Справа № 366/2061/24
Провадження №3/366/1728/24
16.09.2024 смт. Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції № 1 (смт. Іванків) Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,
09.07.2024 справа надійшла до суду.
10.07.2024 матеріали справи повернуто для доопрацювання та належного оформлення (відсутність в матеріалах справи постанови, згідно з якою особа потворно протягом року притягнута до адміністративної відповідальності)
02.08.2024 справа потворно надійшла до суду з клопотанням про зміну кваліфікації правопорушення на ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 277736 від 25.06.2024, по суті правопорушення зазначено таке:
25.06.2024 року о 11 год. 46 хв., в смт. Іванків по вул. Чорнобильська, біля буд. № 28, ОСОБА_1 керував т/з «Белорус-09Н», б/н, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння поводився у закладі охорони здоров'я у лікаря нарколога та підтверджується висновком мед. Закладу № 67 від 25.06.2024, вчинив правопорушення повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлявся вчасно та належним чином. Судова повістка про виклик направлена ОСОБА_1 за місцем його проживання та повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Позначка на поштовому відправленні про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з такою причиною як «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 (касаційне провадження № 61-185св23).
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП участь особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов'язковою.
Також слід зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 знає про існування відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно, він не був позбавлений можливості цікавитись, на якому етапі розгляду перебуває справа відносно нього, а також результатами такого розгляду.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо нього, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).
Також, у справі «Каракуця проти України» у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
До аналогічних висновків прийшов Другий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 06.06.2023 у справі № 953/375/23.
З огляду на викладене, неприбуття у судове засідання для розгляду справи ОСОБА_1 , який ознайомлений про наявність складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та який про дату, час і місце судового засідання повідомлявся вчасно та належним чином, суддя розцінює як спосіб реалізації ним своїх прав, а тому, розгляд справи слід провести без його участі
Щодо кваліфікації правопорушення, суддя зазначає таке.
ОСОБА_1 інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, відповідальність за яке настає у разі повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
У свою чергу, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, у разі інкримінування особі вчинення правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, підлягає доказуванню факт вчинення нею протягом року правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а враховуючи, що згідно з аналізу положень ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 221 КУпАП, такий факт може бути доведений шляхом долучення до матеріалів справи копії постанови районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді), яка набрала законної сили та згідно з якою особа протягом року піддавалась накладенню адміністративного стягнення (особу визнано винуватою) за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При кваліфікації дій особи за такою кваліфікуючою ознакою як «повторність» за статтями Особливої частини КУпАП, слід враховувати таке.
Диспозиції статей Особливої частини КУпАП щодо такої кваліфікуючої ознаки як повторності мають відмінності стосовно того, з якого часу те чи інше правопорушення є таким, що вчинене повторно.
Зокрема, деякі диспозиції статей Особливої частини КУпАП визначають повторність вчинення особою протягом року правопорушення після накладення на особу адміністративного стягнення (ч. 2 ст. 173-2, ч. 3 ст. 173-3, ч. 2 ст. 184 КУпАП та ін.), інші ж визначають, що правопорушення є таким, що вчинене повторно, у разі якщо особа вчинила теж саме правопорушення повторного протягом року (ч. 5 ст. 126, ч.ч. 2, 3 ст. 130, ч. 2 ст. 178 КУпАП та інші).
Простіше кажучи, у першому наведеному випадку річний відлік для «повторності» починає відраховуватись після того, як на особу накладено адміністративне стягнення органом, уповноваженим розглядати справу про адміністративне правопорушення і рішення про накладення такого адміністративного стягнення набрало законної сили (рахується з дати набрання законної сили рішенням про накладення адміністративного стягнення)
В другому наведеному випадку, річний відлік «повторності» рахується з моменту (дати) вчинення особою правопорушення. Умовою повторності у цьому випадку є те, що на особу в подальшому накладено адміністративне стягнення (її визнано винуватою) за вчинення правопорушення.
Диспозицією ч. 2 ст. 130 КУпАП визначена відповідальність у разі повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень. Тому, у цьому випадку слід відраховувати «повторність» з дати вчинення особою першого правопорушення, за яке на неї накладено адміністративне стягнення (її визнано винуватою), а не з дати набрання рішенням уповноваженого органу (суду) про накладення адміністративного стягнення.
