12 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/26912/23 пров. № А/857/5565/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року (суддя - Братичак У.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №380/26912/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач-2), в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 №134650010087 від 11.10.2023 року про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу»; 2) зобов'язати відповідача-1 перевести позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах, на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №202/7.4-22/51 від 05.10.2023 року та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за №13-70-05/38-45 від 05.10.2023 року, за №11/7.4-22/38 від 05.10.2023 року, за №203/7.4-22/51 від 05.10.2023 року з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 05.10.2023 року; 3) стягнути солідарно з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 2147,20 грн та 10200,00 грн судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Відповідач-1 позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №134650010087 від 11.10.2023 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 05.10.2023 на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 “Прикінцевих та перехідних положень» Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №202/7.4-22/51 від 05.10.2023, №13-70-05/38-45 від 05.10.2023, №11/7.4-22/38 від 05.10.2023, №203/7.4-22/51 від 05.10.2023, зарахувавши при цьому до його стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи на посадах в митних органах. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 1073,60 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 1073,60 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань віповідача-2 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних відповідача-1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500,00 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився апелянт (відповідач-1) та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що при винесені даного рішення судом неповністю з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723, але віднесенених до категорій посад державних службовців. Згідно поданих документів встановлено, що позивач з 13.07.1992 по час звернення працює на посаді державного інспектора митниці, яка не відноситься до посад державної служби. Окрім цього, у позивача немає 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723 та актами Кабінету Міністрів України. У зв'язку з відсутністю правових підстав та відповідно до норм чинного законодавства, Головним управлінням ПФУ в Хмельницькій області прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Вважає скаржник, що дії органу Пенсійного фонду є правомірними та такими, що грунтуються на Конституції, законах України. Також вказує апелянт, що судом першої інстанції безпідставно задоволено вимоги позивача про відшкодування з відповідача судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 16.02.2024 і прийняти постанову, якою відмовити повністю у задоволенні позову.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що оскаржене рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що винесене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, при цьому апеляційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.03.2003.
05 жовтня 2023 року позивач подав заяву до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області щодо переходу з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII “Про державну службу» як державному службовцю, який на день набуття чинності даного закону мав стаж державної служби понад 10 років та продовжував працювати.
Вказана заява від 05 жовтня 2023 року відповідно до екстериторіального принципу розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькі області.
Рішенням від 11.10.2023 №134650010087 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачу у призначенні зазначеної вище пенсії, посилаючись на те, що статтею 25 Закону №3723-ХІІ визначено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах, та передбачено, що віднесення існуючих на той час посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії державних службовців нових посад проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Службовцям, які займали посади, віднесені до категорій посад державної служби, встановлювався відповідний ранг. Відповідно до п.17 ст.3 Закону №889-VIII його дія не поширюється на осіб, яким присвоєно спеціальне звання. За документами пенсійної справи стаж роботи ОСОБА_1 на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців складає 1 рік 10 місяців (а.с. 11).
Вважаючи вказане рішення про відмову у призначенні/перерахунку спірної пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом № 889-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 - 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За правилами, визначеними статтею 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років (незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року по справі № 822/524/18 та постановах Верховного Суду від 15 грудня 2020 року по справі № 560/2398/19, 1 грудня 2020 року по справі № 466/6057/17.
Відтак, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивач досяг віку понад 63 років, страховий стаж позивача за даними трудової книжки станом на час звернення до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно Закону України “Про державну службу» складає 43 роки 3 місяці 4 дні.
Вказане підтверджується відомостями трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 20-24), на підставі якої суд встановив, що ОСОБА_1 працював з 13.07.1992 по теперішній час в органах Державної митної служби України. Також трудовою книжкою позивача підтверджується, що 01.06.1995 позивачем прийнята Присяга державного службовця. Надалі позивачу присвоювалися спеціальні звання, зокрема:
- з 31.03.1997 присвоєно персональне звання “Інспектор митної служби ІІ рангу»;
- з 28.02.2001 - персональне звання “Радник митної служби 3-го рангу»;
- з 01.04.2004 - “Інспектор митної служби ІІІ рангу»;
- з 25.06.2005 - “Інспектор митної служби ІІ рангу»;
- з 05.06.2013 - 12 ранг державного службовця;
- з 01.01.2014 - “Інспектор податкової та митної справи ІІ рангу»;
- з 04.11.2015 - “Інспектор податкової та митної справи І рангу»;
- з 08.12.2019 - 7 ранг державного службовця;
- з 25.06.2020 - “Інспектор митної служби І рангу».
Підставою для відмови позивачу в переведенні на пенсію державного службовця стала відсутність достатнього у позивача стажу на посадах державної служби, необхідного для призначення пенсії відповідно до Закону №3723.
Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначає, що його стаж служби у органах митної служби підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
До 01.05.2016 посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначались Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» (далі - Порядок №283).
За приписами пункту 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Частиною 17 ст. 37 Закону України Про державну службу №3723-XII від 16.12.1993 регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно з ст. 342 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу". Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України «Про державну службу» та іншими законами.
Як установлено раніше, згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 в період з 13.07.1992 по час звернення до пенсійного органу про переведення на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» працював в органах Державної митної служби України на різних посадах, які підпадають під категорію посад державних службовців, визначену статтею 25 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу".
