Справа № 752/14862/19
Провадження № 2/752/164/24
іменем України
21 серпня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,-
у липні 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду із вказаним позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просять: усунути перешкоди в користуванні межовими спорудами, а саме: гараж літера «Б», сарай літера «В», сарай літера «Г», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки № 8000000000:79:322:0003, площею 0,0603 га, які мають спільну стіну із сусідніми спорудами та розташовані на межі земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;стягнути на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 збитки в розмірі 58 311,56 грн, з яких: 21 310,00 грн - збитки, понесені на відшкодування знищеного майна, 34 765,00 грн - збитки, понесені на відпустку та геодезичні послуги та 2 236,56 грн - збитки, понесені на витрату пального; стягнути на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 120 000,00 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Свої вимоги позивачі мотивують тим, що вони є власниками будинку з господарськими спорудами (гараж літера «Б», сарай літера «В», сарай літера «Г»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки № 8000000000:79:322:0003, площею 0,0603 га.
Відповідачу ОСОБА_3 належить земельна ділянка та будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачі, зауважують, що мають спільну стіну гаража літера «Б» та сараю літера «В» із сусідньою земельною ділянкою, що належить ОСОБА_3 .
Також ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зазначають, що відповідачем ОСОБА_3 та її донькою відповідачем ОСОБА_4 прийнято рішення про демонтаж будівлі гаража, що знаходиться їх земельній ділянці, при цьому, повністю зруйновано спільну стіну гаража та сараю, яка була по суті межовою спорудою без будь-яких дозвільних документів на проведення такого демонтажу та за відсутності їх згоди, а також в той час, коли вони знаходилися на відпочинку за кордоном.
Позивачі вказують, що такі дії відповідачів по знищенню стіни, яка перебуває у спільному користуванні, порушують їх права власників, чим їм також завдано й моральної шкоди, яка виразилась у моральних стражданнях та переживаннях, пов'язаних із знищенням належного їм майна.
Крім того, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зауважили, що понесли витрати (збитки) на відпустку, через те, що неправомірні дії відповідачів щодо знищення стіни тривали весь час їх перебування за кордоном, як наслідок відпустка не стала їм відпочинком, а принесла страждання.
Також позивачі вказали, що понесли витрати на послуги геодезистів за проведення геодезичної зйомки та визначення межі земельних ділянок, крім того, батько ОСОБА_1 вимушено робив незаплановані поїздки з метою захисту права власності останнього, в зв'язку із чим, поніс витрати на пальне.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зазначали, що також понесли витрати на відновлення за допомогою будівельників межової стіни.
На підставі викладеного, позивачі просять позов задовольнити.
Ухвалою судді від 19.07.2019 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання (т. 1, а.с. 64).
02.12.2020 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому адвокат Ракоц І.В. просить у позові відмовити, посилаючись на те, що відсутні докази того, що гаражі сторін проходять по межі земельних ділянок і містять спільну стіну; позивачі демонтувалиналежні їм споруди: гараж літера «Б», сарай літера «В», сарай літера «Г», питання про усунення перешкод у користуванні якими ставиться питання в межах вказаної справи; підстави для відшкодування шкоди відсутні, оскільки, майна позивачів відповідачами не зруйновано(т. 2, а.с. 72-75).
Ухвалою суду від 14.02.2024 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (т. 2, а.с. 181).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, який просив задовольнити з наведених в позовній заяві підстав, а також вирішити питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлена в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Від відповідача ОСОБА_3 відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачі на підставі договорів купівлі-продажу від 19.11.2016 року, є власникамиземельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:79:322:0003, площею 0,0603 га та житлового будинку, зазначеного на плані літерою «А», а також господарських та побутових будівель і споруд: гаража, зазначеного на плані літерою «Б», сараю, зазначеного на плані літерою «В», сараю, зазначеного на плані літерою «Г», альтанки, зазначеної на плані літерою «Д», споруди № 1-5, І-ІІ, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 19-23, а.с. 222-225, 226-229).
Відповідач у справі ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:322:0001, площею 0,0809 га на підставі дубліката договору купівлі-продажу від 06.04.2016 року та на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія та номер 51173992 від 29.12.2015 року, житлового будинку літ. Д - житловий будинок, літ. Д-ІІ житловий будинок (ІІ поверх), літ. В - гараж, № 1-4 споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с.24-28 ).
Також, в судовому засіданні з'ясовано, що земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , співвласниками якої є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та земельна ділянка,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач ОСОБА_3 , є суміжними.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
За змістом ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Статтею 373 ЦК України визначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
За ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки може зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушенні, має право на відшкодування заданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
У правовідносинах щодо відшкодування шкоди діє презумпція винуватості заподіювача шкоди.
Так відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно із ч. 1-3 та п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідност.96 ЗК України землекористувачі зобов'язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Частиною 1ст.103 ЗК Українивизначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Відповідно дост. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.
Згідно зіст. 108 ЗК Україниу випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.
У ч. 1 ст. 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов'язків з доказування, а саме: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони.
Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, жодного належного доказу того, що гараж літера «Б», сарай літера «В», сарай літера «Г», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , мають спільну стіну із спорудами, що розташовані на межі земельної ділянки ОСОБА_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суду не надано.
При цьому, посилання сторони позивача на абрис та земельний план земельної ділянки, що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 164, 165), є безпідставним, оскільки із вказанихдокументів та схематичного зображення на них, не вбачається, що межа (по стіні будівлі) проходить саме із гаражем літера «Б», сараєм літера «В» і сараєм літера «Г», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, згідно із схематичним планом земельної ділянки садибного (індивідуального типу) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до технічного паспорта, виготовленого 03.12.2014 року (т.1, а.с. 29-35)та планом присадибної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 22.06.1998 року (т. 1, а.с. 128, 174), суміжною будівлею із сусіднім домоволодінням АДРЕСА_2 , при цьому, відомостей того, що межа між земельними ділянками сторін проходить саме по стіні вказаної належної позивачам господарської будівлі, немає.
Крім того, із схематичних планів земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 131, 134), не вбачається, що господарські будівлі їх контури та співрозміщення, що знаходяться на належній відповідачу земельній ділянці, а саме: сарай літера «Б», чи гараж літера «В», мають спільну стіну або знаходяться на межі із суміжною земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відносно належних позивачам господарських будівель: гараж літера «Б», сарай літера «В», сарай літера «Г», питання про усунення перешкод в користуванні якими, як межовими спорудами, ставиться ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , до того, ж їх контурне та просторове зображення, не збігаєтьсяіз схематичним планом земельної ділянки садибного (індивідуального типу) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до технічного паспорта, виготовленого 03.12.2014 року та планом присадибної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 22.06.1998 року.
При цьому, згідно з наявним в матеріалах справи абрисом земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:322:0003 до акта здачі-прийомки відновлених в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 21.11.2008 року (т. 1, а.с. 150, 150 зворот, 185, 185 зворот), на схематичному зображеннівідсутні будь-які споруди та будівлі, що знаходяться безпосередньо на межі цієї ділянки.
Як вбачається з акта встановлення існуючих меж земельної ділянки в натурі від 24.07.1994 року земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із суміжними землекористувачами ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т. 1,а.с. 186), та абрису ділянки(т. 1, а.с. 188), межі між вказаними земельними ділянками проходять без кутів і поворотів за контурами 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-1 по дерев'яній огорожі.
Крім того, згідно з експлікацією угідь (план встановлених меж земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , МП «МУК», 1994 р.) (т. 1, а.с. 187), на ній відсутні споруди (площа, довжина, ширина, призначення і т.п.), які б знаходилися на межі цієї земельної ділянки та суміжної земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням викладеного, суд, дійшов висновку, що позивачами не доведено, що відповідачами за їх ініціативою без погодження із іншими співвласниками демонтовано межові споруди, які мають спільну стіну та розділяли земельні ділянки, належні сторонам у справі.
Таким чином, самі по собі, наявні в матеріалах справи фотозйомка та відеоматеріал не доводять тих обставин, що в спільному користуванні сторін перебувала стіна, та здійснення відповідачами її демонтажу повинно було проходити лише за погодженням з іншими співвласниками, тобто ОСОБА_8 і ОСОБА_2 .
Разом з тим, позивачами не надано жодних доказів того, що саме вони власноруч створили спірну стіну, чи уже придбали житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , із спільними з відповідачами межовими спорудами.
Оскільки, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не надано доказів того, що стіна, яку демонтовано відповідачами є межовою спорудою та належить, в тому числі, й позивачам, тому факт спричинення останнім будь-якої шкоди діями відповідачів є недоведеним, при відсутності також у суду відомостей про порушення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права користування земельною ділянкою.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що уповноваженими органами чи посадовими особами здійснюваласяперевірка дотримання чи недотримання власником земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, а також, що проводилося за замовленням позивачів обстеження земельної ділянки за адресою: що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , чи виконувалося встановлення (відновлення) межових знаків у встановленому земельним законодавством порядку саме між сторонами у справі, яксуміжними землекористувачами.
Крім того, заявляючи вимоги про усунення перешкод в користуванні межовими спорудами, а саме: гараж літера «Б», сарай літера «В», сарай літера «Г», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки № 8000000000:79:322:0003, площею 0,0603 га, позивачами надано матеріали фотозйомки, з яких, вбачається, що на вказаній земельній ділянці відсутні належні їм на праві власності відповідні побутові будівлі та споруди(т. 1, а.с. 38-41).
Як наслідок, безпідставним і необґрунтованим є, саме по собі, посилання сторони позивача на те, що спільна стіна є продовженням паркану, що підтверджують наявні в матеріалах справи фото(т. 2, а.с. 242-243), з яких не вбачається існування межових споруд між земельними ділянками сторін, і достовірно неможливо встановити, чи зображена на них цегляна конструкція є фактично стіною сараю чи гаража, який належить позивачам, чи нарівні або ж впритул до неї побудований паркан відповідача, при цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), а стороною позивачів відповідних клопотань про призначення судової будівельно-технічної експертизи заявлено не було.
Оскільки, суд дійшов висновку про недоведеність позивачами вимог про порушення їх прав як співвласників земельної ділянки, щознаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тому не підлягають задоволенню і вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Таким чином, застосовані ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.07.2019 року в цій справі заходи забезпечення позову у виді заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії спрямовані на знищення, руйнування, пошкодження спільної та її цоколю (фундаменту) яка відповідно до технічного паспорту (схема технічного плану земельної ділянки) з'єднує гараж (літера «Б») та сарай (літера «В»), також є стіною гаража відповідача і розташована на межі земельних ділянок, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 (кадастровий номер № 8000000000:79:322:0003) та АДРЕСА_1 (кадастровий номер № 8000000000:79:322:0001), а також заборони будь-яким третім особам, що проживають разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , чи котрі користуються належною їй земельною ділянкою № 8000000000:79:322:000, загальною площею 0,0809 га, вчиняти будь-які дії спрямовані на знищення, руйнування, пошкодження спільної стіни та її цоколю (фундаменту) яка відповідно до технічного паспорту (схематехнічного плану земельної ділянки) з'єднує гараж (літера «Б») та сарай (літера «В»), також є стіною гаража відповідача і розташована на межі земельних ділянок, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 (кадастровий номер № 8000000000:79:322:0003) та АДРЕСА_1 (кадастровий номер № 8000000000:79:322:0001) (т. 1, а.с. 61-63), необхідно скасувати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.07.2019 року - скасувати.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко