06 березня 2024 року Справа № 160/2292/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Личківська сільська рада Новомосковського району (колишнього Магдалинівського району) Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення,-
08.02.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомоскоського району Дніпропетровської області, поданий представником позивача - адвокатом Коханом Валерієм Миколайовичем, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за № 1108-13/VІІІ від 02.06.2022р. «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду»;
- зобов'язати Личківську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством, затвердити проект землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1265, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою можуть бути лише: а) відсутність його погодження, б) непроведення обов'язкової державної експертизи або ж в) відсутність дозволу на його виготовлення. Разом з цим, суддями Касаційного адміністративного суду Верховного Суду України, під час перегляду в касаційному порядку аналогічних (подібних) справ, була сформована стала правова позиція, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі: жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України, норми ст. 118 ЗК України не містять: при цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту, що стало підставою для звернення із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції керувався приписами пунктів 1, 2 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з означеною ухвалою, позивач звернулась з апеляційною скаргою до Третього апеляційного адміністративного суду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 р. в адміністративній справі №160/2292/23 - залишено без змін.
Не погоджуючись з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Постановою Верховного Суду від 29.11.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.12.2023 адміністративну справу №160/2292/23 передано на розгляд головуючому судді Юхно І.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2023:
- поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за № 1108-13/VІІІ від 02.06.2022р. «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду» та зобов'язання відповідача у строк визначений чинним законодавством, затвердити проект землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1265, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства;
- прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) провадження в адміністративній справі №160/2292/23;
- встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;
- витребувано від Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії доказів та встановлено строк для їх подання до 17.01.2024.
Копію означеної ухвали направлено засобами поштового зв'язку на адресу позивача та відповідача (разом із копією позовної заяви). Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію ухвали з копією позовної заяви отримано представником відповідача 10.02.2024. Тобто, строк на подання відзиву з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України до 26.02.2024. Крім того, 27.02.2024 на адресу суду відділенням поштового зв'язку повернуто конверт, що направлявся на адресу позивача у зв'язку з неврученням з відміткою від 21.02.2024 «за закінченням терміну зберігання».
За правилами ст.262 КАС України адміністративна справа мала бути розглянута до 17.02.2024, проте з метою забезпечення принципу рівності сторін судом продовжено розгляд справи до спливу строку на подання заяв по суті справи, та з урахуванням перебування головуючого судді Юхно І.В. у відпустці в період з 19.02.2024 по 05.03.2024 суд на підставі положень ч.6 ст.120 КАС України розглядає справу в перший робочий день - 06.03.2024.
Суд зазначає, що ані у встановлений судом строк, ані станом на 06.03.2024, від відповідача відзиву та витребуваних судом доказів до суду не надходило.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Проте, суд звертає увагу, що від відповідача станом на 06.03.2024 жодних повідомлень про неможливість подання відзиву та/або витребуваних ухвалою доказів до суду надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідача також не надходило, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження відповідачу процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву та витребуваних документів.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04.06.2018 року № 4-2175/15-18 СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення (пасовищ) державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за межами населених пунктів.
На замовлення позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Геоленд-2000» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області площею 2,00 га.
Висновком експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Житомирський області від 28.12.2018 року № 12781/82-18 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проект землеустрою, який було надано позивачем, визнано таким, що відповідає вимогам чинного земельного законодавства і прийнятим нормативно-правовим актам та погоджено.
19.03.2019 року позивачем отримано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1208270202019, згідно якого відомості про обмеження у використанні земельної ділянки кадастровий номер 1222384000:01:002:1265, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. № 1051 не зареєстровані.
Позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою щодо затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та за результатами розгляду такої заяви позивачу від ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом від 10.05.2019 року № П-2321/0-1568/0/20-19, зі змісту якої видно, що відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність здійснюється за погодженням з об'єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення, згідно із статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»).
Личківська сільська рада увійшла в Личківську сільську об'єднану територіальну громаду.
Виходячи із вищезазначеного Головне управління запропонувало позивачу звернутися до Личківської сільської об'єднаної територіальної громади для отримання погодження та надати повторно проект для затвердження.
01.07.2020 року позивач звернулась до Личківської сільської ради із заявою про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації та надання у власність.
