Справа № 636/5165/23 Провадження 1-кп/636/637/24
16.09.2024 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора Лозівської окружної прокуратури - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві кримінальне провадження за обвинувальним актом №12023220000001001 від 27 серпня 2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, українки, громадянки України, не судимої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 286-1 КК України,
27.08.2023, близько о 04:20 ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Mitsubishi Pajero Sport», р.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, не маючи при цьому відповідного права на керування транспортними засобами, чим грубо порушила вимоги п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України (далі ПДР), де вказано: «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії», рухаючись по автодорозі «Харків-Вовчанськ», через смт Старий Салтів, по вул. Харківська, Чугуївського району, Харківської області, в районі перехрестя вул. Харківської та вул. Міжнародної, на ділянці автодороги із закругленням вліво по ходу її руху, зі швидкістю близько 140 км/год., чим грубо порушила вимоги п. 12.4 ПДР, де вказано: «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год», діючи необережно, не врахувала дорожню обстановку, не вибрала безпечну швидкість руху щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не впоралась з керуванням транспортного засобу та допустила виїзд на ліве узбіччя з послідуючим перекиданням транспортного засобу, чим грубо порушила п. 12.1 ПДР України згідно з яким: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», внаслідок чого пасажири автомобіля ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від отриманих травм загинули на місці пригоди.
За наслідками події: пасажир ОСОБА_6 , згідно з висновком судово- медичної експертизи № 10-12/2043-С/23 від 21.09.2023 внаслідок ДТП отримав сукупну травму голови, шиї та тулуба, що стало причиною його смерті; пасажир ОСОБА_7 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 10-12/2044-С/23 від 20.09.2023 внаслідок ДТП отримала сполучену травму тіла у вигляді чисельних ушкоджень голови, тулуба та кінцівок, що стало причиною її смерті.
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-23/20051-IT від 19.09.2023 в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, перебувають в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_5 , виразилися в тому, що вона керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, не маючи при цьому відповідного права на керування транспортними засобами, рухаючись по автодорозі «Харків-Вовчанськ», через смт Старий Салтів, по вул. Харківська, Чугуївського району, Харківської області, в районі перехрестя вул. Харківської та вул. Міжнародної, на ділянці автодороги із закругленням вліво по ходу її руху, зі швидкістю близько 140 км/год., діючи необережно, не врахувала дорожню обстановку, не вибрала безпечну швидкість руху щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не впоралась з керуванням транспортного засобу та допустила виїзд на ліве узбіччя з послідуючим перекиданням транспортного засобу, що спричинило вищевказані наслідки.
Допитана в судовому засіданні в якості обвинуваченої ОСОБА_5 в суді пояснила, що провину за пред'явленим обвинуваченням не визнає (Т.1 а.с. 103). Так, в судовому засіданні 31.01.2024 ОСОБА_5 пояснила, що того вечора, 27.08.2023, вона із подругою відпочивали та випивали, особисто вона випивала сидр, вжила приблизно 1,5 літри, проте не може сказати, що була сильно п'яна, була напідпитку. Десь о пів на одинадцяту годину їй зателефонував ОСОБА_6 , - її знайомий, та сказав, що скоро приїде. Потім ОСОБА_6 приїхав до них, вони також сиділи та випивали, після чого приїхав його сослуживець та вони запропонували поїхати покататися. Вони всі разом сіли в машину ОСОБА_6 та поїхали в бік смт Старий Салтів. Коли проїхали всі блок-пости, ОСОБА_6 запропонував їй сісти за кермо, оскільки до цього він навчав її керувати автомобілем. Оскільки вона не вміла керувати автівкою із механічною коробкою передач, ОСОБА_6 їй підказував, - коли треба вижимати зчеплення, або перемикати передачі. Також ОСОБА_6 допомагав керувати, повертаючи кермо. Швидкість була не велика, оскільки вона не дуже вміє керувати автомобілем. При в'їзді до населених пунктів швидкість вона знижувала, взагалі їхала зі швидкістю не великою, не більше 50 кмгод. На якомусь з поворотів, ОСОБА_6 закричав: «гальмуй!», при цьому швидкість була не більше 50 кмгод, ОСОБА_6 різко повернув кермо ліворуч. Поворот був нормальний, та вона не очікувала такого від ОСОБА_6 й злякалась та розгубилась. Все це відбулось за секунду, після цього вона втратила свідомість та прийшла до тями, коли вже була під машиною. Їй було важко дихати, потім приїхала « Швидка » та їй надали допомогу. Обвинувачена повідомила, що на той момент вона розуміла, що не має права керувати транспортним засобом. На той момент вона вже мала певні навички керування автомобілем. На момент, коли сталась подія ДТП, на тому повороті, оскільки ОСОБА_6 різко смикнув кермо ліворуч, фактично автомобілем керував саме ОСОБА_6 . Вона при цьому тримала кермо двома руками (Т.1 а.с. 194,195).
В подальшу, в судовому засіданні 11.09.2024 обвинувачена ОСОБА_5 повідомляла суду, що провину визнає повністю та шкодує про свій вчинок. Разом із тим, продовжувала стверджувати, що подія ДТП відбулась також внаслідок дій ОСОБА_6 , який різко смикнув кермо ліворуч, що й призвело до аварії.
Не зважаючи на часткове визнання обвинуваченою своєї провини, оспорювання нею фактичних обставин справи, провина останньої підтверджується дослідженими судом доказами, а саме:
Показаннями потерпілої ОСОБА_11 , яка суду повідомила, що обвинувачена була подругою її дочки, яка часто бувала у ОСОБА_5 в гостях. ОСОБА_5 часто приходила із алкогольними напоями і вони разом їх вживали. А ще вони разом працювали, дочка мешкала окремо від потерпілої. Того дня її дочка збиралась їхати до родичів, але не поїхала. Про те, що сталось їй стало відомо від слідчого. Просила суд в повному обсязі задовольнити цивільний позов, розмір заявлених до стягнення збитків обґрунтовувала тим, що після загибелі дочки в неї на утриманні залишилось двоє онуків. Крім того, на поховання дочки нею також були витрачені значні кошти.
