Справа № 369/4186/24
Провадження №1-кс/369/924/24
01.04.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
за участю захисника ОСОБА_4 ,
за участю підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого слідчого СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111050000184 від 15.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України,-
До Києво-Святошинького районного суду Київської області надійшло клопотання слідчого слідчого СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111050000184 від 15.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України.
Свої вимоги слідчий мотивує тим, що у провадженні СВ Бучанського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке 15.01.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111050000184 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Києво-Святошинською окружною прокуратурою Київської області.
Під час досудового розслідування встановлено, що 17 жовтня 2016 року між Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України, як державною науковою організацією, на яку покладено функції з управління майном, що перебуває у державній власності, в особі директора ОСОБА_7 та громадянином України ОСОБА_5 укладено контракт (далі - Контракт), відповідно до якого останній призначається на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на термін з 17 жовтня 2016 року по 17 жовтня 2019 року.
Наказом директора Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України від 17 жовтня 2016 року № 138-к ОСОБА_5 призначено на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України з 17 жовтня 2016 року.
Відповідно до пункту 1 Контракту, керівник зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а Орган управління зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Керівника.
Згідно пункту 3 Контракту, Керівник, який уклав цей контракт, є повноважним представником підприємства під час реалізації повноважень, функцій, обов'язків підприємства, передбачених актами законодавства, статутом підприємства, іншими нормативними документами.
На підставі положень пункту 4 Контракту, Керівник діє на засадах єдиноначальності.
Пунктом 6 Контракту визначено, що Керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом.
Відповідно до пункту 16 Контракту, Керівник має право: діяти від імені підприємства, представляти його на всіх підприємствах, в установах та організаціях; укладати господарські та інші угоди; видавати доручення; відкривати рахунки в банках; користуватися правом розпорядження коштів підприємства, накладати на працівників стягнення відповідно до законодавства; в межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, давати вказівки, обов'язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства; вирішувати інші питання, віднесені законодавством, Органом управління майном, статутом підприємства і цим контрактом до компетенції Керівника.
08 грудня 2016 року затверджено нову редакцію Статуту Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (далі - Статут).
Відповідно до пункту 1.6. Статуту У своїй діяльності Підприємство керується Конституцією України, Законами України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», Цивільним, Господарським та Податковим кодексами України, іншими законами України, актами президента України, Кабінету Міністрів України, Статутом Академії та цим Статутом.
Згідно пункту 2.1. Статуту Підприємство створено з метою організаційно-господарського забезпечення науково-дослідним установам Академії умов для проведення досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок, їх апробації проведення виробничої перевірки і впровадження їх у виробництво та іншої господарської діяльності.
Підприємство, як юридична особа, є державним сільськогосподарським підприємством, яке створене з метою організаційно-господарського забезпечення Науковій установі умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень та їх апробації, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур і саджанців.
Положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Статуту визначено, що Підприємство є державним комерційним унітарним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб?єкт господарювання. Підприємство є юридичною особою. Права та обов?язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації, яка здійснюється в установленому законодавством порядку за місцем знаходження.
На підставі пункту 3.5. Статуту, економічною основою діяльності Підприємства є державна власність України на основні фонди, інше державне майно, а також землі Академії, які закріплені за нею постановою Президії Верховної Ради Української РСР «Про статус Української академії аграрних наук» від 29 липня 1991 року № 1370 - XII, що перебувають у розпорядженні установ Академії.
Майновий комплекс Підприємства складають усі матеріальні та нематеріальні активи, що обліковуються на балансі Підприємства і передані йому Академією на праві господарського відання, а також придбані Підприємством за рахунок коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законодавством.
Відповідно до пунктів 4.14. та 4.16. Статуту, відчуження нерухомого майна Підприємства, що перебуває у віданні Академії, здійснюється лише з дозволу Президії Академії в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Списання майна, яке знаходиться на балансі Підприємства, здійснюється з дозволу Президії Академії в порядку, встановленому законодавством.
Згідно пункту 6.2.1. Статуту Підприємство зобов'язане забезпечувати ефективне та цільове використання закріпленого за ним державного майна та виділених державних коштів.
Ні підставі положзень пунктів 7.2., 7.5., 7.6. та 7.7. Статуту, управління Підприємством здійснюється його директором, який підзвітний Академії.
Директор Підприємства призначається на посаду на конкурсній основі та звільняється з неї директором Наукової установи після погодження з президентом Академії, відповідно до її статуту.
Директор, діючи від імені Підприємства та в його інтересах, відповідно до законодавства та в межах цього Статуту і контракту, самостійно вирішує питання діяльності Підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Наукової установи, Академії і трудового колективу Підприємства, зокрема: організовує і здійснює керівництво науково-дослідною і виробничо-господарською діяльністю Підприємтсва; має право, без окремої на те довіреності, представляти Підприємство у всіх установах, організаціях та підприємствах; укладає господарські договори, видає довіреності іншим особам, відкриває рахунки в установах банків та реєстраційні рахунки - у відділеннях Державного казначейства; розпоряджається майном та коштами Підприємства відповідно до чинного законодавства та цього Статуту; в межах своєї компетенції видає накази та розпорядження у встановленому порядку, самостійно визначає структуру і в установленому порядку затверджує штатний розпис в межах фонду оплати праці; затверджує положення про структурні підрозділи Підприємства і визначає посадові обов?язки їх працівників; забезпечує дотримання працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку; несе відповідальність за формування та використання прибутку Підприємства та за взаєморозрахунки з бюджетами всіх рівнів.
Директор здійснює управління Підприємством. Він несе персональну відповідальність за стан та діяльність Підприємства, за збереження та ощадливе використання майна Підприємства, забезпечення пожежної безпеки його об?єктів, а також створення належних соціально-побутових умов для трудового колективу.
Таким чином, будучи директором Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України ОСОБА_5 постійно обіймає на вказаному підприємстві посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а тому відповідно до положень частини 3 статті 18 Кримінального кодексу України він є службовою особою.
При цьому встановлено, що ОСОБА_5 обіймаючи посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, здійснюючи повноваження, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, вчинив зловживання владою та службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, за наступних обставин.
Відповідно до Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» (далі - Закон), цей Закон визначає особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук - Національної академії аграрних наук України, Національної академії медичних наук України, Національної академії педагогічних наук України, Національної академії правових наук України, Національної академії мистецтв України - та особливості управління державним майном, яке закріплено за установами, організаціями та підприємствами, що перебувають у віданні Національної академії наук України та національних галузевих академій наук.
Згідно статті 2 Закону, об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об'єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Положеннями статті 5 Закону визначено, що об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту Національної академії наук України та статутів національних галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання.
Національна академія наук України, національні галузеві академії наук та організації, що віднесені до їх відання, мають право використовувати належне їм майно для участі у цивільних відносинах, у тому числі для ведення фінансово-господарської діяльності, відповідно до цілей їх утворення та в межах їх цивільної правоздатності.
Відчуження нерухомого майна Національної академії наук України та національних галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За положеннями статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації. Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», не підлягають приватизації квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових.
У відповідності частини 1 статті 4 Житлового Кодексу Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд.
Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським об'єднанням (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).
До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до законодавства України до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.
До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Частиною 1 статті 5 Житлового Кодексу Української РСР передбачено, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
Відповідно до статті 58Житлового Кодексу Української РСР, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною 1 статті 118 Житлового Кодексу УРСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.
У відповідності до статті 122 Житлового Кодексу УРСР на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення. Народному депутату України спеціальний ордер видається Управлінням справами Верховної Ради України. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР.
Відповідно до пункту 2 Положення про порядок надання службових житлових приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37 (далі - Положення про порядок надання службових житлових приміщень), службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 6 Положення про порядок надання службових житлових приміщень, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідно районної, міської, районної в місті ради народних депутатів.
Положеннями статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено вичерпний перелік підстав державної реєстрації права власності та інших речових прав, серед яких: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва або майбутній об'єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості; ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об'єктом довірчої власності; актів приймання-передачі нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Таким чином, ордер не визначено підставою для державної реєстрації права власності та інших речових прав.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 25 липня 2018 року, у директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України ОСОБА_5 , виник злочинний умисел, спрямований на зловживання владою та службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.
