13 вересня 2024 року
м. Київ
справа №160/672/24
адміністративне провадження №К/990/32688/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Рибачука А. І, Стеценка С. Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі № 160/672/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з непроведення нарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії за весь період її невиплати, нарахованої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року в справі № 160/8048/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року в справі № 160/11698/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року в справі № 160/19094/22;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за час затримки виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року в справі № 160/8048/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року в справі № 160/11698/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року в справі № 160/19094/22 за весь період її невиплати.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024, відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись з судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач 21.08.2024 направив до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 04.09.2024 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору в розмірі до Верховного Суду через систему "Електронний суд" або зазначити підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
09.09.2024 до Верховного Суду через систему "Електронний суд" від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги. До вказаної заяви долучений документ про сплату судового збору № 0.0.3869058455.1. від 09.09.2024 у розмірі до Верховного Суду через систему "Електронний суд"
Враховуючи вищенаведене, скаржником виконано вимоги ухвали Суду від 04.09.2024 про залишення касаційної скарги без руху.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга подана на судові рішення, які може бути оскаржене згідно із частиною першою Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. При цьому, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
У цій справі суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Необхідність відкриття касаційного провадження у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження скаржник обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Судом установлено, що зазначені скаржником у касаційній скарзі доводи вказують на наявність обставин, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, у зв'язку з чим рішення судів попередніх інстанцій у цій справі підлягають касаційному оскарженню.
Підставою касаційного оскарження у цій справі скаржник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права з посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування положень статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III, викладених у постановах від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 24.07.2024 у справі № 600/1941/22-а.
Судом установлено, що доводи скаржника є достатньо мотивованими і потребують перевірки, а касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Отже, проаналізувавши зміст та доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження в справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, - застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні положень статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постановах від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 24.07.2024 у справі № 600/1941/22-а.
Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підставу, на якій подано касаційну скаргу у цій справі, Верховний Суд вважає за необхідне здійснити касаційний перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 .
Керуючись статтями 329-332, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі № 160/672/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Витребувати з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 160/672/24.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити необхідність додання до відзиву доказів надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.
Суддя - доповідач: В. М. Бевзенко
Судді: А. І. Рибачук
С. Г. Стеценко