Показаннями свідка ОСОБА_13 , який в суді пояснив, що в ніч з 26 на 27 серпня 2023 року, десь після опівночі йому зателефонував товариш по службі, ОСОБА_6 , спитав, чи випивав він, чи може сісти за кермо. Свідок погодився, ОСОБА_6 скинув йому паролі для блок-постів, оскільки вже була комендантська година, і той на власному авто приїхав до ОСОБА_6 . Коли приїхав, побачив, що із ним разом відпочиває раніше не знайома дівчина, потім до них ще одна дівчина приєдналась. Вони сиділи спілкувались, біля під'їзду на лавці, була десь друга година ночі. Потім ОСОБА_6 сказав, що вони поїдуть на його, ОСОБА_6 , машині. Вони вчотирьох сіли в машину й поїхали за місто. Від'їхавши за місто десь 10 км, ОСОБА_6 повідомив, що хоче, щоб за кермо сіла його дівчина, ОСОБА_5 , яка вміє керувати. Свідок заперечував, оскільки вони всі були напідпитку, але ОСОБА_6 наполягав. Вони пересіли - свідок сидів на пасажирському місці позаду, за водієм, ОСОБА_5 - на місці водія, ОСОБА_6 - попереду поруч із ОСОБА_5 . Свідок був пристебнутий паском безпеки. Вони їхали далі, слухали музику. Коли проїхали якусь відстань, ОСОБА_5 трохи не в'їхала в блоки біля блок-посту, то ОСОБА_6 допоміг їй із керуванням. Свідок повідомив, що йому це все не подобається, але вони продовжували їхати далі, їхали з різною швидкістю, від 70 до 130 км/год. Свідок періодично поглядав на спідометр, швидкість коливалась. Перед смт Старий Салтів , там де на підйомі є заокруглення дороги, швидкість автомобіля, десь за п'ять хвилин до події ДТП була приблизно 120-130 кмгод. Свідок із заднього сидіння спостерігав за спідометром та за дорожньою обстановкою, періодично поглядав на приборну дошку авто. В якість момент ОСОБА_6 закричав: «гальмуй!» і після цього настав момент ДТП, машина «полетіла». Чи смикав ОСОБА_6 саме в той момент кермо - свідок не бачив. Потім машина зупинилась, в свідка боліло в грудях, нога, були ще якісь ушкодження, свідомість не втрачав. Свідок відстебнув пасок безпеки, побачив, що окрім нього в машині немає нікого, вибрався з машини й побачив позаду чиюсь ногу, хтось перебував під автомобілем. Авто при цьому було розвернуто, стояло на колесах, на узбіччі. При цьому з-під капоту почав йти чи дим, чи пара, він шукав вогнегасник, не знайшов. Під корпусом машини позаду перебувала ОСОБА_5 , яка спочатку була без свідомості, а потім відгукнулась, почала панікувати, казати, що їй тяжко дихати. Допомогти їй самостійно свідок не зміг. Біля посадки задзвонив чийсь телефон - айфон, свідок відповів на дзвінок, це телефонувала аварійна служба «SOS", свідок повідомив, що сталась ДТП, є постраждалі. Свідок почав дивитися навкруги машини, метрів за 10 позаду машини він побачив другу дівчину, що їхала із ними, він не зміг знайти в неї пульс, вона не реагувала. Почав далі оглядатися, та десь в 20 метрах від авто лежав ОСОБА_6 , в нього з рота йшла кров, він хрипів. Свідок повернув його на бік. Після цього побачив, що дорогою рухався автомобіль «ГАЗель». Свідок почав махати руками та зупинив його, повідомив, що сталась аварія та потрібна допомога. Вони із водієм спробували припідняти авто, під яким була ОСОБА_5 , але в них не вийшло, а домкрат вони не знайшли. Потім свідок знайшов свій телефон, а водій «ГАЗелі» поїхав. Свідок повідомив телефоном свого командира, про те, що сталось. Через 10-15 після цього приїхала «Швидка», з м. Харкова. Вони разом припідняли авто, ОСОБА_5 вибралась з-під нього, їй допомагали. Медики констатували смерть загиблих, « Швидка » забрала ОСОБА_5 , а свідок залишився чекати свого командира. Потім приїхала поліція, свідок їм все розповів, потім поїхав до слідчого в Харків, де надавав свої свідчення. В подальшому він приймав участь у слідчому експерименті, де надавав аналогічні пояснення.
Показаннями свідка ОСОБА_17 , яка повідомила, що загиблий ОСОБА_6 був її сином, про його знайомство із ОСОБА_5 їй нічого не відомо. Напередодні ДТП син сказав, що їде на службу. Автомобіль Pajero Sport д.н.з. НОМЕР_1 належав її сину.
Показаннями свідка ОСОБА_20 , яка в суді пояснила, що того разу, - дату та час вона не пам'ятає, десь о 04:30 годині, в неї в складі бригади «Швидкої» був виклик на ДТП за участю ОСОБА_5 . По приїзді на місце вона побачила на узбіччі пошкоджений автомобіль, під ним, під задніми колесами перебувала ОСОБА_5 . Неподалік були два трупи. Також там був хлопець, в якого були незначні пошкодження. ОСОБА_5 перебувала у свідомості. Потім підняли корпус автомобіля й ОСОБА_5 з-під нього вибралась, потім її доправили до лікарні, хлопець лишився на місці ДТП. Зі слів того хлопця їй відомо, що вони їхали в бік Старого Салтова , троє перебували в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_5 перебувала за кермом та на повороті не справилась із керуванням та машина вилетіла з дороги. Сама ОСОБА_5 також їй повідомила, що саме вона перебувала за кермом.
Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.08.2023 (а.к.п. 9-15 т.1), згідно якого по вул. Харківська в смт Старий Салтів Чугуївського району Харківської області (присутнє закруглення проїзної частини - поворот ліворуч) автомобіль Mitsubishi Pajero Sport д.н.з. НОМЕР_1 розташовується на лівому узбіччі в напрямку огляду, передня частина якого розташовується на проїзній частині; присутні сліди юзу на асфальті та на ґрунтовому узбіччі; вказаний автомобіль має механічні пошкодження у вигляді деформації даху, переднього вітрового скла, передніх та задніх дверей з лівого боку, присутні вм'ятини на передній лівій двері та на передньому лівому крилі, деформовано капот, відсутня передня решітка радіатора, розбите заднє вітрове скло, розбите скло правих та лівих дверей, переднє ліве та задні колеса деформовані; на даху та на капоті автомобілю присутні сліди зіткнення з землею та залишки трави.
Додатками до протоколу огляду місця ДТП від 27.08.2023 - огляд виявлених трупів (а.к.п.16, 17 т.1) в ході огляду виявлено труп ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та труп ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.к.п.18-29 т.1).
Повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч.3 ст. 286 КК України від 27.08.2023 (а.к.п.51-52 т.1), врученим ОСОБА_5 28.08.2023 о 09:40 год. в присутності захисника ОСОБА_23 та понятих ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , згідно якого ОСОБА_5 порушила вимоги п.2.1(а), п.12.1 п.12.4 ПДР України, внаслідок чого пасажири ОСОБА_6 , ОСОБА_7 померли від отриманих тілесних ушкоджень на місці події.
Довідкою №06/633 від 29.08.2023 КНП «МКЛШтНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР (а.к.п. 77 т.1), згідно якого ОСОБА_5 знаходилась у відділенні політравми з 27.08.2023, вміст етилового спирту в крові 0.802 г/л. Аналогічний вміст спирту у крові вказаний у дослідженні №1603 від 27.08.2023 (а.к.п.78 т.1).
Відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Харківській області Головного сервісного центру МВС №31/20-3287 від 19.09.2023 (а.к.п.93 т.1), згідно якого ОСОБА_5 посвідчення водія не отримувала.
Повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.284-1 КК України від 27.09.2023 (а.к.п.97-99 т.1), яке вручене ОСОБА_5 27.09.2023 у присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 .
