Справа № 396/1475/24
Провадження № 2-з/396/27/24
10.09.2024 року м. Новоукраїнка Суддя Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області Цесельська О.С., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Усатенка В'ячеслава Юрійовича про забезпечення позову
Представник позивача - адвокат Усатенко В.Ю. звернувся з заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Усатенко В'ячеслав Юрійович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Полякова Наталія Василівна про визнання недійсним договорів дарування. Враховуючи предмет позову, вказує на обгрунтовану вірогідність відчуження спірного майна - житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 та земельну ділянку з кадастровим номером 3521783000:02:000:0339 площею 7,0782 га, яка розташована на території Любомирської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, яка належить ОСОБА_4 .
Суд розглянув заяву про забезпечення позову у відсутність сторін відповідно до вимог ч.1ст.153 ЦПК України.
Дослідивши матеріали заяви з додатками, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
У частині першій статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 11) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання (частини шоста-восьма статті 153 ЦПК України).
За змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що під забезпеченням позову потрібно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) Велика Палата Верховного Суду зробила правові висновки, згідно з якими умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 (провадження № 61-21685св19) Верховний Суд звернув увагу на те, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Верховний Суд зауважив, що, враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження у користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Верховний Суд у постанові від 17 січня 2022 року у справі № 927/461/21 виснував, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права відповідача та баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу і у який спосіб; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Представник позивача просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірний житловий будинок та земельну ділянку, належну відповідачам на праві приватної власності та заборонити вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна.
Предметом позову є позовні вимоги про визнання недійсним договорів дарування зазначеного житлового будинку та земельної ділянки.
За таких обставин, приходжу до висновку, що вид забезпечення позову, який просить вжити представник позивача, відповідає змісту права, про захист якого він зазначає.
При цьому, обраний заявником вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки обтяжене майно фактично буде перебувати у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
В разі невжиття забезпечення позову у відповідачів не буде перешкод у розпорядженні зазначеним нерухомим майном, тому відчуження ними цього майна, за умови задоволення зазначеного позову, ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, взв'язку з виникненням нових договірних відносин.
У зв'язку з викладеним вжиття відповідних заходів забезпечення позову, матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження належного на праві приватної власності відповідачам майна, тому немає підстав вважати, що права відповідачів та баланс інтересів сторін будуть порушені.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, допоки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини від 13 січня 2011 року у справі «Кюблер проти Німеччини», заява № 32715/06).
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку про наявність підстав для задоволення поданої заяви.
Керуючись ст.ст.149-153, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя
Заяву представника позивача - адвоката Усатенка В'ячеслава Юрійовича про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Усатенко В'ячеслав Юрійович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Полякова Наталія Василівна про визнання недійсним договорів дарування - задовольнити.
Накласти арешт на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 ; та земельну ділянку з кадастровим номером 3521783000:02:000:0339 площею 7,0782 га, яка розташована на території Любомирської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, яка належить ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Відповідно до положень ч.10 ст.153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: О. С. Цесельська