16.09.2024 Справа № 363/3269/24
16 вересня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Лукач О.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Марин-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
01.07.2024 до Вишгородського районного суду Київської області, через систему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Альховською І.Б. подано вказану позовну заяву, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Марин-Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №CL-131175 у розмірі 111646,36 грн., в тому числі строкове тіло у розмірі 0 грн., прострочене тіло у розмірі 71506,14 грн., строкові відсотки у розмірі
330,62 грн., прострочені відсотки у розмірі 39809,6 грн., а також судовоий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» укладено Кредитний договір № CL-131175. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Кредитор належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату цієї вимоги, заборгованість за Кредитним договором складає 111646,36 грн., в тому числі строкове тіло у розмірі 0 грн., прострочене тіло у розмірі 71506,14 грн., строкові відсотки у розмірі 330,62 грн., прострочені відсотки у розмірі 39809,6 грн. 08.11.2023 у правовідносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора у зобов'язанні з АТ «Кредобанк» на ТОВ «ФК» Марин-Фінанс» на підставі договору факторингу. Боржника було повідомлено про заміну кредитора в зобов'язанні. Позичальник своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, заборгованість за Кредитним договором складає 111646,36 грн. Оскільки відповідач вказану вимогу залишив без уваги, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Після виконання судом вимог частини восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою суду від 03.07.2024 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, оскільки згідно правил частини шостої статті 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним та враховуючи положення статей 274, 279 ЦПК України.
Позивачу та його представнику, у порядку статті 14 ЦПК України, було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі до електронного кабінету, після чого, сторона позивача з будь-якими клопотаннями/заявами до суду не зверталась.
З урахуванням того, що 26.06.2024, відповідно до статей 43, 177 ЦПК України, позивачем надіслано відповідачу копію позовної заяви з додатками, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачу було надіслано судом на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання: АДРЕСА_1
Судова кореспонденція, надіслана відповідачу, повернулась на адресу суду без вручення, з причин «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, судом встановлено, що 03.09.2018 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір
№CL-131175 (а.с.7-11).
Пунктом 1 Кредитного договору передбачено, що Банк зобов'язується надати у власність Позичальникові грошові кошти (кредит) на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим Кредитним договором.
Пунктом 2 Кредитного договору передбачено таке: Сума кредиту 150000,00 грн; Дата видачі кредиту - 03.09.2018 (датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворенням строкової заборгованості по позичковому рахунку) з наступним переказом кредитних коштів в сумі та на ціді, що вказані у пункті 2.4 Кредитного договору); Строк (термін) кредитування - 60 місяців терміном до 01.09.2023.
У пунктах 2.4-2.7 Кредитного договору зазначено про доручення позичальника Банкові здійснити переказ кредитних коштів на поточні потреби із зазначення реквізитів поточного та транзитного рахунків.
Крім цього, згідно пунктів 2.10, 2.11 Кредитного договору, за видачу кредиту, одноразово - 0 грн, сплачується в день видачі кредиту; за відкриття поточного рахунку та випуск банківської платіжної картки - 200 грн, в день укладення договору про відкриття Позичальнику поточного рахунку (безготівковим переказом з поточного рахунку Клієнта відкритого в Банку). Додатковими умовами (у тому числі необхідність укладання договорів з третіми особами) є: Відкриття поточного рахунку - Позичальник зобов'язаний укласти з Банком договір поточного рахунку та оплатити відкриття рахунку; Випуск банківської платіжної картки - Позичальник зобов'язаний оплатити випуск, отримати та активувати банківську платіжну картку (надалі - БПК).
Згідно пункту 3.1 Кредитного договору, Кредит видається Позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням Позичальника, яке міститься у п. 2.4 Кредитного договору.
Право Позичальника відмовитися від цього кредитного договору протягом
14 календарних днів з для укладання, передбачено пунктом 3.2 Кредитного договору.
Так, відповідно до пунктом 4.1 Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 33,29 % річних.
Відповідно до пунктом 4.4 Кредитного договору, загальні витрати позивальника по кредиту за цим Кредитним договором становлять 162455,51 грн.
Відповідно до пунктом 4.5 Кредитного договору, реальна річна процентна ставка 38.86 % річних.
Відповідно до пунктом 4.6 Кредитного договору, загальна вартість кредиту для позичальника за цим Кредитним договором становить 312455,51 грн.
Відповідно до пунктом 6.1 Кредитного договору, позивальник зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені Кредитним договором та/або додатками до нього.