Протоколом проведення слідчого експерименту від 06.09.2023 (а.к.п.141-153 т.1), проведеного за участю свідка ОСОБА_13 , згідно якого свідок пояснив, що 27.08.2023 о 04:30 год. знаходився в автомобілі Мітсубісі Паджеро Спорт на задньому сидінні зліва. Автомобілем керувала дівчина ОСОБА_5 . На передньому пасажирському сидінні сидів ОСОБА_6 , а на задньому сидінні справа сиділа дівчина, яку ОСОБА_5 називала ОСОБА_26 . ОСОБА_5 вела автомобіль невпевнено, тому як вихляла по дорозі, рухалася з великою швидкістю, більше 100 км/год, відволікалась від управління автомобілем. В салоні автомобіля гучно грала музика, яку час від часу перемикала ОСОБА_5 . Безпосередньо перед ДТП автомобіль рухався по своїй смузі руху на відстані близько 4.5 м від правої лінії проїзної частини зі швидкістю 140 км/год, з його місця йому добре проглядався спідометр автомобіля, з включеним ближнім світлом фар, при якому дорога проглядалася на відстань не менше 50м, дорожні знаки проглядалися на відстані не менше 100м. На плавному закругленні проїзної частини вліво ОСОБА_5 , рухаючись з великою швидкістю, застосувала гальмування. Автомобіль, рухаючись юзом, став зміщуватись відносно напрямку свого руху вліво в заносі, виїхав на ліве узбіччя в траву, де перевернувся декілька разів і, ставши на колеса, зупинився. Тому як він (свідок) був пристебнутий ременем безпеки, то залишився в автомобілі, а інших викинуло з салону автомобіля на траву, оскільки вони не були пристебнуті. Перед ДТП він уважно дивився вперед, тому з впевненістю може сказати, що ніхто не заважав ОСОБА_5 керувати автомобілем і ніхто не створював їй ніяких перешкод для руху. Ніхто не втручався в керування автомобілем, на проїзній частині автомобілів в попутному і зустрічному напрямках не було, не було тварин і людей ні на проїзній частині, ні поблизу неї. ОСОБА_5 загальмувала, після чого автомобіль на великій швидкості стало нести вперед юзом. ДТП сталося через те, що ОСОБА_5 не впоралася з керуванням автомобілем, до того ж вона була у нетверезому стані. До зупинки автомобіль перевертався не менше, ніж 4 рази, це видно з вирваних шматків ґрунту та трави і проїхав відстань 64.5 м. На траві добре видно уламки пластику і розбитого скла від автомобіля. В місці виїзду автомобіля на узбіччя відсутній дорожній камінь. В місці ДТП на правому узбіччі маються дорожні знаки «Ділянка дороги з першим поворотом вліво», а також дорожній знак «Крутий спуск». При в'їзді в населений пункт мається щит з написом «Старий Салтів». (а.к.п.144-153 т.1).
Копією свідоцтва про смерть ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 28.08.2023 (а.к.п.171 т.1), згідно якого остання померла 27.08.2023 у смт Старий Салтів, Чугуївського району, Харківської області, про що складено відповідний актовий запис №9462. Згідно копії лікарського свідоцтва про смерть №10-12/2033-С123 від 28.08.2023 (а.к.п.173 т.1) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла 27.08.2023 внаслідок неуточненого дорожнього нещасного випадку. Померла мала двох дітей - ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про НОМЕР_2 (а.к.п.172, 173 т.1).
Протоколом огляду телефону «Самсунг А31» та відеозаписів, які маються на ньому, в присутності потерпілої ОСОБА_11 від 30.08.2023 (а.к.п.177-197 т.1), згідно якого в галереї мобільного телефону (ІМЕІ1: НОМЕР_3 ) було включено останній відеозапис за № 20230827_032630.мр4, ємністю 229.4мб, тривалістю 1 хв. 51 сек., яка зроблена 27.08.2023 о 03:28 год. (згідно свідчень, вказаних в налаштуваннях відеозапису). Відеозапис ведеться з заднього правого видіння легкового автомобіля і камера направлена на водійське сидіння. На водійському сидінні сидить дівчина, одягнута в темну куртку зі світлим волоссям (блондинка). Ця дівчина час від часу повертається обличчям до камери телефону і в цій дівчині потерпіла ОСОБА_11 впевнено впізнала подругу своєї доньки ОСОБА_7 - ОСОБА_5 , з якою її донька разом працювала. Цю ОСОБА_5 потерпіла раніше бачила в квартирі своєї доньки. На відеозапису видно, що автомобіль рухається з великою швидкістю, тому як його сильно хитає по сторонах. В автомобілі гучно лунає музика, під час їзди ОСОБА_5 в такт музиці розмахує руками по сторонах, випускаючи кермо. На передньому пасажирському сидінні знаходиться чоловік з короткою стрижкою в окулярах, який теж час від часу повертається обличчям до камери, позуючи перед нею. Волосся ОСОБА_5 розвивається, тобто відкрито скло водійської двері. На правій руці ОСОБА_5 видно татуювання.
Далі був оглянутий відеозапис за номером 20230827_0323.34.мр4, ємністю 191.02мб, тривалістю 1 хв. 32 сек., який зроблено 27.08.2023 о 03:25 год. (згідно свідчень в налаштуваннях відеозапису). Відеозапис ведеться з правого заднього сидіння легкового автомобіля і камера направлена в сторону водійського сидіння, на якому потерпіла впевнено впізнала подругу своєї доньки - ОСОБА_5 . В автомобілі, як і в попередньому відео, гучно лунає музика. ОСОБА_5 відриває праву руку від керма і час від часу розмахує нею в такт музиці. Через велику швидкість автомобіль хитає по сторонам. На передньому пасажирському сидінні сидить той же чоловік, що і у попередньому записі. На обох відеозаписах добре проглядається електронний годинник, на якому чітко зафіксовано час зйомки, вказаний в налаштуваннях відеозапису.
Далі був оглянутий відеозапис за номером 20230806_015454 .мр4, ємністю 116.44мб, тривалістю 0 хв. 55 сек., який зроблений 06.08.2023 о 01:55 год., згідно свідчень в налаштуваннях відеозапису. Відеозапис ведеться з правого заднього сидіння легкового автомобіля і камера направлена в сторону водійського сидіння, на якому сидить чоловік в військовій формі, поруч з ним на передньому пасажирському сидінні сидить дівчина з розпущеним волоссям світлого кольору, одягнена у білу футболку, в якій потерпіла ОСОБА_11 впевнено впізнала подругу своєї доньки - ОСОБА_5 . В автомобілі, як і на попередніх записах, гучно лунає музика. За кермом сидить той же чоловік, який на попередніх записах сидить на передньому пасажирському сидінні.
Далі був оглянутий відеозапис за номером 20230805_233757 .мр4, ємністю 101.98мб, тривалістю 49сек., який зроблений 05.08.2023 о 23:38 год., згідно свідчень в налаштуванням відеозапису. Відеозапис ведеться з правого заднього сидіння легкового автомобіля (салон якого схожий зі всіма попередніми відеозаписами) і камера направлена в сторону водійського сидіння, на якому сидить дівчина з розпущеним волоссям світлого кольору, одягнена в білу футболку і шорти, в якій потерпіла ОСОБА_11 впевнено впізнала подругу своєї доньки - ОСОБА_5 , і, як їй стало відомо після ДТП, її прізвище ОСОБА_5 . Автомобіль рухається, в салоні гучно грає музика. На передньому пасажирському сидінні сидить чоловік в цивільному одязі, той же чоловік, що на попередніх відеозаписах. ОСОБА_5 час від часу повертається до камери і видно її обличчя. На її правій руці нижче ліктя видно татуювання (а.к.п.182-195 т.1).
Вказані відеозаписи судом переглянуто та досліджено в судовому засіданні.
Протоколом огляду транспортного засобу від 01.09.2023 (а.к.п.1-2 т.2), згідно якого при огляді автомобіля Mitsubishi Pajero Sport д.н.з. НОМЕР_1 (який належав померлому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 - а.к.п.202-203 т.1) встановлено, що наявна повна деформація кузову, розбите все скло, на задньому сидінні виявлені нашарування речовини бурого кольору, в його лівій та середній частинах, в трьох місцях, а саме: об'єкт №1 - нашарування РБК розміром приблизно 60мм*20мм на задньому сидінні, ближче до лівих дверей; об'єкт №2 - нашарування РБК розміром приблизно 80мм*80мм на задньому сидінні ближче до його центральної частини; об'єкт №3 - нашарування РБК розміром приблизно 160мм*30мм в центральній частині заднього сидіння навпроти підлокітника (з місця пригоди вилучено 3 змиви РБК). До протоколу додано фототаблицю (а.к.п.3-15 т.2).
Листом з КНП ХОР «ЦЕМДтМК» №01-1277/В від 26.09.2023 (а.к.п18 т.2) та копією картки виклику швидкої медичної допомоги від 27.08.2023 (а.к.п.19 т.2), згідно яких 27.08.2023 о 04:20 год. службою ЕМД було прийнято виклик з номеру НОМЕР_7 з приводу ДТП за адресою: Харківська обл., на автодорозі «Харків-Вовчанськ» в смт Старий Салтів. Виклик надійшов від айфон робот.
Копією карти виїзду швидкої медичної допомоги №282 від 27.08.2023 (а.к.п22 т.2), згідно якої на місці виклику на трасі в смт. Старий Салтів виявлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та доставлено до відділення політравми ЛШНМД з 05:55 год. по 06:05 год. з попереднім діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, розсічена рана скроневої ділянки, справа садно задньої поверхні грудної клітки, закритий перелом нижньої третини правого передпліччя, закритий перелом нижньої третини правої гомілки, алкогольне сп'яніння неуточнене; анамнез: отримала травми під час ДТП, втратила керування автомобілем Мітсубісі Паджеро з д.н.з. НОМЕР_1 , пацієнтка - водій автомобіля. Зі слів - вживала алкоголь, кількість не уточнює. Прийняли виклик лікар ОСОБА_30 , фельдшер ОСОБА_31 , водій ОСОБА_32 .
Рапортом ст. інспектора ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_33 від 27.08.2023 (а.к.п.33-34 т.2), згідно якого 27.08.2023 близько 04:45год. на автошляху Харків-Вовчанськ в смт. Старий Салтів водій автомобіля Мітсубісі Паджеро НОМЕР_11 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не впоралась з керуванням, допустила перекидання автомобіля. В ході ДТП водій ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження: зчмт, сгм, забійна рана скроневої ділянки справа, закритий перелом нижньої третини право передпліччя, закритий перелом нижньої третини нижньої гомілки, госпіталізована до 4 лікарні м.Харкова, загинув пасажир ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_9 , загинула пасажирка ОСОБА_7 , 28 років, отримав тілесні ушкодження у вигляді забій м'яких тканей грудної клітки справа ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_9 , від госпіталізації відмовився.
Висновком експерта №10-12/2043-С/23 від 21.09.2023 (а.к.п.42-44 т.2), що провів судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за підсумками якої встановлено: при експертизі трупа встановлені наступні тілесні ушкодження: травма голови та шиї у вигляді лінійних переломів клиноподібної кістки, правої скроневої кістки, потиличної кістки, субарахнаїдального крововиливу (крововиливу під м'якими мозковими оболонками) по базальній поверхні потиличних часток мозку, перелому тіла сьомого шийного хребця та руйнування міжхребцевого диску (6-й та 7-й хребці) з наявністю масивного крововиливу в м'які покрив голови з боку їх внутрішньої поверхні в лобно-тім'яній ділянці та в потиличній ділянці, синців в праві та лівій навколоочній ділянці, саден в лобній ділянці праворуч та ліворуч, в потиличній ділянці з переходом на задню поверхню шиї; травма грудей та живота у вигляді крововиливу у черевну порожнину (близько 700мл рідкої крові), масивного крововиливу в ділянці брижі кишок, локальних (прямих) переломів грудини в ділянці зчленування рукоятки та тіла і в ділянці 4-го міжребер'я, масивних ділянок забою легенів по передній поверхні, розривів капсули та паренхіми печінки по діафрагмальній поверхні правої частки з наявністю масивного крововиливу в м'які тканини грудей в ділянці лівих ребер, множинних внутрішньошкірних крововиливів в проекції грудини та ключиць, садна на передній черевній стінці праворуч; кінцівок: множинні садна по передній поверхні правого стегна, у нижній третині та по передньовнутрішній поверхні правої гомілки у верхній третині, по передній поверхні в нижній третині гомілки. Крім того встановлені ознаки масивного струсу тіла у вигляді крововиливів в ділянці коренів легенів та міжчасткових проміжках, в ділянці основи серця. Всі ушкодження є прижиттєвими, утворились майже одномоментно, незадовго до настання смерті (на що вказують характер та морфологічні особливості встановлених ушкоджень, дані мікроскопічного дослідження), в результаті дії за значною силою тупих твердих предметів (предмета), індивідуальні особливості поверхонь (поверхні), що діяли, в ушкодженнях не відобразились. Характер та локалізація встановлених тілесних ушкоджень не виключають можливості їх утворення від дії частин (предметів) в салоні автомобіля. Керуючись п. 4.8 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», що затверджені наказом №6 МОЗ України 17.01.1995, вказана сукупна травма голови, шиї та тулуба має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (згідно п.п.2.1.1 та 2.1.3 «б», «г», «е», «л», «о» Правил …»), садна на кінцівка - ознаки легких тілесних ушкоджень (згідно п. 2.3 «Правил…»). На основі вищезазначеного, експерт прийшла до висновку, що причиною смерті ОСОБА_35 стала вищезазначена сукупна травма тіла. В крові від трупа виявлений етиловий спирт в кількості - 1.06 о/оо.
Висновком експерта №10-12/2044-С/23 від 20.09.2023 (а.к.п.46-51 т.2), що провів судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за підсумками якої встановлено: при експертизі трупа ОСОБА_7 встановлена сполучена травма тіла у вигляді наступних ушкоджень: а) голови: рвана рана на тлі садна в проекції тіла нижньої щелепи; крововилив на внутрішній поверхні м'яких прокривів голови, в лівій тім'яно-потиличній ділянці. Б) тулубу: група саден по передній поверхні тулуба справа, у нижній третині; група саден на лівій боковій поверхні тулуба, у верхній та середній третинах; садно на задній поверхні тулуба, в проекції лівої лопатки, по лопатковій лінії; садно на задній поверхні тулуба справа, у нижній третині; синець на передній поверхні грудної клітини зліва, в проекції 2-3-го міжребер'я, по середній-ключичній лінії; локальні (прямі) переломи 1-4-го правих ребер по середній-ключичній лінії, 1-4 правих ребер по лопатковій лінії та 1-2-го лівих ребер по передній пахвинній лінії; конструкційні (непрямі) переломи 1-3-го ребер по передній- пахвинній лінії, 1-10 правих ребер по прихребтовій лінії та 2-го лівого по середній-пахвинній лінії з крововиливами в м'які тканини в зоні переломів та пошкодженням плеври по передній-ключичній лінії та лопатковій лінії справа; крововиливи в переднє середостіння та прикореневій зоні з розривами і надривами паренхіми обох легень (більше у правій), з двома розривами у верхівковому сегменті правої легені та крововиливами в плевральні порожнини (близько 390 мл рідкої крові у правій, і близько 280 мл рідкої крові у лівій); два вертикальні розриви печінки, у місці прикріплення, по діафрагмальній поверхні правої частки, з крововиливами в черевну порожнину (близько 280мл рідкої крові); крововиливи в навколо надниркову клітковину правої надниркової залози, крововиливи у жирову та фіброзну капсулу правої нирки; повні поперечні переломи тіл 2-7-го грудних хребців. В) кінцівок: садно у нижній третині правого передпліччя, по задній зовнішній поверхні; садно в проекції лівої плечової кістки, у середній третині, по задній зовнішній поверхні; садно у верхній третині лівого передпліччя, по задній зовнішній поверхні; три садна в проекції правого колінного суглобу, по передній зовнішній поверхні; садно за задній поверхні правого стегна, у верхній третині; садно на задній поверхні лівої гомілки;, у нижній третині, на 3,4 см вгору від правої підошовної поверхні стопи; синець на тлі садна на внутрішній поверхні лівого стегна у верхній третині; синець на задній поверхні лівого стегна, у верхній третині, на 56см вгору від правої підошовної поверхні стопи; закритий косо-поперечний перелом лівої стегнової кістки, у середній третині. Вищезазначені множинні травми тіла є зажиттєвими, та спричинені незадовго до смерті (період обчислюваний хвилинами/секундами), у швидкій послідовності одне за одним від ударного та ударно-струсового впливу тупих твердих предметів, а також за механізмом тертя-ковзання, якими могли бути і частини салону легкового автомобіля, в умовах дорожньо-транспортної пригоди, при перекиданні автомобіля, яке, згідно з відомими обставинами справи, мало місце 27.08.2023. Індивідуальні властивості предметів в ушкодженнях не відобразилися. Таким чином причиною смерті ОСОБА_7 є вищезазначена сполучена травма тіла у вигляді чисельних ушкоджень голови, тулуба та кінцівок. Відповідно до п.4.8 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», що затверджені наказом №6 МОЗ України 17.01.1995, сполучена травма тіла в вигляді вищезазначених ушкоджень, що мають взаємопов'язаний механізм їх спричинення, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (згідно п. 2.1.1а, п.2.1.2, п.2.1.3, п.2.1.3. з, п.2.1.3 л, п.2.1.3 м, п.2.1.3 о, п.2.1.3 п. «Правил…») і знаходиться у причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_7 . Ознак, характерних для перекочування колесами транспортного засобу, на трупі ОСОБА_7 не виявлено. При судово-медичні експертизі крові трупа ОСОБА_7 (№2044с) в крові виявлений етиловий спирт в кількості - 1.54 о/оо (що відповідає змісту його у живих осіб при алкогольному сп'янінні середнього ступеню).
