Справа № 694/2335/24 провадження №1-кс/694/821/24
про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою
12.09.2024 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погоджене начальником Лисянського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12024250360001199 від 09.09.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Буда, Таращанського району, Київської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, освіта середня, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, -
з участю підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_7
Слідчий СВ Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання вказує, що у провадженні СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12024250360001199 від 09.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_6 за попередньою змовою групою невстановлених слідством осіб 09.09.2024 року близько 15 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 діючи спільно умисно і цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою особистого заволодіння транспортним засобом, застосовуючи погрози фізичною розправою відносно потерпілого ОСОБА_8 , надягнув на його голову поліетиленовий пакет, в наслідок чого перекрив його дихальні шляхи, та наніс останньому не менше п'яти ударів кулаками в область голови та тулубу, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді забою лівої половини грудної клітки, без переломів ребер, синців зліва на грудній шийці, припухлості правої очної орбіти.
Вказаними діями ОСОБА_6 створив реальну загрозу для життя та здоров'я ОСОБА_9 , під тиском чого, змусив останнього написати розписку про передачу транспортного засобу у володіння ОСОБА_10 .
Після отримання вказаної розписки ОСОБА_6 незаконно заволодів автомобілем «ВАЗ-2108», н.з. НОМЕР_1 , який згідно технічного паспорта автомобіля НОМЕР_2 зареєстрований на ОСОБА_11 , а фактичним користувачем якого є ОСОБА_8 , чим спричинивши останньому матеріальну шкоду у розмірі 27 тис. 500 грн.
10.09.2024 року ОСОБА_6 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
У ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_6 , 09 вересня 2024 року, близько 15.00 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , на фоні раптово виниклих неприязних відносин наніс тілесні ушкодження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та в подальшому переслідуючи умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, через незачинені дверцята проник всередину автомобіля марки ВАЗ-2108, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , з номером кузова НОМЕР_3 , який згідно технічного паспорту автомобіля належить ОСОБА_11 , жителю АДРЕСА_4 , та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_8 , де за допомогою ключів, які знаходились у замку запалення, без дозволу власника, завів двигун автомобіля та з місця скоєння злочину на автомобілі зник, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 , матеріальної шкоди.
В матеріалах кримінального провадження міститься достатньо фактичних даних для обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, які містяться у протоколах слідчих дій та інших документах.
Крім того слідчий вказує, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовані тим, що підозрюваний ОСОБА_6 вчинив особливо тяжке умисне кримінальне правопорушення, що відповідно до ч. 3 ст. 289 КК України карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років, а тому є підстави вважати, що під острахом кримінальної відповідальності усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене кримінальне правопорушення, з метою уникнення покарання може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також у провадженні допитано потерпілого та свідків, покази яких є важливими у кримінальному провадженні, а тому орган досудового розслідування не виключає можливість поза процесуального спілкування підозрюваного з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні та здійснення на них як фізичного так і морального тиску. Окрім цього, слід врахувати те, що ОСОБА_6 не одружений, ніде не працює, утриманців не має, негативну характеристику за місцем проживання, відсутність міцних соціальних зв'язків у підозрюваного за місцем проживання, репутацію підозрюваного.
Беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, репутації та характеристики підозрюваного, застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбачених ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали дане клопотання та просили його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_6 та захисник проти задоволення клопотання заперечували, просили застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Захисник вказував на необґрунтованість підозри. Разом з тим, подав письмові заперечення на клопотання.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши зміст та мотиви клопотання і додані до нього матеріали, оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_6 слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне
правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії передбачені частиною першою цієї статті.
В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.289 КК України,- незаконне заволодіння транспортним засобом поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Підозра ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення є обґрунтованою, в матеріалах справи є здобуті у визначеному законом порядку достатні дані, які свідчать про наявність ознак злочину, а саме: - дані протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.09.2024; - дані показань потерпілого ОСОБА_8 від 09.09.2024;- дані показань свідка ОСОБА_12 від 10.09.2024; - дані показань свідка ОСОБА_13 від 10.09.2024; - дані показань свідка ОСОБА_14 від 10.09.2024;- дані показань свідка ОСОБА_15 від 10.09.2024;- дані протоколу обшуку від 10.09.2024;- дані показань свідка ОСОБА_16 від 10.09.2024;- дані протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10.09.2024.
З врахуванням викладених обставин слідчий суддя приходить до висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні органу досудового розслідування та доданих матеріалах та з того, що суд на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на наведені у клопотанні обставини, є всі підстави вважати, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певними злочинами, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому надаючи оцінку обґрунтованості підозри, варто звернути увагу, що згідно практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997р. у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, §51; рішення від 30.08.1990р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Надаючи оцінку ризикам наведеним у клопотанні слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Суд вважає обґрунтованими доводи сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених п. п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності вказаних ризиків слідчий суддя приходить до наступного.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи
наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин за ч. 3 ст. 289 КК України), у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Крім того ОСОБА_6 є інвалідом з дитинства, докази чого надані стороною захисту.
Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
При встановленні наявності цього ризику слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Ризик впливу на потерпілого та свідків також обумовлюється можливим використанням ОСОБА_6 знайомств, зв'язків, обізнаності про осіб, які є свідками у даному кримінальному провадженні, з метою підбурювання їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі.
Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні ще не завершене, а потерпілий та свідки сторони обвинувачення відповідно не допитувались судом безпосередньо, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу підозрюваного, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від дачі показань у суді.
Слідча суддя враховує й те, що для здійснення тиску не обов'язково осіб знати особисто. Для цього достатньо, наприклад, того, що особі, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, після ознайомлення з матеріалами справи стануть відомі анкетні дані свідків, і з метою уникнення покарання, можуть вчинятися дії, покликані на примушення свідків до зміни показань або до відмови від їх надання.
Крім того, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що при вчиненні інкримінованих підозрюваному дій останній застосовував відносно нього фзичне насильство. Такі самі дії підозрюваний вчиняв і раніше, проте потерпілий з відповідними заявами не звертався. При даному правопорушенні потерпілий відчував реальну загрозу свого життя, оскільки на нього чинився фізичний вплив у формі побиття та подальші погрозу і саме
тому він написав розписку, надану стороною захисту, про що він вказував при наданні показів.
За таких обставин, слідчий суддя вважає обґрунтованими твердження слідчого, щодо існування цього ризику.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення слідча суддя виходить з встановлених вище ризиків впливу ОСОБА_6 на потерпілого та свідків, що може бути вчинений шляхом примушування їх до відмови від давання показань, а також до давання завідомо неправдивих показань шляхом вмовлянь, описаний вище вплив містить ознаки самостійного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 386 КК України.
Разом з тим, ОСОБА_6 може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення пов'язане з вимаганням передачі майна з застосуванням насильства над потерпілим, дана обставина характеризує його як особу схильну до вчинення кримінальних правопорушень, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Вказане свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Отже наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених п. п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, надають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу. Розглядаючи заявлене клопотання, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відтак, слідчим суддею враховано, що підозрюваний є особою з інвалідністю другої групи з дитинства, фізичною особою-підприємцем, студентом факультету агрономії заочної форми навчання Уманського національного університету садівництва, головою Лисянської організації інвалідів ВОІ СОІ України (обраним з іспитовим строком на 6 місяців), має нагороди які відображають визнання його досягнень у спорті, позитивну характеристику та вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення. Крім того судом враховано, що підозрюваний вчинив інкриміноване йому правопорушення в умовах воєнного стану на території України, використовуючи наи?більш несприятливии? для суспільства час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство, що свідчить про підвищении? ступінь суспільноі? небезпеки злочинів, які вчиняються в умовах воєнного стану.
У відповідності до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000 року тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу,що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Такими обставини у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 є тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченому та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також такою обставиною є характер вчинення і підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, та суспільний резонанс, і саме наведені вище обставини у їх сукупності та інформація і характеристики обвинуваченого, дають суду можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, на даному етапі кримінального провадження, в змозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризику переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім того з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке, згідно підозри, інкримінується підозрюваному, а саме того, що він вчинив кримінальне правопорушення проти власності із застосуванням насильства, в умовах воєнного стану, слідча суддя вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема права власності, а також здоров'я людини, що відповідно до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.
Доводи захисника та підозрюваного про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання слідчий суддя відхиляє, оскільки такий
запобіжний захід, як і ще менш обтяжливі запобіжні заходи, не зможуть запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів на думку суду не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
З огляду на викладене, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У відповідності до п. 3 ч. 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи особу підозрюваної, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до п. 1 ч. 5 ст.182 КПК України у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.
Відповідно до ч. 7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст.183 та ч. 5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися з місця проживання без їх дозволу; повідомляти слідчого прокурора, суд про зміну місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон (за наявності).
Керуючись вимогами ст.ст. 132, 176 178, 183, 184, 194, 196, 206, 372 КПК України,
Клопотання слідчого СВ Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погоджене начальником Лисянського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12024250360001199 від 09.09.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Буда, Таращанського району, Київської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, освіта середня, раніше не судимого - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 08.11.2024 року, включно.
Строк тримання під вартою рахувати з 10.09.2024 р. - з моменту затримання в порядку ст. 208 КПК України.
Визначити розмір застави, у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень 00 коп. (150х3028 грн.= 454 200), у разі внесення якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти.
Підозрюваний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про
застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.
У разі внесення застави, звільнити підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та покласти на нього такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися з місця проживання без їх дозволу;
- повідомляти слідчого прокурора, суд про зміну місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон (за наявності).
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 08.11.2024 року.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави та зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали вручити слідчому, начальнику установи, де підозрюваний утримується під вартою для виконання, а також прокурору, слідчому, підозрюваному, адвокату для відому.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 13.09.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_1