ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.09.2024Справа № 910/8452/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Державного підприємства «Національна кінематика України» (вул. Кіото, 27, м. Київ, 02156; ідентифікаційний код 19485307)
до Державного агентства України з питань кіно (вул. Кіото, 27, м. Київ, 02156; ідентифікаційний код 37508051)
про стягнення 294 281, 59 грн,
без виклику представників учасників справи,
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство «Національна кінематика України» (далі за текстом - ДП «Національна кінематика України», Позивач) з позовом до Державного агентства України з питань кіно (далі за текстом - Держкіно, Відповідач) про стягнення заборгованості по компенсації плати за землю згідно договору № б/н від 05.02.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг в розмірі 290 938, 18 грн, 3 % річних - 1 597, 78 грн, інфляційні втрати - 1 745, 63 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним сплачено земельний податок за користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт оренди, який в період з 05.12.2021 по 31.12.2021 перебував у користуванні Відповідача.
Однак, в порушення положень договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 05.02.2021 Відповідачем такі витрати не відшкодовано, що стало підставою для додаткового нарахування 3 % річних та інфляційних втрат та звернення до суду з позовом.
2. Стислий виклад позиції Відповідача
Заперечуючи щодо задоволення позову, Відповідач зазначає, що між сторонами не погоджувалося в договірному порядку, а в силу рішення КМР від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» він є суб'єктом який звільнений від сплати земельного податку, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 позовну заяви прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
23.07.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
25.07.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
29.07.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
13.08.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Позивача.
21.08.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Відповідача на додаткові пояснення Позивача.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 (Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
05.02.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі за текстом - Орендодавець), Державним агентством України з питань кіно (далі за текстом - Відповідач, Орендар) та Державним підприємством «Національна кінематека (далі за текстом - Позивач, Балансоутримувач) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 8739 (далі за текстом - Договір оренди).
Згідно пункту 4.1 Договору оренди, об'єктом оренди є приміщення на 4-му поверсі Головного корпусу (Літ. Б) загальною площею 941,8 м2 за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27.
За формою та змістом Договір оренди укладений як типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (затверджений наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року № 1774).
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди, орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішіньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
Відповідно до підпункту 6.5 пункту 6 Розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди, протягом п'яти робочих днів з дати укладення цього договору Балансоутримувач зобов'язаний надати Орендарю для підписання:
два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до Типового договору, затвердженого наказом Фондом державного майна.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю:
підписати і повернути Балансоутримувачу примірник договору; або
подати Балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем за договором.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від Балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем, підписати і повернути Балансоутримувачу примірник договору.
Згідно Акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 05.02.2021 Відповідачем прийнято у користування об'єкт оренди за Договором оренди.
На виконання умов Договору оренди між Позивачем та Відповідачем укладено Договір б/н від 05.02.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг (далі за текстом - Договір про відшкодування витрат балансоутримувача), відповідно до пункту 1.1 якого балансоутримувач забезпечує надання комунальних послуг, послуг щодо обслуговування, експлуатації та ремонту будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27 (надалі - Будівля), а Орендар бере участь у відшкодуванні витрат на надання комунальних послуг та послуг щодо обслуговування та експлуатації Будівлі відповідно до рахунку Балансоутримувача, складеного на підставі розрахунків експлуатаційних витрат.
Відповідно до пункту 1.2 Договору про відшкодування витрат балансоутримувача, розрахунок вартості наданих послуг визначено в кошторисі витрат розрахунку щомісячних платежів за обслуговування та ремонт Будівлі, оплати вартості комунальних та інших послуг (додаток 7.3 до Договору).
Відповідно до пункту 2.1 Договору про відшкодування витрат балансоутримувача, розрахунки за надані послуги здійснюються згідно актів приймання-передачі на відшкодування спожитих послуг Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг, які можуть бути підписані лише після відкриття бюджетних асигнувань.
Відповідно до розділу 7 Договору про відшкодування витрат балансоутримувача, до цього Договору додаються: 7.1 План розміщення Приміщення; 7.2 Перелік робіт щодо утримання та ремонту Будівлі; 7.3 Кошторис витрат розрахунок щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будівлі, оплати вартості комунальних та інших послуг.
Пункт 8 «Компенсація плати за землю» Додатку 7.3 до Договору про відшкодування витрат балансоутримувача закріплює наступний порядок розрахунку суми, що підлягає компенсації: згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності). Вартість до відшкодування з ПДВ, в гривнях визначається згідно нарахованої суми по декларації.
Так, 16.02.2021 ДП «Національна кінематека України» подана звітна декларація зі сплати земельного податку за 2021 рік.
27.05.2022 подана уточнююча декларація зі сплати земельного податку за 2021 рік з урахуванням укладених у 2021 році договорів оренди нерухомого майна, в тому числі укладеного Договору оренди.
Згідно поданих уточнюючих податкових декларацій з податку на землю, за період з 05.02.2021 по 31.12.2021 сума земельного податку становить - 242 448,48 грн (без ПДВ), крім того ПДВ в розмірі 48 489,70 грн., а всього 290 938,18 грн (з ПДВ).
29.12.2023 Державному агентству України з питань кіно виставлений рахунок № 1719 для Компенсації плати за користування земельною ділянкою згідно податкової декларації за період з лютого по грудень 2021 на суму 290 938,18 грн (з ПДВ).
29.12.2023 на підставі Договору про відшкодування витрат балансоутримувача складено Акт надання послуг № 1740 від 29.12.2023 про те, що компенсації підлягає плата за користування земельною ділянкою в розмірі 290 938,18 грн (з ПДВ).
Суд зазначає, що зазначений Акт не підписано Відповідачем, а витрати на сплату земельного податку не відшкодовані Позивачу.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача із вимогою щодо компенсації плати за землю від 16.04.2024 № 01-07/51 з вимогою сплатити існуючу заборгованість.
19.04.2024 вказана вимога отримана Відповідачем проте залишена без задоволення, що стало підставою для додатково нарахування 3 % річних та інфляційних втрат з огляду на прострочення виконання Відповідачем існуючого грошового зобов'язання та звернення до суду з позовом.
Заперечуючи щодо задоволення позову, Відповідач зазначає, що згідно Положення про Держкіно, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2014 № 277, він є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується КМУ і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кінематографії.
Так, згідно пункту 7.1 Договору оренди орендоване приміщення Відповідачем використовується для розміщення бюджетної установи.
Однак, Відповідач стверджує, що згідно пункту 1.1 Договору про відшкодування витрат балансоутримувача умова щодо сплати земельного податку відсутня та не погоджена сторонами.
Крім того, Відповідач звертає увагу суду на те, що Позивач є державним комерційним підприємством, яке засноване на державній власності та є виробником національних фільмів і використовує земельну ділянку на підставі акту на постійне користування, на якій і розміщено об'єкт оренди.
Відповідно до вимог пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, рішенням КМР від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» встановлено пільгу у розмірі 99, 99 % суми податкового зобов'язання за рік для державних підприємств, суб'єктів кінематографії (виробників національних фільмів) в частині площ, що використають для забезпечення виробництва національних фільмів.
Зазначене вкладено у листі Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07.06.2022 № 054-1-2-10/648.
Відповідач вказує, що згідно пункту 284.3 статті 284 Податкового кодексу України якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.
Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.
Так, згідно доводів Відповідача, Позивач - платник земельного податку перебуває в управлінні Відповідача та використовує пільгу (являється виробником національних фільмів) зі сплати земельного податку, а Відповідач натомість використовує об'єкт оренди для розміщення власного апарату управління (офіс держустанови), тобто об'єкт оренди використовується в діяльності, спрямованій на забезпечення виробництва національних фільмів та для розміщення бюджетної установи.
Відтак, сторони Договору оренди є бюджетними установами, а тому сплата Позивачем земельного податку є такою, що суперечить нормам чинного законодавства.
У відповіді на відзив, Позивач не погоджується з доводами Відповідача та зазначає, що обов'язок останнього відшкодовувати витрати на земельний податок передбачено пунктом 8 «Компенсація плати за землю» Додатку 7.3 до Договору про відшкодування витрат балансоутримувача, який є його невід'ємною і складовою частиною вказаного договору.
Обґрунтовуючи законність сплати податку на землю Позивача зазначає, що наразі має місце ситуація, коли платник земельного податку (ДП «НКУ») використовує пільгу зі сплати земельного податку та не являється орендодавцем за договором оренди, але отримує частину орендної плати від орендаря за таким договором (згідно пункту 3.2 Договору оренди).
В свою чергу, орендар (Держкіно) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кінематографії і використовує об'єкт оренди для розміщення власного апарату управління (офіс держустанови), тобто об'єкт оренди використовується для забезпечення виробництва національних фільмів і підпадає під умови застосування пільги зі сплати земельного податку.
При цьому, орендодавець за договором оренди (Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву) не являється платником земельного податку, але разом з орендарем (Держкіно) являються бюджетними установами.
