пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
09 вересня 2024 року справа № 903/506/24
Господарський суд Волинської області в складі судді Дем'як В. М., за участю секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу
за позовом: Адвокацького Бюро "Гапоненко Роман і партнери"
до відповідача: Приватного підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг"
про стягнення 1 229 423,26 грн.
Представники сторін:
від позивача: Гапоненко Роман Іванович;
від відповідача: Кушнірук Анатолій Валерійович;
Встановив:
Адвокацьке Бюро "Гапоненко Роман і партнери" звернулось з позовом до Приватного підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг" та просить суд стягнути з Приватного підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг" завдані збитки у розмірі 1 229 423, 26 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку із вчиненням недійсного договору купівлі-продажу транспортного засобу №0741/2022/3507341, що укладений 11.11.2022 між Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Фермерське господарство "Західний Буг" та у зв'язку із вчиненням недійсного договору купівлі-продажу транспортного засобу №0741/2022/3507330, що укладений 11.11.2022 між Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Фермерське господарство "Західний Буг" Адвокатському Бюро "Гапоненко Роман і партнери" завдано збитків у розмірі 1 229 423, 26 грн., оскільки продаж вчинено за значно нижчою вартістю ніж ринкова. При цьому транспортні засоби не були повернуті відповідачем задля задоволення вимог позивача, а відтак доводить, що збитки підлягають відшкодуванню винною стороною тобто Приватним підприємством "Фермерське господарство "Західний Буг" в розмірі ринкової вартості автомобілів.
Ухвалою суду від 28.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.06.2024.
12.06.2024 від Приватного підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг" через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшов відзив на позовну заяву за вх.№ 01-75/4082/24 від 12.06.2024, у якому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
14.06.2024 від Адвокацького Бюро "Гапоненко Роман і партнери" через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшло клопотання за вх. №01-75/4122/24 від 14.06.2024 про витребування у Приватного підприємства «Фермерське господарство «Західний Буг» (код ЄДРПОУ: 41490962) оригіналів документів, які підтверджують перереєстрацію транспортних засобів: TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_1 та TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_2 - із зміною власника із Приватного підприємства «Фермерське господарство «Західний Буг» (код ЄДРПОУ: 41490962) на Фермерське господарство "Західний Буг" ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
18.06.2024 від Адвокацького Бюро "Гапоненко Роман і партнери" через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла відповідь на відзив за вх.№ 01-75/4197/24 від 18.06.2024.
Ухвалою суду від 24.06.2024 задоволено клопотання Адвокацького Бюро "Гапоненко Роман і партнери" про витребування доказів, витребувано у Приватного підприємства «Фермерське господарство «Західний Буг» (код ЄДРПОУ: 41490962) оригінали (для огляду в судовому засіданні) та належним чином посвідчені копії документів, які підтверджують перереєстрацію транспортних засобів: TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_1 та TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_2 - із зміною власника із Приватного підприємства «Фермерське господарство «Західний Буг» (код ЄДРПОУ: 41490962) на Фермерське господарство "Західний Буг" ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 04.07.2024.
Ухвалою суду від 04.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.08.2024.
08.08.2024 від Адвокацького Бюро "Гапоненко Роман і партнери" через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшли додаткові письмові пояснення за вх.№01-75/5420/24 від 08.08.2024.
Ухвалою суду від 14.08.2024 відкладено судове засідання на 21.08.2024.
Ухвалою суду від 21.08.2024 відкладено судове засідання на 09.09.2024.
02.09.2024 від Адвокацького Бюро "Гапоненко Роман і партнери" через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшли додаткові письмові пояснення за вх.№01-75/5902/24 від 02.09.2024.
