Справа № 712/9778/24
Провадження № 2/712/3054/24
16 вересня 2024 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого/судді - Троян Т.Є.
при секретарі - Кеденко Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . За життя заповіту вона не залишила. Із спадкоємців першої черги за законом на день смерті матері були вона - ОСОБА_1 , та відповідач - ОСОБА_2 . Зазначила, що звернулася до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Рубан С.С. про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а відповідач лише був зареєстрованим із ОСОБА_3 . Однак у видачі свідоцтва було відмовлено. Вказала, що ОСОБА_2 на день смерті матері був разом з нею зареєстрований, але фактично не проживав. Відповідач з вересня 2018 року переїхав на постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , і проживає за цією адресою на даний час, однак свою реєстрацію по АДРЕСА_2 не припинив. Так як відповідач не проживав разом з матір'ю на час відкриття спадщини, він є таким, що не прийняв спадщину після смерті матері. Зазначила, що встановлення даного факту їй необхідно для визначення кола спадкоємців після смерті матері. Просить встановити факт про те, що ОСОБА_2 не проживав постійно разом з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, тобто станом на 14.03.2020 року.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.08.2024 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.
Представник позивачки - адвокат Хомік С.Г. скерував заяву про розгляд справи без його участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з викладених у позові підстав.
Відповідач ОСОБА_2 скерував до суду заяву, у якій позовні вимоги визнав та не заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що на день смерті матері ОСОБА_3 проживав зі своєю дружиною за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає правилам, встановленим реченням другим ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, копію спадкової справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 1 п. 6, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. В судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у тому разі коли є спір про право, він розглядається в порядку позовного провадження.
Судом встановлено наступне:
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 14.03.2020 року, актовий запис № 762.
Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема, у вигляді 1/3 частки в праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 2,9444 га, кадастровий номер 7125181200:05:000:0454, що розташована за адресою: Черкаська область, Золотоніський район (кол. Чорнобаївський район), Великобурімська сільська рада.
Відповідно до копії Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 22.08.1995 року, актовий запис № 903, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_3 .
Відповідно до копії Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 від 25.03.1976 року, актовий запис № 52, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» № б/н від 27.06.2024 року зазначено, що відповідно до наявної в департаменті інформації, станом на 14.03.2020 року за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Відповідно до акту опитування сусідів № 1698/2 від 03.07.2024 року зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою АДРЕСА_2 з народження. Інші особи за даною адресою не проживають.
Як вбачається з акту опитування сусідів № 1698/1 від 03.07.2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає в кв. АДРЕСА_3 з вересня 2018 року по даний час.
Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Так, відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до п. 211 інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Як вбачається з копії Спадкової справи № 28/2024, заведеної після смерті ОСОБА_3 , 26.07.2024 року ОСОБА_5 , яка діє від імені ОСОБА_1 , звернулася до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Рубан С.С. із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частки в праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 2,9444 га, кадастровий номер 7125181200:05:000:0454, що розташована за адресою: Черкаська область, Золотоніський район (кол. Чорнобаївський район), Великобурімська сільська рада, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Рубан С.С. від 15.08.2024 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено. У постанові зазначено, що ОСОБА_2 заяву про відмову від спадщини не подавав, той факт, що він спадщину не прийняв, документами не підтверджено.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Статтею 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією ( 254к/96-ВР ), законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено і не спростовано матеріалами справи, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , квартира АДРЕСА_4 не була постійним місцем проживання відповідача ОСОБА_2 , хоча він був зареєстрований у цій квартирі і право його проживання у ній не обмежувалось. Натомість, з 2018 року відповідач проживав за іншою адресою, про що він також вказав у власноруч написаній заяві.
У визначений законом строк ОСОБА_2 не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом.
Державна реєстрація ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_4 сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті матері за цією адресою реєстрації, оскільки спростована належними та допустимими доказами.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18).
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
За таких обставин, суд приходить до висновку про встановлення факту не проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_2 .
Враховуючи, що встановлення даного факту необхідно позивачу для оформлення спадкових прав після смерті матері, іншого порядку встановлення даного факту законом не визначено, встановлення даного факту не порушує прав інших осіб, а тому, оцінивши докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню як законні, обґрунтовані та доведені позивачем.
Керуючись ст. 293, 259, 315 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт не проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 16.09.2024 року.
Головуючий Т.Є. Троян