10 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 157/212/24 пров. № А/857/16266/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Качмара В.Я., Матковської З.М.,
за участю секретаря судових засідань - Нора А.Т.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну ОСОБА_1 на рішення Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 03 червня 2024 року (головуючий суддя: Антонюк О.В., місце ухвалення - м. Камінь-Каширський, дата складення повного тексту - 04.06.2024) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
ОСОБА_1 , 06.02.2024 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 12990001 від 23 січня 2024 року, а провадження у справі закрити.
Обґрунтовує позов тим, що постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував, при розгляді справи порушено цілий ряд його прав, а дії поліцейського при її винесенні є неприпустимими та незаконними. Оскільки, працівник поліції не з'ясувавши чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винен позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також не з'ясувавши ряду інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не ознайомив його з правами, передбаченими ст. 268 КпАП України.
Рішенням Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 03 червня 2024 року позов задоволено частково.
Постанову інспектора Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Коширця Сергія Дмитровича серії ЕНА № 1299001 від 23 січня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КпАП України адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень скасовано та надіслано справу на новий розгляд до Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 302 гривні 80 копійок.
У решті позову відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою інспектора ГУНП у Волинській області Коширця С.Д. серії ЕНА № 1299001 від 23 січня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.
Як вбачається із змісту вказаної постанови, ОСОБА_2 порушив вимоги п. 9.2. «б» Правил дорожнього руху, а саме о 16 год 53 хв 23 січня 2024 року у м. Камінь-Каширському по вул. Польова, 40, змінив напрямок руху, при цьому не увімкнув покажчик повороту.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, був зафіксований на відеозапис.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки не було дотримано встановленої законом процедури розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення, що перешкодило позивачу реалізувати встановлені ст. 268 КпАП України права, а тому оскаржувану постанову належить скасувати надіслати справу на новий розгляд до Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п.п. «б» п. 9.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР України), водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, зокрема, перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів.
Таким чином, закон пов'язує відповідальність, яка передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, за не ввімкнення світлового покажчика повороту перед здійсненням, зокрема, розвороту.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до матеріалів справи додано диск (а. с. 29) з відеозаписами, які в розумінні ст. 251 КУпАП є належним доказом по цій справі.
Так, на цьому диску міститься відеозапис, згідно якого позивач керуючи транспортним засобом у АДРЕСА_1 , змінив напрямок руху (розворот) при цьому не увімкнув покажчик повороту.
Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що спілкуючись з працівниками поліції позивач, сперечався, поводив себе агресивно, зухвало, застосовував нецензурну лексику та не реагував на зауваження працівників поліції поводитися пристойно.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що після зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , позивач зазначав, що він не є водієм транспортного засобу.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає, такі безпідставними, оскільки з відеозапису вбачається, що у автомобілі перебував лише ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити таке.
Так, частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Як вбачається з дослідженого відеозапису, поліцейським ОСОБА_3 фактично не було проведено розгляд справи, а лише складено постанову про адміністративне правопорушення та у подальшому оголошено позивачу.
Тобто, ОСОБА_1 до складення постанови про адміністративне правопорушення не було повідомлено, що відносно нього, та у зв'язку з вчиненням якого адміністративного правопорушення, відбувається розгляд справи про адміністративне правопорушення, чим позбавлено позивача можливості заявляти клопотання, надавати пояснення, скористатися правовою допомогою.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно відеозапису, оскільки позивач на вимогу поліцейського відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на нього складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім цього, перед складенням протоколу позивача ознайомлено з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що та обставина, що відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за вчинення іншого адміністративного правопорушення, розгляд справи щодо якого віднесено законом до повноважень суду, не звільняє поліцейського від обов'язку дотримуватися встановленої законом процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, оскільки не було дотримано встановленої законом процедури розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення, що перешкодило позивачу реалізувати встановлені ст. 268 КпАП України права, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі надіслати на новий розгляд до Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області для усунення допущених порушень при винесенні серії ЕНА № 12990001 від 23 січня 2024 року.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 315, 316, 321, 322, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 03 червня 2024 року у справі № 157/212/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. Я. Качмар
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 12.09.24