13 вересня 2024 року
м. Київ
справа №120/290/24
адміністративне провадження №К/990/33165/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Губської О.А., Жука А.В.,
перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі №120/290/24 за позовом ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02 листопада 2023 року № 3 «Про неуспішне проходження атестації»;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Вінницької обласної прокуратури від 04 грудня 2023 року №1159к про звільнення з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органах прокуратури;
- поновити на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органах прокуратури;
- стягнути з Вінницької обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу у порядку та за алгоритмом, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 за №100.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02 листопада 2023 року № 3 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Вінницької обласної прокуратури від 04 грудня 2023 року №1159к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органах прокуратури.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 05 грудня 2023 року.
Стягнуто з Вінницької обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу у порядку та за алгоритмом, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за №100, за період 05 грудня 2023 року по 13 березня 2024 року в сумі 159 272,86 грн, з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
Допущено судове рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органах прокуратури та присудження виплати заробітної плати у межах сум стягнення за один місяць в сумі 48 000,04 грн.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалами Верховного Суду від 17 липня 2024 року та від 14 серпня 2024 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.
27 серпня 2024 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі №120/290/24. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.
Предметом спору у цій справі є правомірність рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про неуспішне проходження прокурором третього етапу атестації (співбесіда) та наказу про звільнення з цих підстав з посади прокурора.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Частиною п'ятою статті 251 КАС України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 29 травня 2024 року у відкритому судовому засіданні. Постанова суду складена в повному обсязі 29 травня 2024 року. Касаційна скарга втретє надійшла до Верховного Суду 27 серпня 2024 року, тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 329 КАС України.
Заявником до касаційної скарги додана заява про поновлення строку на касаційне оскарження. В обґрунтування заяви зазначає, що Офісом Генерального прокурора 28 червня 2024 року в межах строку на касаційне оскарження, подано касаційну скаргу. Ухвалами Верховного Суду від 17 липня 2024 року та від 14 серпня 2024 року касаційну скаргу повернуто Офісу Генеральної прокуратури. Вважаючи судові рішення у справі №120/290/24 такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, Офіс Генерального прокурора повторно звертається з касаційною скаргою. Таким чином, Офіс Генерального прокурора висловив чіткий намір на оскарження судових рішень та позицією щодо незгоди з ним.
Верховний Суд зазначає, що статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Тому, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Водночас, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Верховний Суд зазначає, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження і обставини, за яких Верховний Суд вже повертав попередні касаційні скарги, безпосередньо пов'язані саме з діями заявника щодо належного оформлення касаційної скарги протягом тривалого періоду.
За таких обставин, Суд дійшов висновку, що зазначені позивачем підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнанні неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник, зокрема, зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування пунктів 9, 12, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, пунктів 3, 4 частини 4 статті 19 Закону України «Про прокуратуру, пунктів 1, 2 пункту 5 розділу 1, пунктів 8, 9, 10, 11, 12-14, 15, 16 розділу ІV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 (далі - Порядок №221), статті 4 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів саме в контексті оцінки дискреційних повноважень кадрової комісії щодо визначення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики і доброчесності.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування пунктів 7, 9, 11, 12, 15, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ в аспекті дискреційних повноважень кадрових комісій (в рамках атестації прокурорів) і меж судового контролю у справах про оскарження рішень останніх за наслідками третього етапу атестації (співбесіди). Так, у постановах від 10 квітня 2020 року справа № 819/330/19, від 10 січня 2020 року справа № 2040/6763/18, від 21 жовтня 2021 року справа № 640/154/20, від 02 листопада 2021 року справи №№ 120/3794/20-а, 640/1598/20, від 04 листопада 2021 року справа № 640/537/20, від 02 грудня 2021 року справа № 640/25187/19, від 16 грудня 2021 року справа № 640/26168/19, від 22 грудня 2021 року справа № 640/1208/20 Верховний Суд висловився щодо обґрунтованості і вмотивованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації як необхідної умови його відповідності критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, а також, що рішення цього органу (кадрової комісії) можуть піддаватися судовому контролю, що аж ніяк не заперечує й не протирічить дискреційним повноваженням цього органу під час атестування прокурорів й ухвалення за наслідками цієї процедури відповідних рішень.
Отже, скаржник, формально зазначивши про відсутність висновку Верховного Суду щодо зазначених норм, не наводить підстав щодо необхідності формування ще одного висновку Верховного Суду щодо указаних норм, за обставин установлених судами саме у цій справі, що мають індивідуальні ознаки.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).
Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України,
Визнати неповажними, зазначені Офісом Генерального прокурора, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі №120/290/24 за позовом ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку залишити без руху.
Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
О.А. Губська
А.В. Жук