14.09.2020 року Личківською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області прийняте рішення за № 1037-20/VII, яким відмовлено ОСОБА_2 в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі в приватну власність, площею 2,000га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради в зв'язку з тим, що:
- дозвіл на розробку документації із землеустрою був наданий ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області без погодження Личківської сільської ради, та без врахування звернення ради про резервування земельних ділянок для створення громадських пасовищ;
- розташування зазначеної у клопотанні земельної ділянки співпало із земельною ділянкою яка передбачена для громадських пасовищ;
- бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене у клопотанні та проекті землеустрою, не відповідає вимогам та принципам техніко-економічного розвитку Личківської територіальної громади, зокрема: захисту і задоволення потреб мешканців громади у створенні громадського пасовища (яким вони добросовісно, відкрито і безперервно користувалися більше 15 років); збереженні та примноженні поголів'я худоби на території громади; стимулюванні створенню, розвитку та діяльності сімейних ферм.
Не погодившись з правомірністю наведеного рішення, позивач звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним та нечинним рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області №1036-20/VII, прийняте 14.09.2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1265 у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га., за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації;
- зобов'язано Личківську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1265, площею 2,0 га., яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 року в адміністративній справі №160/4373/21 - змінено, доповнивши його резолютивну частину наступним змістом: «В задоволенні решти позовних вимог - відмовити»; в іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 року в адміністративній справі №160/4373/21- залишено без змін.
Рішенням 13 сесії Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області VIII скликання від 02.06.2022 № 1108-13/VІІІ «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду», заслухавши начальника земельного відділу виконавчого комітету Личківської сільської ради стосовно виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду по справі № 160/4373/21 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1265, площею 2,0000га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Личківської сільської ради для ведення особистого селянського господарства у власність гр. ОСОБА_1 », керуючись ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 12,33, 79-1, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, Законом України «Про державний земельний кадастр, ст. 50 Закону України «Про землеустрій», та враховуючи рекомендації постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології, охорони навколишнього середовища та надзвичайних ситуацій сесія сільської ради вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га кадастровий номер 1222384000:01:002:1265 та наданням у власність земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області в зв'язку з тим , що:
- Гр. ОСОБА_1 не зверталася до Личківської сільської ради за отриманням погодження щодо надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018року №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад»;
- земельна ділянка кадастровий номер 1222384000:01:002:1265 зі складом угідь -пасовище, ввійшла до складу земельної ділянки, яка була створена шляхом об'єднання земельних ділянок для громадського пасовища з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, відповідно до ч.2 ст.34 ЗКУ для забезпечення потреб жителів села Личкове у випасанні худоби, сприянню розвитку самого скотарства, зокрема молочного та м'ясного поголів'я великої. рогатої худоби, збільшення виробництва продукції тваринництва;
- відсутності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1265 площею 2,0000га.
Вважаючи протиправним рішення від 02.06.2022 № 1108-13/VІІІ «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду», позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до пунктів а та б частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, земельні ділянки сільськогосподарського призначення із видом угідь пасовища можуть бути передані у власність громадянам для ведення особистого селянського.
У свою чергу, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян, визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.8 ст.118 ЗК України).
Частинами 9-11 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Отримавши від особи погоджений проект землеустрою, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, у законодавчо встановлений строк зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
При цьому підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ч.6 ст.186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб'єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації (ч.15 ст.186 ЗК України).
Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
У свою чергу, відповідно до ч.1 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст.186-1 ЗК України).
Відповідно до ч.6 ст.186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018 року Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин до 17.11.2020 року і втратило чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 року №1113, Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 01.02.2018 року слід забезпечити:
формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об'єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України;
передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставлені на земельні торги, в комунальну власність об'єднаних територіальних громад після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди таких земельних ділянок;
здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об'єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
При цьому, суд звертає увагу, що частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що численними рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, зокрема, від 09 січня 2023 року у справі № 160/7585/22, яке набрало законної сили 09.11.2023, від 30 листопада 2022 року у справі № 160/7903/22, яке набрало законної сили 20.07.2023 було встановлено, що Рішенням Личківської сільської ради від 05.09.2019 року №469-13/VII «Про створення громадських пасовищ» створено громадські пасовища на території виконавчого комітету Личківської сільської ради за рахунок земель комунальної власності та земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради та земель запасу комунальної власності в межах населених пунктів.
Рішенням Личківської сільської ради від 05.09.2019 року № 470-13/ VII «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби» надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с.Личкове для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища орієнтовною площею 98,1227 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради шляхом об'єднання раніше сформованих ділянок, у тому числі й земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1265.
Рішенням Личківської сільської ради від 02.06.2021 року №319-5/VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби»:
- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Личкове для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища площею 98,1227 га кадастровий номер 1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 р. №4-1565/15-19-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019р. та наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.11.2019р. №4-3522/15-19-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.11.2019 р. шляхом об'єднання раніше сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами, у тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1265;
- ухвалено залишити земельну ділянку для сінокосіння і випасання худоби у комунальній власності виконавчому комітету Личківської сільської ради площею 98,1227 га кадастровий номер 1222384000:01:002:1406 (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища в селі Личкове.
Новоутворена земельна ділянка, площею 98,1227 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1406, була зареєстрована 25.05.2021 року, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1216009842021 від 25.05.2021 року.
Право комунальної власності Личківської сільської ОТТ в особі Виконавчого комітету Личківської сільської ради на земельну ділянка, площею 98,1227 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1406, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2386515712223; об'єкт нерухомого земельна ділянка майна; кадастровий номер: 1222384000:01:002:1406; опис об'єкта: площа (га): 98.1227; номер запису про право власності / довірчої власності: 42523644; тип права власності: право власності; дата, час державної реєстрації: 09.06.2021 15:13:55, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.06.2021 року, індексний номер 261754427.
Таким чином, суд вказує, що на момент прийняття спірного рішення земельної ділянки за кадастровим номером 1222384000:01:002:1265 вже не існувало як об'єкта права, оскільки вона була включена до складу новоствореної земельної ділянки, кадастровий номер 1222384000:01:002:1406, площею 98,1227 га, яка належить на праві комунальної власності Личківській сільській ОТГ.
Суд зауважує, що наявність у позивача розробленого проекту землеустрою сама по собі не породжує у нього будь-яких прав щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1265, і так само не обмежує будь-яким чином речові права Личківської сільської ОТГ на вказану земельну ділянку комунальної власності.
Окрім того, як вже зазначалось, рішенням від 02.06.2021 року №319-5/VІІІ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Личкове для сінокосіння і випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища площею 98,1227 га кадастровий номер 12222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 №4-1565-15-19-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.11.2019 шляхом об'єднання раніше сформованих земельних ділянок з кадастровим номерами: 1222384000:01:002:1226; 1222384000:01:002:1225; 1222384000:01:002:1243; 1222384000:01:002:1270; 1222384000:01:002:1254; 1222384000:01:002:1265; 1222384000:01:002:1235; 1222384000:01:002:1272; 1222384000:01:002:1223; 1222384000:01:002:1230; 1222384000:01:002:1236; 1222384000:01:002:1252; 1222384000:01:002:1241; 1222384000:01:002:1269; 1222384000:01:002:1248; 1222384000:01:002:1267; 1222384000:01:002:1232; 1222384000:01:002:1268; 1222384000:01:002:1271; 1222384000:01:002:1237; 1222384000:01:002:1224; 1222384000:01:002:1239; 1222384000:01:002:1244; 1222384000:01:002:1240; 1222384000:01:002:1229; 1222384000:01:002:1253; 1222384000:01:002:1228; 1222384000:01:002:1251; 1222384000:01:002:1227; 1222384000:01:002:1238; 1222384000:01:002:1246; 1222384000:01:002:1247; 1222384000:01:002:1231; 1222384000:01:002:1266; 1222384000:01:002:1242; 1222384000:01:002:123.4; 1222384000:01:002:1249; 1222384000:01:002:1273.
Пунктом 2 цього рішення залишено земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби у комунальній власності виконавчому комітету Личківської сільської ради площею 98,1227 га кадастровий номер 12222384000:01:002:1406 (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища в селі Личкове.
Пунктом 3 цього рішення зобов'язано сільського голову ОСОБА_3 звернутись до органів та суб'єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав, для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.
Тобто, даним рішенням юридично унормовано право користування земельною ділянкою необмеженою кількістю мешканців громади, що розташована на території Личківської сільської ради, для потреб сінокосіння та випасання худоби та після реєстрації цього рішення у органах, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав, таке право у них (мешканців громади) виникне.
Суд також звертає увагу, що наявність вищевказаних рішень Личківської сільської ради визнається предстанвиком позивача у позовній заяві.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення селянського господарства, відповідач діяв на підставі, у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, суд звертає увагу, що у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини наголосив, що «... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року)».
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки в задоволенні позову було відмовлено, то судові витрати в силу вимог ст.139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (місцезнаходження: 51140, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Личкове, вул. Центральна, 103; код ЄДРПОУ 0434012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Юхно