Єдиний унікальний номер 725/4421/24
Номер провадження 2/725/763/24
10.09.2024 року Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючої судді Піхало Н.В.
за участю секретаря судового засідання Соник А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби, Чернівецької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури, -
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, прокуратури Чернівецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
В обґрунтування позову вказував, що 27 жовтня 2015 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 160 КК України, а 20 листопада 2017 року винесено постанову про зміну раніше повідомленої підозри, однак кваліфікацію пред'явленої підозри не було змінено.
В подальшому, вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 березня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 1 червня 2022 року, його визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.160 КК України і за відсутністю в його діях складу вищевказаного злочину виправдано.
Разом з тим, постановою Верховного Суду від 21 березня 2023 року ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 1 червня 2022 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції та ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 19 травня 2023 року вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 березня 2022 року залишено без змін.
В подальшому, постановою Верховного Суду від 1 листопада 2023 року вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 березня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 19 травня 2023 року залишено без змін.
Посилаючись на вказане, позивач вважає, що незаконно перебував під слідством та судом з 27 жовтня 2025 року - з дати вручення підозри, по 19 травня 2023 року - дати набрання законної сили ухвалою апеляційного суду, якою остаточно закрито кримінальне провадження, що загалом складає 90 місяців та 24 дні.
При цьому вказував, що протягом строку перебування під слідством та судом зазнав фізичних та душевних страждань, оскільки постійно перебував у стресовому стані, погано спав вночі, що призвело до погіршення стану здоров'я, а також протягом тривалого часу був змушений постійно думати про свій захист від пред'явленого обвинувачення. Крім того, інформація про кримінальне провадження відносно нього як про людину, яка організувала масовий підкуп виборців, весь час розповсюджувалася у засобах масової інформації, що принижувало його честь та гідність, а також ділову репутацію, призвело погіршення відносин із родиною, колегами, друзями, сусідами та знайомими.
Посилаючись на вказане, а також ураховуючи вимоги розумності, виваженості і справедливості, характер і обсяг душевних страждань, яких зазнавав позивач, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, часу та зусилля, необхідного для відновлення попереднього стану, просив стягнути з державного бюджету України на свою користь завдану незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури моральну шкоду, розмір якої оцінює в 1 млн. грн.
Представник Державної казначейської служби України не погоджуючись із поданим позовом подав на адресу суду відзив, в якому просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В обгрунтування підстав для відмови зазначав, що Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем, оскільки згідно вимог чинного законодавства відповідачем в даній категорії справ має бути саме держава України. При цьому, Держдавна казначейська служба України здійснює виключно безспірне списання коштів державного бюджету на підставі рішення суду. Також заперечуючи проти позову зазначав, що позивачем ОСОБА_1 не надано доказів, які встановлюють, що йому було заподіяно фізичний біль чи страждання, яких він зазнав у зв'язку з досудовим розслідуванням та слідством щодо нього кримінального провадження, а також доказів переживання душевних страджань, тобто позивач належними доказами не довів завдання йому моральної шкоди, розмір якої він оцінює в 1 млн. грн.
Представник Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області у поданному відзиві просив в задовленні позову відмовити вказуючи на те, що позивачем не надано доказів вини в діях працівників Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області й відповідно завдання йому моральної шкоди. Крім того, позивачем не надано суду належних доказів в обгрунтування визначеного ним розміру відшкодування, яке він визначив в розмірі 1 млн. грн., оскільки згідно вимог чинного законодавства відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Представник прокуратури Чернівецької області у відзиві вказував на безпідставність заявлених ОСОБА_1 вимог оскільки позивачем не доведено наявність моральних страждань та застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, погіршення здоров'я тощо, а відтак вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 млн. грн. задоволенню не підлягає. Крім того, положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Таким чином, підстави для стягнення шкоди у більшому розмірі мають бути доведені позивачем належними доказами.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив про його задоволення, вказуючи на те, що у зв'язку з незаконними діями органів органів досудового розслідування та прокуратури ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних переживаннях, постійному стресі через пред'явлене обвинувачення, за яким останній на підставі судових рішень був виправданий. Крім того, у зв'язку із тривалим досудовим розслідуванням та судовим розглядом кримінального провадження , зважаючи на те, що ОСОБА_1 був чинним депутатом, у пресі постійно з'являлися публікації щодо незаконного обвинувачення, які призводили до приниження його честі , гідності та ділової репутації й відповідно до моральних страждань, а тому на підставі положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» має право на отримання відшкодування завданої йому моральної шкоди, розмір якої він оцінює в 1 млн. грн.
Представники Державної казначейської служби України, прокуратури Чернівецької області та Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області просили в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити з підстав, вказаних у поданих відзивах на позов. Крім того, звернули увагу суду на те, що ОСОБА_1 не надано суду належних доказів в частині завдання йому моральної шкоди та душевних страждань, а відтак й визначення розміру завданої моральної шкоди саме в 1 млн. грн. позивачем не доведено.
Заслухавши пояснення сторін, а також дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.
Так, судом встановлено, що 26 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015260040003235 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 160 КК України, зокрема про те, що 25 жовтня 2015 року по АДРЕСА_1 було виявлено факти неодноразового підкупу виборців ( а.с.7).
27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 160 КК України, а 20 листопада 2017 року винесено постанову про зміну раніше повідомленої ОСОБА_1 підозри, однак кваліфікацію пред'явленої підозри не було змінено (а.с.8-9, 18-19).
В подальшому, вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 березня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 1 червня 2022 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 160 КК України і за відсутністю в його діях складу вищевказаного злочину виправдано (а.с.20-34).
Однак, постановою Верховного Суду від 21 березня 2023 року ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 1 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції (а.с.10-17) та ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 19 травня 2023 року вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 березня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін ( а.с.41-48).
В подальшому, постановою Верховного Суду від 1 листопада 2023 року вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 березня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 19 травня 2023 року щодо ОСОБА_1 остаточно залишено без змін.
Таким чином, ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом з 27 жовтня 2015 року - з дати вручення підозри , по 19 травня 2023 року - дати набрання законної сили ухвалою апеляційного суду, якою остаточно закрито кримінальне провадження, що загалом складає 90 місяців та 24 дні.
Крім того, з наданих позивачем копій публікацій в ЗМІ убачається, що протягом тривалого часу інформація про кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 як про людину, яка організувала масовий підкуп виборців розповсюджувалася у засобах масової інформації (а.с.49-57).
Так, частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно зі ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами першою та другою статті 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За загальним правилом суд визначає розмір моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань, зокрема душевних, яких зазнав позивач, характеру немайнових утрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, аніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 757/24363/20, провадження № 61-20822св21).
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
При цьому, відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 (частина перша статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Аналіз вищевказаної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими у постановах від 02 грудня 2015 року у справі N 6-2203цс15, від 24 квітня 2017 року у справі N 6-2885цс16, від 22 червня 2017 року у справі N 6-501цс17.
Відповідні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 вересня 2018 року у справі N 686/23731/15; від 22 квітня 2019 року у справі N 236/893/17.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, тобто з інших підстав, ніж неправомірне перебування під судом та слідством, судам необхідно виходити із загальних положень про відшкодування шкоди, які вимагають враховувати характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Тобто суд повинен з'ясувати усі фактичні підстави позову, якими обґрунтовано як обставин спричинення, так і розмір відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Позивачем доведено, що незаконне притягнення до кримінальної відповідальності відбилося на його емоційному благополуччі, за якого він перебував в стані тривоги, невпевненості в майбутньому, змінило звичний спосіб життя, погіршило його стосунки з членами родини, друзями, зумовило необхідність пояснювати оточенню зміст подій і процесів, учасником яких він став, захищатися від пред'явленого обвинувачення тощо. Глибину моральних страждань посилювало і усвідомлення несправедливості, що не могло не відбитися руйнівно на оцінці соціальних та моральних цінностей особи.
Крім того, надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, підривом репутації тощо.
Ураховуючи викладене, суд на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, приходить до висновку, що позивач незаконно перебував під слідством і судом 90 місяців і 24 дня, а саме з 27 жовтня 2015 року по 19 травня 2023 року, що є підставою для відшкодування на його користь моральної шкоди.
При цьому, доводи представників Державної казначейської служби України, прокуратури Чернівецької області та Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на те, що протиправності дій органів досудового слідства під час перебування позивача під слідством не доведено, унаслідок чого правових підстав для відшкодування шкоди у ОСОБА_1 не виникло є безпідставні, оскільки незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, як визначено ч. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», завдана шкода відшкодовується державою у повному обсязі.
Отже, внаслідок закриття кримінального провадження за відсутності достатніх доказів для доведення винуватості особи позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій; моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».
Крім того, обов'язок роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі закриття провадження у справі покладається на орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з постановою про закриття кримінального провадження. При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.
Відсутність такого роз'яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц (провадження № 14-136цс19) дійшла висновків, що оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Також слід зазначити, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Зокрема, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам необхідно виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Отже, належним відповідачем у цій справі є держава, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади (дії якого призвели до завдання позивачу шкоди).
Позивач визначив відповідачами Державну казначейську службу України, Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області, прокуратуру Чернівецької області.
Так, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).
У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц , зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
Як слідує з роз'яснень в пункті 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст.9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність». Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Відповідно до ст.4 Закону «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктом 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Механізм виконання рішень, прийнятих судами, про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників визначається «Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року, відповідно до пункту 3 якого рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства.
Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема: шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду, для забезпечення чого (безспірного списання) в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок (п. п. 35, 38 «Порядку…»).
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про належне залучення до кола співвідповідачів Державної казначейської служби України, а також визначення відповідачами Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області та прокуратуру Чернівецької області.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що оскільки позивач незаконно перебував під слідством і судом з 27 жовтня 2015 року по 19 травня 2023 року, тобто 90 місяців і 24 дні, чим йому завдано моральної шкоди, а тому має право на отримання відповідного відшкодування завданої моральної шкоди, розмір якої з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, яка станом на день розгляду справи становить 8 000 грн., а саме 726 193, 44 грн.
При цьому, ураховуючи тривалий час перебування позивача під слідством та судом, а також зважаючи на особу позивача, наявність численних публікацій щодо кримінального провадження відносно нього, що негативно вплинуло на його честь, гідність та ділову репутацію, а також доведення факту незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, що відбилося на емоційному благополуччі позивача, за якого він перебував в стані тривоги, невпевненості в майбутньому, змінило звичний його спосіб життя, погіршило його стосунки з членами родини, друзями, зумовило необхідність пояснювати оточенню зміст подій і процесів, учасником яких він став, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню 730 000 грн. завданої моральної шкоди.
Разом з тим, заявляючи вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 млн. грн. позивач не надав доказів наявності обставин, які були б для суду підставами для визначення розміру моральної шкоди саме у розмірі, про який зазначає позивач.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 16, 23, 1166, 1167, 1176 ЦК України, Законом України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», ст.ст. 2, 4, 7, 12, 13, 76-81, 89, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) грошові кошти у розмірі 730 000 (сімсот тридцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства та прокуратури.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Н.В. Піхало