Справа № 367/8544/23
Провадження по справі № 1-кп/367/553/2024
Іменем України
12 вересня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016111200000720 від 27.09.2016 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Гостомель Київської області, громадянина України, українця, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.5 ст.27, ч.4 ст.189, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд,-
В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває зазначений вище обвинувальний акт.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, оскільки строк дії такого запобіжного заходу закінчується, та враховуючи, те, що закінчити судовий розгляд не представляється можливим, а обставини, які стали підставами застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, то виникла необхідність у продовженні обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , якого підтримав обвинувачений ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 просив відмовити в його задоволенні та застосувати до обвинуваченого нічний домашній арешт.
Заслухавши думки прокурора, захисника та обвинуваченого, ознайомившись зі змістом клопотання та матеріалами кримінального провадження у необхідному для вирішення заявленого клопотання обсязі, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18.07.2024 року обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 (шістдесят) днів. Одночасно визначено ОСОБА_5 , заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240,00 грн. і може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області.
Станом на цей час завершити судове провадження до спливу продовженого строку тримання обвинуваченого під вартою неможливо.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Суд, заслухавши доводи прокурора, захисника, дійшов висновку, що залишаються ризики, які є підставою для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
В судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, дія якого закінчується 15.09.2024.
Так, кримінальні правопорушення (злочини), у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , є особливо тяжким злочином.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, в судовому засіданні на даний час ще не допитана потерпіла та свідки, а тому суд вважає, що існує ризик того, що, перебуваючи на волі, обвинувачений зможе впливати на них у незаконний спосіб.
Будь яких даних про усунення ризиків, наявність яких слугувала підставою для обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стороною захисту не надано.
Також, суду стороною захисту не надано доказів щодо можливості обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для продовження застосування такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою.
Таким чином, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів.
Виходячи з наведеного, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів.
Одночасно, з обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.5 ст.27, ч.4 ст.189, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд враховує, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Таким чином, враховуючи майновий стан обвинуваченого, суд доходить висновку про можливість визначення застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На думку суду застава в такому розмірі буде достатнім стимулюючим засобом, щоб запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 315 КПК України, суд
Клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.5 ст.27, ч.4 ст.189, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України - задовольнити.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строком на 60 (шістдесят) днів у ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою діє з 12.09.2024 до 10.11.2024 включно.
Одночасно визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240,00 грн. і може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти негайно після отримання та перевірки документу, що підтверджує внесення застави.
У разі внесення застави, зобов'язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до суду, а також повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити, що у разі, якщо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до прокурора, суду, без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього процесуальні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Повний текст ухвали виготовлено 13.09.2024 о 13.00 год.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1