25 липня 2018 року ОСОБА_5 перебуваючи за місцем виконання своїх службових обов'язків - адміністративній будівлі Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом та з корисливих мотивів, в порушення вищенаведених вимог Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,Житлового Кодексу Української РСР, Положення про порядок надання службових житлових приміщень і користування ними в Українській РСР, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зловживаючи владою та службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використав свою владу та службове становище всупереч інтересам служби та підписав ордер № 3 на жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 площею 60,6 кв. м.
У подальшому, 11 червня 2019 року державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація плюс», у порушення вимог статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прийняв наступні рішення про державну реєстрацію прав № 47291086 та зареєстрував на підставі ордеру від 25 липня 2018 року № 3 за ОСОБА_8 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Внаслідок зловживання директором Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України ОСОБА_5 владою та службовим становищем, тобто умисного, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, з державної власності неправомірно вибуло державне майно, а саме приміщення будівлі - квартира АДРЕСА_3 .
Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 27 жовтня 2023 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1849211132224) загальною площею 60,6 кв. м (житлова площа 22,9 кв. м.) станом на 11 червня 2019 року становить 593 139 (п'ятсот дев'яносто три тисячі сто тридцять дев'ять) гривень, що відповідає 617,5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а тому відповідно до примітки 4 до статті 364 Кримінального кодексу України є тяжкими наслідками.
Внаслідок зловживання директором Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України ОСОБА_5 владою та службовим становищем, тобто умисного, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, з державної власності неправомірно вибуло державне майно загальною вартістю 593 139 (п'ятсот дев'яносто три тисячі сто тридцять дев'ять) гривень, що спричинило тяжкі наслідки.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України, а саме у зловживанні владою та службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.
20.12.2023 року у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України, слідчим у кримінальному провадженні за погодженням з процесуальним керівником ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_9 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Так, за доручення старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області слідчим у кримінальному провадженні сторону захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 02.02.2024 та надано доступ до матеріалів досудового розслідування для ознайомлення в порядку ст. 290 КПК України.
Станом на момент подачі клопотання сторона захисту в особі захисника підозрюваного ОСОБА_5 , ознайомився лише з частиною матеріалів досудового розслідування, а саме: з томом №1 даного кримінального провадження. Підозрюваний ОСОБА_5 ознайомився з томом № 1 та з сторінки 1 по сторінку 55 том № 2.
Так, ОСОБА_5 підозрюються у вчиненні тяжкого злочину, обсяг матеріалів досудового розслідування кримінального провадження налічують 5 томів , в тому числі відеозаписи проведення слідчих дій.
Зазначає, що більша частина матеріалів досудового розслідування наявна у сторони захисту, оскільки частину матеріалів стороною захисту було отримано як додатки до клопотання про застосування запобіжного заходу та клопотання про відсторонення від посади ОСОБА_5 . Тобто більша частина матеріалів досудового розслідування наявна у сторони захисту.
Так, процесуальна поведінка сторони захисту в особі захисника ОСОБА_4 є неналежною, оскільки захисник ОСОБА_4 намагається затягнути ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, не прибуває для ознайомлення з матеріалами до органу досудового розслідування, та підозрюваний ОСОБА_5 не прибуває на виклики слідчого для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Враховуючи викладене, сторона обвинувачення вважає, що процесуальна поведінка сторони захисту в особі підозрюваного ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_4 є неналежною та такою, що затягує направлення обвинувального акту до суду та порушує права інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.
Зазначає, що протягом всього періоду здійснення досудового розслідування слідчим було вжито всіх необхідних заходів для повного, всебічного та неупередженого здійснення досудового розслідування. Натомість сторона захисту намагається уникнути направлення справи до суду, зловживаючи своїми процесуальними правами та затягуванням строків проведення досудового розслідування.
Як зазначалось вище, обсяг матеріалів кримінального провадження налічує 5 томів та відеозаписи проведення слідчих дій, більша частина з яких наявна у сторони захисту під час вручення додатків до клопотань про застосування запобіжного заходу та клопотання про відсторонення від посади ОСОБА_5 , а отже строк ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до 28.03.2024 включно, є розумним строком і дає можливість стороні кримінального провадження належним чином реалізувати своє право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та підготувати відповідну позицію захисту.
Враховуючи викладене, орган досудового розслідування вважає за доцільне обмежити сторону захисту в особі підозрюваного ОСОБА_5 та захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 в ознайомленні з матеріалами досудового розслідування строком до 28.03.2024 включно з дня винесення ухвали слідчим суддею.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав, наведених у ньому, просив задовольнити.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_5 заперечували щодо задоволення клопотання та просили відмовити.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників судового процесу, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
У провадженні СВ Бучанського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке 15.01.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111050000184 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України.
20.12.2023 року у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України, слідчим у кримінальному провадженні за погодженням з процесуальним керівником ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення.
Так, за доручення старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області слідчим у кримінальному провадженні сторону захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 02.02.2024 та надано доступ до матеріалів досудового розслідування для ознайомлення в порядку ст. 290 КПК України.
Станом на момент подачі клопотання сторона захисту в особі захисника підозрюваного ОСОБА_5 , ознайомився з частиною матеріалів досудового розслідування, а саме: з томом №1 даного кримінального провадження. Підозрюваний ОСОБА_5 ознайомився з томом № 1 та з сторінки 1 по сторінку 55 том № 2.
Відповідно до вимог ст. 290 КПК України, після завершення досудового розслідування прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати, зокрема, стороні захисту доступ до матеріалів досудового розслідування, з забезпеченням права робити копії або відображення матеріалів.
Право на ознайомлення з усіма матеріалами досудового розслідування гарантує реалізацію конституційного права підозрюваного на отримання інформації, зокрема, щодо суті пред'явленого обвинувачення та стану розгляду справи, а також забезпечує підозрюваному чи його захиснику можливість підготувати захист від пред'явленого обвинувачення.
Конституційний Суд України у рішенні по справі № 1-4/2012 про ознайомлення обвинуваченого і захисника з матеріалами кримінальної справи зазначив, що право на таке ознайомлення не є абсолютним. Ознайомлення обвинуваченого чи його захисника з матеріалами справи в межах розумних строків відповідає завданням кримінального судочинства, визначеним у ст. 2 КПК України, що з одного боку забезпечує реалізацію прав і свобод людини і громадянина, а з іншого - вимагає від особи відповідальної поведінки, зумовленої законними потребами, інтересами інших осіб (зокрема, потерпілого) та суспільства в цілому.
Згідно із ст. 290 КПК України, у разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов'язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів.
Відповідно до ч.1 ст.135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Відповідно до ч.1 ст.136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Як вбачається з поданого клопотання сторону захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні 02.02.2024 та надано доступ до матеріалів досудового розслідування для ознайомлення в порядку ст. 290 КПК України.
Після цього, як вбачається з клопотання, захисник та підозрюваний розпочали ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та 12.02.2024 до суду слідчим подане клопотання про встановлення строку для ознайомлення.
Так, слідча суддя враховує, що з моменту відкриття матеріалів кримінального провадження та до подачі до суду вказаного клопотання пройшло фактично п'ять робочих днів.
Враховуючи обставини, встановлені у ході розгляду клопотання слідчого, зокрема той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 ознайомилися з першим та частково другим томами кримінального провадження, та враховуючи, що згідно статті 6 Конвенції, стороні захисту гарантовано мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту, а це означає, що така підготовка охоплює все, що є «необхідним» для підготовки розгляду справи судом, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання саме у даному конкретному випадку є передчасним та таким, що не враховує фактичних обставин.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторона захисту зволікає із ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, а тому відсутні правові підстави для задоволення клопотання.
Керуючись ч.10 ст.290, ст. ст. 309, 369-372, 135, 136 КПК України , слідчий суддя
У задоволенні заяви слідчого слідчого СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111050000184 від 15.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_10