Справа № 185/8441/24
Провадження № 3/185/3142/24
іменем України
02 вересня 2024 року м.Павлоград
Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Чернявська І.Г., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,
встановив
Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 113932 від 08 серпня 2024 року, 04 серпня 2024 року о 19 год. 30 хв. по вул. Заводська, 27, м. Павлоград, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «AUDI» д.н.з. НОМЕР_1 , перед поворотом ліворуч, на прилеглу територію, не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не дала дорогу мотоциклу марки «SPARK» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який закінчував обгін автомобіля марки «AUDI» з лівого боку, внаслідок чого вони зіткнулися, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження Своїми діями водій ОСОБА_1 порушила вимоги п.10.1 ПДР, за що ст. 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
На розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку смс-повідомлення, про причини неявки суду не повідомила. Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази кожний окремо та у сукупності, перевіривши їх на належність, допустимість, достатність та достовірність суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Так, зі змісту ст. 124 КУпАП слідує, що відповідальність за вчинення зазначеного адміністративного правопорушення настає лише у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Так, згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
В контексті вимог, зазначених у ст.256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення повинен містити усі відомості з детальним викладенням обставин, що стосуються правопорушення, з метою повного відображення фактів учиненого порушення.
За змістом протоколу ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за те, що керуючи автомобілем марки «AUDI» д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення п. 10.1 ПДР України, під час зміни напрямку руху не переконалася, що це буде безпечно і не створить перешкоду для інших учасників дорожнього руху, не дала дорогу мотоциклу марки «SPARK» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який закінчував обгін з лівого боку, в результаті ДТП транспортні засоби зазнали пошкоджень, а ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.
Відповідно до п. 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд виходить з наступного.
Об'єктивна сторона зазначеного складу адміністративного правопорушення полягає в певних діях (бездіяльності) водія, якими порушується відповідний пункт ПДР України, що перебуває в причинному зв'язку з подією ДТП. Це випливає зі змісту диспозиції ст. 124 КУпАП, яка по своїй суті є відсилочною до Правил дорожнього руху України.
Водночас жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ДТП сталося з вини саме водія ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Ретельно дослідивши докази в справі, зокрема пояснення особи яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснення потерпілої особи, рапорт працівника поліції, схему та протокол, суд приходить до висновку, що вони не доводять наявності в діях водія ОСОБА_1 порушень ПДР України, що перебувають в причинному зв'язку з подією ДТП, а суд у відповідності до чинних норм законодавства не здобуває докази в справі про адміністративні правопорушення, цей обов'язок покладено на орган, який склав протокол, з огляду на необхідність дотримання принципу безсторонності та змагальності процесу.
Таким чином відсутні докази винуватості водія ОСОБА_1 у порушенні нею Правил дорожнього руху, а тому відсутні правові підстави для її притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з принципу диспозитивності і незалежності суду, та задля забезпечення принципу змагальності сторони обвинувачення зі стороною захисту на суддю не може бути покладений тягар виклику свідків, витребування доказів тощо, щоб усунути недостатність або погану якість зібраних доказів, тобто суд не може брати на себе функції обвинувачення, оскільки це є несумісним із завданням здійснення правосуддя на основі суворого додержання законності.
Презумпція невинуватості є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 року та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997р. передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доводити свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, зважаючи на встановлені під час судового розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності достатніх та переконливих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд доходить висновку, що сукупністю доказів у справі не доведено скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю в зв'язку з недоведеністю наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124, п.1 ч.1 ст.247, ст. 284 КУпАП, суд, -
ухвалив
Справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, провадженням закрити за відсутністю в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя І. Г. Чернявська