08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2-о/381/118/24
381/3119/24
11 вересня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області
в складі
головуючого судді: Осаулової Н.А.,
за участю секретаря: Кавунець А.Р., Слюсар Я.В.,
заявника: ОСОБА_1 ,
представника заявника: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні померлого годувальника, -
Заявник ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області із заявою, в якій просила суд встановити факт того, що вона перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_3 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 є чоловіком заявника, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті чоловіка заявник звернулась до органів пенсійного фонду із заявою про перехід на інший вид пенсії по втраті годувальника. Проте, відповідним рішенням їй було відмовлено у переході на інший вид пенсії, оскільки нею не долучено документів на підтвердження спільного проживання з померлим годувальним. Так, подружжя мало різні адреси реєстрації, але проживало за адресою: АДРЕСА_1 , вело спільне господарство. У ОСОБА_3 була більша пенсія, ніж у заявника, остання перебувала на його утриманні, але у досудовому порядку довести даний факт не може, що змушує її звернутись до суду з даною заявою.
Ухвалою суду від 02.07.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання
Протокольною ухвалою суду від 21.08.2024 року ухвалено викликати та допитати в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ..
У судовому засіданні заявник та її представник вимоги даної заяви підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явилася, про дату і час розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Суд, заслухавши пояснення сторони заявника та заявлених у справі свідків, дослідивши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, дійшов до наступних висновків.
Приписами ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , являється чоловіком ОСОБА_1 , з яким укладено шлюб 23.08.2016 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та станом на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається із довідок від 21.12.2023 року, від 15.02.2024 року, акту обстеження матеріально-побутових умов від 19.02.2024 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, ОСОБА_1 перебувала на утриманні чоловіка, а у зв'язку із його смертю втратила засоби для існування.
15.01.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Фастівського об'єднаного Управління ПФУ із заявою щодо перерахунку пенсії, а саме, перехід з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника.
Проте, рішенням від 22.01.2024 року О/р №932320150727, ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки станом на дань смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою реєстрації заявника, а саме, по АДРЕСА_1 , перебування заявника на утриманні померлого чоловіка.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
За п. 8 вказаної постанови, судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди (п.2 ст.273 ЦПК), якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні (ст.37 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В силу вимог ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Непрацездатними членами сім'ї вважаються батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до вимог п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року за №22-1 (зі змінами), за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
В листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що факт перебування фізичної особи на утриманні померлого встановлюється судом, зокрема, для призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю була постійним і основним джерелом засобів до існування, навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.
Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18.
В силу вимог ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасового знаходиться.
Положеннями статей 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18).
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання її чоловіка не може бути доказом того, що вона не проживала з ним, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що заявник не проживала зі своїм чоловік на час його смерті, якщо такі обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником, та оцінені судом.
Встановлено, що заявник разом із своїм чоловіком перебували у зареєстровано шлюбі, проживали за однією адресою, хоча мають різні адреси реєстрації.
Таким чином, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що обставини, на які ОСОБА_1 посилалася у своїй заяві знайшли підтвердження у ході розгляду справи, а встановлення вказаного факту необхідне заявнику для оформлення переведення на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, а тому, суд вважає за необхідне встановити факт того, що вона перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_3 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За змістом ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 13, 81, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 211, 223, 256-259, 294, 319 ЦПК України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні померлого годувальника, - задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_3 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, код ЄДРПОУ 22933548, адреса: Київська обл., м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10.
Суддя Н.А. Осаулова
Повний текст рішення виготовлено 16.09.2024 року