13 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 520/28587/21
касаційне провадження № К/990/23990/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року (головуючий суддя -Заічко О.В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Жигилій С.П.; судді - Русанова В.Б., Перцова Т.С.)
у справі № 520/28587/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО»
до Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО» (далі - ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2021 року № 00289510706 та від 10 грудня 2021 року № 00289550706.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 30 червня 2022 року адміністративний позов задовольнив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою суду від 06 червня 2023 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у Харківській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує, що під час проведення перевірки неможливо було встановити місце та умови зберігання товару на загальну суму 21966223,00 грн, серед якого: жир замінник молочного жиру; маргарин; пшениця; засоби захисту рослин; інше, а тому такий товар слід кваліфікувати як нестачу.
Верховний Суд ухвалою від 21 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Харківській області.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
22 січня 2024 року від ГУ ДПС у Харківській області надійшла заява про повернення судового збору у розмірі переплаченої згідно з платіжною інструкцією від 11 серпня 2023 року № 00004798 суми 13320,00 грн за подання касаційної скарги у цій справі, яка згідно з частинами першою, другою статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами з'ясовано, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) податків і зборів, валютного та іншого законодавства (крім податку на прибуток), контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 11 жовтня 2018 року по 31 грудня 2020 року, перевірку правильності нарахування, обчислення та сплати податку на прибуток за період з 11 жовтня 2018 року по 30 вересня 2021 року, перевірку правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 19 листопада 2021 року № 20891/20-40-07-06-10/42549168.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України у зв'язку з неможливістю встановлення місця та умов зберігання товару на загальну суму 21966223,00 грн, серед якого: жир замінник молочного жиру; маргарин; пшениця; засоби захисту рослин, що обумовило висновок про непідтвердження залишків товарно-матеріальних цінностей у сумі 21966223,00 грн та кваліфікацію таких залишків як нестачі.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 10 грудня 2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 00289510706, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4393245,00 грн за основним платежем та 1098311,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 00289550706, згідно з яким зобов'язано скласти та здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних на загальну суму 4393245,00 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт зберігання позивачем придбаного жиру замінника молочного жиру та маргарину, а також пшениці, урожаю 2021 року, в Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОМАКС-ТРЕЙД» підтверджується належним чином оформленою первинною документацією. Крім того, суди вказали, що контролюючим органом не враховано специфіку постачання засобів захисту рослин, яка полягала в тому, що організації-постачальники певних видів засобів захисту рослин залишали у себе на відповідальне зберігання залишки невикористаного товару за відповідними накладними про прийняття товару на відповідальне зберігання, що обумовлювало зберігання у постачальників залишків невикористаної продукції.
На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, і спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку.
Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Докази, що можуть використовуватися при аналізі операції, - дані про рух активу на шляху платника (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб суб'єктів господарювання, задіяних у такому процесі).
Утім, судовими інстанціями не досліджено технічну можливість контрагентів платника виконати спірні поставки послуг із зберігання з урахуванням їхніх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності, а також наявність умов для зберігання специфічних товарно-матеріальних цінностей із дотриманням спеціального температурного режиму.
Також, обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган, зокрема, вказував про непредставлення платником для здійснення перевірки, окрім договорів складського зберігання, укладених, зокрема, з Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОМАКС-ТРЕЙД», актів приймання-передачі, інших первинних документів, що дають можливість з'ясувати, який саме товар та в якому обсязі знаходився на зберіганні.
Крім того, вирішуючи спір, суди не перевірили, чи надавалися платником під час проведення контрольного заходу додаткові угоди № 1 до договорів постачання, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «МИАНОРА», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИССАНТА», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАНАТАН», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛИНО», якими передбачено, що засоби захисту рослин зберігаються на складі постачальників до витребування покупцем товару за заявкою, та відповідну первинну документацію, яка підтверджує виконання цих додаткових угод.
В той же час, надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов'язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відтак, колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з'ясування обставин справи суди попередніх інстанцій не забезпечили повного і всебічного розгляду адміністративної справи, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про повернення судового збору в розмірі переплаченої суми за подання касаційної скарги у справі № 520/28587/21 задовольнити.
Повернути Головному управлінню ДПС у Харківській області судовий збір, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 11 серпня 2023 року № 00004798, у розмірі переплаченої суми 13320,00 грн.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова