КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №644/1192/22
Провадження № 2/552/2304/24
12.09.2024 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді - Кузіної Ж.В.
секретаря судового засідання - Грицак А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся в Орджонікідзевський районний суд м.Харкова з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП посилаючись на те, що 25.08.2020 року в м. Харкові на перехресті Кільцева дорога та вул. Тархова, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом ВКК днз НОМЕР_1 здійснив обгін на перехресті та допустив зіткнення з транспортним засобом Kia Ceed днз НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 ,. Внаслідок ДТП транспортним засобам завдано механічні пошкодження. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.01.2021 року провадження по справі відносно ОСОБА_2 за адміністративним правопорушення за ст. 124 КУпАТ про притягнення до адміністративної відповідальності закрито у зв'язку зі сплином строку притягнення до адміністративної відповідальності. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант», згідно полісу № АО7053797 , ліміт відповідальності страховика складає 130 000 грн. за шкоду завдану майну. Внаслідок ДТП ОСОБА_1 , як власнику транспортного засобу Kia Ceed днз АХ8006CК спричинено матеріальну шкоду у розмірі 159 493 грн. 73 коп., 130 000 грн. з боку ТДВ «СК «Альфа- Гарант» в межах ліміту страхової суми визначеної Полісом № АО7053797, 29 499 грн. 79 коп. з боку ОСОБА_2 завдана шкода як різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою та додаткові витрати - вартість послуг ФОП ОСОБА_4 у розмірі 2500 грн. Страхове відшкодування не відшкодовано. А тому просить стягнути крім суми страхового відшкодування , пеню за несвоєчасну виплату та моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях, які зазнав позивач у зв'язку з пошкодженням його майна.
04.07.2024 року представником позивача надано до суду заяву про уточнення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 59 719 грн. 85 коп., пеню у розмірі 141 986 грн. 97 коп., 3 % річних у розмірі 12 934 грн. 05 коп., а всього 214 640 грн. 87 коп.
02.09.2024 року представником позивача надано до суду заяву про зміну позовних вимог, а саме залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_2 .
Згідно розпорядження Голови Верховного Суду № 7/0/9-22 від 14.03.2022 на підставі ст. 147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» змінено територіальну підсудність судових справ Орджонікідзевського районного суду м. Харкова за Київським районним судом м. Полтави.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05 червня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06.09.2023 року витребувано докази по справі.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05.07.2024 року забезпечено розгляд справи в режимі відеокнференції.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 12.09.2024 року залишено без розгляду позовні вимоги в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_2 .
У судове засідання представник позивач не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, уточнену позовну заяву просить задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заперечення проти уточнених позовних вимог посилаючись на те, що закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключеними рішенннями і прийняття таких двох взаємовиключених рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини, а тому вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності не встановлюється у справах у яких провадження закрито у зв'язку з чим відсутній обов'язок сплати страхового відшкодування, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з'явились.
Суд, дослідивши зібрані в справі докази, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що 25.08.2020 року о 15 год. 20 хв. в м. Харкові на перехресті Кільцева дорога та вул. Тархова, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом ВКК днз НОМЕР_1 здійснив обгін на перехресті та допустив зіткнення з транспортним засобом Kia Ceed днз НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 ..
У результаті ДТП транспортним засобам завдано механічні пошкодження .
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.01.2021 року провадження по справі відносно ОСОБА_2 за адміністративним правопорушення за ст.. 124 КУпАТ про притягнення до адміністративної відповідальності закрито.
Постановою Харківського апеляційного суду від 08.12.2021 року постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від. 18.01.2021 року щодо закриття провадження у справі відносно ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КупАП на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП залишено без змін.
Відповідно до постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.01.2021 року, ДТП відбулась внаслідок порушення ПДР водієм автомобіля ВКК днз НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначив, що преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль Kia Ceed днз НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВКК днз НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АО7053797, відповідно до якого ліміт відповідальності страховика складає 130 000 грн., за шкоду заподіяну майну франшиза дорівнює 0 грн.
11.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» з заявою про виплату страхового відшкодування за даною подією.
26.02.2021 року представник позивача ОСОБА_5 звернувся в ТДВ СК «Альфа-Гарант» з запитом з метою отримання інформації про строк проведення страхової виплати ОСОБА_1 .
Листом від 03.03.2021 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» повідомила представника позивача ОСОБА_5 , що проведення розрахунку завданого збитку за участю автомобіля Кіа Ceed днз НОМЕР_2 та прийняття рішення про страхове відшкодування в терміни передбачені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» можливе після надання документів, які підтверджують настання цвіль-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу у вищевказаній ДТП.
Таким чином, відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до копії звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 93/02-21 від 17.02.2021 року встановлено: вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Кіа Ceed днз НОМЕР_2 становить 199 881 грн. 80 коп.; вартість відновлювального ремонту автомобіля Кіа Ceed днз НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на ремонт проведення дослідження, становить 395 904 грн. 83 коп.; вартість в пошкодженому стані після ДТП автомобіля Кіа Ceed днз НОМЕР_2 становить 40 387 грн. 81 коп.; ринкова вартість автомобіля Кіа Ceed днз НОМЕР_2 до моменту ДТП становить 199 881 грн. 60 коп.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України: кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень чч.1 та 2 ст.509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст.11 цього кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайнових правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно вимог ст. 1187 ЦК України, в разі заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, обов'язок по її відшкодуванню покладається на особу, яка володіє транспортним засобом, використання якого призвело до заподіяння шкоди. Цією особою в даній справі є відповідач.
Стаття 979 ЦК України передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Стаття 1 Закону України «Про страхування» передбачає, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV.
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності закон № 1961-IV (ст.3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 закону №1961-IV).
Згідно зі ст.6 закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
За змістом Закону №1961-IV (стст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (вчинення ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено ст.1194 ЦК України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок вчинення ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок щодо страхового відшкодування.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено: у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Зі змісту правової позиції Великої палати Верховного Суду по справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18 від 04 липня 2018 року вбачається, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. (див. пункт 35 цієї постанови). Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 19 постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з урахуванням змісту статті 979 ЦК України та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.
У відповідності до ст. 26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СК«Альфа-Гарант» з повідомленням про подію та заявою про виплату страхового відшкодування, відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Проте, страховик ТДВ «СК «Альфа-Гарант» посилається на відсутність підстав щодо сплати страхового відшкодування, оскільки не була доведена вина особи.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що провина водія ОСОБА_2 у ДТП 25.08.2020 року підтверджується всіма матеріалами справи, в тому числі і висновками, в якій зазначено, що в даній дорожньо-транспортній ситуації вина ОСОБА_2 в порушенні правил дорожнього руху України, а саме: п.14.6 а ПДР України, що призвели до дорожньо-транспортної пригоди, підтверджується письмовими матеріалами справи, які були досліджені та проаналізовані в судовому засіданні.
Виходячи із викладеного та тих обставин, що відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП 25.08.2020 року була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант», суд дійшов до висновку, що обов'язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди покладається на страховика, розмір страхового відшкодування належний до виплати складає 130 000 грн.
При цьому суд наголошує, що відповідачем ТДВ «Альфа-Гарант» не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин справи та суми страхової виплати, а у відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Щодо стягнення з відповідача ТДВ «Альфа-Гарант» пені, 3% річних та інфляції, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
У відповідності з п. 1 ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК). Пунктом 21 цієї ж постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що при безпідставній відмови у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друг Згідно ст. 36.5 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, сума основного зобов'язання складає 130 000 грн., то за період з 11.03.2021 року по 03.07.2024 року з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 59 719 грн. 85 коп., пеня у розмірі 141 986 грн. 97 коп., та 3% річних у розмірі 12 934 грн. 05 коп.
У ході розгляду представником відповідача не надано належних доказів у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України на спростування проведених позивачем розрахунків, не надано також контррозрахунку та не зазначено інші обставини, які могли б слугувати підставою для відмови чи зменшенню сум, що підлягають до стягненню.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Також, відповідно до ч. 4, 6 ст. 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов'язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Позивач на підтвердження понесених витрат, а саме вартість послуг ФОП ОСОБА_4 надав копію квитанції № 93/02-21 від 17.02.2021 року у розмірі 2500 грн.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1916 грн. 78 коп.
Керуючись ст..ст.10,12, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП - задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн., 3% річних в розмірі 12 934 грн. 05 коп., пеню в розмірі 141 986 грн. 97 коп. , інфляційні втрати у розмірі 59 719 грн. 85 коп., витрати експерта у розмірі 2500 грн та судовий збір у розмірі 1916 грн. 78 коп. , а всього 349 057 грн. 65 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 : (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );
Відповідач: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (місце знаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598).
Головуючий Ж.В.Кузіна