Присутній в судовому засіданні представник позивача, з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, додаткових письмових поясненнях, а також на докази, долучені до справи, пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо позову заперечив, просить суд в задоволені позову відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
1. Доводи та позиція позивача.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 21 серпня 2023 року у справі № 903/135/23 (903/134/23) визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №0741/2022/3507341, укладений 11.11.2022р. між Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та Приватним підприємством "Фермерське господарство "Західний Буг" (код ЄДРПОУ 41490962).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 березня 2024 року у справі № 903/135/23 (903/134/23) касаційну скаргу Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2023 у справі № 903/135/23 (903/134/23) залишено без змін.
Судами встановлено, що ціна договору є значно заниженою і не відповідає середнім ринковим цінам на подібне майно: TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_1 відчужена за 21 000,00 грн. В той час, як середня ринкова вартість такого ТЗ, згідно розрахунків Мінекоміки України, орієнтовно складає 614 711,63 грн.
Суд встановив, що ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 відчужив транспортний засіб TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу №0741/2022/3507341 від 11.11.2022, на користь пов'язаної особи, а саме ОСОБА_2 .
Відповідно до договору купівлі-продажу №0741/2022/3507341 від 11.11.2022 за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 21 000 грн.
Разом з тим, судом взято до уваги витяг з сайту Міністерства економіки України станом на 02.02.2023, відповідно до якого середня ринкова вартість транспортного засобу TOYOTA HILUX, 2017 року випуску для цілей оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна орієнтовно складає 614 711,63 грн.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 21 серпня 2023 року у справі №903/135/23 (903/148/23) визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №0741/2022/3507330, укладений 11.11.2022р. між Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та Приватним підприємством "Фермерське господарство "Західний Буг" (код ЄДРПОУ 41490962).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 березня 2024 року у справі №903/135/23 (903/148/23) касаційну скаргу Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2023 у справі №903/135/23(903/148/23) залишено без змін.
Суд встановив, що ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 відчужив транспортний засіб TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_2 на підставі договору купівлі-продажу №0741/2022/3507330 від 11.11.2022, на користь пов'язаної особи, а саме ОСОБА_2 .
Відповідно до договору купівлі-продажу №0741/2022/3507330 від 11.11.2022 за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 45 000 грн.
Разом з тим, судом взято до уваги витяг з сайту Міністерства економіки України станом на 02.02.2023, відповідно до якого середня ринкова вартість транспортного засобу TOYOTA HILUX, 2017 року випуску для цілей оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна орієнтовно складає 614 711,63 грн.
Адвокатське Бюро «Гапоненко Роман і партнери» зверталося до керівника ОСОБА_2 ПП «Фермерське господарство «Західний Буг» (код ЄДРПОУ: 41490962) з вимогою від 13.11.2023 про повернення автомобілів - наступного змісту: «Вимагаємо: Повернути транспортний засіб TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_4 для подальшого задоволення вимог позивача; 2) Повернути транспортний засіб TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_5 для подальшого задоволення вимог позивача; 3) Надати докази заявнику про виконання вимог суду щодо незаконного відчуження майна для забезпечення погашення заборгованості перед позивачем (кредитором).». Вказана вимога була надіслана на електронну пошту Відповідача: tzovzt@gmail.com.
Вимога від 13.11.2023 про повернення автомобілів - не була виконана відповідачем та останнім проігнорована, транспортні засоби не були повернуті задля задоволення вимог позивача.
Позивач також звертався до розпорядника майна Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича із Вимогою від 13.11.2023 про повернення автомобілів.
Вимога від 13.11.2023 про повернення автомобілів - не була виконана розпорядником майна Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 - арбітражним керуючим Григор'євим В.В.
Позивач також звертався до розпорядника майна Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Масюка Олександра Володимировича із вимогою від 27.11.2023 про повернення автомобілів
Згідно відповіді №01-20/17 від 01.12.2023 на вимогу від 27.11.2023 про повернення автомобілів - арбітражний керуючий Масюк О.В. повідомив наступне: «...Щодо повернення наведених у вимозі автомобілів приватному підприємству «Фермерське господарство «Західний Буг» надіслано лист з вимогою повернути вказані автомобілі у зв'язку із визнанням правочинів з їх купівлі недійсними та на виконання положень ЦК України щодо наслідків недійсності правочину. З огляду на відповідь приватного підприємства «Фермерське господарство «Західний Буг» та після ознайомлення з матеріалами справи які зобов'язаний передати попередній розпорядник майна будуть вчинятися в разі необхідності додаткові заходи спрямовані на повернення автомобілів наведених у вашій вимозі».