Висновком експерта №22693 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи від 25.09.2023 (а.к.п. 57-67 т.2.), яким встановлено, що на момент експертного огляду ходова частина знаходилася в технічно несправному та непрацездатному стані. Несправний стан ходової частини автомобіля полягає у зміщенні витої пружини з конструктивного місця кріплення, розгерметизації задніх та переднього лівого коліс автомобіля. Аналізуючи проведене вище дослідження, з урахуванням розташування механічних пошкоджень на кузові автомобіля слід прийти до висновку про те, що зміщення витої пружини з конструктивного місця кріплення, розгерметизація задніх та переднього лівого коліс утворилася в момент дорожньо-транспортної пригоди. На підставі вище проведених досліджень слід прийти до висновку, що до моменту виникнення дорожньо-транспортної пригоди ходова частина автомобіля знаходилася в працездатному стані та виконувала свої функції. Оскільки до дорожньо-транспортної пригоди робоча гальмова система, рульове керування та ходова частина автомобіля знаходились в працездатному стані та не могли бути причиною виникнення ДТП, то питання: «Чи знаходяться виявлені несправності в причинному зв'язку з виникненням ДТП?», - позбавлено логічного сенсу і експертом дане питання не вирішувалося (а.к.п.62-70 т.2).
Висновком експерта №12-14/459-А/23 від 04.09.2023 (а.к.п.73-74 т.2), за результатами судово-медичної експертизи ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за висновком якої встановлено наступне. У ОСОБА_13 мають місце саднення на голові, спині, правій нижній кінцівці, синці на правій нозі, а також рана по долонній поверхні лівої кисті. За механізмом: вищезазначений комплекс саднень та синців утворився в єдиний короткий проміжок часу в швидкій послідовності від ударної чи ударно-стискаючої травматичної дії предмета з обмеженою площею травмуючої поверхні, що володіла ріжучими властивостями, однак, індивідуальні особливості травмуючої поверхні предметів в ушкодженнях не відобразилися. При цьому характер та вигляд ушкоджень не виключає можливості утворення їх в умовах дорожньо-транспортної події, яка мала місце 27.08.2023 за обставин, що відомі з постанови слідчого від 30.08.2023 та зі слів обстежуваного. За ступенем тяжкості: саднення на голові, спині, правій нижній кінцівці, синці на правій нозі, а також рана на долонній поверхні лівої кисті викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-днів, і за цією ознакою, як у сукупності та і поодинці, належать до легких тілесних ушкоджень, відповідно до п.2.3.2 «б», п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», що затверджені наказом №6 МОЗ України 17.01.1995. Достовірно судити чи могли тілесні ушкодження, що мають місце у гр. ОСОБА_13 кровоточити в момент їх отримання не є можливим.
Консультативним висновком лікаря-спеціаліста КНП «МКЛШтНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» від 27.08.2023 (а.к.п.75 т.2), згідно якого ОСОБА_13 в ході медичного огляду поставлено наступний діагноз - забійні садна м'яких тканин правої лобно-скроневої ділянки.
Висновком експерта №12-14/458-А/23 від 21.09.2023 (а.к.п.77-78 т.2), згідно якого лікар судово-медичний експерт відділу судово-медичної експертизи трупів ОСОБА_36 провів судово-медичну експертизу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за висновком якої встановлено, що у ОСОБА_5 має місце закрита тупа черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку із наявністю скальпованої рани в лівій скроневій ділянці, а також закритий перелом шилоподібного відростку правої променевої кістки без зміщення та саднення на спині. Крім того у ОСОБА_5 має місце опіки правої верхньої кінцівки І-ІІ ступеню, що займають 0.2 % поверхні тіла. За механізмом: вищевказаний комплекс ушкоджень утворився в єдиний короткий проміжок часу в швидкій послідовності від ударної чи ударно-стискаючої травматичної дії із тертям-ковзанням тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні особливості травматичної поверхні предметів в ушкодженнях не відобразилися, а опіки правої верхньої кінцівки від термічної дії речовини, визначити яку не є можливим. При цьому характер та вигляд ушкоджень, що описаний у медичні документації, не виключає можливості утворення їх в умовах дорожньо-транспортної події, яка мала місце 27.08.2023, за обставин, що відомі з постанови слідчого від 27.08.2023. За ступенем тяжкості: комплекс ушкоджень, що мають місце у гр. ОСОБА_5 , у вигляді закритої тупої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку із наявністю скальпованої рани в лівій скроневій ділянці, закритого перелому шилоподібного відростку правої променевої кістки без зміщення, саднень на спині, а також опіків правої верхньої кінцівки І-Іі ступеню, що займають 0.2 % поверхні тіла, не є небезпечним для життя в момент утворення, а спричинили за собою тривалий розлад здоров'я понад 3-х тижнів (21 дня) і за цією ознакою відповідно до п.2.2.1 «а,б,в», п.2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», що затверджені наказом №6 МОЗ України 17.01.1995, у своїй сукупності належать до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості (для загоєння перелому необхідний термін не менш 3-х тижнів). Група крові ОСОБА_5 , згідно медичної документації - АВо(ІV). Згідно даних з медичної картки №14782 стаціонарного хворого відділення політравми КНП «МКЛШтНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР, відомо, що при дослідженні крові ОСОБА_5 , газохроматографічним методом, на момент госпіталізації у лікувальний заклад 27.08.2023, виявлений етиловий спирт у кількості 0.807 о/оо, що згідно з методичними рекомендаціями «судово-медична діагностика смертельних отруєнь етиловим алкоголем» може відповідати вмісту його до легкого алкогольного сп'яніння.
Висновком експерта №14/1834-Дм/23 від 07.09.2023 (а.к.п.99-101 т.2), за результатами проведення судово-медичної експертизи трьох змивів з заднього сидіння, вилучених під час огляду автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport» р.н. НОМЕР_1 встановлено наступне: Кров гр-ки ОСОБА_5 належить до групи АВ. Групова приналежність крові потерпілого гр-на ОСОБА_13 - О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. В трьох змивах (об'єкти №№1-3), які були вилучені під час огляду з заднього сидіння автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport» р.н. НОМЕР_1 в ході його огляду, знайдена кров людини, в якій виявлено антиген Н. Таким чином, можна вважати, що дана кров належить до групи О з ізогемалютинінами анти-А і анти-В і походження якої від гр-на ОСОБА_13 , не виключається. Від гр-ки ОСОБА_5 ця кров походити не може.
Висновком експерта №14/1835-Дм/23 від 12.09.2023 (а.к.п.105-106 т.2), згідно якого судово-медичним експертом відділення судово-медичної імунології БСМЕ ДОЗ ХОДА ОСОБА_37 при проведенні судово-медичної експертизи фрагменту марлевого бинта зі змивом з водійського сидіння автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport» р.н. НОМЕР_1 встановлено, що кров свідка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В.». Згідно «Висновку експерта» № 14/1829-Дм/23 від 01.09.2023р.: «Кров ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відноситься до групи АВ.» На фрагменті паперу (об'єкт №2), в який загорнутий фрагмент марлевого бинта зі змивом з водійського сидіння автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport р.н. НОМЕР_1 , знайдена кров людини. При неодноразовому судово-медичному дослідженні, у вищевказаному об'єкті антигени А, В, Н та ізогемаглютиніни анти-А і анти-В не були виявлені. Таким чином, групова належність крові в об'єкті №2 не визначена. На фрагменті марлевого бинта (об'єкт №1) зі змивом з водійського сидіння автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport р.н. НОМЕР_1 та на фрагменті марлевого бинта, на який зроблений зразок змиву з поверхні сидіння (об'єкт №3), наявність крові не встановлена.
Висновком експерта №14/1829-Дм/23 від 01.09.2023 (а.к.п.110-111 т.2), згідно якого кров ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відноситься до групи АВ.
Висновком експерта №14/1828-Дм/23 від 01.09.2023 (а.к.п.115 т.2), згідно якого кров свідка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В.
Висновком експерта №СЕ-19/121-23/19324-БД від 12.09.2023 (а.к.п.120-126 т.2) судової молекулярно-генетичної експертизи, проведена експертом ОСОБА_38 , згідно якого встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.к.п. 124-126 т.2).
Висновком експерта №СЕ-19/121-23/19325-БД від 14.09.2023 (а.к.п.132-150 т.2) судової молекулярно-генетичної експертизи, згідно яких на наданих на дослідження змивах з руля (об'єкт № 1.1), важеля перемикання мостів (об'єкт № 2.1), куліси (об'єкт № 3.1), лівого перемикача (об'єкт № 4.1), правого перемикача (об'єкт № 5.1), виявлено клітини з ядрами. Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профілі) клітин з ядрами, виявлених на змиві з руля (об'єкт № 1.1), змиві з важеля перемикання мостів (об'єкт № 2.1), змиві з куліси (об'єкт №3.1), змиві з лівого перемикача (об'єкт № 4.1), змиві з правого перемикача (об'єкт №5.1)
2). Генетичні ознаки (ДНК-профілі) клітин з ядрами, виявлених на змиві з куліси (об'єкт № 3.1) та на змиві з правого перемикача (об'єкт № 5.1), збігаються між собою, не збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка букального епітелію підозрюваної гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (об'єкт № 1.1 згідно висновку судового експерта Харківського НДЕКЦ МВС від 12.10.2022 № СЕ-19/121-22/11967-БД), та належать невстановленій особі чоловічої генетичної статі. Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на змиві з важеля перемикання мостів (об'єкт № 2.1) та на змиві з лівого перемикача (об'єкт № 4.1), є змішаними, збігаються між собою, містять генетичні ознаки більш, ніж однієї особи та можуть бути придатні для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем. Генетичні ознаки особи, яка домінує серед змішаних генетичних ознак клітин з ядрами, виявлених на змиві з важеля перемикання мостів (об'єкт № 2.1) та на змиві з лівого перемикача (об'єкт № 4.1), збігаються з генетичними ознаками клітин з ядрами, які встановлені в об'єктах №№ 3.1, 5.1, та не збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка букального епітелію підозрюваної гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (об'єкт № 1.1 згідно висновку судового експерта Харківського НДЕКЦ МВС від 12.10.2022 № СЕ-19/121-22/11967-БД), і належать невстановленій особі чоловічої генетичної статі. Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на змиві з руля (об'єкт № 1.1), є змішаними, містять генетичні ознаки більш, ніж однієї особи, серед яких містяться генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію підозрюваної гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (об'єкт № 1.1 згідно висновку судового експерта Харківського НДЕКЦ МВС від 12.09.2023 №СЕ-19/121-23/19234-БД) та генетичні ознаки клітин з ядрами, встановлені в об'єктах №№ 3.1, 5.1) (а.к.п.140-150).
Висновком експерта №СЕ-19/121-23/20051-ІТ від 19.09.2023 (а.к.п.156-158 т.2) судової автотехнічної експертизи, поведеної експертом ОСОБА_39 , яким встановлено (згідно свідчень свідка ОСОБА_13 ):
1. У даній дорожній обстановці, водій автомобіля «Mitsubish Pajero Sport» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 повинна була діяти згідно з вимогами п.п.12.1, 12.2, 12.4 та 12.9(б) ПДР.
2. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Mitsubish Pajero Sport» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 мала технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п. 12.1 ПДР.
3. У діях водія автомобіля «Mitsubish Pajero Sport» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам п.12.1 ПДР, які, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з настанням даної ДТП.
4. Оцінка дій водія ОСОБА_5 в частині керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та без водійського посвідчення відповідної категорії, не вимагає застосування спеціальних технічних знань і може бути зроблена слідчим самостійно відповідно до вимог п.п. 2.1 (а) та 2.9 (а) ПДР.
Висновком експерта №СЕ-19/121-23/20674 від 27.09.2023 (а.к.п.175 т.2) за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, яким встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) сліду крові виявленого на фрагменті аркуша паперу. Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профілі) зразка крові свідка гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (об'єкт № 1.1). Генетичні ознаки сліду крові виявленого, на фрагменті аркуша паперу (об'єкт № 2.1), є змішаними, містять генетичні ознаки більш, ніж однієї особи та можуть бути придатні для ідентифікації лише за домінуючим ДНК- профілем. Генетичні ознаки особи, яка домінує серед змішаних генетичних ознак сліду крові виявленого, на фрагменті аркуша паперу (об'єкт № 2.1), не збігаються з генетичними ознаками зразка крові свідка гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (об'єкт № 1.1), не збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка букального епітелію підозрюваної гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (об'єкт № 1.1 згідно висновку судового експерта Харківського НДЕКЦ МВС від 12.10.2022 № СЕ-19/121-22/19324-БД) та належать невстановленій особі чоловічої генетичної статі (а.к.п.171-175 т.2).
