13 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/22248/23 пров. № А/857/7344/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року (суддя - Желік О.М., час ухвалення - не зазначений, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - не зазначена),
в адміністративній справі №380/22248/23 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 ,
про стягнення податкового боргу,
встановив:
У вересні 2023 року позивач ГУ ДПС у Львівській області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача до бюджету податковий борг у сумі 22808,27 грн..
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг в сумі 22808 грн. 27 коп..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав того, що відповідач не розуміє походження податкового боргу та його суму. З 01.10.2023 року по даний час проходить військову службу по мобілізації, тому відсутні у нього можливості здійснювати заходи з представництва у суді, захисту його прав та інтересів у даній справі самостійно чи шляхом укладення угоди про надання правової допомоги.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та провадження у справі закрити.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому висловив незгоду із її доводами. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення суду - без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Суд встановив такі фактичні обставини справи.
Фізична особа ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов'язань по орендній платі з фізичних осіб, що складається із основного платежу.
Заборгованість згідно карток особових рахунків та довідки про заборгованість №9495/6/13-01-13-06-12 від 30.08.2023 року складає 22808,27 гривень та виникла на підставі орендної плати з фізичних осіб - 22808,27 грн. - податкове повідомлення-рішення №18530-2409-1324 від 18.03.2022 року на суму 22808,27 грн. (а.с. 6, 7-зв., 9).
У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 сум податкових зобов'язань Головним управлінням ДПС у Львівські області сформовано податкову вимогу форми "Ф" від 28.03.2023 №0000703-1306-1301, яку виставлено ОСОБА_1 про сплату податкового бору та скеровано на його податкову адресу АДРЕСА_1 (а.с. 7, 8).
Проте, вказана вимога про сплату податкового бору виконаною не була, що стало підставою для звернення до суду із цим адміністративним позовом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Грошове зобов'язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України).
Податковим боргом, згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Тобто, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов'язання, не сплачена платником податків у визначений строк.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до ст.38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Необхідно врахувати, що згідно пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження.
За змістом п.56.18. ст.56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абз.4 п.56.18 ст.56 ПК України).
Судом з'ясовано, що податковий борг ОСОБА_1 виник по орендній платі з фізичних осіб - 22808,27 грн. - податкове повідомлення-рішення №18530-2409-1324 від 18.03.2022 року, яке не охоплюються предметом даного позову, оскільки дане рішення суб'єкта владних повноважень не є предметом позову у даній справі та у суду відсутні процесуальні повноваження у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.
Враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача несплаченого податкового боргу, то предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу в судовому порядку, зокрема, встановлення факту його сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі, в черговості, та за рахунок платежів, встановлених Податковим кодексом України. Питання правильності нарахування податкових зобов'язань та правомірності податкових повідомлень-рішень не є предметом спору в цій справі.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Матеріалами справи підтверджується, що в судовому та адміністративному порядку вказане вище податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 не оскаржував, а тому, грошове зобов'язання, визначене таким податковим повідомленням-рішенням, є узгодженим.
Таким чином, узгоджені грошові зобов'язання ОСОБА_1 в сумі 22808,27 грн. є податковим боргом.
Про наявність за відповідачем податкового боргу в сумі 22808,27 грн. свідчить довідка про наявність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються ГУ ДПС у Львівській області, розрахунок сум податкового боргу.
На даний час суми податків є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу (узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у термін).
Доказів сплати вищезазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
З метою погашення податкового боргу Головне управління ДПС у Львівській області, відповідно до вимог статті 59 ПК України сформувало податкову вимогу форми "Ф" від 28.03.2023 №0000703-1306-1301, яка була надіслана відповідачу. Доказів оскарження даної податкової вимоги або сплати вказаної у ній суми податкового боргу відповідач не надав.
Пунктом 42.2. статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п.42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 42.5 статті 42 ПК України передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Судом встановлено, що будь-яких відомостей про зміну місцезнаходження відповідачем до контролюючого органу не надавалося.
Відповідно до пунктів 63.2, 63.5 статті 63 ПК України, взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 45.1 статті 45 ПК України визначено, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно з пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України, податковий орган наділений повноваженням звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктами 95.2 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 цього Кодексу, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки за відповідачем рахується податковий борг щодо наявності та розміру якого відповідачем не подано до суду спростувань, не надано доказів його сплати, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, наявні підстави для задоволення позову щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави податкового боргу в розмірі 22808,27 грн..
Такий висновок суду не спростований доводами апеляційної скарги відповідача і така є необґрунтованою по суті спірних правовідносин.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року в адміністративній справі №380/22248/23 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль