справа № 362/6598/23
провадження № 1-кп/362/301/24
Іменем України
16.09.2024
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові кримінальне провадження № 12023111310001943 щодо
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кожухівка Васильківського району Київської області, українець, громадянин України, неодружений, не працює, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України.
У судовому розгляді взяли участь:
прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;
потерпілий ОСОБА_6 ;
обвинувачений ОСОБА_3 ;
захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Суд установив:
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
ОСОБА_3 , мешкаючи в одному будинку разом зі своїм батьком - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , тобто останні пов'язані між собою спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, перебувають у родинних стосунках, та протягом тривалого часу систематично вчиняє стосовно свого батька - ОСОБА_6 домашнє насильство, що виражається у висловлюванні на його адресу образ грубою нецензурною лайкою, залякувань, застосуванні фізичного та психологічного насильства, чим принижував його гідність, спричинив емоційну невпевненість та побоювання за свою безпеку у потерпілого, що спричинило психологічні страждання останнього.
Таким чином, впродовж 2023 року за вчинення вищевказаних дій відносно ОСОБА_3 було складено три адміністративні протоколи за частиною статті 173-2 КУпАП, а саме:14 квітня 2023 року (ВАБ № 867623), 03 травня 2023 року (ВАБ № 105950), 05 червня 2023 року (ВАБ № 867805). Васильківським міськрайонним судом Київської області за вчинення вищевказаних адміністративних правопорушень ОСОБА_3 притягувався до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Незважаючи на це, ОСОБА_3 продовжив вчинення умисних систематичних дій, направлених на вчинення домашнього насильства стосовно свого батька - ОСОБА_6 , та вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.
Так, на початку липня 2023 року, точного часу не встановлено, ОСОБА_3 вигнав з будинку свого батька - ОСОБА_6 , у зв'язку з чим останній тимчасово проживав у господарському приміщенні, розташованому на території їх домоволодіння.
Разом з цим, 06 липня 2023 року близько 10:00 ОСОБА_3 зайшов до вищевказаного господарського приміщення, грубо висловлюючись на адресу ОСОБА_6 нецензурною лайкою, та вибив вікна у зазначеному приміщенні.
Внаслідок вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_3 у ОСОБА_6 виникла проблематизація життя, а саме наповнило його життя стресогенними факторами у життевозначущих сферах життєдіяльності та душевними переживаннями у вигляді тривоги, страхів, емоційного напруження.
Домашнє насильство з боку ОСОБА_3 відносно ОСОБА_6 призвело до виникнення у нього (психологічних) моральних страждань.
ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин та їх оцінка
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого правопорушення на визнав і надав показання, відповідно до яких кожен із випадків виникнення сварок, як тих, за наслідком яких він притягувався до відповідальності, так і тих, що відбулись у липні 2023 року, був зумовлений його самообороною від батька - ОСОБА_6 , а також провокаціями з боку батька, поплічником якого є його мати. Зазначив, що з народження проживає разом з батьками, які останні роки постійно пригнічують його, вбивають у ньому особистість, витягують з нього гроші тощо, що й зумовлює конфлікти.
При цьому зазначив, що раніше неодноразово проходив лікування у лікаря психіатра. Останні пару років не вживає алкоголь чи наркотики, тому лікування не потребує, а потребує лише відновлення стану здоров'я. Вважає, що пред'явлене йому обвинувачення є наслідком наклепу з боку батьків.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_6 надав показання, відповідно до яких обвинувачений - його син, декілька років тому почали жити разом із сином і дружиною.
Син ніде не працює, нічим не займається, мати його годує; син вживає алкогольні напої, бере гроші у матері, інколи краде гроші у неї, внаслідок чого приходить додому з пляшкою. Конфлікти із сином розпочались після того, як він ( ОСОБА_6 ) зробив сину зауваження з приводу безробіття. Син постійно висловлює погрози в його ( ОСОБА_6 ) бік щодо фізичної розправи, періодично застосовує фізичну силу, у зв'язку з чим неодноразово викликалась поліція.
Зокрема, влітку 2023 року син вигнав його з будинку, внаслідок чого він ( ОСОБА_6 ) був змушений жити в сараї, розташованому поряд з будинком, щоб не пересікатися з сином. В один із днів у ліпні 2023 року ОСОБА_3 вибив вікна у зазначеному сараї.