Відтак позивач доводить, що автомобілі знаходяться у відповідача, чим останній завдає збитки позивачу.
Частина 3 ст. 22 ЦК України встановлює, що збитки відшкодовуються в повному розмірі.
Частиною 2 ст. 216 ЦК України визначено, що якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Позивач доводить, що на підставі ч. 2 ст. 216 ЦК України та у зв'язку із вчиненням недійсного договору купівлі-продажу транспортного засобу №0741/2022/3507341, укладеного 11.11.2022 між Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та Приватним підприємством "Фермерське господарство "Західний Буг" (код ЄДРПОУ 41490962) та у зв'язку із вчиненням недійсного договору купівлі-продажу транспортного засобу №0741/2022/3507330, укладеного 11.11.2022 між Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та Приватним підприємством "Фермерське господарство "Західний Буг" (код ЄДРПОУ 41490962) - Адвокатському Бюро «Гапоненко Роман і партнери» (яке було третьою особою) - завдано збитків у розмірі 1 229 423, 26 грн. (оскільки ринкова вартість двох транспортних засобів становить вказану суму, та транспортні засоби не повернуті відповідачем для задоволення вимог позивача), а тому вказані збитки підлягають відшкодуванню винною стороною тобто Приватним підприємством «Фермерське господарство «Західний Буг» (код ЄДРПОУ: 41490962).
В додаткових письмових поясненнях позивач посилається на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 683/2694/16-ц де суд дійшов до наступних правових висновків: "Відповідно до ч. 1 ст. 328, ч. 4 ст. 334 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабміну №1388 передбачено обов'язок власників ТЗ та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. При цьому суди правильно послались на те, що сам по собі договір купівлі-продажу від 12 липня 2012 року вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця. Доводи касаційної скарги про те, що право власності за договором купівлі-продажу автомобіля виникло у позивача з моменту передачі автомобіля за договором є безпідставними з огляду на зазначені вище обставини, яким судами надана належна правова оцінка про те, що спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку".
Позивач зазначає, що у даній справі №903506/24 перереєстрація транспортних засобів: TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_1 та TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , із ПП «Фермерське господарство «Західний Буг» на - Фермерське господарство "Західний Буг" ОСОБА_1 відсутня.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №911/1278/20 зазначено: «у справі №911/1278/20 наявна спецтехніка (екскаватор). Згідно П. 7.12. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 8 від 06.01.2010 р. затверджено Порядок відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів. Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, зокрема великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони праці - Державна служба України з питань праці в особі його територіальних органів (пункт 1 Порядку). Експлуатація незареєстрованих технологічних транспортних засобів забороняється (пункт 8 Порядку № 8). П. 7.13. Отже, як положеннями ч. 1 ст. 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статтей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.
Щодо відступу від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в подібних правовідносинах. П. 7.14. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 30.10.2019 р. у справі № 683/2694/16-ц про відмову у визнанні права власності на автомобіль та зняття арешту з огляду на неподібність обставин та правового регулювання у зазначеній справі та у справі № 911/1278/20. Зокрема, у справі № 683/2694/16-ц судами не було встановлено укладення сторонами договору, яким би визначалися дві умови для переходу права власності на автомобіль (передача майна та його державна реєстрація). Також різним є нормативне регулювання обліку автомобілів у зазначених справах. Зокрема у справі № 683/2694/16-ц спірний автомобіль RENAULT Kango підлягав перереєстрації відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою КМУ від 07.09.1998 р. № 1388 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин у липні 2012 р.). В той час, як порядок реєстрації та постановки на облік екскаваторів у справі № 911/1278/20 регулювався постановою КМУ № 8 від 06.01.2010 р. про Порядок відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів.».
