Справа № 274/3820/24 Провадження № 2/0274/1076/24
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
10.09.24 р.м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі - Суд), за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з цивільну справу за позовомОСОБА_1 , представником якого є ОСОБА_2 ,
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет", представником якого є Ґедзь О.В. ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович,
провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернувся з позовом, у якому просить визнати виконавчий напис від 22.07.2020 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрований у реєстрі за № 3301, про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (далі - Товариство) грошових коштів у загальному розмірі 4 517,79 грн., таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що цей виконавчий напис було вчинено з порушенням норм Закону України "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5 (далі - Порядок), та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 (далі - Перелік).
Товариство позов визнало, про що подало заяву від 04.06.2024 р. (а. с. 33).
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. своєї позиції щодо предмету спору у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України, не повідомив.
Судом з'ясовано, що 22.07.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 3301, яким на підставі статі 87 Закону України "Про нотаріат" та пункту 2 Переліку запропоновано стягнути з ОСОБА_1 невиплачені у строк грошові кошти на користь Товариства, якому Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" відступлено право на підставі договору факторингу № 20/ФК від 09.02.2020 р., якому, в свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів" відступлено право вимоги на підставі договору відступлення права вимоги № 201807-1/2 від 24.07.2018 р., якому, в свою чергу, Публічним акціонерним товариством "Банк "Форвард" на підставі договору відступлення права вимоги № 25/02/15-1 від 25.02.2011 р. відступлено право вимога за кредитним договором
№ 88836870 від 28.04.2011 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк "Форвард" та ОСОБА_1 , за період з 24.02.2015 р. по 22.07.2020 р. включно у розмірі 4 301,47 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 166,32 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами і комісією, та 50,00 грн. - плата за вчинення виконавчого, тобто усього 4 517,79 грн. (а. с. 12).
Як вбачаться зі змісту оспорюваного виконавчого напису, кредитний договір № 88836870 від 28.04.2011 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк "Форвард" та ОСОБА_1 , нотаріально не посвідчений.
Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 18 Цивільного кодексу України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтями 87 та 88 Закону України "Про нотаріат" визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з підпунктами 1.1 та 1.2 пункту 1 глави 16 розділу II Порядку, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпунктів 2.1 та 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:
відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;
дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;
номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;
строк, за який має провадитися стягнення;
інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Підпунктами 3.1, 3.2 та 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи:
якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.
Постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 26.11.2014 р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (далі - Постанова № 622) Перелік доповнено розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" та до нього включений пункт 2 в редакції: "Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".
В той же час, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р., визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову № 622, зокрема в частині доповнення Переліку вищевказаним розділом.
Також зазначеною постановою зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови № 622 в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Як вбачається з мотивувальної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14: "…оскаржувані зміни порушують рівність кредитора та позичальника перед законом, визнаючи суб'єктивну і необґрунтовану належним (передбаченим законом) чином позицію заінтересованої особи (сторони кредитора) як істину на шкоду законним інтересам і сторони правочину (сторони позичальника). Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв'язку з укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16 та 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87 та 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87 та 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Наведене вище правове обґрунтування зроблено з врахуванням висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові від 05.07.2017 р. у справі № 6-887цс17, та висновків Верховного Суду, які містяться у постановах від 19.09.2018 р. у справі № 207/1587/16, від 31.10.2018 р. у справі № 308/11193/16-ц та від 10.04.2019 р. у справі № 201/11696/16-ц.
Таким чином Перелік, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, які не були нотаріально посвідченими, зокрема, до кредитного договору № 88836870 від 28.04.2011 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Форвард" та ОСОБА_1 , оскільки пункт 2 Переліку з 22.02.2017 р. визнаний нечинним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14.
Оспорюваний виконавчий напис було вчинено 22.07.2020 р., тобто в період часу, коли законодавством України не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідченим.
Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, тобто позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
На підставі статей 141 та 142 Цивільного процесуального кодексу України:
- з Товариства на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування судових витрат підлягають стягненню грошові кошти у розмір 908,40 грн. (50% судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову);
- ОСОБА_1 підлягає повергненню з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, у розмірі 908,40 грн.
Керуючись статтями 141, 142, 206, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України,
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Військова частина НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. М. Стельмаха, 9-А, оф. 204, код ЄДРПОУ 43311346), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5), задовольнити.
2. Визнати виконавчий напис від 22.07.2020 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрований у реєстрі за № 3301, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінпром Маркет" грошових коштів у загальному розмірі 4 517,79 грн., таким, що не підлягає виконанню.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 908,40 грн.
4. Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, у розмірі 908,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Корбут
Повне рішення складено 16.09.2024 р.