29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"11" вересня 2024 р. Справа №924/495/24
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д. при секретарі судового засідання Мельницькій Н.О., розглянувши матеріали справи
за позовом ФОП Кривича Костянтина Володимировича, м.Кременчук, Полтавської області
до ФОП Михальчевської Іванни Степанівни, с.Левківка (з), Староконстянтинівського району, Хмельницької області
про зобов'язання припинити порушення майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг "ОПТОВИЧОК" та стягнення 69 666,67 грн. збитків (упущеної вигоди) (ухвалення додаткового рішення)
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Дем'янов С.М. - на підставі ордеру серії ВХ №1070795 від 04.06.2024р.
В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Суть:
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.09.2024р. позов задоволено частково.
Заборонено ФОП Михальчевській І.С. ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) використовувати для магазинів позначення "ОПТОВИЧОК", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ОПТОВИЧОК" (свідоцтво на знак для товарів і послуг №129905 від 11.10.2010).
Припинено порушення прав ФОП Кривича К.В., як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) №129905 від 11.10.2010р., шляхом зобов'язання ФОП Михальчевської І.С. ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) демонтувати вивіски і рекламні матеріали магазину " ОПТОВИЧОК ", розташованого за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, с. Старий Остропіль, вул. Центральна, буд. 2/15 .
Стягнуто з ФОП Михальчевської І.С. ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід державного бюджету (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) 6 056,00 грн. (шість тисяч п'ятдесят шість грн. 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
03.09.2024р. до суду надійшла заява представника ФОП Кривича Костянтина Володимировича про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з ФОП Михальчевської Іванни Степанівни, с.Левківка (з), Староконстянтинівського району, Хмельницької області РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ФОП Кривич Костянтин Володимирович ( АДРЕСА_3 ) РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 28 000,00 грн. (двадцять вісім тисяч гривень 00 копійок).
До заяви представник позивача надав документи, які підтверджують фактичні витрати на правничу допомогу в сумі 28 000,00 грн., а саме:
- копію додатку №3 від 02.09.2024р. до договору про надання правничої допомоги від 18 серпня 2023 року про визначення суми гонорару та компенсації вартості інших витрат пов'язаних із наданням позивачу правничої допомоги;
- капію акту №3 від 02 вересня 2024 року про надання-приймання правових послуг до договору про надання правничої допомоги від 18 серпня 2023 року з детальним описом переліку та обсягу виконаних робіт;
- копію квитанції №3 від 02 вересня 2024 року.
Також, 09.09.2024р. до суду надійшла заява представника ФОП Михальчевської Іванни Степанівни про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з ФОП Кривича Костянтина Володимировича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ФОП Михальчевської Іванни Степанівни (с.Левківка (з), Староконстянтинівського району, Хмельницької області, РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
До заяви представник відповідача надав документи, які підтверджують фактичні витрати на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн., а саме:
- копію договору про надання правової допомоги та представництво інтересів від 04.06.2024р.;
- копію додаткової угоди №1 від 02.09.2024р. до договору про надання правової допомоги та представництво інтересів від 04.06.2024р.;
- копію акту виконаних робіт від 02.09.2024р. до договору від 04 червня 2024р.;
- копію квитанції №1 від 02.09.2024р.
Ухвалами суду від 06.09.2024р. та 10.09.2024р. вищевказані заяви призначені до розгляду в судовому засіданні.
На адресу суду 09.09.2024р. від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просив залишити заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 28 000 грн. без розгляду на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України та у випадку винесення рішення про задоволення вказаної заяви та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суми в розмірі 3 000 грн. та покласти вказані витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме по 1 500 грн. на кожну сторону.
Також на адресу суду 10.09.2024р. від представника позивача надійшло заперечення щодо клопотання про стягнення судових витрат та про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просив залишити клопотання представника відповідача про стягнення судових витрат в розмірі 15000грн. без розгляду та задовольнити заяву про суму судових витрат понесених позивачем на правову допомогу.
