2-а/754/63/24
Справа № 754/1707/24
Іменем України
16 вересня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Гринчак О.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Короткий зміст вимог позовної заяви
26 січня 2024 року ОСОБА_2 надіслав до Деснянського районного суду м. Києва позовну заяву, в якій просить:
- поновити строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АА № 00012563 від 24.07.2023;
- зупинити виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АА № 00012563 від 24.07.2023 до розгляду позову по суті;
- визнати незаконною та скасувати постанову, винесену головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Соколюком Любомиром Миколайовичем серії АА № 00012563 від 24.07.2023 у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення;
- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на його користь сплачений судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що позивач є керівником ТОВ «Українські лінії», якому належав транспортний засіб марки Neoplan N1122/3L, д.н.з. НОМЕР_1 , та громадянином Латвії. Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку на оскарження постанови, яка мотивована тим, що з автоматизованої системи виконавчих проваджень Міністерства юстиції України він дізнався, що відносно нього Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 73461805. Позивач надіслав запит від 29.12.2023 до Державної служби України з безпеки на транспорті щодо отримання копії постанови у справі про адміністративне правопорушення, яка не оплачена та передана Державною службою України з безпеки на транспорті до виконання в органи державної виконавчої служби. 08.01.2024 на електронну пошту позивач отримав відповідь від 05.01.2024 №254/10.1/15-24 на свій запит та копію постанови від 24.07.2023 серія АА №00012563.
Позивач зазначає, що є керівником ТОВ «Українські лінії», якому належав транспортний засіб Neoplan N1122/3L, д.н.з. НОМЕР_1 , та громадянином Латвії. Оскільки з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан позивач виїхав з території України та на даний час взагалі перебуває у Латвійській республіці. У постанові про накладення адміністративного стягнення від 24.07.2023 серія АА №00012563 зазначено адресою реєстрації позивача в Україні: АДРЕСА_1 , проте позивач вказує, що не зареєстрований та не проживає за вказаною адресою, а адресою реєстрації позивача в Україні з травня 2021 року: АДРЕСА_2 .
Позивач вказує, що 10.01.2023 оскаржив постанову у справі про адміністративне правопорушення від 24.07.2013 до Державної служби України з безпеки на транспорті та просив поновити строк для оскарження постанови 24.07.2023 серії АА № 00012563, оскільки він її до 08.01.2024 не отримував. Позивач отримав відповідь від 19.01.2024 № 941/3.7/15-24 на свою скаргу на електронну пошту, з якої вбачається, що по суті його скаргу ДСБТ не розглянуто, оскільки причини пропущення строку подання скарги, вказані в скарзі, а саме не отримання позивачем постанови за адресою його реєстрації, ДСБТ вважаються неповажними. Позивач вважає, що ним пропущено строк оскарження постанови про адміністративне правопорушення від 24.07.2023 серія АА № 00012563 з поважних причин.
Відзив на позовну заяву
17 березня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить: 1) відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі; 2) залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, зокрема, зазначає, що постанова АА № 00012563 винесена 24.07.2023 та скерована на адресу - АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією ф.119 поштового відправлення № 0600224057013. Даний лист повернувся з причин - «за закінченням терміну зберігання». Згідно з положеннями статті 279-5 КУпАП у разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або Єдиному державному демографічному реєстрі адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову. Враховуючи те, що положеннями пункту 8 частини першої статті 240 КАС України врегульовано наслідки недотримання позивачем процесуального строку, відповідач просить суд залишити позовну заяву без розгляду.
Рух справи
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_3 строк для звернення до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АА № 00012563 від 24.07.2023. Прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АА № 00012563 від 24.07.2023 до розгляду позову по суті. Постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 24 червня 2024 року витребувано від Головного сервісного центру МВС всі наявні відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо транспортного засобу Neoplan N1122/3L, д.н.з. НОМЕР_2 , в т.ч. щодо належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, їх адреси.
26 червня 2024 року на виконання вимог ухвали суду від Головного сервісного центру МВС надійшла інформація щодо вказаного транспортного засобу, з якої вбачається, що 11.10.2023 здійснено перереєстрацію вказаного транспортного засобу за ТОВ «Українські лінії».
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року витребувано від Головного сервісного центру МВС всі наявні станом на 24 липня 2023 року відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо транспортного засобу Neoplan N1122/3L, д.н.з. НОМЕР_2 , в т.ч. щодо належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, їх адреси.
19 липня 2024 року на виконання вимог ухвали суду від Головного сервісного центру МВС надійшла інформація щодо вказаного транспортного засобу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_2 є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії», якому належить транспортний засіб - пасажирський автобус Neoplan N1122/3L, д.н.з. НОМЕР_1 .
24.07.2023 головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюком Любомиром Миколайовичем складено постанову серії АА № 00012563, згідно з якою встановлено, що 30.05.2023 о 20 год 52 хв за адресою М-19, км 127+793, Волинська область, відповідальна особа - ОСОБА_2 , допустив рух транспортного засобу NEOPLAN N1122/3L, д.н.з. НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 9.273% (1.484 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 16 тон та відстані між осями від 1м до 1,3 м, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8 500,00 грн.
Постанова АА № 00012563 від 24.07.2023 скерована відповідачем на адресу - АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією поштового відправлення № 0600224057013. Даний лист повернувся з причин «за закінченням терміну зберігання».
29.12.2023 позивач надіслав запит до Державної служби України з безпеки на транспорті щодо отримання копії постанови у справі про адміністративне правопорушення.
08.01.2024 на електронну пошту позивач отримав відповідь відповідача від 05.01.2024 № 254/10.1/15-24 на свій запит та копію постанови від 24.07.2023 серії АА № 00012563.
10.01.2024 позивач оскаржив постанову у справі про адміністративне правопорушення від 24.07.2013 до Державної служби України з безпеки на транспорті.
19.01.2024 позивач отримав відповідь відповідача від 19.01.2024 № 941/3.7/15-24, в якій у поновленні строку на оскарження постанови відмовлено, оскільки до скарги не долучено доказів, що підтверджують наявність поважних причин.
26.01.2024 позивач звернувся до суду з даним позовом.
Норми права та мотиви суду
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Положеннями частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно із статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Також пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, про порушення свого права ОСОБА_2 дізнався щонайменше 29.12.2023, а 08.01.2024 отримав оскаржувану постанову.
До суду адміністративний позов подано засобами поштового зв'язку 26.01.2024, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Як було зазначено вище, відповідно до положення пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що законом передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому, звернення позивача до вищестоящого органу зі скаргою не є визначеним досудовим порядком вирішення спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав.
Суд зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення десятиденним строком, з дня вручення постанови у справі про адміністративне правопорушення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 року по справі № 697/1044/22.
Положеннями частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано та не надано доказів, що унеможливило його подати позовну заяву у встановлений адміністративним судочинством десятиденний термін, тобто у період з 08.01.2024 до 18.01.2024.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав, що підтверджує відсутність підстав для встановлення тримісячного строку для звернення до суду із вказаним позовом.
Отже, дослідивши обставини справи, суд доходить висновку, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували поважність причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
З огляду на зазначене, наявні правові підстави для залишення без розгляду адміністративного позову, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду без поважних на те причин.
Керуючись ст. 122, 123, 240, 248, 256, 294, 295 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали складено та підписано 16.09.2024.
Суддя Деснянського
районного суду міста Києва Оксана Гринчак