Проте, в матеріалах справи відсутня постанова суду (судді) про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка набрала законної сили та згідно з якою останній визнаний винуватим у вчиненні діянь, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, які мали місце протягом року до вчинення правопорушення, яке йому інкримінується в цій справі.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вчинив правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП 25.06.2024.
При цьому, в матеріалах справи наявна копія постанови судді Іванківського районного суду від 15.06.2023, згідно з якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке він вчинив 06.06.2023, тобто більш ніж рік до діянь, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Така постанова не свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 повторності вчинення правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Отже, у зв'язку з наведеним, суддя не може розцінювати ОСОБА_1 як особу, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому не може кваліфікувати його дії за ч. 2 цієї статті.
У КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому суддя вважає, що у цьому випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього Рішення, Конституційний Суд України зазначає, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява № 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21.02.1984, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення лише в частині зміни правової кваліфікації, якщо це покращує становище особи. Такий висновок зробив Верховний Суд у своїй постанові від 13.01.2021 у справі № 243/1573/17.
З огляду на викладене та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутня постанова суду, згідно з якою ОСОБА_1 протягом року до діянь, які йому інкримінуються, був визнаний винуватим у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя приходить до висновку про зміну правової кваліфікації правопорушення з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП, тим більше, у цьому випадку не зміниться фабула інкримінованого правопорушення (за текстом фабули, зазначеної у протоколі про адміністративне правопорушення) та покращиться становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені відповідають фактичним обставинам справи, загальна правова кваліфікація правопорушення вірна, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності, та доводять, що в діях ОСОБА_1 є подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Зокрема, в його діях наявне порушення п. 2.9 «а» ПДР України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Його провина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 277736 від 25.06.2024;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.06.2024 № 67;
- долученими в установленому законом порядку до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалами відеозапису на оптичному диску.
Із матеріалів справи не встановлено обставин, які б виключали адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .
Суддя, у відповідності до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність, суддею не встановлено.
Застосовуючи вид і міру адміністративного стягнення, суддя враховує: характер вчиненого правопорушення, яке є грубим адміністративним правопорушенням, наслідком якого є дорожньо-транспортні пригоди, що супроводжуються як пошкодженням чи знищенням майна громадян, так і спричиняють тяжкі наслідки їх життю та здоров'ю; особу ОСОБА_1 , який вчинив грубе адміністративне правопорушення на транспортному засобі, який є джерелом підвищеної небезпеки, хоча при цьому розумів наслідки, які можуть настати через його вчинення та розумів відповідальність, яку він може понести за його вчинення, при цьому належних висновків для себе не зробив та все ж таки вирішив вчинити це правопорушення; відсутність обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З огляду на встановлені обставини справи, а також на вид і міру адміністративного стягнення, яке застосовується за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, враховуючи, що санкція цього правопорушення є безальтернативною в частині накладення адміністративного стягнення, суддя приходить до висновку про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами за санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Саме такий вид адміністративного стягнення на переконання судді буде достатнім та необхідним для виконання завдань КУпАП, зокрема він забезпечить запобігання вчинення правопорушником нових правопорушень, її виховання у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
В матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно із Законом України «Про судовий збір», тому, з нього слід стягнути встановлену суму судового збору.
Керуючись ст.ст. 23, 24, 33, 40-1, 130, 283-285 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 12.11.1998) визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
(реквізити для оплати штрафу - отримувач: ГУК у Київ. обл./м.Київ/21081300, банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37955989, рахунок отримувача UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів 21081300, призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, № протоколу про адміністративне правопорушення).
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок)
реквізити для оплати - отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 , код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
У відповідності до ч. 1 ст. 307, ч.ч. 1, 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії цієї постанови, а в разі її оскарження - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення зазначеного строку має бути надісланий до Іванківського районного суду Київської області.
У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, ця постанова буде направлена для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, його роботи або за місцезнаходженням його майна, де з правопорушника буде стягнуто подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня вручення копії постанови.
Строк пред'явлення до виконання цієї постанови становить три місяці.
Суддя Н.П. Слободян