ун. № 759/6900/24
пр. № 2/759/3081/24
09 вересня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди обладнання,
І. Позиція сторін у справі
у квітні 2024 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованність за договором оренди обладнання №ОО 23-12-20-01-І від 23.12.2020 у розмірі 29080 грн 00 коп., що на день проведення розрахунку становить 95508 грн 45 коп. та суму сплаченого судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.12.2020 між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір оренди обладнання №ОО 23-12-20-01-І, згідно з умовами договору ФОП ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв об'єкт оренди, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі обладнання, підписаним сторонами. Загальна вартість наданого в оренду обладнання складає 5880 грн 00 коп. та визначена в акті прийому-передачі обладнання. Заборгованість за період з 23.12.2020 по 25.03.2024 становить 11600 грн 00 коп., боржником сплачено оренду за вказаний період у розмірі 4000 грн 00 коп. Позивачем було направлено досудову вимогу відповідачу 14.02.2024, відповіді на неї позивач не отримав. У добровільному порядку відповідач не виконує свого обов'язку, жодних дій, спрямованих на виконання умов договору не вчиняє, внаслідок чого заборгованість становить 29080 грн 00 коп., що складається з орендної плати у розмірі 11600 грн 00 коп.; неустойки у розмірі 11600 грн 00 коп.; вартості неповернутого об'єкта оренди у розмірі 5880 грн 00 коп.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024, визначено головуючого - суддю Ул'яновську О.В. (а.с. 15-16).
Ухвалою судді 04.04.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 18-19).
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом надсилання рекомендованим листом ухвали про відкриття провадження від 04.04.2024 та копії позовної заяви з додатками, який отримано особисто 02.05.2024. Відзив на позовну заяву до суду не направив, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили (а.с. 22).
Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає ст. 280 ЦПК України.
ІІІ. Фактичні обставини справи
судом встановлено, що 23.12.2020 між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір оренди обладнання №ОО 23-12-20-01-І, відповідно до умов якого позивач (орендодавець) надає, а відповідач (орендар) приймає в строкове платне використання майно, що належить орендодавцю на праві власності або іншого майнового права згідно акта прийому - передачі. Вартість об'єкта оренди виражається в національній валюті України та визначається в актах прийому-передачі обладнання (а.с. 4-5).
Відповідно до п. 2.1 договору об'єкт оренди передається в оренду для захисту транспортного засобу від можливих протиправних дій третіх осіб та задля надання можливості контролю виконання умов договору застави транспортного засобу.
Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що строк оренди складає шість місяців з моменту підписання договору оренди. Якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди, то, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до п. 4.1 договору орендна плата, що складає 400 грн 00 коп. за кожний місяць користування об'єктом оренди, виплачується орендарем в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 23 числа кожного місяця.
Згідно з п. 8.3 договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення речі, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно з актом приймання-передачі об'єкта оренди до договору оренди обладнання №ОО 23-12-20-01-І від 23.12.2020 ФОП ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв наступне обладнання: Ві 520 TREK, оціночна вартість - 5880 грн 00 коп. (зв. а.с. 5).
14.02.2024 ФОП ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 досудову вимогу, в якій повідомив про розірвання договору та вимагав сплатити заборгованість за користування предметом оренди у сумі 11600 грн 00 коп. та заборгованість за послуги з вилучення GPS-обладнання в сумі 1650 грн 00 коп. у термін до 28.02.2024, а також надати транспортний засіб, на якому встановлено обладнання, для вилучення обладнання та повернути орендодавцю обладнання у термін до 28.02.2024 або сплатити до 28.02.2024 вартість предмета обладнання у сумі 5880 грн 00 коп. (а.с. 6-8).
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
На підставі ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 764 ЦК України визначено, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (частина третя статті 205 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №263/11275/18 сформульовано правовий висновок, який зводиться до того, що аналіз статті 205 ЦК України свідчить, що волевиявлення учасника (-ів) правочину може виражатися в: певних діях; мовчанні; усній формі; письмовій (електронній) формі. Мовчання слід вважати вираженням волі сторони правочину, коли воно при конкретній ситуації може бути підданим оцінці як прояв волі, направленої на вчинення правочину. Законодавець передбачає можливість вираження волі сторони правочину мовчанням тільки в разі якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 205 ЦК України). Традиційним прикладом такого випадку виступає конструкція поновлення договору найму (tacite reco№ductio№). Якщо наймач продовжує користуватися річчю після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦК України).
Сутність поновлення договору найму полягає в тому, що договір найму автоматично поновлюється на той же самий строк за умови, що: (а) наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму; (б) відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця. При поновленні договору відбувається продовження договірних зв'язків після закінчення строку договору найму, коли наймач продовжує користуватися майном і відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця. Цей договір поновлюється на той же строк та з умовами, що були передбачені у договорі.
У постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №926/326/21, від 25.05.2021 у справі №910/9949/20, від 30.01.2020 у справі №904/1207/19, від 28.05.2019 у справі №911/2980/17, від 12.06.2018 у справі №910/15387/17, від 05.06.2018 у справі №904/7825/17, від 29.05.2018 у справі №923/854/17 викладено правову позицію про те, що відповідна вимога (заява) про припинення чи зміну договору оренди може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною. Відповідно до ч. 2 ст. 773 ЦК України якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
За правилами ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
У пунктах 5.2.5, 5.2.8 постанови Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №910/4391/19 наведено правову позицію про те, що статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний порядок розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її наймачем.
Близький за змістом висновок викладено у пункті 40 постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, постанові Верховного Суду від 18.06.2018 у справі №910/18827/17.
Отже, істотне значення для правильного вирішення спорів цієї категорії має не лише зміст заяви наймодавця (орендодавця) про припинення (розірвання) договору найму (оренди) речі, а й факт її отримання іншою стороною, адже саме із цим моментом законодавець пов'язує припинення договірних відносин між сторонами внаслідок розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього.
Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідачем було отримано вказану досудову вимогу, а саме бланк повідомлення про вручення поштового відправлення із зазначенням його прізвища та дати отримання.
Відтак, не можна вважати, що внаслідок направлення позивачем досудової вимоги на адресу відповідача договір був розірваний шляхом вчинення орендодавцем односторонньої відмови від нього.
Відповідно до положень ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Крім того, як слідує зі змісту позовних вимог позивач просить стягнути із відповідача орендну плату та неустойку за один і той же період користування ним орендованим обладнанням.
У п. 9.12 постанови Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 викладено правовий висновок про те, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України («Плата за користування майном») і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України («Обов'язки наймача у разі припинення договору найму») не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
За таких обставин позивач не має права вимагати від відповідача сплати неустойки за найм речі за час прострочення, а її вимоги в цій частині суперечать приписам ст. 785 ЦК України , внаслідок чого ,вимога про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 11600 грн 00 коп. задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зважаючи на те, що на час звернення до суду, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором оренди обладнання, а тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача суму орендної плати у розмірі 11600 грн 00 коп. та вартості неповернутого об'єкта оренди у розмірі 5880 грн 00 коп., оскільки судом встановлено наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором оренди обладнання.
Обставини наведені у позовній заяві та додані до неї докази не спростовані відповідачем, який не скористався своїм процесуальним правом подати відзив (заперечення) на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов про стягнення боргу за договором оренди обладнання підлягає частковому задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальна сума задоволених вимог позивача складає 17480 грн 00 коп. та з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 728 грн 05 коп. (17480,00 грн. х 100% : 29080,00 = 60% х 1211,20).
Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 728 грн 05 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 192, 524-526, 530, 533, 545, 625, 626, 628, 629, 631, 638, 759, 760-764,773, 782, 785 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України,-
позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди обладнання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу за договором оренди обладнання №ОО 23-12-20-01-І від 23.12.2020 у розмірі 17480 (сімнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір по справі у розмірі 728 (сімсот двадцять вісім) грн 05 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: О.В Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 09.09.2024.