Як наслідок, позивачу на час служби в митному органі починаючи з 31.03.1997 року було присвоєно встановлене законодавством спеціальне звання.
Спеціальним законом, що визначає статус державної митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Митний кодекс України.
Стаття 154 Митного кодексу України 1991 року передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.
Статтею 430 Митного кодексу України 2002 року (який набрав чинності 01.01.2004 року) визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України Про державну службу. Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.
Частиною 1 ст. 569 Митного кодексу України 2012 року встановлено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у ст. 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.
Відповідно до ст. 573 Митного кодексу України, посадовим особам органів доходів і зборів присвоюються такі спеціальні звання, як дійсний державний радник податкової та митної справи, державний радник податкової та митної справи І рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи І рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи І рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи. Спеціальні звання податкової та митної справи присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Відповідно до ст.588 Митного кодексу України 2012 року пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про державну службу. При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу, незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Частиною 2 ст.588 Митного кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення працівників органів доходів і зборів, які не є посадовими особами, здійснюється на підставах та у порядку, встановлених законом.
За приведених обставин посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа № 822/524/18) та постанові Верховного Суду від 10.07.2018 справа №591/6970/16-а.
Отож, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач-2 при прийнятті рішення №134650010087 від 11.10.2023 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» безпідставно не врахував стаж роботи позивача в митних органах, який підпадає під категорію посад державних службовців, визначену статтею 25 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», що і дає право на отримання пенсії згідно з Законом України «Про державну службу».
Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №134650010087 від 11.10.2023 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» правомірно визнано судом першої інстанції протиправним.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у відповідній частині та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування в цій частині не вбачається.
Відносно вимог позивача про зобов'язання Пенсійного органу (відповідача-1) вчинити певні дії, як-то перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах, на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за №339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, процедура передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1, заява про призначення (перерахунок) пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10).
Враховуючи вимоги Порядку №22-1, у розглядуваній справі органом, що приймає рішення за заявою позивача про переведення (перерахунок) пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про призначення (перерахунок) пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення (перерахунок) пенсії та прийняв рішення про відмову.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області слід зобов'язати вчинити відповідні дії щодо переведення позивача на інший вид пенсії.
При цьому, слід зазначити, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в переведенні позивача на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", а тому відсутні правові підстави для покладання на нього такого обов'язку, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про зобов'язання відповідача-1 перевести позивача з 05.10.2023 на пенсію за віком відповідно Закону України “Про державну службу».
У спірному випадку необхідно також врахувати, що норми Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ пов'язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII, оскільки таке право пов'язане з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
При розгляді заяви позивача від 05.10.2023 року необхідно керуватись відповідачу приписами Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, які пов'язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII та надати належну правову оцінку поданій позивачу заяві на предмет наявності у позивача стажу служби в митних органах, який прирівнюється до державної службу, з урахуванням наведених вище судом висновків, станом на 01.05.2016 року і станом на 05.10.2023 року та після цього сформувати мотивований висновок щодо права позивача на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".
Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади. На адміністративний суд покладено обов'язок контролю легальності дій та рішень суб'єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде необхідність зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.10.2023 року про призначення (перехід на інший вид пенсії), із зарахуванням до стажу державної служби періодів роботи на посадах в органах Державної митної служби України, і за результатами розгляду прийняти обгрунтоване рішення.
При цьому, колегія суддів зазначає, що спірним у досліджуваних правовідносинах являється питання щодо права позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» на підставі заяви від 05.10.2023 року, а не питання щодо визначення розміру пенсії позивача з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця. Тому, вимоги позивача у цій частині являються передчасними і безпідставними.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити певні дії, підлягає скасуванню як таке, що ухвалене судом з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильним у цій частині застосуванням норм матеріального права, із прийняття у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення відповідних позовних вимог.
Одночасно, колегія суддів враховує, що відповідно до вимог статей 139, 322 ч.4 КАС України, підлягають відшкодуванню понесені сторонами судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги шляхом стягнення таких витрат в користь сторін, які не є суб'єктами владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Розмір відповідних судових витрат позивача в суді першої інстанції підтверджується наявними в матеріалах адміністративної справи доказами, зокрема щодо сплаченого судового збору за подання позовної заяви та витрат на професійну правничу допомогу.
Судом першої інстанції вірно визначений розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00 грн., та оскільки відповідач-1 не приймав спірне рішення, тому відсутні підстави для стягнення з нього понесених позивачем судових витрат у цій справі.
Колегія суддів вважає, що всі понесені позивачем судові витрати, розмір яких судом першої інстанці правильно визначений, необхідно повністю стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача.
У решта частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін як законне і обгрунтоване.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України,
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задоволити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року в адміністративній справі №380/26912/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 05.10.2023 на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 “Прикінцевих та перехідних положень» Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №202/7.4-22/51 від 05.10.2023, №13-70-05/38-45 від 05.10.2023, №11/7.4-22/38 від 05.10.2023, №203/7.4-22/51 від 05.10.2023, зарахувавши при цьому до його стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи на посадах в митних органах, та в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп., - і в цій частині прийняти нову постанову, якою відповідні позовні вимоги задоволити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.10.2023 року про призначення пенсії (перехід на інший вид пенсії), із зарахуванням до стажу державної служби періодів роботи на посадах в органах Державної митної служби України, і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ: 21318350) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп..
У решта частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року в адміністративній справі №380/26912/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль