Справа № 712/2677/24
Провадження № 6/712/257/24
13 вересня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - Троян Т.Є.
при секретарі - Кеденко Я.О.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, в якій просив скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі ОСОБА_2 , яке було застосоване на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.03.2024 року у справі 712/2677/24.
Заяву обґрунтував наступним: ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.03.2024 року ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України. Постановою Черкаського апеляційного суду від 10.07.2024 року ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси залишена без змін. Апеляційний суд вказав, що свобода пересування гарантована ст.. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до положень ч. 2 якої кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Разом з тим, ч. 3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Крім того, Черкаський апеляційний суд зазначив: навіть якщо захід, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованим, він може стати неспіврозмірним й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу. Заявник вважає, що на даний час відпали підстави, які покладені в основу застосування до нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Законом України від 15.03.2022 року № 2129-ІХ «Про внесення зміни до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону України «Про виконавче провадження» цей розділ доповнений пунктом 102 в якому серед іншого зазначено: «тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації)». Отже, держава Україна в спосіб прийняття Закону тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, припинила звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника. Разом із цим, ОСОБА_1 належним чином виконує обов'язок щодо погашення боргу у виконавчому провадженні № 69487819, що підтверджується платіжними інструкціями від 29.07.2024 № 115, від 31.07.2024 № 117, від 02.08.2024 № 124 на суму 2400 грн. кожна. ОСОБА_1 згідно наведених фінансових документів на погашення боргу у ВП № 69487819 сплатив загальну суму 7200 грн., в тому числі в місяці липні 4800 грн. і в місяці серпні 2400 грн. Вказав, що він є інвалідом 3 групи безтерміново і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. ОСОБА_1 працевлаштований у товаристві з обмеженою відповідальністю «БОН КАМІОН», з місяця березня 2024 року отримує заробітну плату в сумі 7000 грн. щомісяця; 20 процентів від щомісячної заробітної плати в сумі 7000 грн. складає 1400 грн. Отже, ОСОБА_1 належним чином виконуючи боргові зобов'язання, сплатив в місяці липні на 3400 грн. більше, ніж 20 процентів від щомісячної заробітної плати, і в місяці серпні більше на 1000 грн. З огляду на установлений Законом прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, ОСОБА_1 вважає, що сплачені на виконання боргових зобов'язань грошові кошти є розумними і достатніми для подальшого існування в місяць на залишок коштів, що залишаються після такої сплати. Отже, відсутня потреба в застосуванні відносно ОСОБА_1 тимчасового обмеження у виїзді за межі України.
Представник заявника - адвокат Нестеренко О.Ф. заяву підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених у заяві. Додатково вказав, що ОСОБА_1 займається волонтерською діяльністю, і виїзд за кордон йому необхідний для закупівлі товарів і речей на потреби військових.
Представник стягувача - адвокат Прядка В.М. в судовому засіданні проти заяви заперечував. Вказував, що на сьогоднішній день ОСОБА_1 кошти ОСОБА_3 не повернув, має боргові зобов'язання перед стягувачем з 2013 року. ОСОБА_1 не добросовісно виконує свої права та обов'язки за рішенням суду, має заборгованість понад 10 років, з якої погашено лише незначну її частину.
Приватний виконавець в судове засідання не з'явився, із заявами клопотаннями до суду не звертався.
Заслухавши думку адвоката заявника, адвоката стягувача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.05.2022 року (справа № 711/6199/21) стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) кошти в сумі 164217 грн. 23 коп. та судові витрати в розмірі 6660 грн.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.03.2024 року тимчасово обмежено в праві виїзду за межі України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом № 711/6199/21, виданим 09.06.2022 Придніпровським районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 коштів в сумі 164217,23 грн. та судові витрати в розмірі 6660 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбаченому законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97 р., у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року р. № 1404-VIII.
За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 вказаного Закону державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Виходячи з викладеного, законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Під ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 р., виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до ч. 5-8ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Відповідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Стаття 313 ЦК України гарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років), вільно виїхати за її межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.
Обставин свідомого ухилення заявником від виконання вищевказаної ухвали суду судом не встановлено.
Навпаки, до заяви долучені платіжні інструкції № 115 від 29.07.2024 року, № 117 від 31.07.2024 року, № 124 від 02.08.2024 року, з яких вбачається, що ТОВ «БОН КАМІОН», на якому працевлаштований ОСОБА_1 , перераховує приватному виконавцю ОСОБА_4 кошти в сумі по 2400 грн. згідно виконавчого листа № 711/6199/21 від 09.06.2022 року, постанова ВП № 69487819 від 12.05.2023 року.
Таким чином, у зв'язку з частковим погашенням заборгованості, суд вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення, оскільки тривале обмеження особи у праві виїзду є непропорційним обмеженням даного права, з моменту його тимчасового обмеження минуло понад 6 місяців, в подальшому відпала потреба у застосуванні заходів забезпечення виконавчого провадження з огляду на часткове повернення боргу, а тому ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.03.2024 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», суд, -
Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно громадянина України ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , яке застосоване ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2024 року по справі № 712/2677/24, провадження №6/712/91/2024.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу протягом п'ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст ухвали виготовлений 16.09.2024 року.
Головуючий: Т.Є. Троян