Відтак позивач вважає, що постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 683/2694/16-ц та правові висновки викладені у ній повинні бути застосовані судом до даної справи.
Крім того, позивач зазначає, що по справі №903/506/24 з'явилася публічна інформація, яка викладена в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 року у справі №870/7/24 про вилучення у відповідача, ПП «Фермерське господарство Західний Буг» код 41490962, рухомого майна в т.ч. двох автомобілів Toyota Hilux, рік випуску 2017 на підставі договору застави. Дані автомобілі є предметом розгляду в даній справі і згідно пояснень представника відповідача перебувають на стадії передачі автомобілів первинному власнику ФГ «Західний Буг" ОСОБА_1 По суті представник відповідача водив суд в оману надаючи неправдиві пояснення та докази відповідно не збирався передавати автомобілі у власність ФГ «Західний Буг" ОСОБА_1 По недійсним договорам купівлі-продажу відповідач намагається вилучити два автомобілі Toyota Hilux, рік випуску 2017 третій особі (ТОВ «П'ятидні код 03735104) з метою уникнення виконання зобов'язання перед кредиторами та невиконання рішень судів, які набрали законної сили по справах № 903/135/23 (903/134/23), №903/135/23 (903/148/23).
2. Заперечення відповідача.
У відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні представник відповідача позову не визнає.
Згідно з положеннями статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК.
Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Приписи статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правові наслідки недійсності правочину визначені ст. 216 Цивільного кодексу України.
За наведеною нормою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч.2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Відповідач резюмує, що позовні вимоги Адвокатського Бюро «Гапоненко Роман і партнери» зводяться до наступного. Керуючись ч. 2 ст. 216 ЦК України та у зв'язку із вчиненням недійсних договорів купівлі-продажу транспортних засобів укладених 11.11.2022р. між Фермерським господарством «Західний Буг» ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Фермерське господарство «Західний Буг» №0741/2022/3507341 та №0741/2022/3507330, йому завдано збитків у розмірі 1 229 423 грн. 26 коп., оскільки ринкова вартість двох транспортних засобів становитьвказану суму, а транспортні засоби не були повернуті відповідачем задля задоволення вимог позивача, то вказані збитки підлягають відшкодуванню винною стороною, тобто Приватним підприємством «Фермерське господарство «Західний Буг».
Однак, в даному випадку, саме Приватному підприємству «Фермерське господарство «Західний Буг», як Покупцю, завдано збитків у зв'язку з визнанням недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів, укладених 11.11.2022 між Фермерським господарством «Західний Буг» ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Фермерське господарство «Західний Буг» №0741/2022/3507341 та №0741/2022/3507330. Так як на виконання зазначених договорів відповідачем була проведена оплата шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, в даному випадку, відповідач залишився без придбаних автомобілів, а також без сплачених за них коштів.
Що стосується зазначеного в позовній заяві, що ніби то вимога про повернення автомобілів не була виконана відповідачем та останнім проігнорована, транспортні засоби не були повернуті задля задоволення вимог позивача, то зазначене не відповідає дійсності.
22 травня 2024 року між Фермерським господарством «Західний Буг» ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Фермерське господарство «Західний Буг» укладено акт прийому-передачі, згідно якого, на виконання рішень Господарського суду Волинської області від 21.08.2023 в справах №903/134/23 та 903/148/23 та вимоги розпорядника майна, ПП «ФГ «Західний Буг» передало, а ФГ «Західний Буг» ОСОБА_1 отримало автомобілі вантажні малотонажні: TOYOTA HILUX GUN126L-DTTHHW (р.в. 2017, WIN код НОМЕР_1) та TOYOTA HILUX GUN126L-DTTHHW (р.в. 2017, WIN код НОМЕР_2), що підтверджується копією Акту приймання-передачі від 22.05.2024. Копію Акту приймання-передачі від 22.05.2024 разом із відповіддю на Вимогу було направлено на поштову адресу арбітражного керуючого.
Частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.
При цьому суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.
Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №278/1258/16-ц та від 25.11.2020 у справі №233/1950/19.
При цьому, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
Таким чином, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 та від 13.10.2020 №640/22013/18.
Предметом спору у даній справі є стягнення збитків внаслідок вчинення недійсних договорів купівлі-продажу транспортних засобів укладених 11.11.2022р. між Фермерським господарством «Західний Буг» ОСОБА_1 (Продавець) та Приватним підприємством «Фермерське господарство «Західний Буг» (Покупець) №0741/2022/3507341 та №0741/2022/3507330. Оплата між сторонами за зазначеними договорами була проведена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. В результаті визнання договорів купівлі-продажу відповідач залишився без придбаних автомобілів, а також без сплачених за них коштів.
Отже, відповідач вважає, що збитки були завдані саме Приватному підприємству «Фермерське господарство «Західний Буг», а не Адвокатському Бюро «Гапоненко Роман і партнери».
Позивачем не було надано суду належних і допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження того, що саме відповідач порушив права позивача під час укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу транспортних засобів і має відповідати за даним позовом.
3. Обставини справи встановлені судом та висновки суду.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.08.2023 року у справі №903/135/23 (903/134/23) позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі- продажу транспортного засобу №0741/2022/3507341, укладений 11.11.2022р. між Фермерським господарством «Західний Буг» ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Фермерське господарство «Західний Буг».
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 березня 2024 року у справі №903/135/23 (903/134/23) касаційну скаргу Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2023 у справі № 903/135/23 (903/134/23) залишено без змін.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.08.2023 року у справі №903/135/23 (903/148/23) позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі- продажу транспортного засобу №0741/2022/3507330, укладений 11.11.2022р. між Фермерським господарством «Західний Буг» ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Фермерське господарство «Західний Буг».
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 березня 2024 року у справі №903/135/23 (903/148/23) касаційну скаргу Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2023 у справі №903/135/23 (903/148/23) залишено без змін.
Обґрунтовуючи пред'явлені позовні вимоги, Адвокатське Бюро «Гапоненко Роман і партнери» зазначає, що у зв'язку із вчиненням недійсних договору купівлі-продажу транспортного засобу №0741/2022/3507341 від 11.11.2022р., укладеного між Фермерським господарством «Західний Буг» ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Фермерське господарство «Західний Буг» та договору купівлі-продажу транспортного засобу №0741/2022/3507330 від 11.11.2022р., укладеного між Фермерським господарством «Західний Буг» ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Фермерське господарство «Західний Буг» Адвокатському Бюро «Гапоненко Роман і партнери» завдано збитків у розмірі 1 229 423,26 грн.
Адвокатське Бюро «Гапоненко Роман і партнери» посилається на те, що транспортні засоби не були повернуті відповідачем задля задоволення вимог позивача, а відтак доводить, що вказані збитки підлягають відшкодуванню винною стороною, тобто Приватним підприємством «Фермерське господарство «Західний Буг» на підставі ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до положень частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже, відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Правовідносини щодо відшкодування збитків врегульовані, зокрема і положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов'язань" Книги п'ятої "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина перша статті 225 ГК України).
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
А відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Отже, за змістом положень статті 22 ЦК України, частин першої, другої статті 142, частини другої статті 224, частини першої статті 225 ГК України збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
При цьому неодержаний прибуток (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаного прибутку (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що цей прибуток (вигода) не є абстрактним, а міг би бути ним реально отримано при належному виконанні зобов'язання.
Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного прибутку.
Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку не є підставою для його стягнення.
У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції в питанні критеріїв упущеної вигоди, що неодноразово та послідовно викладена Верховним Судом, зокрема в постановах: від 13.12.2018 у справі №923/700/17, від 11.11.2019 у справі №904/7601/17, від 12.11.2019 у справі №910/9278/18, 12.08.2020 у справі №910/15883/14, від 27.08.2019 у справі №910/9095/18, від 26.02.2020 у справі №914/263/19.
