Справа № 215/5444/24
1-кп/215/697/24
16 вересня 2024 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 263 ч. 1, 296 ч. 4 КК України,
13.08.2024 р. слідчим суддею Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою по 17.09.2024 р..
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в зв'язку з призначенням слідуючого судового засідання за межами його дії.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечує проти розгляду клопотання прокурора у відсутності захисника ОСОБА_5 та іншого захисника взагалі, а також не заперечує проти клопотання прокурора.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, ухвалу від 18.06.2024 р. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалу від 13.08.2024р. про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, виходячи з наступного.
Дійсно, згідно ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також і мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується в тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного (обвинуваченого); міцність його соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; постійного місця роботи, навчання; репутація, майновий стан підозрюваного (обвинуваченого); наявність судимостей; повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (обвинувачується) особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється (обвинувачується) особа.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.
Тобто, оскільки обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні строку його дії, а також прокурор у своєму клопотанні, не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як він обвинувачується в тому, що вчинив нові тяжкі злочини, за кожен із яких передбачено покарання від 3 до 7 років позбавлення волі, у відношенні нього на розгляді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу, перебуває кримінальне провадження за ст. 407 ч. 5 КК України, що свідчить про повідомлення йому підозри у вчиненні іншого кримінального правопорушення, тобто, він зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, продовжити свою злочинну діяльність, вчинивши новий умисний злочин, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім цього, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вказані ризики, на які посилався слідчий суддя при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд при продовженні його дії, та посилається прокурор у клопотанні, продовжують існувати та не зменьшилися.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315 КПК України, суд, -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 14.11.2024 р..
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.
Суддя: