м. Вінниця
13 вересня 2024 р. Справа № 120/5795/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Козятинської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Козятинської міської ради, Виконавчого комітету Козятинської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на протиправну бездіяльність Козятинської міської ради, яка полягає в не розгляді клопотання про передачу у користування (оренду) земельної ділянки площею 12,8250 га, кадастровий номер 0521483400:04:003:0119 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення, терміном на 15 років.
З метою зобов'язання Козятинської міської ради на черговій сесії розглянути клопотання про передачу у користування (оренду) земельної ділянки площею 12,8250 га, кадастровий номер 0521483400:04:003:0119 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення, терміном на 15 років, та передати йому у користування (оренду) земельну ділянку з кадастровим номером 0521483400:04:003:0119 площею 12,8250 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 06.05.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом уточнення суб'єктного складу відповідачів або змісту заявлених позовних вимог до кожного із відповідачів.
09.05.2024 представник позивача подав уточнену позовну заяву, в якій визначив лише одного відповідача - Козятинську міську раду.
Ухвалою суду від 14.05.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
Копію ухвали від 14.05.2024 надіслано Козятинській міській раді в її електронний кабінет та доставлено 14.05.2024 о 22:35, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Проте, у встановлений судом строк Козятинська міська рада відзив на позовну заяву не подала, як і не надходило до суду заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву.
Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 у справі № 500/8027/21 дійшов висновку, що довідка про доставку в електронному вигляді рішення суду є належним доказом отримання стороною такого рішення.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, виходячи з вищенаведених положень КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, а відтак суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в письмовому провадженні, за наявними в ній матеріалами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив наступне.
ОСОБА_1 відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності є власником нежитлових будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 38708343 від 15.10.2020 року.
З метою оформлення права користування (оренди) на земельну ділянку під будівлями, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , 02.02.2024 позивач звернувся з клопотанням до відповідача з проханням передати у користування (оренду) земельну ділянку площею 12,8250 га, кадастровий номер 0521483400:04:003:0119 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення, терміном на 15 років та встановити орендну плату у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Однак, вказане клопотання відповідач не розглянув.
Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача є протиправною, тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Згідно із ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Частинами 2, 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Порядок набуття права на землю визначається главою19 розділу IV ЗК України.
Так, згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з пунктами "а", "б" статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Із аналізу наведених норм видно, що саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування вирішуються питання щодо земельних відносин.
За обставин справи, з метою оформлення права користування (оренди) на земельну ділянку під будівлями, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , позивач 02.02.2024 звернувся з клопотанням до відповідача з проханням передати у користування (оренду) земельну ділянку площею 12,8250 га, кадастровий номер 0521483400:04:003:0119 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення, терміном на 15 років та встановити орендну плату у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Однак, в спірній ситуації відповідач за наслідками розгляду клопотання позивача не прийняв жодного рішення - ні про надання земельної ділянки в оренду, ні про відмову у наданні.
Суд зауважує, що рада (суб'єкт владних повноважень) приймаючи рішення із ініційованого позивачем земельного питання не може діяти свавільно, на власний розсуд чи в інший спосіб ігнорувати встановлені Земельним кодексом України процедури розгляду клопотань про передачу в оренду земельних ділянок.
Відповідно до постанови від 09 липня 2020 року у справі № 454/160/17 Верховний Суд вважає, що з боку відповідача мала місце бездіяльність, у разі, якщо відповідачем не було прийнято жодного акту ради, як суб'єкта земельних правовідносин, у формі рішення, за наслідками розгляду заяви позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування", без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, що свідчить про допущення радою, як суб'єктом владних повноважень, саме протиправної бездіяльності стосовно розгляду клопотання позивача.
Щодо вимоги позивача розглянути його клопотання від 02.02.2024 та передати йому у користування (оренду) земельну ділянку з кадастровим номером 0521483400:04:003:0119 площею 12,8250 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 15 років, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Разом з тим, позивач просить зобов'язати Козятинську міську раду надати ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років.
Оскільки міська рада, як власник земельної ділянки, вправі розпоряджатися земельною ділянкою, то встановлення строку оренди є дискреційними повноваженнями останньої.
В силу приписів ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду землі", при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років, для земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може бути меншим як 25 років.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Таким чином, встановивши протиправну бездіяльність Козятинської міської ради щодо неналежного розгляду клопотання позивача, достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання йому в (користування) оренду земельну ділянку з кадастровим номером 0521483400:04:003:0119 площею 12,8250 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та прийняти рішення із урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Козятинської міської ради щодо не розгляду та не прийняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 02.02.2024 про передачу у користування (оренду) земельної ділянки площею 12,8250 га, кадастровий номер 0521483400:04:003:0119 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення, терміном на 15 років.
Зобов'язати Козятинську міську раду на черговій сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.02.2024 про передачу у користування (оренду) земельної ділянки площею 12,8250 га, кадастровий номер 0521483400:04:003:0119 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення, терміном на 15 років, та прийняти рішення із урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Козятинської міської ради сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 );
Відповідач: Козятинська міська рада Вінницької області (код ЄДРПОУ - 23063121, вул. Героїв Майдану, 24, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100).
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна