Справа № 405/8260/23
2/405/1406/23
10.09.2024 Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі
головуючої судді: Шевченко І.М.
з участю секретаря : Мишевець Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Міхальова В.В., до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства та стягнення аліментів,-
Позивач, в листопаді 2023 року, звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів.
В обґрунтування вимог зазначила, що в 2010 році вона познайомилась з відповідачем. Під час їх спілкування між ними виникла симпатія, яка з часом переросла у відносини. Вони почали спільно проживати без реєстрації шлюбу в будинку АДРЕСА_1 , який належав на праві власності її батькові. За час стосунків ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис №1475. На момент здійснення реєстрації народження дитини, вона не перебувала із відповідачем в зареєстрованому шлюбі, заяву відповідно до вимог ст. 126 СК України він не подавав, у зв'язку з чим запис про батька « ОСОБА_4 » був внесений до актового запису, відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Зазначає, що після народження доньки відносини між ними продовжувалися, однак після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері позивача, стосунки між нами погіршилися, а згодом майже зійшли нанівець. Інколи відповідач з'являвся до дитини, на її прохання епізодично допомагав грошовими коштами. Останній рік відповідач відмовляється категорично допомагати матеріально утримувати дитину. Її намагання врегулювати в добровільному порядку з батьком питання фінансового забезпечення потреб спільної дитини залишилися безрезультатними. В жовтні 2023 року відповідач на її чергове прохання посприяти в придбанні спорядження для занять в спортивній школі (форма, взуття) повідомив, що кошти на потреби малолітньої ОСОБА_5 будуть сплачуватись ним тільки у випадку надходження про це інформації (вимоги) від державного виконавця. Однак відомостей щодо ОСОБА_2 в актовому записі № 1475, про народження - ОСОБА_3 , за відсутності запису щодо його батьківства відносно дитини є об'єктивною перешкодою у вирішенні питання стягнення аліментів на її утримання. Вказані обставини стали причиною її звернення в суд з даним позовом, в якому вона просить визнати відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внести зміни до актового запису № 1475, дата складання 16.08.2013 рік, про народження зазначивши відомості про батька: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, а також стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення аліментів з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття
Ухвалою суду від 29.11.2023 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем відзив на позов не подано.
Ухвалою суду від 01.03.2024 року провадження було зупинено до проведення у справі судової генетично-молекулярної експертизи.
Ухвалою від 04.06.2024 року відновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 21.06.202у року підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з'явилась, представник позивача надала заяву, в якій просила розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, повідомлявся про час та місце слухання справи, про що свідчать оголошення розміщені на веб-сайті суду, причини неявки суду невідомі, відзиву, заперечень до суду подано не було.
Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно довідки відділу реєстрації місця проживання особи управління у сфері державної реєстрації департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради № 022046/1 сформованої 23.11.2023 року, місцем реєстрації ОСОБА_2 є АДРЕСА_2 .
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені, надали суду заяви про розгляд справи без участі.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, ухвали рішення на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 7 Конвенції про права дитини гарантовано, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Частиною 1 статті 7 СК України визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Зі змісту норм ст. 121 СК України слідує, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження.
Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульовано статтею 125 СК України.
Зокрема, ч.1 ст. 125 СК України унормовано, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.
Згідно з ч.2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1)за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
Відповідно до ч.1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі статтею 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно дочастини першої статті 135 цього Кодексу.
Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Як роз'яснено у пунктах 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», згідно яких справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК України, зокрема, ч.2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства. У таких справах позови осіб, зазначених у ч.3 ст. 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч.1 ст. 135 СК України).
Відповідно до роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за нормою статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Частиною четвертою ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану. Частинами 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Пунктом 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року за № 96/5 передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством.
Пунктами 2.13, 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, (далі - Правила) встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
В пункті 2.16.7 Правил зазначається, що на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.
Зі змісту п.2.8 Правил слідує, що внесення змін до актового запису про народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану України після вирішення судом питання щодо виключення, зміни чи включення до актового запису про народження дитини відомостей про батька.
За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
Судом встановлено, що згідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 16.08.2013 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що вчинено актовий запис № 1475, від 16.08.2013 року, матір'ю якої є позивачка по справі - ОСОБА_1 .
З копії паспорту позивача ОСОБА_1 наявного в матеріалах справи вбачається, що на момент народження дитини, матір в зареєстрованому шлюбі не перебувала.
Згідно витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження № 00012613790 дата формування 16.08.2013 року, та № 00019576025 дата формування 14.02.2018 року, відомості про батька ОСОБА_3 записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, стверджує про те, що біологічним батьком її доньки є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Схожий за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 643/9245/18, від 11.01.2023 року у справі № 504/4181/17.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07.05.2009 року).
Таким чином, висновок генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
У даній справі суд також враховує, що сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Ухвалою суду від 01.03.2024 року провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням судового генетично-молекулярної експертизи.
03.06.2024 року на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи, так як станом на 20.05.2024 року відповіді на клопотання експерта та біологічні зразки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 для дослідження на адресу ДНДЕКЦ МВС не надходили.
В підготовчому судовому засіданні представником позивача повідомлено про неможливість відібрання біологічних зразків ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки відібрання відповідних зразків відбувається за одночасної явки всіх учасників справи. Вказала, що ОСОБА_2 ухиляється від спілкування з позивачем та погодження дати та часу для з'явлення до експертної установи.
Суд враховує, що відповідач повідомлявся працівником суду про необхідність погодження з позивачем дати, часу та місця по явці до експертної установи.
Згідно ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов'язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов'язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред'явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.
Таким чином, суд доходить висновку про небажання відповідача з'явитись до експертної установи для проведення призначеної судом експертизи з метою підтвердження або спростування факту кровного споріднення з дитиною позивачки, а тому, з огляду на обізнаність відповідача про неможливість проведення даної експертизи без його участі, суд розцінює це як ухилення від проведення призначеної судом експертизи і, в силу вимог ст.109 ЦПК України, визнає доведеним факт, для якого призначалась експертиза в даній справі, факт батьківства відповідача відносно дитини позивачки, а тому ця вимога позивачки, а також вимога про внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини підлягають задоволенню.
Окрім того, необхідність звернення до суду із вказаним позовом позивач обґрунтовувала тим, що відповідач не бере участі в утриманні своєї дитини, а тому просила присудити з нього аліменти на дитину в розмірі 1/4 від його заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Щодо заявлених вимог позивача про стягнення аліментів суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до вимог ст. 182 Сімейного Кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вказане також кореспондується частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, якою держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, моральної і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При визначенні розміру аліментів судом враховуються положення статті 182 Сімейного Кодексу України та те, що відповідач працездатна особа, не має виплат по іншим виконавчим документам.
Згідно ч.1 ст. 183 Сімейного Кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на користь позивача на утримання доньки в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до її повноліття.
Частиною 1 ст. 191 СК України, передбачено, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в частині суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Таким чином, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору» за позовні вимоги про стягнення аліментів на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону Україїни «Про судовий збір, тому з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1 073,60 грн. Сплачений позивачем судовий збір за позовні вимоги про визнання батьківства в розмірі 1073,60 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства та стягнення аліментів - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Внести зміни до актового запису № 1475, дата складання 16.08.2013 року, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції зазначивши відомості про батька: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.
Стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.11.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, понесені нею при подачі до суду даного позову, в розмірі 1 073,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 073,60 грн. судового збору за вирішення позовної вимоги в частині стягнення аліментів.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , прож. АДРЕСА_3
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , урож. м. Кіровограда, РНОКПП НОМЕР_3 , прож. АДРЕСА_4 .
Треті особи: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, 25006 м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, Код ЄДРПОУ 42215510
Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), 25006, місто Кропивницький, пров. Андрія Ліпатова, 10, Код ЄДРПОУ 24144761
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Ірина Миколаївна Шевченко