В індивідуальній податковій консультації, викладеній в листі від 04.04.2023 року № 822/ІПК/99-00-04-01-04-06, Державна податкова служба України повідомила наступне:
«Згідно з пунктом 1.1 Договору у оренду майно передається одночасно орендодавцем та балансоутримувачем. Тобто у контексті Договору Державне підприємство надає в оренду нерухоме майно, що позбавляє його від права користування пільгою з Податку, встановленою пунктом 284.3 статті 284 Кодексу та Рішенням. Стосовно абзацу другого пункту 284.3 статті 284 Кодексу, зазначаємо, що Бюджетним кодексом України визначено, що до бюджетних установ належать організації, які створені у встановленому порядку органами державної влади та органами місцевого самоврядування, повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими (пункт 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України). Як зазначено у зверненні Державне підприємство є державним комерційним підприємством. Згідно зі статтею 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Оскільки Державне підприємство не є неприбутковою установою (згідно з реєстраційними даними ІКС ДПС йому не присвоєна ознака неприбутковості), а також враховуючи, що Державне підприємство є державним комерційним підприємством (тобто суб'єктом підприємницької діяльності), то Державне підприємство не може вважатися бюджетною установою.
Тому абзац другий пункту 284.3 статі 284 Кодексу на Державне підприємство не поширюється. Враховуючи зазначене, Державне підприємство є платником Податку на загальних підставах та не має права на користування пільгою з Податку, встановленою пунктом 284.3 статті 284 Кодексу та Рішенням».
Так, Позивач зазначає, що згідно індивідуальної податкової консультації, Позивач, Державне підприємство «Національна кінематека України» за своїм правовим статусом не є бюджетною установою і тому не має права на користування пільгою з Податку на землю, що встановлена пунктом 284.3 статті 284 Податкового кодексу України та Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» у зв'язку з чим податок на землю ним сплачено на законних підставах, який в свою чергу в силу положень Договору про відшкодування витрат має бути відшкодований Відповідачем.
У запереченнях на відповідь на відзив Відповідач повторно зазначає, що відшкодування витрат на сплату земельного податку сторонами не узгоджувалося, а індивідуальна податкова консультація, викладена в листі від 04.04.2023 № 822/ІПК/99-00-04-01-04-06, Державної податкової служби України носить суто інформаційно-рекомендаційних характер.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статті 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як встановлено судом вище, підпунктом 3.1 пункту 3 Розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди визначено, що до складу орендної плати не входять, зокрема, компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
Так, укладаючи Договір про відшкодування витрат балансоутримувача сторонами погоджено (пункт 1.2) те, що розрахунок вартості наданих послуг визначено в кошторисі витрат розрахунку щомісячних платежів за обслуговування та ремонт Будівлі, оплати вартості комунальних та інших послуг (додаток 7.3 до Договору).
Додаток 7.3 до Договору про відшкодування витрат балансоутримувача згідно Розділу 7 є невід'ємною частиною такого договору.
Додатком 7.3 до Договору про відшкодування витрат балансоутримувача визначено кошторис витрат та розрахунок щомісячних платежів, за обслуговування та ремонт будівлі, оплати вартості комунальних та інших послуг, пунктом 8 якого погоджено компенсацію плати за землю.
Суд зазначає, що Додаток 7.3 до Договору про відшкодування витрат балансоутримувача містить підписи представників сторін, а відтак його редакція є належним чином погоджена сторонами та є обов'язковою для виконання.
Зазначеним спростовуються доводи Відповідача щодо неузгодження сторонами у Договорі про відшкодування витрат балансоутримувача умови щодо порядку відшкодування земельного податку, оскільки з матеріалів справи слідує зворотне.
Як вбачається з доводів Позивача, індивідуальної податкової консультації від 04.04.2023 № 822/ІПК/99-00-04-01-04-06 та не заперечується Відповідачем, Позивач користується земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди на підставі акту на постійне користування земельною ділянкою, тобто є законним землекористувачем та водночас є балансоутримувачем (право оперативного управління) такого нерухомого майна.
Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Підпунктом в) частини 1 статті 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно підпункту 265.1.3 Податкового кодексу України податок на майно складається, зокрема, з плати за землю.
Плата за землю справляється відповідно до закону (частина 2 статті 206 Земельного кодексу України).
Відповідно до підпункту 269.1.1.2 пункту 269 статті 269 Податкового кодексу України землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування є платниками плати за землю.
Згідно підпункту 270.1.1.3 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування платою за землю, зокрема, є земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.
Відтак, суд зазначає, що саме Позивач є суб'єктом який є платником такого податку, адже саме ця особа і може вимагати компенсацію відповідних сум, в тому числі у договірному порядку.
Судом встановлено, що статтею 284 Податкового кодексу України закріплено наступне:
Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (пункт 284.1);
якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право (пункт 284.2);
якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території (пункт 284.3);
ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування (абзац 2 пункту 284.3).
Таблицею 2 до додатка 3 рішення КМР від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» встановлено пільгу у розмірі 99, 99 % суми податкового зобов'язання за рік для державних підприємств, суб'єктів кінематографії (виробників національних фільмів) в частині площ, що використають для забезпечення виробництва національних фільмів.
З індивідуальної податкової консультації від 04.04.2023 № 822/ІПК/99-00-04-01-04-06 вбачається, що абзац 2 пункту 284.3 статті 284 Податкового кодексу України може застосовуватися лише щодо бюджетних установ.
Так, згідно Бюджетного кодексу України, до бюджетних установ належать організації, які створені у встановленому порядку органами державної влади та органами місцевого самоврядування, повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими (пункт 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).
Суд зазначає, що Позивач діє в організаційно-правовій формі державного підприємства на основі державної власності (частина 1 статті 63 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
Згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Позивач діє на підставі Статуту.
Відтак, враховуючи обсяг наданих сторонами доказів, визначення у реєстрі видів діяльності Позивача (зокрема: 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля), а також враховуючи роз'яснення податкових органів, викладені в індивідуальній податковій консультації від 04.04.2023 № 822/ІПК/99-00-04-01-04-06 (з яким погодився Позивач) та з огляду на відсутність у Позивача ознаки неприбутковості згідно реєстраційними даними ІКС ДПС, судом не вбачається за можливе встановити наявність підстав для звільнення Позивача (на 99, 99 %) від сплати податку на землю в силу рішення КМР від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» положень (таблиця 2 до додатку 3).
Суд зазначає, що відповідно до статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Відтак, доводи Відповідача в частині безпідставності сплати Позивачем податку на землю в розмірі 290 938, 18 грн, на переконання суду, є необґрунтованими.
Натомість, що стосується обов'язку Відповідача відшкодовувати такі кошти, суд зазначає наступне.
Державне агентство України з питань кіно відповідно до Положення про Державне агентство України з питань кіно, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2014 № 277 є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кінематографії.
Згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Позивача є Відповідач (Державне агентство України з питань кіно) та є органом державної влади, а згідно пункту 14 вказаного Положення має рахунки в органах Казначейства.
Відтак, суд дійшов висновку, що Відповідач в силу особливостей створення (на підставі Указу Президента України 1085/2010 від 09.12.2010) та діяльності останнього, є бюджетною установою, яка в силу рішення КМР від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» має право на пільгу у розмірі 99, 99 % суми податкового зобов'язання за рік оскільки є суб'єктом кінематографії (виробників національних фільмів) в частині площ, що використають для забезпечення виробництва національних фільмів.
При цьому суд зазначає, що Позивач як землекористувач зобов'язаний сплачувати земельний податок незалежно від потенційної можливості його відшкодування Орендодавецем в силу вимог зазначеного вище податкового зобов'язання на загальних підставах.
Крім того, суд зазначає, що дослідження правомірності сплати Позивачем земельного податку наразі не входить до предмету дослідження, оскільки з'ясуванню підлягаю обставини в частині наявності чи то відсутності підстав для відшкодування такої плати Відповідачем.
Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у Відповідача виникло зобов'язання з відшкодування земельного податку в частині 0,01 % від сплаченого Позивачем згідно уточненої декларації за період лютий 2021 по грудень 2021, що відповідно становить 29, 09 грн.
Докази сплати Відповідачем коштів у вказаному розмірі на користь Позивача матеріали справи не містять, що свідчить про порушення зобов'язання в цій частині.
Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних згідно визначеного Позивачем періоду, який не порушує прав Відповідача стягненню з останнього на користь Позивача підлягають інфляційні втрати - 0, 82 грн та 3 % річних - 0, 16 грн.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що Відповідачем спростовано доводи Позивача в частині наявності у Відповідача обов'язку з відшкодування 99, 99 % плати податку за землю в силу рішення органу місцевого самоврядування, а відтак позов підлягає частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Державного підприємства «Національна кінематика України» - задовольнити.
2. Стягнути з Державного агентства України з питань кіно (вул. Кіото, 27, м. Київ, 02156; ідентифікаційний код 37508051) на користь Державного підприємства «Національна кінематика України» (вул. Кіото, 27, м. Київ, 02156; ідентифікаційний код 19485307) суму боргу - 29 (двадцять дев'ять) грн 09 коп, інфляційні втрати - 0 (нуль) грн 82 коп., 3 % річних - 0 (нуль) грн 16 коп та судовий збір - 0 (нуль) грн 36 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 16.09.2024
Суддя Антон ПУКАС