Справа № 362/5909/24
Провадження № 1-кп/362/631/24
Ухвала
10 вересня 2024 року м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Василькові Київської області клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024100130001596 від 28.06.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України,
встановив:
До Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшов зазначений обвинувальний акт.
До суду надійшло клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору через його невідповідність вимогам закону. Дане клопотання обґрунтоване серед іншого тим, що у обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_5 своїми умисними та протиправними діями, що виразились у ухиленні від несенні обов'язків військової служби шляхом підроблення документів та обману, вчиненому в умовах воєнного стану, обґрунтовано обвинувачується за ч. 4 ст. 409 КК України. Крім того за обвинувальним актом ОСОБА_5 також обвинувачується за ч. 4 ст. 358 та ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України. Вважає, що оскільки підроблення документів є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину за ст. 409 КК України, то кваліфікація його дій за ст. 358 КК України взагалі непотрібна. На його думку, вищезазначене свідчить про невідповідність викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, що порушує вимоги ч. 2 ст. 291 КПК України.
У судовому засіданні захисник підтримав це клопотання з наведених у ньому підстав і просив його задоволити. Вважає, що у цьому випадку порушено п. 5 ч.2 ст. 291 КК України через невідповідність викладених у обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення. Також зазначив, що його підзахисний обвинувачується у пособництві у підробленні документа, діючи з особою, досудове розслідування відносно якої здійснюється у іншому кримінальному провадженні. Однак через те, що дані про цю особу невідомі, то це є грубим порушенням права на захисту, так як сторони захисту не знає які показання надавала ця особа.
ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.
Прокурор заперечив проти задоволення цього клопотання і наголосив, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, кваліфікація вірна, так як у цьому випадку йдеться про ідеальну сукупність злочинів. Вказав, що наведені захисником обставини не є предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки фактично зводиться до незгоди сторони захисту з кваліфікацією привопорушень. Підтвердив, що в обвинувальному акті посилається на особу, досудове розслідування відносно якої здійснюється у іншому кримінальному провадженні, однак це жодним чином не порушує право обвинуваченого на захист.
Представник потерпілого підтримав позицію прокурора, просив відмовити у задоволенні цього клопотання.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов до таких висновків.
Так, після отримання обвинувального акта суд зобов'язаний перевірити матеріали кримінального провадження, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч. 3 ст.314 КПК України, та вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.
У відповідності з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд вправі прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам цього Кодексу.
При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов'язок, під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт, серед іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Отже, при складенні обвинувального акту прокурор має право викласти в ньому ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які він вважає встановленими та на підставі цього на свій розсуд здійснити кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначена обставина, відповідно до положень ст. 291 КПК України, не може бути підставою для висновку суду про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України.
Як вбачається зі змісту обвинувального акту в зазначеному кримінальному провадженні при викладенні фактичних обставин справи та формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_5 прокурором зазначено ті обставини вчинення кримінального правопорушення, які він вважає встановленими, які є дискрецією прокурора під час його складання.
Зміст ч. 2 ст. 291 КПК України слід зазначити, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення») та формулювання обвинувачення.
В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
При цьому важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Отже, фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
За таких обставин, визнати обґрунтованими наведені мотиви сторони захисту суд не може, оскільки встановлення відповідності зазначених в обвинувальному акті відомостей не належить до повноважень суду під час підготовчого судового засідання та, в розумінні вимог ст. 291 КПК України, не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків.
В будь-якому випадку зазначене формулювання наперед не має значення для суду, оскільки вказані обставини в обвинувальному акті мають бути доведені прокурором під час розгляду провадження по суті, а прокурор має право змінювати обвинувачення під час судового розгляду, що передбачено положеннями ч. 2ст. 337 КПК України, які надають можливість прокурору під час судового розгляду змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.
Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі 273/1053/17 (провадження N 51-8914км18), відповідно до якої, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено допущення прокурором порушень вимог кримінального процесуального закону під час звернення до суду з обвинувальним актом, який відповідає положенням ст. 291 КПК України за своєю формою та змістом, разом із долученими до нього додатками, а тому суд не вбачає законних підстав для задоволення клопотання захисника.
Керуючись ст.ст. 314,315,372,392 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 . - адвоката ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта прокурору.
Ухвала не оскаржується.
Суддя ОСОБА_1