Присутній в судовому засіданні представник ФОП Михальчевської Іванни Степанівни наполягав на задоволенні поданої заяви про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з ФОП Кривича Костянтина Володимировича на користь ФОП Михальчевської Іванни Степанівни судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 15 000,00 грн. та просив залишити заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 28 000 грн. без розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
При розгляді поданих сторонами заяв про прийняття по справі додаткового рішення судом враховується таке.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Статтею 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься у ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Тобто діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/92/15/15-ц, об'єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 у справі №925/1137/19).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).
Відповідно до п. п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з ч.1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/92/15/15-ц, постанові Верховного Суду у складі КГС від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо не співмірності заявлених іншою стороною витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат (правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/92/15/15-ц, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, постановах Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 16.07.2020 у справі №909/452/19, від 02.11.2020 у справі №922/3548/19, від 18.11.2019 у справі №923/1121/17).
Щодо заяви представника ФОП Кривича Костянтина Володимировича про ухвалення додаткового рішення від 03.09.2024р. про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 28 000,00 грн. суд зазначає наступне.
У матеріалах справи наявна копія договору про надання правничої допомоги від 18.08.2023р., укладений між ФОП Кривичем Костянтином Володимировичем та адвокатом Жаворонков Петром Євгенійовичем, копія додаткової угоди №1 від 28.12.2023р. до договору про надання правничої допомоги від 18.08.2023р. про пролонгацію терміну дії договору до 31.12.2024р., копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1219307 від 21.05.2024р. та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2069 від 03.04.2018р.
Відповідно до п. 5.1. договору про надання правничої допомоги від 18.08.2023р. за надання правничої допомоги, визначеної п.1.1. цього договору клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі, що визначається в акті приймання-передачі виконаних робіт, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 5.2. договору про надання правничої допомоги від 18.08.2023р. окрім витрат клієнт також зобов'язаний сплатити кошти, необхідні для покриття фактичних витрат адвоката, пов'язаних з виконанням доручення, а саме: транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, телефонних розмов, поштових відправлень тощо.
Відповідно до п.1 додатку №3 від 02.09.2024р. до договору про надання правничої допомоги від 18.08.2023р. за надання правничої допомоги, визначеної п.1.1. цього договору клієнт сплачує адвокату гонорар, який становить - 3 000,00 гривень за 1 (одну) годину роботи адвоката, в тому числі й час витрачений адвокатом на проїзд (прибуття) до місця розташування суду, в якому адвокат представляє інтереси клієнта.
Згідно з п. 5 додатку №3 від 02.09.2024р. до договору про надання правничої допомоги від 18.08.2023р. клієнт здійснює оплату гонорару адвоката та інших витрат протягом 5 (п'яти) календарних днів, з дня підписання акту про надання-прийняття послуг.
Відповідно до акту приймання-передачі правових послуг від 02.09.2024р. на виконання договору про надання правничої допомоги від 18.08.2023р., укладений між ФОП Кривичем Костянтином Володимировичем та адвокатом Жаворонков Петром Євгенійовичем, у справі 924/495/24 адвокат надав, а клієнт отримав правову допомогу:
1. Підготовка та поштове направлення позовної заяви з додатками - 5 годин;
2. Підготовка та поштове направлення відповіді на відзив - 2 години;
3. Участь в судових засіданнях - 2 години 20 хвилин.
Загальна вартість послуг, наданих відповідно до вищезазначеного переліку - становить 28 000,00 грн.
Жодних претензій щодо якості, повноти, строків та обсягу наданих послуг клієнт до адвоката немає.
Акт підписано у двох примірниках, по одному для кожної сторони. Обидва примірники мають однакову юридичну силу й є невід'ємною частиною договору про надання правничої допомоги від 18.08.2023р.
Уся сума гонорару була повністю сплачена клієнтом 02.09.2024р., що підтверджується копією квитанції №3 від 02.09.2024р. на суму 28 000,00 грн., яка додана до матеріалів справи.
Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об'єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим.
Основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обгрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Схожі правові висновки викладені в пунктах 33, 34 та 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.
Представником відповідача 09.09.2024р. заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просив залишити заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 28 000 грн. без розгляду на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України та у випадку винесення рішення про задоволення вказаної заяви та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суми в розмірі 3 000 грн. та покласти вказані витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме по 1 500 грн. на кожну сторону.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
З урахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Суд в даному випадку враховує вартість ціну позову, кількість судових засідань у даній справі та їх тривалість, тривалість розгляду спору та значення його для сторін, що свідчить про неможливість зменшення витрат на правову допомогу до 3 000,00 грн., оскільки такий розмір відшкодування очевидно не відповідає вищевикладеним критеріям розподілу судових витрат.
Водночас, суд вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 28 000,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Судом встановлено, що представник позивача брав участь в засіданнях суду:
05.06.2024р. - розпочалось 10:10:41, закінчилось 10:14:25 (тривалість: 3 хв. 44 сек.);
26.06.2024р. - розпочалось 11:01:55, закінчилось 11:09:09 (тривалість: 7 хв. 14 сек.);
16.07.2024р. - розпочалось 12:03:47, закінчилось 12:10:37 (тривалість 6 хв. 50 сек.);
05.08.2024р. - розпочалось 11:02:01, закінчилось 11:08:02 (тривалість 6 хв. 1 сек.);
02.09.2024р. - розпочалось 12:08:17, закінчилось 13:07:50 (12:37:23 - 13:03:55 - нарадча кімната; тривалість: 33 хв. 1 сек.)
Всього судові засідання по справі №924/495/24, в яких брав участь представник позивача (в режимі відеоконференції), тривали 56 хв. 50 сек.
Так, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також з огляду на їх розумність та доцільність для даної справи, керуючись принципами верховенства права та пропорційності, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку із частковим задоволенням позову пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в розмірі 17 000 грн. У стягненні 11 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Щодо заяви представника ФОП Михальчевської Іванни Степанівни про ухвалення додаткового рішення від 09.09.2024р. про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 15 000,00 грн. суд зазначає наступне.
У матеріалах справи наявна копія договору про надання правової допомоги та представництво інтересів від 04.06.2024р., укладений між Михальчевською Іванною Степанівною та адвокатом Дем'яновим Сергієм Миколайовичом, копія додаткової угоди №1 від 02.09.2024р. до договору про надання правової допомоги та представництво інтересів від 04.06.2024р, копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВХ №1070795 від 04.06.2024р.
Відповідно до п. 5.1. договору договору про надання правової допомоги та представництво інтересів від 04.06.2024р. клієнт зобов'язаний виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги та виконання представницьких функцій. Розмір гонорару, визначається додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною вказаного договору, з урахуванням затраченого адвокатом для виконання доручення обсягу часу і роботи, ступеня складності справи, досягнення бажаного результату розгляду справи, інших важливих факторів.
Згідно з п. 5.2. договору про надання правової допомоги та представництво інтересів від 04.06.2024р. клієнт зобов'язаний оплатити фактичні витрати, пов'язані з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо шляхом авансування.
Відповідно до п.1 додаткової угоди №1 від 02.09.2024р. до договору про надання правової допомоги та представництво інтересів від 04.06.2024р. розмір гонорару за надання правової допомоги та представництво інтересів становить - 15 000,00 гривень, які підлягають сплаті клієнтом на користь адвоката в момент підписання даної додаткової угоди.
В акті виконаних робіт до договору від 04.06.2024р. наведений перелік наданих юридичних послуг виконавцем, а саме:
- Консультація замовника, вивчення матеріалів господарської справи, узгодження правової позиції - 3 000,00 грн.;
- Складання відзиву на позов, заперечення на відповідь на відзив, інших заяв по суті справи - 6 000,00 грн.;
- Представництво інтересів замовника у суді першої інстанції, з розрахунку 1 500 грн. за судове засідання, всього 4 судових засідання - 6 000,00 грн.
Всього вартість послуг за період, вказаний в п. 1 акту, становить 15 000,00 грн.
Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу послуг замовник до виконавця немає.
Акт підписано у двох примірниках українською мовою, по одному примірнику - для кожної сторони. Обидва примірники мають однакову юридичну силу.
Уся сума гонорару була повністю сплачена клієнтом 02.09.2024р., що підтверджується копією квитанції №1 від 02.09.2024р. на суму 15 000,00 грн., яка додана до матеріалів справи.
У постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 Верховний Суд, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21.
Отже, Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Однак, застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 ГПК України, так і у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 відзначила, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Крім того, згідно з висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 правовою позицією, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №911/3586/21 зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Представником позивача 10.09.2024р. подано заперечення щодо клопотання про стягнення судових витрат та про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просив залишити клопотання представника відповідача про стягнення судових витрат в розмірі 15 000грн. без розгляду та задовольнити заяву про суму судових витрат понесених позивачем на правову допомогу.
Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З урахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Суд в даному випадку враховує вартість ціну позову, кількість судових засідань у даній справі та їх тривалість, тривалість розгляду спору та значення його для сторін, що свідчить про неможливість відмови в задоволенні клопотання представника відповідача про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу.
Водночас, суд вважає, що заявлені представником відповідача до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Судом встановлено, що представник відповідача брав участь в засіданнях суду:
26.06.2024р. - розпочалось 11:01:55, закінчилось 11:09:09 (тривалість: 7 хв. 14 сек.);
16.07.2024р. - розпочалось 12:03:47, закінчилось 12:10:37 (тривалість 6 хв. 50 сек.);
05.08.2024р. - розпочалось 11:02:01, закінчилось 11:08:02 (тривалість 6 хв. 1 сек.);
02.09.2024р. - розпочалось 12:08:17, закінчилось 13:07:50 (12:37:23 - 13:03:55 - нарадча кімната; тривалість: 33 хв. 1 сек.)
Всього судові засідання по справі №924/495/24, в яких брав участь представник відповідача, тривали 53 хв. 6 сек.
Так, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також з огляду на їх розумність та доцільність для даної справи, керуючись принципами верховенства права та пропорційності, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку із частковим задоволенням позову пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в розмірі 4 500 грн. У стягненні 10 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву представника ФОП Кривича Костянтина Володимировича про ухвалення додаткового рішення від 03.09.2024р. про стягнення з ФОП Михальчевської Іванни Степанівни (с.Левківка (з), Староконстянтинівського району, Хмельницької області, РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ФОП Кривича Костянтина Володимировича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 28 000,00 грн. (двадцять вісім тисяч гривень 00 копійок) задовольнити частково.
Стягнути з ФОП Михальчевської Іванни Степанівни (с.Левківка (з), Староконстянтинівського району, Хмельницької області РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ФОП Кривича Костянтина Володимировича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Видати наказ.
У стягненні 11 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Заяву представника ФОП Михальчевської Іванни Степанівни про ухвалення додаткового рішення від 09.09.2024р. про стягнення з ФОП Кривича Костянтина Володимировича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ФОП Михальчевської Іванни Степанівни (с.Левківка (з), Староконстянтинівського району, Хмельницької області, РНОКПП НОМЕР_1 ) судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) задовольнити частково.
Стягнути з ФОП Кривича Костянтина Володимировича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ФОП Михальчевської Іванни Степанівни (с.Левківка (з), Староконстянтинівського району, Хмельницької області, РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 4 500,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
Видати наказ.
У стягненні 10 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2024р.
Суддя О.Д. Вибодовський
Віддрук. 1 прим. - до справи;
Позивачу, представнику позивача, представнику відповідача - надіслати до електронного кабінету.
Відповідачу - АДРЕСА_1 (рек. з повід.)