При вирішенні спорів про стягнення заподіяних збитків необхідно перш за все з'ясовувати правові підстави покладення на винну особу цієї майнової відповідальності, з тим щоб відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК). Правильне розмежування підстав відповідальності необхідно ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (ст. 225 ГК), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди остання підлягає стягненню у повному обсязі (ст. 1166 ЦК).
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.02.2018 у справі № 910/6702/17.
На запитання головуючого в судовому засіданні 09.09.2024 про правову природу збитків представник позивача повідомив, що вони нараховані на підставі ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України (у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною) та є реальними збитками позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимог, позивач зазначає, що збитки визначено з середньої ринкової вартості транспортних засобів TOYOTA HILUX, 2017 року відображеної в рішеннях Господарського суду Волинської області від 21.08.2023 року у справі №903/135/23 (903/134/23) та від 21.08.2023 року у справі №903/135/23 (903/148/23) та обчислено з розрахунку середньої вартості автомобілів станом на 02.02.2023 (614 711,63 грн.+ 614 711,63 грн.) відповідно до витягу із сайту Міністерства економіки України.
Адвокатське Бюро «Гапоненко Роман і партнери» доводить, що транспортні засоби не були повернуті Приватним підприємством «Фермерське господарство «Західний Буг» Фермерському господарству "Західний Буг" ОСОБА_1 задля задоволення вимог позивача, а відтак вважає, що вказані збитки підлягають відшкодуванню винною стороною, тобто Приватним підприємством «Фермерське господарство «Західний Буг».
Суд встановив, що договори купівлі-продажу транспортних засобів №0741/2022/3507330 та №0741/2022/3507341 укладені 11.11.2022 між Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та Приватним підприємством "Фермерське господарство "Західний Буг" (код ЄДРПОУ 41490962).
Позивач в позовній заяві та його представник в судовому засіданні зазначили, що ринкова вартість двох транспортних засобів по яких судом визнано недійсними два договори купівлі-продажу транспортних засобів, складає 1 229 423, 26 грн., а у разі продажу автомобілів по ринковій вартості, то зазначена вище сума заборгованості пішла б на погашення заборгованості, зокрема Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 перед позивачем - АБ «Гапоненко Роман і партнери».
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, наведені в ст. 179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд встановив, що будь-які договірні відносини між позивачем і відповідачем відсутні.
Враховуючи, те що у зв'язку з визнанням недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів, укладених 11.11.2022 між Фермерським господарством «Західний Буг» ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Фермерське господарство «Західний Буг» №0741/2022/3507341 та №0741/2022/3507330 то в даному випадку, відповідач залишився без придбаних автомобілів, а також без сплачених за них коштів.
Тлумачення статті 216 ЦК України свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину; до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в статті 216 ЦК або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб'єктами - учасниками недійсного правочину.
Реституція - це спеціальний зобов'язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
Правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.
Суд встановив, що між Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 та Приватним підприємством "ФГ "Західний Буг" 22 травня 2024 року підписано акт прийому-передачі відповідно до якого на виконання рішення суду від 21.08.2023 в справах №903/134/23, 903/148/23 та на вимогу розпорядника майна Приватне підприємство "ФГ "Західний Буг" передало, а Фермерське господарство "Західний Буг" ОСОБА_1 отримало товар, а саме: автомобіль вантажний малотонажний TOYOTA HILUX GUN126-L-DTTHHW (р.в. 2017 , VIN: НОМЕР_1 ); автомобіль вантажний малотонажний TOYOTA HILUX GUN126-L-DTTHHW (р.в. 2017, VIN: НОМЕР_2 ).
Доводи АБ "Гапоненко Роман і партнери" про те, що оскільки за актом прийому-передачі боржник не здійснив державну реєстрацію транспортних засобів, то відсутні правові підстави вважати, що відбувся факт передачі транспортних засобів, а відтак виконання рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2023 у справі №903/135/23(903/148/23) та рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2023 у справі №903/135/23 (903/134/23) відхиляються судом як необґрунтовані.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в п. 7.13. постанови від 05.04.2023 у справі №911/1278/20, положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статтей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про належне виконання ПП "Фермерське господарство "Західний Буг" рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2023 у справі №903/135/23(903/148/23) та рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2023 у справі №903/135/23 (903/134/23) в частині передачі транспортних засобів Фермерському господарству "Західний Буг" ОСОБА_1 .
ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Судом досліджено, що матеріали справи не містять доказів знищення, пошкодження, втрати транспортних засобів , зокрема, автомобіля TOYOTA HILUX GUN126-L-DTTHHW (р.в. 2017, VIN: НОМЕР_1 ) та автомобіля TOYOTA HILUX GUN126-L-DTTHHW (р.в. 2017, VIN: НОМЕР_2 ).
Позивачем не надано доказів, які б підтверджували дійсну (реальну) вартість транспортних засобів з урахуванням ступеню зносу станом на день подання позову до суду (а не середню вартість автомобілів станом на 02.02.2023 відповідно до витягу із сайту Міністерства економіки України), матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що зазначені вище транспортні засоби перебувають в тому ж самому стані, що і станом на 02.02.2023, так і не надано суду доказів протиправних дій саме відповідача.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач у справі зазнав як реальних збитків, так і упущеної вигоди, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення.
Крім того, суд встановив, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення та завчасно 22 травня 2024 року згідно акту прийому-передачі на виконання рішення суду від 21.08.2023 в справах №903/134/23, 903/148/23 та на вимогу розпорядника майна Приватне підприємство "ФГ "Західний Буг" передав, а Фермерське господарство "Західний Буг" ОСОБА_1 отримало товар, а саме: автомобіль вантажний малотонажний TOYOTA HILUX GUN126-L-DTTHHW (р.в. 2017 , VIN: НОМЕР_1 ); автомобіль вантажний малотонажний TOYOTA HILUX GUN126-L-DTTHHW (р.в. 2017, VIN: НОМЕР_2 ).
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.
Окрім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина четверта статті 623 ЦК України).
Отже для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає (див. висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14).
У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).
Частиною другою статті 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.
Натомість боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов'язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (стаття 614 ЦК України).
За змістом пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України, частини першої статті 225 ГК України до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: 1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Отже згідно наведених норм упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Водночас, суд зазначає, що ухвалою суду від 21.03.2023 відкрито провадження у справі №903/135/23 про банкрутство Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 17.04.2024 задоволено заяву Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" про визнання грошових вимог до боржника та визнано у встановленому порядку грошові вимоги Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" до Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 на загальну суму 3 793 378,74 грн., зобов'язано розпорядника майна Самчука Антона Миколайовича включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 5 368 грн. - вимоги першої черги; 1 919 429,64 грн. - вимоги четвертої черги; 1 868 581,10 грн. - вимоги шостої черги.
Згідно ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19).
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.
Тобто мета провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі №916/4644/15).
У ліквідаційній процедурі ключовими є дії, спрямовані на формування ліквідаційної маси та розпорядження майном банкрута, з метою перетворення майна банкрута у кошти, а також пропорційний та розмірний розподіл коштів, отриманих від продажу цього майна кредиторам.
Отже, з метою наповнення ліквідаційної маси Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 , повернуті транспортні засоби підлягають включенню до ліквідаційної маси та можуть бути реалізовані в ліквідаційній процедурі, зокрема, і в частині задоволення вимог кредитора - АБ "Гапоненко Роман і партнери".
Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).
Окрім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про відмову у позові, позивачем не доведено яке саме господарське правопорушення було допущено відповідачем, відповідно судом не встановлено усіх елементів складу правопорушення (які позивач повинен довести) необхідних для стягнення збитків.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, у зв'язку із прийняттям судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення
складено 16.09.2024.
Суддя В. М. Дем'як