Висновком експертів №1247/4915 за результатами проведення додаткової комісійної судової автотехнічної експертизи від 21.06.2024 (а.с.55-59 т.2), згідно з яким в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Mitsubish Pajero Sport» ОСОБА_5 повинна була діяти згідно з вимогами п.п.12.1, 12.2, 12.4 та 12.9(б) ПДР. У даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Mitsubish Pajero Sport» ОСОБА_5 мала технічну можливість уникнути дану ДТП шляхом виконання вимог п. 12.1 ПДР, для чого в неї не було перешкод технічного характеру. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «Mitsubish Pajero Sport» ОСОБА_5 не відповідали вимогам п.12.1 ПДР і знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «Mitsubish Pajero Sport» ОСОБА_5 також не відповідали вимогам п.12.2, 12.4, 12.9 «б» ПДР, які, з технічної точки зору, не знаходилися у причинному зв'язку з настанням даної ДТП. Оцінка дій водія ОСОБА_5 в частині керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та без водійського посвідчення відповідної категорії, не вимагає застосування спеціальних технічних знань і може бути зроблена слідчим самостійно відповідно до вимог п.п. 2.1 (а) та 2.9 (а) ПДР.
За нормативним визначенням порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп'яніння (ст. 286-1 КК України) з об'єктивної сторони характеризується діянням у вигляді протиправного порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, наслідками у вигляді тілесних ушкоджень або смерті та причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідками, а з суб'єктивної сторони - прямим умислом або злочинною недбалістю.
Суд погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_5 саме за ч.4 ст. 286-1 КК України, - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило загибель кількох осіб.
Така юридична оцінка дій обвинуваченої відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.
Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено, оскільки всі письмові та речові докази встановлені, зібрані та перевірені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, судом не встановлено. Досліджені в судовому засіданні докази, документи, висновки експертів відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, складені уповноваженими процесуальними особами відповідно, узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів у суду.
Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду показання потерпілої та свідків, які також є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються з сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.
Потерпіла та свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах даних осіб суд не вбачає.
Підстави ставити під сумнів вказані вище показання, докази, документи, висновки експертів відсутні, всі вони узгоджуються між собою, є належними, допустимими, достовірними доказами, та не викликають сумнівів у суду.
Дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши зазначені докази, оцінивши їх в аспекті ст.94 КПК з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з'ясувавши передбачені ст.91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, суд вважає, що ці докази в їх сукупності та взаємозв'язку доводять факт вчинення обвинуваченою кримінально-караного діяння, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України і вони в їх сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_5 .
Правові підстави для застосування відносно обвинуваченої положень ст. 69, 69-1 КК України відсутні.
Досліджені дані, які характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_5 вказують на те, що обвинувачена характеризується за місцем проживання задовільно, на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, до адміністративної відповідальності не притягувалася, посвідчення водія в передбаченому законом порядку не отримувала, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинила кримінальне правопорушення, яке у відповідності до положень ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, в результаті вчинення якого загинуло двоє людей, свідок ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, постраждала і сама обвинувачена.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що визнання вини, не є само пособі тотожнім щирому каяттю, з огляду на те, що щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Така позиція суду узгоджується з висновками викладеними у постановах ВС/ККС №166/1065/18 від 18.09.2019, №643/13256/17 та від 07.04.2021 №263/15605/17. Однак, у матеріалах кримінального провадження стосовно обвинуваченого відсутні такі дані.
Щире каяття засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини, характеризується щирим осудом цієї поведінки, висловленні жалю з приводу вчиненого, вибаченні перед потерпілими та прийнятті заходів по відшкодуванню шкоди.
Формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого правопорушення, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, котра вчинила злочин. Каяття передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї злочинної поведінки, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління. Тобто щире каяття - це передусім морально-психологічне явище, яке виявляється у самозасудженні особою вчиненого нею злочину, його наслідків, прагненні усунути заподіяну шкоду та рішенні особи більше не вчиняти злочинів. Такий психічний стан особи може свідчити про позитивну перебудову свідомості особи та втрату або зниження ступеня її суспільної небезпечності, про реальну можливість виправлення цієї особи. Виходячи із змісту терміна «щире каяття», для визнання наявності у справі даної обставини, яка пом'якшує покарання, суду необхідно встановити щирість висловлювань особи про те, що вона шкодує про вчинене, засуджує свою поведінку та бажає виправитися. Для цього щире каяття, як внутрішнє переживання особи, повинно віднайти свій зовнішній прояв. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує фактичні обставини вчиненого злочину, визнає свою вину частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Однак, обвинувачена під час судового розгляду не висловила щирого осуду своєї поведінки, її ставлення до вчиненого виразилось лише у словах, а тому суд вважає, що така поведінка обвинуваченої ОСОБА_5 не свідчить про щире розкаяння особи у вчиненому. Зважаючи на вказане, в діях ОСОБА_5 не проявилося щире каяття.
Факт того, що під час судових дебатів захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_4 та сама обвинувачена ОСОБА_5 повідомили суду про намір ОСОБА_5 вибачитись перед потерпілою - матір'ю загиблої ОСОБА_7 , яка не була присутня в судовому засіданні 11.09.2024, на думку суду, не може в повній мірі свідчити про каяття обвинуваченої, оскільки за час розгляду справи судом, впродовж майже року, потерпіла ОСОБА_11 була присутня на чотирьох судових засіданнях, проте обвинувачена не скористалась можливістю принести свої вибачення. Не почула таких слів і мати загиблого ОСОБА_6 - ОСОБА_17 , яка хоча й не мала статусу потерпілої, проте була присутня в судовому засіданні та надавала пояснення в якості свідка. Твердження захисника про вжиття обвинуваченою та членами її родини заходів, спрямованих на часткове відшкодування потерпілій завданих їй матеріальних збитків та моральної шкоди жодними доказами не підтверджене.
В своїй промові під час судових дебатів обвинувачена ОСОБА_5 повідомила, що повністю визнає свою провину у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, шкодує про свій вчинок, що вона не очікувала, що ОСОБА_6 так вчинить, й що це матиме такі наслідки, з якими їй жити далі.
Аналізуючи промови обвинуваченої в суді, яка спочатку повідомляла, що не визнає себе винуватою у пред'явленому обвинуваченні, потім надавала пояснення, в яких оспорювала фактичні обставини справи, а по завершенню судового розгляду повідомила про повне визнання вини та щире каяття, суд дійшов висновку про фактичну відсутність у даному випадку щирого каяття з боку обвинуваченої, а її поведінку розцінює як намагання уникнути перспективи призначення їй більш суворого покарання.
Крім того, під час досудового розслідування та судового розгляду особа давала різні за змістом показання щодо обставин події, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_5 активно сприяла розкриттю злочину.
На підставі наведеного, суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченої відповідно до положень ст.66 КК України, відсутні.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої у відповідності до положень ст. 67 КК України в ході судового розгляду не встановлено.
У відповідності до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).
Згідно з п.22 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Виходячи з вищенаведеного суд на підставі стандарту доведення поза розумним сумнівом, зважаючи також на досліджені в судовому засіданні докази, приходить до висновку, що наявні підстави для визнання винуватості обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, що викладено в обвинувальному акті.
За роз'ясненнями, що містяться в п.п. 20,21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Як встановлено ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
За положеннями ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При обранні виду та визначенні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, а також ставлення особи до вчиненого та до потерпілої сторони.
При призначені покарання суд враховує позитивну характеристику обвинуваченої, її вік та стан здоров'я, відсутність обставин, що обтяжують або пом'якшують її покарання.
Зважаючи на вищенаведені обставини суд вважає за доцільне призначити основне покарання у вигляді позбавлення волі, на строк, передбачений санкцією частини 4 статті 286-1 КК України з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
З приводу призначення обвинуваченій ОСОБА_5 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом суд зазначає наступне.