Позичальник здійснює погашення заборгованості за кредитним договором відповідно до Графіку платежів що є додатком № 1 до кредитного договору. Всього зобов'язалася здійснити 60 щомісячних платежів по 5205 гривень кожного останнього числа відповідного місяця (пункт 6.2 Договору).
08.11.2023 між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» було укладено Договір факторингу, у відповідності до умов якого, та згідно додатку №1 до Договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08.11.2023, АТ «Кредобанк» відступило право грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 111646,36 грн. на користь ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» (а.с.16,17).
Звертаючись до суду з позовом, представником позивача долучено до матеріалів справи Розрахунок заборгованості за період з 02.11.2020 (03.09.2018) по 08.11.2023 за Кредитним договором №CL-131175 від 03.09.2018, згідно якого, станом на 08.11.2023 Позичальник ОСОБА_1 має заборгованість на загальну суму у розмірі 111646,36 грн., з яких: 0 грн - заборгованість за тілом кредиту (строкова); 71506,14 грн - сума заборгованості за тілом кредиту (прострочена); 330,62 грн - сума заборгованості за відсотками (строкова); 39809,6 грн - сума заборгованості за відсотками (прострочена) (а.с.14).
Як убачається із матеріалів справи, 30.01.2024 ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» адресувало ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань та повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні та пропонувало негайно сплатити заборгованість за Кредитним договором №CL-131175 в сумі 111646,36 грн. (а.с.15). Водночас, до матеріалі справи представником позивача не додано доказів надсилання такої вимоги ОСОБА_1 та її отримання.
Так, на підтвердження позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором №CL-131175 від 03.09.2018, представником позивача надано копії: Кредитного договору №CL-131175 від 03.09.2018 з Графіком платежів за цим договором; Анкети-Заяви №CL-131175 на отримання готівкового кредиту (дата та час видруку: 29.08.2018); копія паспорта відповідача; Досудової вимоги від 30.01.2024; Договору факторингу від 08.11.2023 з Додатком №1 до нього, а також Розрахунок заборгованості станом на 08.11.2023 .
Водночас, представником позивача не надано доказів на підтвердження виконання АТ «Кредобанк» умов Кредитного договору №CL-131175 від 03.09.2018 щодо здійснення перерахування кредитних коштів відповідачу та їх зарахування, як про те також зазначено у пункті 2.1. Графіку платежів за кредитним договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 цього Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з частиною першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (статті 517 ЦК України).
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цсі5.
Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до Кредитного договору №CL-131175 від 03.09.2018, укладений між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві суму кредиту та сплатити Позикодавцю відсотки за користування кредитом, платежі за надані послуги.
Отже, виходячи з наведених умов договору, надання позики здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
У постанові від 30.01.2018 у справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Надані представником позивача документи не містять доказів про отримання коштів відповідачем за вказаним договором, що суперечить положенням статті 1046 ЦК України, відповідно до якої договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Будь-яких належних доказів на підтвердження безготівкового перерахування коштів на платіжну банківську картку позичальника, як то виписки з особового рахунку, копії меморіального ордеру тощо, позивачем не надано.
Доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за договором не є належним доказом надання відповідачеві кредитних коштів, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Більше того, такий розрахунок не є первинними бухгалтерськими документами, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, такий розрахунок не підтверджує наявності заборгованості у відповідача перед позивачем.
Вказані висновки апеляційного суду гуртуються на правових позиціях викладених Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 у справі №755/2284/16-ц, від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18 та від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17.
Отже, встановивши відсутність належних, достовірних та достатніх доказів щодо здійснення перерахування та зарахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта за Кредитним договором №CL-131175 від 03.09.2018, суд дійшов висновку про недоведеність наявності підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі
11646,36 грн, а отже у задоволенні позову слід відмовити.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, представник позивача у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував позовні вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
При цьому у суду відсутній обов'язок суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує позивач, оскільки відповідно до приписів частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
В оцінці поведінки та способу ведення справ банком чи фінансовою установою суд враховує те, що вони є професійними учасниками ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до них висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком чи фінансовою установою є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01.02.2023 у справі №199/7014/20.
Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору відносяться за рахунок позивача.
Керуючись статтями 3, 4, 6, 11, 15, 16, 202, 203, 205, 509, 512-517, 525-527, 530, 610, 625-629, 638, 1046, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078, 1081 ЦК України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76-89, 133, 134, 141, 174, 258, 259, 263-265, 274, 354 ЦПК України, суд
у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Марин-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марин-Фінанс», код ЄДРПОУ 43231894, адреса: 79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Академіка Лазаренка Є., буд. 4, каб. 4;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 .
Суддя О.П. Лукач