ОСОБА_6 зазначив, що не має спокою, присутня емоційна тривога та напруження, як у нього так, і у дружини; він постійно боїться за своє життя, намагається заспокоїтися. Син знущається, як над ним, так і над жінкою, своєю матір'ю. Цей стан в нього триває майже 4 роки. Уважає, що син вчинив злочин, хоча йому боляче це усвідомлювати.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , мати обвинуваченого, надала показання, відповідно до яких проживає разом із чоловіком ОСОБА_6 та сином ОСОБА_3 понад три роки. Домоволодіння складається з їхнього будинку, будиночку матері, непридатному для проживання, та гаража. Наразі всі разом проживають в одному будинку.
ОСОБА_3 перебуває на обліку психіатра приблизно 10 років, орієнтовно з 2014 року. У 2022 році син перестав лікуватися та вдома розпочалися проблеми.
Раніше ОСОБА_3 працював на овочевій базі, ходив на роботу. Коли він не працює, то п'є. Наразі син вже не працює близько року, періодично вживає алкоголь, почав красти у неї гроші та пропивати; все що на її карточці було, то син пропивав; вив вдома, бив стіни. Під час п'янок та після них син проявляв агресивні дії: бив посуд, тягнув її, погрожував, що повибиває руки та ноги та буде інвалідом, виганяв їх дому. Коли він п'є, то йому все байдуже, він нікого не боїться та робить все, що хоче.
Протягом 2023 року через конфлікти між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 дуже багато разів викликалась поліція. Вона з чоловіком потерпали, адже син не спить, матюкається до них, обзиває її та батька нецензурною лайкою, часто говорить всякі дурниці, буває неадекватним.
Влітку 2023 року ОСОБА_3 вигнав батька з будинку, останній був змушений жити у старій непридатній для проживання батьківській хаті поруч. Згодом ОСОБА_3 побив цеглою вікна і в батьківській хаті; в їхній хаті всі двері побив і потрощив.
Всі ці обставини вплинули на загальний перебіг їхнього життя.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надала показання, відповідно до яких знайома з родиною Понежди понад 20 років, вони її сусіди. Вона проживає в АДРЕСА_1 , а вони сусіди по вул. Джерельна, в тому ж селі. Їй відомо, що влітку 2023 року потерпілий прийшов до неї побитий, ока не було видно, сказав, що його побив син, просив про допомогу. Коли вони разом прийшли до хати ОСОБА_6 все було розкидане. ОСОБА_3 постійно чіпляється до батька, то за гроші, то з інших причин. До того ж, до них постійно приїздить поліція, особисто бачила три - чотири рази.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надала показання, відповідно до яких ОСОБА_6 - це її двоюрідний брат, а ОСОБА_3 , з обома ними постійних стосунків не підтримують; вона живе на сусідній вулиці в селі, бачаться не часто. Півтора роки тому вона йшла з пошти, а ОСОБА_6 ходив шукав того хто підпише акт, в нього було червоне обличчя, сказав «подарунок від сина». Однак потерпілий розказував, що з сином погані стосунки, причину таких відносин, вона не знає, розказував, що підбите око, що виганяв син з його хати. Одного разу, біля його хати, бачила поліцію та чула до них вона часто приїздить.
З-поміж іншого, під час судового розгляду безпосередньо досліджені такі надані стороною обвинувачення докази:
- витяг з ЄРДР від 11 липня 2023 року № № 12023111310001943 (т.1 а.с. 64);
- висновок судово-психіатричної експертизи № 354 від 2 серпня 2023 року. За змістом останнього ситуація яка досліджувалась в кримінальному провадженні для ОСОБА_6 є психотравмувальною та такою, що призвела до певної проблематизації його життя, а саме наповнила його життя стесогенними факторами у життєво значущих сферах життєдіяльності та душевними переживаннями у вигляді тривоги, страхів та емоційного напруження (т.1 а.с.70-71);
- постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2023 року (т.1 а.с.74);
- постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2023 року (т.1 а.с.75);
- постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2023 року (т.1 а.с.76);
- рапорт від 06 липня 2023 року (т.1 а.с.83);
- висновок судово-психіатричної експертизи від 08 серпня 2023 року № 424. За змістом останнього ОСОБА_3 під час скоєння інкримінованих йому дій страждав хронічне психічне захворювання - шизофренію, параноїдна форма, стан неповної ремісії - МКХ10- F-20.04; ОСОБА_3 під час скоєння інкримінованих йому дій не був здатний повного мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними; ОСОБА_3 страждає в даний час на хронічне психічне захворювання - шизофренію, параноїдна форма, стан неповної ремісії - за МКХ10, F-20.04; ОСОБА_3 в даний час не здатний повною мірою усвідомлювати дії та керувати ними; ОСОБА_3 потребує застосування примусових заходів медичного характеру - надання амбулаторної психіатричної допомоги примусовому порядку (т.1 а.с.87-89).
Проаналізувавши всі наявні матеріали кримінального провадження на предмет дотримання вимог закону, суд констатує, що при отриманні та фіксації доказів у даному кримінальному проваджені порушень вимог кримінального процесуального закону чи іншого законодавства не допущено; суттєві протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність і правдивість.
Суд вважає зібрані по справі та представлені докази належними, допустимими, достовірними і достатніми у взаємозв'язку для правильного вирішення справи по суті, у зв'язку з чим вважає за можливе покласти їх в основу обвинувального вироку.
Ухвалюючи вирок, суд вважає за необхідне відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та відповідну практику Європейського суду з прав людини.
У Рішеннях у справі «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року ЄСПЛ зазначив, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
За наведених вище підстав суд вважає доведеним «поза розумним сумнівом» пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення та кваліфікує його діяння за статтею 126-1 КК України як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи.
ІІІ. Мотиви суду щодо призначення заходів кримінально-правового характеру
Керуючись приписами статей 50-52, 65-67 КК України, суд виходить із такого.
Передбачене статтею 126-1 КК України кримінальне правопорушення у силу статті 12 указаного Кодексу є нетяжким злочином.
Обвинувачений має базову загальну середню освіту, неодружений, не працює, проживає з батьками, за місцем проживання характеризується посередньо, постійно конфліктує з батьками, не перебуває на обліку в лікаря нарколога, але перебуває на обліку у лікаря психіатра, як під час скоєння інкримінованих йому дій, так і на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання (шизофренія, параноїдна форма, стан неповної ремісії, МКХ 10 F-20.04); не здатний повного мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, тобто є обмежено осудним, до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Також суд ураховує, що ОСОБА_3 за час судового провадження у даному кримінальному провадження жодного разу самостійно не прибув у судове засідання, заперечує свій хворобливий стан, провокує конфлікти з потерпілим у суді.
Обставин, які пом'якшують покарання, суд не встановив.
Обставинами, які обтяжують покарання, суд вважає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою обвинувачений перебуває у сімейних відносинах.
Відповідно до статті 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
За приписами пункту 2 статті 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом, у тому числі, до осіб, які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення.
Частиною 1 статті 94 КК України обумовлено, що залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги (частина 2 цієї ж статті).
При цьому за приписами пунктів 7, 8 Постанови Пленуму ВСУ від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких є критерієм обмеженої осудності (частина 1 статті 20, частина 2 статті 94 КК України). Своєрідність зазначеної психіатричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним у примусовому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду. Така допомога може надаватися особам незалежно від виду призначеного їм покарання: якщо воно пов'язане з позбавленням волі, то здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покладається на медичну службу кримінально-виконавчих установ, а якщо не пов'язане - на психіатричні заклади охорони здоров'я за місцем проживання засуджених.
Відповідно до частини 2 статті 504 КК України досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, здійснюється слідчим, дізнавачем згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.
На підставі викладеного, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, враховуючи позицію потерпілого та пояснення матері обвинуваченого, беручи до уваги його обмежену осудність, ставлення до скоєного та до свого хворобливого стану, його поведінку в суді, суд вважає недоцільним призначення йому покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, та виснував призначити йому покарання в межах санкції статті 126-1 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік.
Суд вважає, що таке покарання відповідатиме особі обвинуваченого, є пропорційним із учиненим ним діянням, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, чим сприятиме досягненню визначеної у статті 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції, а також створить передумови для його лікування.
Зважаючи на висновок судово-психіатричної експертизи, суд вважає за належне на підставі статей 20, 94 КК України застосувати до обвинуваченого примусовий захід медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, який здійснювати за місцем відбування покарання у виді позбавлення волі.
Підстави для застосування обмежувальних заходів у порядку статті 91-1 КК України відсутні.
ІV. Інші питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку
Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження на застосовувались.
Керуючись статтями 369-371, 373, 374, 504, 615 КПК України, суд
ухвалив:
1. Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік, який обчислювати з дня приведення вироку до виконання.
2. На підставі статей 20, 94 КК України застосувати до ОСОБА_3 примусовий захід медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, який здійснювати за місцем відбування покарання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, обвинувачений і захисник - подати клопотання про помилування. Копію вироку негайно після його проголошення вручити присутнім учасникам кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1