Згідно висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зробленого в постанові від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Суд при призначенні покарання бере до уваги, що ОСОБА_5 , діяла умисно, проявила злочинну самовпевненість, не володіючи стажем керування автомобілем, будучи в стані алкогольного сп'яніння, маючи об'єктивну і реальну можливість недопущення події дорожньо-транспортної пригоди, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, допустила виїзд на ліве узбіччя з послідуючим перекиданням транспортного засобу.
Водночас суд зауважує, що призначення такого покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеній у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самою обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов'язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
Згідно з ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону від 13.07.2023), попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Таким чином, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченій ОСОБА_5 в строк відбування покарання період її попереднього ув'язнення, а саме з 27.08.2023 по день постановлення вироку з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Потерпілою ОСОБА_11 до обвинуваченої ОСОБА_5 подано цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а саме: матеріальної шкоди у розмірі 35288.36 грн, яка складається з витрат на поховання та поминки, та моральної шкоди у розмірі 500000.00 грн., спричиненої смертю її доньки, у якої, крім того, залишилося двоє неповнолітніх дітей, що залишилися без матері та годувальниці.
Обвинувачена в судовому засіданні вимоги цивільного позову повністю визнала, проти його задоволення не заперечувала.
Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями цивільного відповідача - обвинуваченої ОСОБА_5 і шкодою, заподіяною позивачу та наявністю вини відповідача у заподіянні цієї шкоди.
У відповідності до ч.1. ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За правилами ч. 2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Позивач ОСОБА_11 є матір'ю загиблої ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження останньої (а.с.23 т.1).
У зв'язку зі смертю ОСОБА_7 позивач зазнала витрати пов'язані з похованням, облаштуванням могили доньки, що підтверджується копією договору-замовлення на організацію та проведення поховання (а.с.35 т.1), копією товарного чеку від 28.08.2023 на суму 10500.00 грн.(а.с.36 т.1), копією акту на ритуальні послуги та предмети ритуального призначення від 28.08.2023 на суму 8832.06 грн. (а.с.37 т.1), товарним чеком від 06.09.2023 на суму 11000.00 грн. (а.с.38 т.1). Крім того, потерпілою до суду надано копію рахунку №842 від 30.09.2023 на суму 4945.30 грн. (а.с.39 т.1) зі списком страв та зазначенням «банкет», вочевидь - на підтвердження витрат, пов'язаних із влаштуванням поминального обіду.
Крім того суд зазначає, що стаття 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Відповідно до ч. 1 ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Зазначена норма містить особливість при покладенні на спадкоємців обов'язку щодо покриття витрат на поховання спадкодавця, а саме: такі витрати повинні бути розумними, що стосується їхнього розміру та необхідності здійснення. Виходячи із визначення поняття поховання відповідно до закону до таких витрат можна віднести лише ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.
Отже, витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, відшкодувати які зобов'язані спадкоємці у відповідності до ст. 1232 ЦК України, а відтак стягненню не підлягають, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення матеріальних витрат на проведення поминального обіду з відповідача.
Подібна правова позиція висловлена колегією суддів Верховного Суду України (Другої судової палати) у постанові від 19 березня 2018 року по справі № 554/1793/15-ц (провадження № 61-6381св18).
Суд зазначає, що позивачем надано до суду докази матеріальних витрат у розмірі 30382.06 грн., пов'язаних з похованням та облаштуванням місця захоронення. Тому суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про відшкодування матеріальних витрат частково у розмірі 30382.06 грн.
Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
У справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007 року Європейський суд зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України (далі ЦК) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
За приписами частини першої ст.1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1)якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. (п.1 частина друга ст.1167 ЦК).
Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Вимогами ст.1187 ЦК, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непоборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до роз'яснень п.2 постанови пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року із наступними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непоборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом-тільки умислу потерпілого.
Покладаючи обов'язок про відшкодування шкоди на відповідача, суд виходить з того, що останньою не доведено умислу потерпілого чи непереборної сили.
Суд виходить з того, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (в тому числі якщо така шкода завдала смерть фізичної особи), завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується шкода, у тому числі, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Європейський Суд з прав людини зазначає, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, g 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Виходячи із моральних засад розумності, справедливості та виваженості, оскільки ці страждання є непоправні і ніколи не зітруться з пам'яті позивача, суд вважає, що заподіяння моральної шкоди матері померлої доведено безпосередньо фактом спричинення смерті її доньці джерелом підвищеної небезпеки, що відповідно до п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України є підставою для відшкодування їй моральної шкоди незалежно від доведеності вини відповідача.
Критеріями визначення розміру відшкодування моральної шкоди є характер правопорушення; глибина фізичних та душевних страждань; ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди; тривалість негативних наслідків (короткочасні, тривалі, довічні); істотність вимушених змін у способі життя потерпілого (неістотні, істотні). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю доньки слід також враховувати характер стосунків позивача та померлої за час її життя: сімейний стан позивача, ступінь близькості, спільно чи окремо проживали, способи та регулярність спілкування тощо.
Суд при визначенні розміру морального відшкодування, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі №372/2085/16-ц (провадження № 61-18385св19) зазначено, що: «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди».
Визначаючи позивачу моральне відшкодування, суд враховує моральні страждання позивача ОСОБА_11 , які зумовлені глибокими емоційними переживаннями з приводу втрати доньки.
Таким чином, з урахуванням позиції обвинуваченої ОСОБА_5 , яка вимоги цивільного позову визнала в повному обсязі, суд дійшов висновку, що цивільний позов в частині стягнення із ОСОБА_5 моральної шкоди, завданої злочином, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що був обраний стосовно обвинуваченої, суд вважає за доцільне залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Питання про судові витрати, що підтверджені документально, суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України, питання про долю речових доказів - на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 286-1 КК України, та призначити їй покарання у виді 8 (восьми) років та 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» відносно ОСОБА_5 залишити без змін.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 27 серпня 2023 року, тобто з моменту її фактичного затримання.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України (в редакції закону від 13.07.2023 року N 3233-IX) зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 27.08.2023 по 16.09.2024, тобто по день постановлення цього вироку, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , на користь потерпілої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в рахунок відшкодування матеріальних збитків 30382.06 грн. (тридцять тисяч триста вісімдесят дві грн. 06 коп.) та в рахунок відшкодування моральної шкоди 500000,00 (п'ятсот тисяч) грн.
В задоволенні решти вимог цивільного позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , на користь держави процесуальні витрати за проведені у кримінальному провадженні судові експертизи у загальному розмірі 60043,08 грн. (шістдесят тисяч сорок три гривні 08 копійок).
Речові докази:
- автомобіль «Mitsubishi Pajero Sport», р.н. НОМЕР_1 , який належав померлому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - залишити зберігатись на майданчику для утримання транспортних засобів після ДТП при ГУНП в Харківській області, - до з'явлення власникаправонаступника власника.
- мобільний телефон «Samsung А-31» який належав померлій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - передати потерпілій ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_3 ):
- вилучені змиви ДНК на ватну паличку: з рульового колеса, ручки перемикання коробки передач, ручки перемикання мостів, з перемикача щіток склоочисників, розташованого справа на рульовій колонці, з перемикача поворотів та світла фар, розташованого зліва на рульовій колонці автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport», р.н. НОМЕР_1 , змив речовини бурого кольору на марлевий тампон з сидіння водія вказаного автомобіля, вилучені три змиви речовини бурого кольору на марлевий тампон з заднього сидіння в його лівій і середній частинах автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport», р.н. НОМЕР_1 - знищити;
- відеозаписи, які переписані з телефону ОСОБА_7 на лазерний диск - залишити в матеріалах справи.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження. Засуджений має право подати клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1