Справа №:755/17280/23
Провадження №: 2/755/851/24
"16" вересня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді -Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому, просить суд: змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Обухівського районного суду міста Києва від 19.12.2019 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.11.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано рішенням суду. Від шлюбу з відповідачем має дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею і перебуває на її утриманні. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19.12.2019 з відповідача вирішено стягнути на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 2 500,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з подальшою індексацією, починаючи з 11.11.2019 і до досягнення дитиною повноліття. Проте, на даний час розмір аліментів, який був визначений за рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19.12.2019 менший, ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Аліментів, які стягуються з відповідача, в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину, недостатньо для матеріального утримання їх дитини, що ставить її у скрутне матеріальне становище. На даний час спільна неповнолітня донька навчається в одинадцятому класі школи І-ІІІ ступенів № 255 Оболонського району м. Києва. Через військовий стан в Україні більшість уроків проводять в режимі оф-лайн, що потребує додаткових коштів на придбання комп'ютерної техніки та оплати інших супутніх потреб, що також коштує чималих грошей. Окрім того, дочка досягла підліткового віку, хоче гарно виглядати, красиво вдягатися, потребує додаткового догляду її шкіра, що також коштує певних грошей. Тому дочка потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв'язку з чим збільшуються потреби в навчанні, розвитку, побуті та іншому. Відповідач залишив дочку без належної батьківської уваги, а також ніяким чином не бере участі в утриманні та вихованні їх спільної дочки. Також відповідач постійно приховує дійсний розмір своїх доходів, належної матеріальної допомоги не дає. Вказала, що власними силами намагається матеріально забезпечити, доглядати та виховувати неповнолітню дочку, а також виконувати всі інші обов'язки, покладені на неї законом та необхідні для належного утримання їх дитини. При цьому, їй стало відомо, що відповідач уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України і отримує певний дохід. Вказала, що працює, але її заробітків не вистачає на всі необхідні потреби їх дочки. При цьому, має не одну, а трьох дітей, які також потребують уваги і інших вкладень, включно і матеріальних.
Ухвалою суду від 20.11.2023 відкрито провадження у цій цивільній справі та постановлено про її розгляд за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Відповідач копію вказаної ухвали суду разом з копією позовної заяви з додатками не отримав, а конверт повернувся до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Позивачка копію ухвали суду про відкриття провадження отримала 21.11.2023.
Будь-яких заяв по суті справи від сторін не надійшло.
Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 05.05.2007 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Суду Кремінського району Луганської області від 25.01.2013 (а.с. 6).
В період шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19.12.2019 по справі № 756/14807/19 стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з подальшою індексацією, починаючи з 11.11.2019 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 13-15).
Позивач та її неповнолітня донька зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10,11).
Згідно відомостей ордеру на жилу площу у гуртожитку № 7/23 від 23.03.2023 ОСОБА_1 має ще двох дітей - сина ОСОБА_4 , 2014 р.н. та ОСОБА_5 , 2015 р.н. (а.с.12).
Позивач зазначає про те, що відповідач постійно приховує дійсний розмір своїх доходів, належної матеріальної допомоги на утримання доньки не надає. Також їй стало відомо, що відповідач уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України і отримує певний дохід, відтак його матеріальний стан покращився, на підтвердження чого надала контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17-19).
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з положеннями статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Так, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.
У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Крім того, п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу зазначених правових норм також убачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з врахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності обґрунтованих підстав щодо можливості/неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення/збільшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 покликалася на те, що витрати на доньку збільшились, а визначеного рішенням суду розміру аліментів недостатньо, при цьому, майновий стан відповідача покращився через проходження ним військової служби.
Слід зауважити, що при розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі») (постанова Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13).
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з наведеного вище, суд доходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачкою не надано належних, достовірних та допустимих доказів того, що з моменту ухвалення судом рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати на утримання доньки суттєво збільшились, а саме: на продукти харчування, ліки, одяг, взуття для доньки, її навчання, які батьки несуть у рівних частинах. Твердження позивачки про те, що розмір аліментів, які стягнуті з відповідача є недостатнім, оскільки донька навчається, потребує повноцінного харчування, оновлення гардеробу, канцтоварів з урахуванням зростання цін на продукти харчування, житлово-комунальні послуги, побутові товари, одяг та інше, не є підставою для перегляду розміру аліментів, оскільки ст.192 Сімейного кодексу України не передбачає в якості підстави для збільшення розміру аліментів зазначені обставини. Так, суд не приймає до уваги твердження позивача в обґрунтування вимог на те, що розміру стягнутих аліментів недостатньо для утримання дитини, а матеріальний стан відповідача після постановлення рішення про стягнення аліментів покращився, оскільки вказані твердження не доведені належними доказами по справі. Також, суд не приймає до уваги твердження позивача, що відповідач має дохід, який дозволяє йому сплачувати аліменти у більшому розмірі, зважаючи на проходження ним контрактної військової служби, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, передбачені ст.76 ЦПК України, які б підтверджували зазначені позивачем обставини.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності із наведеними до суду обґрунтуваннями та враховуючи те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які могли б бути підставою для зміни розміру аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивачки за судовим рішенням, суд доходить висновку, що позов є необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ) про зміну розміру аліментів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: