отже, судом встановлено, що справа № 369/1111/24 підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260-261, 447-451 ЦПК України, суд, -
Заяву адвоката Решнюка А.В. про закриття провадження у справі
№ 369/1111/24 від 29.04.2024 залишити без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повна ухвала складена: 16.09.2024 року.
Суддя А.В. Янченко